Постанова

від 31.01.2012 по справі 7/17-4145-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/17-4145-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р.Справа № 7/17-4145-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                    Картере В.І.,

суддів:                               Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.,

при секретарі судового засідання –Головченко І.І.

за участю представників:

від ДПІ у Біляївському районі –Неплій І.А.,

від ПП „Оніс-Марін” –не з'явився, належним чином повідомлений,

від ТОВ „Елеватор-Вигода” - не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.12.2011р. про ліквідацію банкрута та припинення провадження

у справі № 7/17-4145-2011

за заявою Приватного підприємства „Оніс-Марін”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеватор-Вигода”

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

14.10.2011р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява Приватного підприємства (далі - ПП) „Оніс-Марін” в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство), в якій останній просив:

- порушити справу про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Елеватор-Вигода” банкрутом як відсутнього боржника;

- визнати кредитором ПП „Оніс-Марін” з грошовими вимогами у сумі 327 368,98 грн.;

- визнати банкрутом ТОВ „Елеватор-Вигода”.

Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість у розмірі 327 368,98 грн., встановлену рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2011р. по справі №5016/1667/2011(12/65), на виконання якого видано наказ від 12.07.2011р. Факт відсутності боржника за його місцезнаходженням, на думку ініціюючого кредитора, підтверджується складеними ним актами від 06.10.2011р. і від 07.10.2011р. та актом державного виконавця від 11.08.2011р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Елеватор-Вигода”.

Постановою Господарського суду Одеської області від 01.11.2011р. ТОВ „Елеватор-Вигода” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора у справі –ПП „Оніс-Марін”; зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання ТОВ „Елеватор-Вигода” банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, здійснити інші заходи, передбачені ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; скасовано арешт, накладений на майно боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.

13.12.2011р. до Господарського суду Одеської області надійшов звіт ліквідатора ТОВ „Елеватор-Вигода” (а.с.65) разом з фінансовим звітом від 13.12.2011р. (а.с.67).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2011р. (суддя Лепеха Г.А.):

- затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ „Елеватор-Вигода”;

- припинено ТОВ „Елеватор-Вигода”;

- зобов'язано державного реєстратора не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цієї ухвали заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ „Елеватор-Вигода”, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку;

- кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну. Вимоги, незадоволені за відсутністю майна, встановлено вважати погашеними;

- скасовано мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2011р.;

- припинено повноваження ліквідатора банкрута - ПП „Оніс-Марін”;

- провадження у справі припинено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ДПІ у Біляївському районі подало апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та поновити провадження у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає про порушення місцевим господарським судом ст. 39 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, який не своєчасно направив ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Елеватор-Вигода” до Єдиного державного реєстру.

Крім того апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що ліквідатор боржника не надсилав будь-яких повідомлень щодо вказаної справи на адресу ДПІ у Біляївському районі, на обліку в якої знаходився боржник та всупереч ст. 52 Закону про банкрутство, не повідомляв усіх відомих йому кредиторів боржника про визнання господарським судом його банкрутом, а також не надав належної правової оцінки тому, що за період господарської діяльності (3 останні роки) боржник задекларував наступні валові доходи: за 2009 рік –12 362,60 грн., сплачено до бюджету –10 000,00 грн.; за 2010 рік –14 590,40 грн., сплачено до бюджету –10 100,00 грн.; за І квартал 2011 р. –12 065,90 грн., сплачено до бюджету –5 400,00 грн., податкові зобов'язання по податку на додану вартість боржник, згідно декларацій з ПДВ, відобразив у наступних розмірах: за 2009 рік –2 075,10 грн., сплачено до бюджету –0 грн.; за 2010 рік –2 918,30 грн., сплачено до бюджету –0 грн.; за 2011 рік –4 523,90 грн., сплачено до бюджету –11 800,00 грн., а також на те, що на балансі ТОВ „Елеватор-Вигода” основні фонди рахуються у сумі 5 143,90 грн., згідно декларації з податку на прибуток за І квартал 2011р.

Також, апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що за результатами перевірки декларації з ПДВ за березень 2011р. ТОВ „Елеватор-Вигода” віднесено до категорії платників податків високого ризику, з огляду на різке зростання податкового кредиту в порівнянні з попереднім місяцем на 1 218 960,00 грн. або в 137 раз більше.

Після дослідження матеріалів справи у судовому засіданні представник апелянта відмовився від ствердження про порушення місцевим господарським судом ст. 39 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

ПП „Оніс-Марін” надало відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Біляївському районі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.12.2011р. припинити.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника апелянта, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 5 статті 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин - підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до боржника.

Отже, законодавцем передбачено особливу процедуру встановлення всіх відомих ліквідатору кредиторів за статтею 52 Закону, яка є спеціальною по відношенню до загальних процедур банкрутства. До таких потенційних кредиторів належать органи податкової служби, фонди соціального страхування і їх повідомлення ліквідатором здійснюється шляхом надіслання письмових повідомлень таким кредиторам, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками публікації в офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Таким чином, законодавцем передбачено перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор подав звіт без реєстру вимог кредиторів, який є обов'язковим додатком, згідно з частиною 1 статті 32 Закону про банкрутство та без жодних запитів ліквідатора до фондів і ДПІ, на обліку яких стояв боржник з метою встановлення їх кредиторських вимог.

При цьому, ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру вимог кредиторів та запитів до органів ДПІ і загальнообов'язкових фондів на предмет встановлення їх кредиторських вимог.

Щодо доводів ініціюючого кредитора про відсутність боржника за його місцезнаходженням, слід зазначити таке:

Обґрунтовуючи відсутність боржника за його місцезнаходженням, ініціюючий кредитор надав акт державного виконавця від 11.08.2011р. про відсутність боржника за адресою: м. Миколаїв, вул. Квітнева, 52, кв.40 (а.с.28) та складені ним акти від 06.10.2011р. та від 07.10.2011р. (а.с.39, 40) про відсутність боржника за новою адресою: м. Одеса, площа Грецька, 1 офіс 7.

Однак, вказані акти не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом в якості доказів відсутності боржника за його юридичною адресою з огляду на наступне:

Згідно з статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. У повідомленні зазначаються підстава його надіслання, остання дата одержання державним реєстратором реєстраційної картки від юридичної особи або найменування органу державної податкової служби, який надіслав повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, та дата цього повідомлення.

Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду та повідомляє про це заявника у випадках і в порядку, встановлених частиною п'ятою цієї статті. У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей  про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Зазначені вище норми передбачають можливість внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, а також запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Внесення вказаних записів має різну правову природу, а також різні правові наслідки, в зв'язку з чим , вказані відомості не є тотожними, тобто внесення до реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу не може слугувати доказом відсутності боржника.

Таким чином акти, складені ініціюючим кредитором та державним виконавцем, надані в підтвердження відсутності боржника за його юридичною адресою, не є належними та допустимими доказами дійсної відсутності боржника за його місцезнаходженням, а тому не приймаються апеляційним господарським судом до уваги.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте місцевий господарський суд на них уваги не звернув та залишив без належної правової оцінки.

Виходячи з наведеного у господарського суду були відсутні правові підстави, як для порушення справи про банкрутство, так і для закінчення оскаржуваною ухвалою процедури банкрутства ТОВ „Елеватор-Вигода”.

За таких обставин господарському суду слід виходити з роз'яснень, наданих у пункті 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 „Про судову практику в правах про банкрутство” від 18.12.2009року, яким визначено наступне: „Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)”.

Також, про позитивний обов'язок законодавця на предмет заповнення прогалин у статті 40 Закону про банкрутство для належного застосування судами норм законодавства про банкрутство та про можливість припинення незаконно порушеного провадження у справі про банкрутство з інших підстав, окрім тих, які передбачено статтею 40 Закону наголошується в частині 5 Рішення Конституційного суду України №5-рп/2007 від 20.06.2007року у справі №1-14/2007 за конституційним зверненням ВАТ „Кіровоградобленерго” про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Таким чином, ухвала Господарського суду Одеської області від 13.12.2011р. по справі про банкрутство ТОВ „Елеватор-Вигода” підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Також, враховуючи відсутність правових підстав для порушення справи про банкрутство в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, на момент звернення ініціюючого кредитора з відповідною заявою, провадження по справі слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ГПК України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції відповідного господарського суду входить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відповідно до статті 122 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає необхідним направити вказану постанову апеляційного господарського суду Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеватор-Вигода” для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців даних про скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 13.12.2011р. про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі № 7/17-4145-2011.

Керуючись п. 11 ч.1 ст.80, ст. ст. 85, 99, 101-106, 122 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі –задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.12.2011р. про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі № 7/17-4145-2011 - скасувати.

Провадження у справі № 7/17-4145-2011 - припинити.

Дану постанову направити Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеватор-Вигода” для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців даних про скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 13.12.2011р. про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі № 7/17-4145-2011 (код ЄДРПОУ 30747983).

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя :                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                Л.В. Лавриненко

                                                                                          В.Т. Пироговський

          Повний текст постанови підписаний 02.02.2012р.