Постанова

від 24.07.2008 по справі 15/267-07-7301

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/267-07-7301

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 липня 2008 р.                                                                                    № 15/267-07-7301  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.

розглянула

касаційну скаргуприватного підприємства "Зевс-4" (далі –ПП "Зевс-4")

на постановуОдеського апеляційного господарського суду

від05.02.08

у справі№ 15/267-07-7301

господарського судуОдеської області

за позовомПП "Зевс –4"

довиконавчого комітету Одеської міської ради (далі Виконком),

приватного підприємства "Гермес-В" (далі –ПП "Гермес-В")

про          визнання права власності не майно, визнання рішення та договору недійсними

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Шнякін В. (за дов. б/н від 24.07.08);

- відповідачівВиконкому:Кіхтенко О.С. (за дов. № 03-40/д від 16.07.08);

ПП "Гермес-В":не з'явились.

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.07.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 15.10.07 господарського суду Одеської області (суддя Петрова В.С.) позовні вимоги ПП "Зевс-4" задоволено.

За ПП "Зевс-4" визнано право власності на нежиле приміщення 1-го поверху, площею 22,5 м2, яке складається з 2-1 –підсобного приміщення, що знаходиться у літ. "В" за адресою: м.Одеса, вул. Успенська, 42.

Визнано недійсним рішення Виконкому від 17.03.06 № 304 "Про надання дозволу ПП "Гермес-В" на подальше проектування та будівництво

5-поверхового офісного центру із паркінгом за адресою: м.Одеса, вул.Успенська, 42".

Визнано недійсним договір на право забудови від 17.03.06, укладений між Виконкомом та ПП "Гермес-В".

Вказане рішення мотивовано тим, що ПП "Зевс-4" є належним набувачем спірного об'єкта нерухомості відповідно до договору купівлі-продажу. Разом з тим, місцевий суд прийшов до висновку про те, що рішення Виконкому про надання права забудови ПП "Гермес-В" із зобов'язанням відселення осіб, що знаходяться у приміщенні по визначеному адресу, порушує права ПП "Зевс-4", оскільки він не зазначений в додатку до відповідного рішення, яким визначено перелік осіб, що підлягають відселенню, з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення.

Постановою від 05.02.08 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Пироговського В.Т., суддів –Картере В.І., Жекова В.І.) рішення від 15.10.07 господарського суду Одеської області частково скасовано.

В задоволенні позовних вимог "Зевс-4" про визнання недійсним рішення Виконкому від 17.03.06 № 304 "Про надання дозволу ПП "Гермес-В" на подальше проектування та будівництво 5-поверхового офісного центру із паркінгом за адресою: м.Одеса, вул.Успенська, 42" та договору на право забудови від 17.03.06, укладеного між Виконкомом та ПП "Гермес-В", відмовлено.

В решті рішення від 15.10.07 господарського суду Одеської області залишено без змін.

З ПП "Зевс-4" на користь Виконкому стягнуто 28,33 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

При винесенні постанови апеляційний суд прийшов до висновку про те, що оскільки на момент винесення оскарженого рішення та укладення спірного договору ПП "Зевс-4" ще не набуло права власності на приміщення, що знаходиться у будівлі, вказаній у такому рішенні та договорі, то на момент винесення оскарженого акту та укладення договору сторони не могли врахувати інтереси ПП "Зевс-4", а отже на день винесенні оскарженого акту та укладення на його виконання договору, вони не суперечили актам цивільного законодавства і не порушували цивільні права та інтереси скаржника.

Не погодившись з постановою апеляційного суду ПП "Зевс-4" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 05.02.08 Одеського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 15.10.07 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 321, 328 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 33, 43, 69 Господарського процесуального кодексу України.

На день розгляду справи у судовому засіданні письмові відзиви на касаційну скаргу від Виконкому та ПП "Гермес-В" не надійшли, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Присутній у судовому засіданні представник Виконкому щодо доводів скаржника заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу ПП "Зевс-4" залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням Виконкому від 17.03.06 № 304 (далі –Рішення) ПП "Гермес-В" надано дозвіл на подальше проектування та будівництво 5-поверхового офісного центру із паркінгом за адресою: м.Одеса, вул.Успенська, 42 після оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою згідно із чинним законодавством. При цьому, встановлено, що вказаним Рішенням ПП "Гермес-В" зобов'язано вжити заходи щодо відселення громадян, які проживають у цьому будинку (перелік громадян визначено в додатку № 1), знести споруди, розташовані за вказаною адресою, отримати дозвіл на будівництво тощо.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі зазначеного Рішення між Виконкомом та ПП "Гермес-В" було укладено договір від 17.03.06 № 219/кс на право забудови (далі –Договір), предметом якого є надання ПП "Гермес-В" (Забудовник) від імені Виконкому права забудови земельної ділянки в межах відводу по вул.Успенська, 42 в м.Одесі строком до IV кварталу 2007 року для здійснення будівництва офісного центру, а також комплексного благоустрою прилеглої території.

Разом з тим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що 03.07.07 між громадянином Шнякіним С.О. та ПП "Зевс-4" було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого гр.Шнякін С.О. продав, а ПП "Зевс-4" купило нежиле приміщення 1-го поверху площею 22,5 м2, яке складається з 2-1 –підсобного приміщення літ. "В", що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Успенська, 42, право власності на яке було зареєстровано комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" за ПП "Зевс-4" 03.08.07 за № 7207208.

Врахувавши доводи ПП "Зевс-4" щодо відсутності в рішенні Виконкому від 17.03.06 № 304 та додатку до нього будь-якої інформації про ПП "Зевс-4", як власника приміщення в будинку № 42 по вул.Успенській м.Одеси та вказівки щодо відселення його з приміщення, що належить йому на праві власності, із наданням компенсації або іншого приміщення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що зазначеним Рішення органу місцевого самоврядування порушено права підприємства, оскільки оскаржені Рішення та Договір передбачають знесення будинку № 42 по вул.Успенській в м.Одесі та будівництво на його місці офісного центру, внаслідок чого

ПП "Зевс-4" буде позбавлений права володіння, користування та розпорядження майном, що належить йому на праві власності.

Переглядаючи справу апеляційний суд встановив, що матеріалами справи не доведено порушення Виконкомом на день прийняття оспорюваного Рішення чинного законодавства України або фактів, які б свідчили про перевищення повноважень Виконкомом, що є обов'язковими умовами при вирішенні питання про визнання недійсним рішення, яке порушує цивільні права та інтереси третіх осіб.

При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що спірні Рішення та Договір датовані 17.03.06, у той час як право власності у ПП "Зевс-4" на приміщення в будинку № 42 по вул.Успенській у м.Одесі згідно із витягом КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" виникло лише 03.08.07, тобто значно пізніше, ніж оформлені оспорювані документи, що об'єктивно позбавило відповідачів по справі можливості врахувати права ПП "Зевс-4" на частину споруди, яка підлягає знесенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний судом недійсним, зокрема, у випадку, якщо його дійсність на підставах, встановлених законом, заперечує заінтересована особа (не сторона договору).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що звертаючись з позовом у даній справі ПП "Зевс-4" зазначило про те, що фактично є власником частини приміщення, що підлягає знесення згідно оскаржених Рішення та Договору, проте матеріалами справи доведено, що право власності на таке приміщення ПП "Зевс-4" набуло значно пізніше винесення оскарженого Рішення та укладення спірного Договору.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ПП "Зевс-4" без належних правових підстав заявлено позов у даній справі.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що правовий механізм захисту права власності визначено гл. 29 Цивільного кодексу України, а тому скаржник не позбавлений права звернутись до суду з іншими вимогами, зокрема, шляхом подання віндикаційного позову та ін.

Щодо доводів скаржника стосовно порушення апеляційним судом його права на участь у судовому засіданні, то вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки, як свідчить зміст оскарженої постанови, розгляд справи у судовому засіданні відкладався двічі, а клопотання ПП "Зевс-4" про відкладення розгляду справи було предметом правової оцінки апеляційного суду, здійсненої судом за внутрішнім переконанням та керуючись законом.

Так, при винесення постанови апеляційний суд, зокрема, дійшов до висновку про неможливість задоволення зазначеного клопотання враховуючи обставини спливу терміну розгляду справи, передбаченого ст. 102 Господарського процесуального кодексу України,  за умови, що розгляд справи в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України  вже подовжувався.  

Таким чином, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені ПП "Зевс-4" в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги

ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну відповідну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Зевс-4" б/н від 20.02.08 залишити без задоволення.

Постанову від 05.02.08 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 15/267-07-7301 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська