Ухвала

від 26.01.2012 по справі 2-606

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-606 Головуючий у суді у 1 інстанції - Линник

Номер провадження 22-ц/1890/263/12 Суддя-доповідач - Сибільова

Категорія - 25

УХВАЛА

26 січня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Маслова В. О., Криворотенка В. І.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 16 грудня 2011 року про передачу справи на розгляд іншому суду

у справі за позовом ОСОБА_1 до закритого (нині приватного) акціонерного товариства Страхова компанія Інгосстрах , третя особа – публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 16 грудня 2011 року передано справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ Страхова компанія Інгосстрах , третя особа – ПАТ КБ ПриватБанк , про стягнення страхового відшкодування за підсудністю на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та направити справу до Тростянецького районного суду для продовження розгляду. Вказує, що суд першої інстанції не врахував передбачену законом можливість для позивача вибирати підсудність справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи, який заперечує проти задоволення скарги та вважає ухвалу суду вірною, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 25 березня 2008 року між ним та ЗАТ (нині ПРАТ) Страхова компанія Інгосстрах був укладений договір страхування наземного транспорту DN81AR13190229, відповідно до якого був застрахований належний йому автомобіль DAEWOO Matiz, державний номерний знак НОМЕР_1.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15 листопада 2011 року, автомобіль було пошкоджено, але страхова компанія в добровільному порядку страхове відшкодування не виплатила, мотивуючи це тим, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.

Посилаючись на те, що вказана обставина спростована постановою суду про закриття відносно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КпАП України за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях, просив стягнути з відповідача на його користь 43772,75 гр. страхового відшкодування.

Ухвалою судді Тростянецького районного суду від 31 жовтня 2011 року було відкрите провадження у справі.

Постановляючи ухвалу про передачу справи до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, суд першої інстанції, пославшись на ч. 2 ст. 109 ЦПК України, виходив з того, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Проте такий висновок суду не відповідає вимогам процесуального права.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань та його прав як споживача послуг за договором страхування наземного транспорту.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996 року Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів , оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Відповідно до ч.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду за місцем свого проживання.

Отже, оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 16 грудня 2011 року в даній справі про передачу справи на розгляд Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська скасувати.

Справу надіслати до Тростянецького районного суду Сумської області для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий -

Судді -