Рішення

від 29.09.2008 по справі 12/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/134

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

29.09.2008                                                                                       Справа  № 12/134

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інфорком –Сервіс”,            м. Чоп Ужгородського району

до відповідача приватного підприємства „Вертикаль”, м. Ужгород

про розірвання договору та повернення коштів в сумі 4 000 грн.

                                  Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача – не з'явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Інфорком –Сервіс”, м. Чоп Ужгородського району до приватного підприємства „Вертикаль”, м. Ужгород про розірвання договору та повернення коштів в сумі 4 000 грн.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами спору 28.01.2008 року був укладений договір по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання виконати проектно –вишукувальні роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в районі ТОВ „Унгрін” по Мукачівському шосе в м. Чоп Ужгородського району.

Пунктом 4.1 договору визначено, що дата початку робіт 29.01.2008 року, а дата їх закінчення –30.04.2008 року.

Відповідно до договору (п.2.2) позивачем було здійснено авансовий платіж в сумі 4 000 грн., в доказ чого надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 17 від 03.03.2008 року.

Відповідачем роботи по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки станом на 30.04.2008 року не закінчено, тому позивач вимагає достроково розірвати укладений договір та повернути авансовий платіж сумі 4 000 грн.

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Аналізуючи спірну ситуацію, коло доказів, обставин справи суд констатує, що відповідачем не виконано умови укладеного між сторонами договору, що є наслідком  та підставою для його розірвання відповідно до  ст. 651 (п.2), що вимагає позивач.

Отже, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється, а сплачений відповідачем авансовий платіж в сумі 4 000 грн. підлягає поверненню.  

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  повністю.

       2.Договір по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 28.01.2008 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Інфорком –Сервіс” та приватним підприємством „Вертикаль” розірвати.   

 3.Стягнути з приватного підприємства „Вертикаль”                                            (м. Ужгород, вул. Джамбула, 54/81; код 33064134) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інфорком –Сервіс” (м. Чоп Ужгородського району, вул. Берег, 2; код 20448961) суму 4 000 (чотири тисячі грн.) –боргу та 187 (сто вісімдесят сім грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

    Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

     Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.