Рішення

від 25.01.2012 по справі 36/381

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/381

25.01.12

За позовом   Приватного акціонерного товариства  Страхова компанія «Кий

                      Авіа Гарант»

до                   Приватного акціонерного товариства  «Акціонерне товариство

                      «Українська пожежно –страхова компанія»

про                стягнення страхового відшкодування   22 181, 20  грн.

                                                                                         Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача             не з»явився

Від відповідача        не з»явився

Обставини справи:

          Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Кий Авіа Гарант»

звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Акціонерне товариство “Українська пожежно –страхова компанія” про стягнення  22 181,20  грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що  позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту внаслідок дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, а тому позивачем відповідно законодавства України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, враховуючи те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована  відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. порушено провадження у справі № 36/381, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 30.11.2011 р., за участю представників сторін.

У дане судове засідання представник позивача не з‘явився, вимоги ухвали суду від 07.11.2011 р. не виконав,  про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача  вимоги ухвали суду не виконав.

         Відповідно  до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу,  розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання  представників сторін.

          Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного  представника позивача перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляду справи відкласти  21.12.2011р.

В судовому засіданні 21.12.20011р. оголошувалась перерва до 26.12.2011р., відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

        У зв'язку з тим, що суддя Трофименко Т.Ю.  з 26.12.2011р. перебуває на лікарняному, відповідно до розпорядження заступника Голови господарського суду м. Києва Джарти В.В.  справа була передана для розгляду судді  Сіваковій В.В.

        Ухвалою  Господарського суду від 26.12.2011р.  справа №36/430 прийнята до провадження судді Сівакової В.В. та розгляд справи призначено на 25.01.2012р.

         Розпорядженням  заступника голови Господарського суду м. Києва  Шевченко Е.О.  справа №36/430 передана для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

        В судове засідання 25.01.2012р. представники сторін   не з»явилися. Заяв, клопотань про відкладення  розгляду справи  не надходило. Про час та місце розгляду справи сторони судом повідомлені належним чином.

        Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце  розгляду справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників сторін.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що  договір страхування був укладений на умовах ІІІ (3) типу і відповідно дія договору поширюється на особу, вказану в договорі страхування, або на одну з осіб, зазначених у договорі.

В договорі страхування вказаний лише ОСОБА_1, а отже дія договору поширюється лише на нього.

Відповідно до поставник Рокитянського районного суду Київської області від 27.09,2009р. винним у  вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок  порушення ПДР, визнаний ОСОБА_1.

Розглянувши матеріали справи,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

        08 жовтня 2009 року у с. Саливінки Білоцерківського району Київської області  по вул.. Білоцерківській сталася дорожньо –транспортна пригода за участю автомобіля марки «Audi-80»реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням власника транспортного засобу ОСОБА_1 та за участю автомобіля марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_2.

Як вбачається з довідки про дорожньо –транспортну пригоду №515 від 12.10.2009 року та постанови  Рокятинського районного Київської області від 27.10.2009 року, дорожньо –транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_1  вимог  ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Рокятинського районного Київської області від 27.10.2009 року ОСОБА_1   визнано винним  у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 09/521/МН від 20.08.2009 року страховиком автомобіля марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП  є Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Кий Авіа Гарант»(надалі –позивач).

Відповідно до звіту №619 від 20 жовтня 2009 року та ремонтних калькуляцій №619 К, матеріальний збиток, спричинений внаслідок ДТП власнику автомобіля марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2  становить  23 169,42  грн.

Як вбачається з страхового акту №148/09/521/МН загальний розмір страхового відшкодування за мінусом франшизи становить 22 691,20 грн.

        Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту майнових  інтересів  громадян  та  юридичних  осіб у разі настання певних   подій   (страхових   випадків),   визначених    договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом  сплати  громадянами  та  юридичними  особами страхових   платежів  (страхових  внесків,  страхових  премій)  та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті  993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.  

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

За таких обставин до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від ОСОБА_1   компенсації матеріальної шкоди, заподіяної застрахованому автомобілю марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2, в розмірі  22 181, 20  грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що цивільна відповідальність ОСОБА_1   застрахована відповідачем згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4631390.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про страхування”, факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування

Відповідно до  ст. 15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Дослідивши наданий відповідачем поліс ОЦПВВНТЗ № ВС/4631390, судом встановлено, що зазначений поліс є Договором III типу, тобто відповідачем було застраховано відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу визначеного в договорі страхування - автомобіля марки «Audi-80»реєстраційний номер НОМЕР_1, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі, а саме –ОСОБА_1.

Згідно Постанови Рокятинського районного Київської області від 27.10.2009 року ОСОБА_1   визнано винним  у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1   внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Audi-80»реєстраційний номер НОМЕР_1,  згідно полісу № ВС/4631390 не застрахована, вимоги фактично ґрунтуються на припущеннях позивача та не підтверджені належними доказами.

        У відповідності до ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

 Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

  У відповідності до п. 15.3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової  відповідальності можуть укладатися на умовах, в тому числі, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю,  майну третіх осіб внаслідок експлуатації  транспортного засобу,  визначеного  в договорі страхування,  особою,  вказаною в договорі страхування,  або однією з осіб,  зазначених  у  договорі (договір III типу).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

 Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача  заборгованості в порядку регресу є необґрунтованою, не була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –          

В И Р І Ш И В:

          В позові відмовити повністю.  

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

        Суддя                                                                    Трофименко Т.Ю.

 Повний текст рішення складено

 26.01.2012р.