Ухвала

від 19.06.2012 по справі 7/17-4145-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення провадження

"19" червня 2012 р. Справа № 7/17-4145-2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Воронюка О.Л.

Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.

При секретарі: Щербатюк О.В.

(склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду від 18.06.2012р. № 452)

За участю представника ПП „Оніс-Марін" - ОСОБА_1, довіреність № 2 від 02.04.2012р.

Інші представники сторін по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеватор-Вигода" в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Біляївському районі

на ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2011р. про ліквідацію банкрута та припинення провадження

у справі № 7/17-4145-2011

за заявою Приватного підприємства „Оніс-Марін"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеватор-Вигода"

про банкрутство

Відповідно до ст.4 -4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2011р. за заявою Приватного підприємства „Оніс-Марін" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Елеватор-Вигода", за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з відсутністю керівних органів юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням та наявністю заборгованості на суму 327 368,98 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Одеської області від 01.11.2011р. ТОВ „Елеватор-Вигода" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора у справі -ПП „Оніс-Марін"; зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання ТОВ „Елеватор-Вигода" банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, здійснити інші заходи, передбачені ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; скасовано арешт, накладений на майно боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2011р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, припинено юридичну особу -ТОВ „Елеватор-Вигода", припинено провадження у справі.

Не погоджуючись з цією ухвалою суду від 13.12.2011р., Державна податкова інспекція у Біляївському районі звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального права, оскільки ініціюючим кредитором не було надано доказів неплатоспроможності боржника та тих, що підтверджують відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р. ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2011 про ліквідацію банкрута та припинення провадження - скасовано, провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду від 15.05.2012р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2011р.скасовано, справу передано на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Постанова обґрунтована тим, що здійснюючи судовий розгляд справи було залишено поза увагою судом апеляційної інстанції, відповідні обставини щодо наявності у Державної податкової інспекції у Біляївському районі права на апеляційне оскарження, чи було відомо ДПІ у Біляївському районі про порушення справи про банкрутство ТОВ „Елеватор-Вигода", наявність (відсутність) заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах) та відповідно будь-яких вимог (майнових, грошових) претензій, а також чи зверталася ДПІ з кредиторськими вимогами до боржника або до суду.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду прийнято до провадження апеляційну скаргу ДПІ у Біляївському районі та призначено розгляд справи.

Стаття 129 Конституції України встановлює, як одну з основних засад судочинства, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п.8).

Проте, зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Тобто, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках та яка саме особа має право оскаржувати прийняті господарським судом рішення (в цьому випадку -ухвалу місцевого господарського суду) в апеляційному чи касаційному порядку.

Положеннями частини 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Одночасно з цим, у відповідності до п. 1, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009р., провадження у справах про банкрутство регулюється Законом про банкрутство, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. При цьому, Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах І, V, VI, VІІ, ХІІ, ХІІІ), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) передбачено, що сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут); учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Цією статтею також унормовано, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство, учасниками провадження у справі про банкрутство визнано - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Наведений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство стаття 1 вищеназваного закону відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Виходячи зі змісту ст. 1 Закону про банкрутство, орган державної податкової служби (а в даному випадку - ДПІ у Біляївському районі) в процедурах банкрутства не може мати іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто сторони у справі про банкрутство. Інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що викладена в його постановах від 14.03.2012р. у справі № 45/3б, від 03.04.2012р. у справі № 5023/5820/11, від 15.05.2012р. у справі № 7/17-4145-2011 та від 16.05.2012р. по справі № 5010/2174/2011-Б-23/78.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до банкрута, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після визнання цих вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Згідно зі ст. 52 Закону про банкрутство кредитори боржника в місячний строк з дня одержання письмового повідомлення ліквідатора про визнання боржника банкрутом можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Натомість, ДПІ у Біляївському районі м. Одеси, незважаючи на обізнаність про порушення справи про банкрутство та визнання боржника банкрутом, про що свідчить поданий до господарського суду лист від 23.11.2011р. № 19853/9/23 та 01.12.2011р. № 20388/9/23 (а.с. 61, 73), з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку не зверталась.

У відповідності до п. 5 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 3 „Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України", у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

У апеляційній скарзі ДПІ у Біляївському районі посилається на то, що незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до податкового кодексу України, проте, жодним процесуальним документом у справі, в тому числі і винесеною оскаржуваною господарським судом Одеської області ухвалою від 13.12.2011р., повноваження податкового органу на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктом господарювання, який перебуває у стані банкрутства не обмежувались.

Також слід зазначити, що в оскаржуваній ухвалі питання про права і обов'язки органу податкової служби, в розумінні ст.91 ГПК України, не вирішувалися - ДПІ у Біляївському районі, не будучи учасником провадження у справі, не набула права на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 13.12.2012р.

Крім іншого, в апеляційній скарзі ДПІ у Біляївському районі жодним чином не посилається на наявність у ТОВ „Елеватор-Вигода" заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до нього, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України на підставі ст. ст. 91, 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

За таких обставин, судова колегія вважає, що помилково порушене апеляційне провадження підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86, ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 13.12.2011р. по справі № 7/17-4145-2011 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Біляївському районі припинити.

Справу № 7/17-4145-2011 повернути господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя Воронюк О.Л.

Суддя Єрмілов Г.А.

Суддя Лашин В.В.