Рішення

від 16.01.2012 по справі 56/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

56/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/391

16.01.12

Господарський суд міста Києва, у складі колегії суддів: головуючий суддя Джарти В.В., Ягічева Н.І., Бойко Р.В. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом     Товариства  з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енерготех"  

доПриватного підприємства "Спец КБ"

про

стягнення  506109,98 грн.

Представники сторін:                     

від позивача:  Храбров Є.П. –представник, Гаєвий В.О. - директор;

від відповідача:

не з‘явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства  з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енерготех" про стягнення з Приватного підприємства "Спец КБ" заборгованості  на загальну суму 324978,16 грн..  Відповідно до розрахунку доданого до позовної заяви, сума заборгованості складається з 93594,40 грн. –основного боргу, 32589,26 грн. –суми втрат, 198794,50 грн. –пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт по договору №6/8-07. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення ст. ст.  525, 526, 625, 837 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Позивач заявою від 23.12.2010уточнив позовні вимоги та просить суд посилаючись на положення ст. ст.  525, 526, 625, 837 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача 473149,98 грн. Відповідно до звіту про оцінку вартості майнових прав від 30.11.2010 №3011/10, на який позивач посилається при розрахунку суми заборгованості, розмір заборгованості відповідача перед позивачем складається з 93594,40 грн. –основного боргу, 5077,18 грн. –пені, 8873,50 грн. штрафу у розмірі 3% річних, 58964,47 грн. –інфляційних втрат, 153472,25 грн. упущеної вигоди, 4996,37 грн. –прямих витрат, 148171,81 грн. –упущеної вигоди членів трудового колективу через неотримання заробітної плати за виконану роботу. Вказана заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду, оскільки заборгованість з основного боргу, пені та витрат заявлялись позивачем у позовній заяві, а підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат були зазначені у позовній заяві, тому відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального права позивач мав право збільшити розмір позовних вимог.     

Позивач заявою від 16.01.2012 уточнив позовні вимоги та на виконання вимог суду надав розрахунок суми позову. Відповідно до заяви від 16.01.2012 позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 506109,98 грн., у тому числі 93594,40 грн. –основного боргу, 5077,18 грн. –пені, 8873,50 грн. –штрафу -3% річних, 58964,47 грн. –інфляційних втрат, 153472,25 грн. - втрат (упущена вигода через несвоєчасну оплату робі, пов‘язаних з неможливістю отримування банківських відсотків при внесенні неотриманих коштів на депозитний рахунок банківську установу, з моменту настання терміну оплати згідно з договором, приведених до дати оцінки; втрати членів трудового колективу через неотримання заробітної плати за виконану роботу, приведені до дати оцінки); 4996,37 грн. –прямих втрат (судові витрати, поштові витрати, оплата послуг оцінювача, оплата послуг КНДІСЕ); 148171,81 грн. –втрат (упущена вигода членів трудового колективу через неотримання заробітної плати за виконані роботи, приведених до дати оцінки); прямі витрати (3031,50 –платіжне доручення від 14.12.2010 по сплаті державного мита, 15038,90 грн. –платіжне доручення від 07.07.2011 КНДІСЕ, 14889,60 грн. платіжне доручення від 03.08.2011 КНДІСЕ).

Дослідивши зміст заяви від 16.01.2012 суд відзначає, що до складу заборгованості позивачем також включені судові витрати позивача у розмірі 3031,50 грн. –витрат на сплату державного мита, 14889,60 грн. та 15038,90 грн. витрат на оплату судової експертизи, які до складу заборгованості не включаються і підлягають розподілу відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України. Решта позовних вимог стосується збільшенню розміру раніше заявлених вимог, тому заява від 16.01.2012 приймається судом. Також позивач у своїх уточненнях позовних вимог від 16.01.2012 просить суд заборонити дії відповідача щодо припинення юридичної особи. Вказані вимоги позивача, судом не приймаються, оскільки таке доповнення вимог є зміною і предмету і підстав позову, зміна одночасно яких нормами Господарського процесуального кодексу України не допускається.

За таких обставин, спір розглядається в межах вимог, що були уточнені позивачем заявою від 16.01.2012 про стягнення 93594,40 грн. –основного боргу, 5077,18 грн. –пені, 8873,50 грн. –штрафу, 3% річних, 58964,47 грн. –інфляційних втрат, 153472,25 грн. –упущеної вигоди, 4996,37 грн. –прямих втрат, 148171,81 грн. –упущеної вигоди.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що договором передбачена вартість робіт у розмірі 60750,00 грн., тому стягнення більшої ніж зазначена сума є неправомірним. Крім того, відповідач посилається на те, що актів виконаних робіт не отримував та не підписував, а додані позивачем докази про їх направлення є неналежними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2011 по справі № 56/391 призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

23.05.2011 матеріали справи були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва без виконання експертизи у зв‘язку з відсутністю оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 по справі № 56/391 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 по справі № 56/391 призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

16.11.2011 матеріали справи були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва разом з висновком судової будівельно- технічної експертизи №6201/11-15.

Відповідачем до канцелярії суду подані письмові пояснення з урахуванням висновку експерта, в яких зазначається про відсутність належно оформлених актів прихованих робіт і аркушу виконавчої документації за підписами уповноважених осіб.

Відповідач явку своїх представників не забезпечив, подав клопотання про розгляд справи без присутності його представника, яке судом було задоволено. Клопотання підписане головою ліквідаційної комісії. Згідно бази діловодства Господарського суду міста Києва, справа про банкрутство відповідача в суді відсутня, тому спір підлягає вирішенню по суті.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши  пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

12.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енерготех", як виконавцем (позивач) та Приватним підприємством "Спец КБ", як замовником (відповідач) укладено договір №6/8-07, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов‘язання по виконанню робіт з оздоблення спеціальним покриттям, що дезінфікується внутрішніх стін приміщень 4-го поверху за адресою: м. Київ, вул. Естонська, згідно з кошторисом.

Виконавець зобов‘язується забезпечити якісне виконання робіт в термін 25 календарних днів (на 1500 кв.м.) з дня оплати авансу на рахунок виконавця (п. 3.2 договору).

Вартість оздоблення 100  кв.м. внутрішніх стін приміщень згідно з наданим замовнику кошторисом і протоколом узгодження договірної ціни становить 4050,00 грн. (п. 4.1 договору).

Перед початком робіт замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 5000,00 грн. при площі внутрішніх стін приміщень одного поверху -1500 кв.м. (п. 4.2 договору).

В додатку № 1 до договору сторони погодили договірну ціну по договору, яка складає 60750,00 грн.

Згідно з п. 4.5 договору додаткові роботи, не передбачені кошторисом і договором, виконавець проводить тільки після підписання сторонами додаткової угоди, а також затвердження додаткового кошторису на роботи.

Відповідно до п. 4.4 договору за виконані роботи за діючою угодою  замовник здійснює проміжні розрахунки згідно поданих актів здачі –приймання виконаних робіт. Остаточний повний розрахунок з виконавцем замовник здійснює згідно виконаним об‘ємам робіт не пізніше 10 днів після підписання завершального акту здачі –приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору, позивач виконав роботи передбачені умовами договору, результати якої оформив актом №1 за листопад 2007 року, загальна вартість виконаних робіт складає 63519,60 грн., актом №2 за листопад 2007, загальна вартість виконаних робіт складає 32893,20 грн., актом №3 за листопад 2007, загальна вартість виконаних робіт складає 2181,60 грн. Також позивачем додано до матеріалів справи довідки про вартість виконаних робіт за листопад 2007. Згідно актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, позивачем виконано роботи на загальну суму 98594,40 грн.

Вказані копії актів та довідок з боку відповідача не підписані. Позивачем додано до матеріалів справи копії описів вкладень у поштові відправлення, на яких стоїть штамп пошти з датою -27.01.2009, адреса відповідача –м. Київ, вул. Московська, 7, яка також зазначена в договорі, копію конверту про повернення, в якому зазначено "не значиться". Відповідач заперечує проти отримання актів виконаних робіт та заперечує проти вартості виконаних позивачем робіт та вказує, що договором погоджена ціна у розмірі 60750,00 грн., яка сторонами не змінювалась. Заперечень щодо факту виконання позивачем підрядних робіт по договору відповідачем не надано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 по справі № 56/391 призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання: чи відповідають виконанні роботи на об'єкті що знаходиться за адресою: 03190, м. Київ, вул. Естонська, 3, Лабораторний корпус Київської міської СЕС, коридори та кабінети розміщені на 4 - му поверсі, звітній документації, а саме: кошторису, кошторису на додаткові роботи № 1 та кошторису на додаткові роботи № 2, які були підписані сторонами, на виконання договору підряду № 6/8-07 від 12.09.2007?; в якому обсязі виконанні будівельні роботи на об'єкті що знаходиться за адресою: 03190, м. Київ, вул. Естонська, 3, Лабораторний корпус Київської міської СЕС, коридори та кабінети розміщені на 4 - му поверсі, відповідно до договору підряду № 6/8-07 від 12.09.2007 ?; яка вартість виконаних, відповідно до договору підряду № 6/8-07 від 12.09.20087 р., на об'єкті що знаходиться за адресою: 03190, м. Київ, вул. Естонська, 3, Лабораторний корпус Київської міської СЕС, коридори та кабінети розміщені на 4 - му поверсі, будівельних робіт?

16.11.2011 матеріали справи були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва разом з висновком судової будівельно- технічної експертизи №6201/11-15.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 16.11.2011 №6201/11-15, виконані роботи на об‘єкті, що знаходиться за адресою: 03190, м. Київ, вул. Естонська, 3, лабораторний корпус Київської міської СЕС, коридори та кабінети розміщені на 4 поверсі, подібні до робіт, які зазначені в звітній документації, а саме: кошторисі на додаткові роботи №1 та кошторисі на додаткові роботи №2. Однак фактичні обсяги робіт з фарбування поверхонь полівінілацетатними водоемульсійними сумішами не відповідають обсягам, зазначеним в актах приймання виконаних підрядних робіт з різницею на 385,24 кв.м. загальною вартістю 4435,20 грн.; загальна вартість фактично виконаних будівельних робіт, які передбачені договором підряду від 12.09.2007 №6/8-07 на об‘єкті, що знаходиться за адресою: 03190, м. Київ, вул. Естонська, 3, лабораторний корпус Київської міської СЕС, коридори та кабінети розміщені на 4 поверсі, становить 94159,20 грн.

Також до висновку, експертом додано фотографії об‘єкту та інформація на електронному носію.

Враховуючи викладене, факт виконання позивачем робіт по договору, факт надіслання позивачем відповідачу актів на підписання, підтверджується матеріалами справи. Доводи позивача про необхідність складення актів на виконання прихованих робіт та аркушу виконавчої документації, судом відхиляються, оскільки умовами договору таких зобов‘язань позивача не передбачено.  

Як зазначає позивач, відповідач на виконання умов договору перерахував позивачу аванс у розмірі 5000,00 грн.

Спір між позивачем та відповідачем виник у зв‘язку з нездійсненням відповідачем розрахунків з позивачем у повному обсязі за виконані позивачем будівельні роботи, оскільки відповідачем акти виконаних будівельних робіт за листопад 2007 не підписані.

Розглядаючи даний спір суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Стаття 317 Господарського кодексу України визначає, що підрядними відносинами у капітальному будівництві є, зокрема, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення  будівництва,   які   виконуються  суб'єктами господарювання  для  інших  суб'єктів  або   на   їх   замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно зі ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідачем не надано жодних доказів звернення до позивача із заявою про недоліки у виконаних позивачем роботах.

Враховуючи викладене та з огляду на відсутність у відповідача заперечень щодо якості, об‘єму виконаних робіт, суд приходить до висновку, що роботи виконані позивачем у листопаді 2007 року є такими, що прийняті відповідачем і підлягають оплаті на умовах визначених договором.

Згідно з ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.  Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 844 Цивільного кодексу України якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Як зазначає позивач, вартість робіт по договору складає 98594,40 грн., яку позивач визначив у локальних кошторисах, довідках про вартість виконаних робіт та в актах приймання будівельних робіт. Крім того, позивачем складені додаткові угоди від 30.09.2007 №1та №2. Дослідивши матеріали справи, судом відмічається, що в договорі та в додатку №1 до договору сторони погодили загальну вартість будівельних робіт на суму 60750,00 грн., в п. 4.5 договору визначено, що додаткові роботи, не передбачені кошторисом і договором проводяться тільки після підписання сторонами додаткової угоди до договору. Доказів підписання та погодження з відповідачем перевищення вартості робіт по договору, позивачем не надано. Позивачем надано докази про надіслання копій додаткових угод №1, №2 відповідачу, вже після виконання позивачем договору у 2009 році. За таких обставин, доводи позивача про погодження з відповідачем вартості робіт збільшену на 37844,40 грн., судом не приймаються. Таким чином, у зв‘язку з відсутністю в матеріалах справи належних доказів погодження з відповідачем перевищення вартості робіт по договору, позивач зобов‘язаний виконати роботи за ціною, встановленою в договорі, а саме 60750,00 грн. Отже, відповідач зобов‘язаний оплати вартість робіт погоджену у договорі на суму 60750,00 грн. Відповідачем не надано жодних доказів здійснення з відповідачем розрахунків по договору. Враховуючи пояснення позивача, в яких останній стверджує про сплату відповідачем авансу у розмірі 5000,00 грн., то заборгованість відповідача становить 55750,00 грн.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті  612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов‘язань по договору в частині прийняття виконаних позивачем будівельних робіт у листопаді 2007 року та в частині оплати виконаних позивачем робіт, у зв‘язку з чим заборгованість відповідача становить 55750,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку .

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі  5077,18 грн.,  3% річних у розмірі 8873,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 58964,47 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4 договору у разі невиконання терміну виплати замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ.

Оскільки судом було встановлено, що акти прийняття виконаних робіт за листопад 2007 року, відповідачем не підписані, строк оплати погоджений сторонами в п. 4.4 договору, відповідно до якого замовник оплачує роботи не пізніше 10 днів після  підписання завершального акту приймання –передачі, в матеріалах справи наявні докази про  відправлення  актів лише 27.01.2009 року, то роботи є такими, що прийняті і відповідач зобов‘язаний їх оплати до 09.02.2009 року (27.01.2011 +3 дня на поштовий перебіг +10 днів на оплату та/або заперечення). Таким чином, пеня підлягає нарахуванню з 10.02.2009 року за шість місяців.

Дослідивши розрахунок позивача пені, судом встановлено, що позивач пеню нарахував з 29.11.2008 року. Оскільки суд обмежений строками визначеними позивачем, то відповідно пеня за розрахунком суду нараховується з 10.02.2009 по 29.05.2009. За розрахунком суду, розмір пені становить 1997,83 грн. (55750,00 грн. *12%*109/365), який і підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок  3% річних суд визнає його невірним. За розрахунком суду розмір 3% річних розрахований з 10.02.2009 по 31.12.2010 (дата по яку позивач здійснює нарахування інфляційних втрат, оскільки позивач у своїх поясненнях зазначає, що 3% річних підлягає нарахуванню за 3 роки та рахує за 2008, 2009, 2010) становить 3161,71 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його не вірним. За розрахунок суду, розмір інфляційних втрат становить 10648,25 грн. (з 10.02.2009 по 31.12.2010 (позивач рахує інфляцію за 2008, 2009,2010 роки).

Також позивач просить стягнути з відповідача суму втрат, а саме: 153472,25 грн. - втрати (упущена вигода через несвоєчасну оплату робі, пов‘язаних з неможливістю отримування банківських відсотків при внесенні неотриманих коштів на депозитний рахунок банківську установу, з моменту настання терміну оплати згідно з договором, приведених до дати оцінки; втрати членів трудового колективу через неотримання заробітної плати за виконану роботу, приведені до дати оцінки); 4996,37 грн. –прямі втрати (судові витрати, поштові витрати, оплата послуг оцінювача, оплата послуг КНДІСЕ); 148171,81 грн. –упущена вигода (упущена вигода членів трудового колективу через неотримання заробітної плати за виконані роботи, приведених до дати оцінки); прямі витрати (3031,50 –платіжне доручення від 14.12.2010 по сплаті державного мита, 15038,90 грн. –платіжне доручення від 07.07.2011 КНДІСЕ, 14889,60 грн. платіжне доручення від 03.08.2011 КНДІСЕ).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування  збитків.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов‘язання, доказується кредитором (ст. 623 Цивільного кодексу України).

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Порушення позивачем зобов‘язання встановлено судом вище. Однак, дослідивши матеріали справи та розрахунок суми втрат позивача, суд відзначає, що позивачем не доведений належними та допустимими доказами сума реальних втрат (поштові витрати, оплата послуг оцінювача, оплата послуг фахівця в галузі права) та не доведений причинний зв‘язок між такими втратами та порушенням відповідачем зобов‘язання. Також вимоги позивача про стягнення витрат на оплату судової експертизи у розмірі 15038,90 грн., задоволенню не підлягають, оскільки витрати на оплату судової експертизи, за результатами якої складений висновок становлять 14889,60 грн., які були сплачені позивачем платіжним дорученням від 01.08.2011 №64 на підставі рахунку №2129/11/6201/15. Доказів оплати вартості експертизи у розмірі 15038,90 грн. позивачем не надано.  Доводи позивача про те, що вказані кошти повинні були включені до складу витрат, оскільки позивач після отримання рахунку з експертної установи надіслав платіжне доручення до установи банку, але банк в порушення своїх зобов‘язання кошти до експертної установи кошти не перерахував, тому вина відповідача відсутня, судом відхиляються, оскільки не стосуються спірних відносин.   

Пред‘явлення вимог про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов‘язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов‘язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором  для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Дослідивши матеріали справи та розрахунок суми втрат позивача, суд відзначає, що позивачем не доведений належними та допустимими доказами сума упущеної вигоди та не доведений причинний зв‘язок між такими втратами та порушенням відповідачем зобов‘язання. Крім того, слід зазначити, що упущена вигода пов‘язана з неможливістю отримання банківських відсотків при внесенні неотриманих коштів на депозитний рахунок в банку носить абстрактний характер; втрати членів колективу через неотриману зарплату позивачем розраховані двічі без надання жодних документів, в підтвердження вказаних обставин та підтвердження наявності причинного між збитками та порушеним зобов‘язанням.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму основного боргу у розмірі 55750,00 грн., 3% річних у розмірі 3161,71 грн., інфляційних втрат у розмірі 10648,25 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито у розмірі 3249,78грн. (за подану позовну заяву) +1481,72 грн. (за уточнення вимог від 23.12.2010), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., витрати на оплату судової експертизи у розмірі 14889,60 грн.) покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.  

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити  частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Спец КБ" (03186, м. Київ, вул. Мартиросяна, 4 кв. 35, код 34730748 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енерготех" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 43-б, оф. 115, код 24688927) суму основного боргу у розмірі 55750 (п‘ятдесят п‘ять тисяч сімсот п‘ятдесят) грн. 00коп, 3% річних у розмірі 3161 (три тисячі сто шістдесят одна) грн. 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 10648 (десять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 25коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 715 (сімсот п‘ятнадцять) грн. 58 коп., 35 (тридцять п‘ять) грн. 69 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на оплату судової експертизи у розмірі 2251 (дві тисячі двісті п‘ятдесят одна) грн. 85 коп.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Повернути з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 3 (три) грн. 50 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енерготех" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 43-б, оф. 115, код 24688927).

5.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя

Судді                                                В.В.  Джарти

                   Н.І. Ягічева

                   Р.В. Бойко

Дата складення повного тексту 23/01/2012