Рішення

від 13.09.2006 по справі 16-5-17-1/236-05-6032

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16-5-17-1/236-05-6032

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2006 р.Справа  № 16-5-17-1/236-05-6032

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

При секретарі судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Воскобойников В.О. –директор;

Від відповідачів:  

ДБК “Науковий робітник”: не з'явився;

КП “ОМБТІ та РОН”: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно ст..77 ГПК України справу за позовом українсько-болгарського спільного підприємства “Вітінформ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до дачно-будівельного кооперативу “Науковий робітник”, комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єкті нерухомості”  про визнання договору оренди та додаткових угод до нього недійсним,  визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності,  -

ВСТАНОВИВ:

Українсько-болгарське спільне підприємство “Вітінформ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту СП “Вітінформ”) 22.06.2005р. звернулося до  господарського суду Одеської області з позовними вимогами до дачно-будівельного кооперативу “Науковий робітник” (далі по тексту ДБК “Науковий робітник”) про визнання договору оренди від 10.11.1994р. та доповнень до нього, укладених між сторонами по справі недійсними. Свої доводи позивач обґрунтовує невідповідністю оспорюваних ним угод вимогам діючого на час  їх укладення законодавства.

Ухвалою суду від 16.09.2005р. провадження у справі було зупинено до розгляду пов'язаних з нею справ №9/208-04-6929 та №17/208-05-7290.

Постановою апеляційної інстанції від 08.11.2005р. ухвала господарського суду Одеської області від 16.09.2005р. про зупинення провадження у справі була скасована та згідно резолюції голови господарського суду Одеської області передана на розгляд в іншому складі суду.

Ухвалою суду від 22.11.2005р. справа була прийнята до провадження іншим складом суду з присвоєнням справі номеру 16-5-17-1/236-05-6032.

Ухвалою суду від 21.12.2005р. до участі в праві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено комунальне підприємство “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”.

Ухвалою суду від 23.01.2006р. провадження у справі було зупинено до розгляду справи №1/329-05-9100А за позовом СП “Вітінформ” до КП “ОМБТІ та РОН” про визнання неправомірними дій органу  державної реєстрації об'єктів нерухомості та скасування реєстрації права власності ДБК “Науковий робітник” на частину домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 53.

Ухвалою суду від 17.04.2006р. провадження у справі було поновлено з підстав набрання чинності рішенням господарського суду Одеської області від 01.02.2006р. по справі №1/329-05-9100А.

05.05.2006р. до господарського суду Одеської області надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких СП “Вітінформ” просить визнати недійсними договір оренди від 10.11.1994р. та додаткові угоди до нього, визнати право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 53 та зобов'язати КП “ОМБТІ та РОН” зареєструвати право власності СП “Вітінформ” на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 53.

Ухвалою суду від 16.05.2006р. з огляду на уточнену редакцію позовних вимог СП “Вітінформ”, процесуальний статус КП “ОМБТІ та РОН” був змінений та комунальне підприємство було залучено до участі в справі в якості іншого відповідача.

19.07.2006р. позивачем позовні вимоги були уточнені в частини адреси спірного приміщення, у зв'язку з чим СП “Вітінформ” просить визнати право власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 53 літ. 1 “А”, загальною площею 95 кв.м.

16.05.2006р. до суду надійшло клопотання ДБК “Науковий робітник” про зупинення провадження у справі в зв'язку з подачею кооперативом касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України на постанову господарського суду Одеської області від 01.02.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. по справі №1/329-05-9100А. Дане клопотання неодноразово підтримувалося представниками ДБК “Науковий робітник” та ухвалою суду від 24.07.2006р. було задоволено та провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 18.08.2006р., враховуючи, що у господарського суду Одеської області, станом на 18.08.2006р. були відсутні докази відкриття Вищим адміністративним судом України касаційного провадження за касаційною скаргою ДБК “Науковий робітник”  на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду по справі №1/329-05-9100А від 04.04.2006р., а також з метою запобігання тривалого  знаходження справи в провадженні господарського суду Одеської області, провадження у даній справі було поновлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення сторін, суд встановив наступне.

10.11.1994р. між СП “Вітінформ” (Орендар) та ДБК “Науковий робітник” (Орендодавець) був укладений договір оренди відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування нежитлові приміщення, а саме: кімната площею 17,5 кв.м., кімната площею 6,9 кв.м., коридор площею 3,5 кв.м.. всього загальною площею 27,9 кв.м. та прилеглу територію площею 49,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 53, д.1. Умовами укладеної угоди Орендар був зобов'язаний здійснити поточний ремонт приміщень. Пунктом 1.3. договору сторони домовилися, що строк дії договору буде встановлений після здійснення орендарем ремонту приміщень. Додатковою угодою від 01.08.1996р. сторони визначили строк дії договору оренди – 5 років з 01.08.1996р. по 01.08.2001р.  Додатковою угодою від 24.12.1999р. строк дії договору оренди був визначений сторонами до 01.08.2004р.

Позивач наполягає на визнанні недійсним договору оренди від 10.11.1994р. та додаткових угод до нього. При цьому, згідно уточнень до позовної заяви за вих №74 від 04.05.2006р., які надійшли до господарського суду 05.05.2006р. (вх.№9436), в якості підстав обґрунтованості позовних вимог позивачем висуваються доводи про відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на приміщення, яке було предметом договору оренди від 10.11.1994р., що за його думкою свідчить про відсутність у відповідача права на передачу об'єкту в оренду будь-яким особам та тягне за собою недійсність даної угоди. В обґрунтування заявлених вимог  позивач посилається на положення  ст.761 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, якими встановлено, що  право  передання  майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, та положення  ч.1 ст.207 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-I, якими передбачено, що господарське   зобов'язання,   що  не  відповідає  вимогам закону,  або вчинено з метою,  яка завідомо  суперечить  інтересам держави  і  суспільства,  або  укладено  учасниками  господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності),  може  бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу  державної  влади  визнано  судом недійсним повністю або в частині. Обґрунтовуючи свою правову позицію наведеними законодавчими нормами, СП “Вітінформ” просить визнати недійсними договір оренди від 10.11.1994р., укладений між сторонами по справі та додаткові угоди до нього.

Проаналізувавши доводи позивача з цього приводу, суд оцінює їх як необґрунтовані та таки, що не містяться на законних підставах з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.10 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 12.03.1999р. №02-5/111  “Про деякі питання практики вирішення спорів,  пов'язаних з визнанням угод недійсними” відповідність  чи невідповідність угоди вимогам законодавства має  оцінюватися  господарським   судом  стосовно  законодавства, яке діяло  на  момент  укладення  спірної  угоди.  

Згідно п.1 Прикінцевих положень, Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-I набрав чинності з 01.01.2004р. Згідно п.1 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, даний законодавчий акт набирає чинності з 01.01.2004р. Враховуючи викладене, суду вбачаються неправомірними твердження позивача про необхідність застосування при вирішенні даного предмету спору положень законодавства, яке не діяло на момент вчинення спірних угод. Більш того, суд звертає увагу позивача, що на момент укладення спірних угод ДБК “Науковий робітник” вважало себе власником майна, яке було предметом договорів, на підставі реєстраційного посвідчення, виданого КП  “ОМБТІ та РОН” 18.04.1994р.  Факт неправомірності видачі зазначеного реєстраційного посвідчення 18.04.1994р., що, в свою чергу, позбавило ДБК “Науковий робітник” правовстановлюючого документу на об'єкт нерухомості, був встановлений  судовим рішенням від 01.02.2006р., постановленим за результатами розгляду справи №1/329-05-9100А за позовом СП “Вітінформ” до КП “ОМБТІ та РОН” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  відповідача ДБК “Науковий робітник”, яким було визнано протиправними дії КП “ОМБТІ та РОН”, що виразилися в реєстрації права власності ДБК “Науковий робітник” на 19/1000 часток домоволодіння –адміністративну будівлю №53 по Французькому бульвару в м. Одесі та зобов'язано КП “ОМБТІ та РОН” скасувати реєстрацію права власності     ДБК “Науковий робітник” на зазначений об'єкт. Ухвалою апеляційної інстанції від 04.04.2006р. постанова господарського суду Одеської області  від 01.02.2006р. по справі  №1/329-05-9100А була залишена в силі та з цього часу є набравшим чинність процесуальним судовим документом.

Підсумовуючи наведене, у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним договору оренди від 10.11.1994р. та додаткових угод до нього у зв'язку з неправомірністю та безпідставністю заявлених в цієї частини вимог.

Проаналізувавши позовні вимоги в частини визнання права власності, суд дійшов до наступних висновків.  

Як було зазначено по тексту рішення вище, СП “Вітінформ” та ДБК “Науковий робітник” з 10.11.1994р. до серпня 2004 року знаходилися в договірних орендних відносинах.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.1996р. у приміщенні, розташованому за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 53, д.1. виникла пожежа, в результаті якої приміщення, яке було орендовано СП “Вітінформ” повністю згоріло. Позивачем були здійснені заходи щодо відновлення знищеного майна.

Із документів, наданих позивачем з'ясовано, що з одноповерхової будівлі площею 27,9 кв.м  без  каналізації, водопроводу, опалення, згідно технічного паспорту МБТІ, та земельної ділянки площею 47,9 кв.м з призначенням будівлі для господарських потреб, об'єкт нерухомого майна був перетворений на двоповерховий кафе-бар з кухнею, ліфтом, баром, закритим обіднім залом, побудованим на земельній ділянці площею 49,7 кв.м з розсувними вітражами, окремими готельними номерами зі всіма зручностями, газифікований, каналізований, проведена нова кабельна лінія 500 м та інше. Ця будівля за всіма документами рахується як  кафе-бар. Тобто замість адміністративного приміщення була збудована будівля з іншим призначенням. Даний об'єкт був побудований виключно за грошові кошти СП “Вітінформ”. Наведені факти були встановлені судовими рішеннями, постановленими за результатами розгляду справи № 9/208-04-6929 за позовом  ДБК “Науковий робітник” до СП “Вітінформ” про усунення перешкод у користуванні правом власності  та за зустрічним позовом СП “Вітінформ” до ДБК “Науковий робітник” про визнання права власності.

З огляду на положення ч.2 ст.35 ГПК України, якими передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при  вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, суд не вважає за доцільне здійснювати аналіз документів, якими підтверджені витрати СП “Вітінформ” на відновлення знищеного пожежею майна та будівництво нового  об'єкту нерухомості з іншим цільовим призначенням.  

В межах даної справи позивачем пред'являються вимоги про визнання права власності на побудовану ним будівлю кафе-бару, загальною площею 95 кв.м. розташовану за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 53 літ. 1 “А”. Вимоги  позивача ґрунтуються на отриманні усіх дозвільних документів на будівництво  кафе-бару після пожежі. Свої вимоги позивач обгрунтовує правовими нормами, якими врегульовані питання визнання права власності на новостворене майно.

При цьому, у своїх поясненнях, наданих в процесі розгляду справи, представник КП “ОМБТІ та РОН”  вважає, що СП “Вітінформ” було здійснено самочинне будівництво та  посилаючись на ч. 1 ст. 376 ЦК України наполягає на тому, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за особою, яка здійснила це будівництво на земельній ділянці, що була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже  збудоване нерухоме майно. Крім того, представник КП “ОМБТІ та РОН” стверджує про необхідність визнання за спірним об'єктом статусу безхазяйного з огляду на відсутність у учасників процесу правовстановлюючих документів та реєстрації права власності на даний об'єкт.

Представники ДБК “Науковий робітник”,  після набрання чинності судовим рішення по справі №1/329-05-9100А за позовом СП “Вітінформ” до КП “ОБМТІ та РОН”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  відповідача ДБК “Науковий робітник”, яким було визнано протиправними дії КП “ОМБТІ та РОН”, що виразилися в реєстрації права власності ДБК “Науковий робітник” на 19/1000 часток домоволодіння –адміністративну будівлю №53 по Французькому бульвару в м. Одесі та зобов'язано КП “ОМБТІ та РОН” скасувати реєстрацію права власності ДБК “Науковий робітник” на зазначений об'єкт, своїй правової позиції суду не надавали, будь-яких доводів та пояснень по суті заявлених вимог не висували.

Проаналізувавши правову позицію КП “ОМБТІ та РОН”, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 335 Цивільного кодексу України,  безхазяйною є річ,  яка не має власника або  власник  якої невідомий. За переконанням суду, у даному випадку наведена законодавча норма не підлягає застосуванню, так як стосується випадків, коли взагалі не має претендентів на майно. В межах даної справи висуваються вимоги про визнання права власності. Крім того, спірний об'єкт з моменту будівництва після пожежі знаходився на утриманні СП “Вітінформ”.  

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був отриманий певний перелік необхідних для здійснення будівництва узгоджень.  Так, на замовлення СП “Вітінформ” ВАТ “Юженергопроект” був розроблений робочий проект на реконструкцію приміщення у кафе-бар. Першим заступником голови  виконавчого комітету Одеської міської ради Ворохаєвим А.І. було надано згоду на виконання будівельних робіт згідно проекту ВАТ “Юженергопроект”. Виконавчим комітетом Одеської міської ради  30.03.1999р. було надано дозвіл за №13924 на розміщення та експлуатацію об'єкта торгівлі.  З наведених документів  вбачається, що позивачем був заказаний та отриманий проект на будівництво кафе, з подальшим узгодженням  у відповідних структурах  місцевої влади.  Будь-яких істотних порушень будівельних норм   та правил при здійсненні будівництва СП “Вітінформ” допущено не було.

Однак, незважаючи на наявність наведених документів, за переконанням суду, у даному випадку положення статті 376 ЦК України взагалі не підлягають застосуванню з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься лист науково-виробничого центру “Екострой” інженерної академії України за №59 від 16.03.2006р., відповідно до якого,  за результатами проведеної на підставі ухвали господарського суду Одеської області в межах провадження у справі №17/208-05-7290 будівельно-технічної експертизи, експертна установа дійшла висновку, що зміни, які були проведені СП “Вітінформ” у спірній будівлі не можуть бути кваліфіковані як самовільне будівництво. Даний висновок науково-виробничий центр “Екострой” інженерної академії України обґрунтовує наступним. Згідно технічного паспорту, виданого КП “ОМБТІ та РОН” 14.09.2005р., приміщення є будинком садибного типу, загальною площею 95 кв.м. Із цієї площі, згідно штампу КП “ОМБТІ та РОН” будівля під літ. “А” самовільно реконструйована з добудовою прибудови літ. “а” та зведений другий поверх. Площа збільшена на 60,3 кв.м.  Прибудова  літ. “а” представляє собою навіс, який виконаний без фундаментів із полегшених конструкцій та згідно норм СниП характеризується як тимчасова споруда. Другий поверх виконаний в частини горищного перекриття без збільшення габаритів будівлі по ширині, висоті та довжині, без улаштування нових фундаментів. Збільшення площі відбулося за рахунок демонтажу та улаштування нових перегородок та використання горищного перекриття. З посиланням на п.2.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001р. №127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за №582/5773,   науково-виробничий центр “Екострой” інженерної академії України здійснило висновок, що реконструкція садибної будівлі, яка була проведена СП “Вітінформ” після пожежі, не може бути кваліфікована як самовільне будівництво (т.3 а.с.123).

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що з 1994 року СП “Вітінформ” на законних підставах користувалося нежитловими приміщеннями, загальною площею 27,9 кв.м. В результаті пожежі, яка відбулася  у 1996 році, приміщення було почти повністю знищено. В межах фундаментальних основаній, тобто в межах існуючої раніше площі  позивачем був побудований новий об'єкт. В матеріалах справи містяться  документи, якими підтверджується відновлення знищеного майна за рахунок і власними силами  СП “Вітінформ”. Як зазначалося по тексту вище, даний факт був вже встановлений судовими рішеннями, постановленими за результатами розгляду справи № 9/208-04-6929 за позовом  ДБК “Науковий робітник” до СП “Вітінформ” про усунення перешкод у користуванні правом власності  та за зустрічним позовом СП “Вітінформ” до ДБК “Науковий робітник” про визнання права власності. На момент вирішення спору по даній справі право власності на спірний об'єкт за жодним суб'єктом не зареєстровано.

Крім того, за переконанням суду, в результаті пожежі відбулося знищення майна, на яке було зареєстровано право власності ДБК “Науковий робітник”. При  цьому, судом не приймаються до уваги орендні відносини, в яких перебували сторони, з огляду на той факт, що на час вирішення спору по даній справі у ДБК “Науковий робітник” відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірний об'єкт, який в свою чергу підлягає оцінці як новостворене майно.  

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про те, що будівництво кафе-бару яке було здійснено СП “Вітінформ”, не підпадає під кваліфікацію самочинного будівництва, що  в свою чергу призводе до неправомірності застосування у даному спорі положень ч. 1 ст. 376 ЦК України.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на  новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Статтею 49 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ  (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо  інше  не  буде  встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом. Згідно ч. 1, 2 ст. 4 зазначеного Закону  встановлено, що власник  на   свій   розсуд   володіє,   користується  та розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не  суперечать закону.  Він  може  використовувати  майно  для здійснення  господарської та  іншої, не забороненої законом, діяльності,  зокрема, передавати його безоплатно  або  за  плату у володіння і користування іншим особам.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ  (з наступними змінами та доповненнями), об'єктами права власності господарського товариства, що  є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно,  набуте  внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. При цьому,  визнання за юридичною особою  права власності на  створене нею майно в судовому порядку не суперечить вимогам чинного  законодавства України. Більш того, згідно ч. 1, 3 ст. 48 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р.  №697-ХХІІ  (з наступними змінами та доповненнями) Україна   законодавчо   забезпечує   громадянам, організаціям  та  іншим  власникам  рівні  умови   захисту   права власності. Захист  права  власності  здійснюється, у тому числі,  господарським судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 328 ЦК України, право  власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  

Приймаючи до уваги ті обставини, що СП “Вітінформ” проектування, розробка, будування, а також  експлуатація з 1997 року кафе-бару   здійснювались на    підставі відповідних узгоджень та дозволів, які містяться в матеріалах справи,  враховуючи створення нового майна за власний рахунок та власними силами позивача, а також з огляду на відсутність правових підстав для визнання за спірним приміщенням категорії самочинного,  суд вважає правомірним задовольнити позовні вимоги в частини визнання за СП “Вітінформ” права власності на нежитлове приміщення кафе-бару,  розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 53 літ. 1 “А”, загальною площею 95 кв.м.  

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було зазначено по тексту вище, за результатами розгляду справи № 9/208-04-6929 за позовом  ДБК “Науковий робітник” до СП “Вітінформ” про усунення перешкод у користуванні правом власності  та за зустрічним позовом СП “Вітінформ” до ДБК “Науковий робітник” про визнання права власності СП “Вітінформ” на другий поверх та кафетерій площею 70 кв.м., що розташований за адресою м. Одеса, Французький бульвар 53 д.1,  останньому було відмовлено у задоволенні зустрічного позову.  Однак, за переконанням суду, в межах провадження у даній справі при вирішенні спору в частини позовних вимог СП “Вітінформ” про визнання права власності у суду відсутні правові підстави для припинення провадження у справі в цієї частини позову з огляду на наступне.

Як вбачається з судових рішень по справі №9/208-04-6929, СП “Вітінформ” вимоги про визнання права власності були обгрунтовані положеннями статті 778 ЦК України, якими передбачено, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником.  Вимоги СП “Вітінформ” в рамках справи №9/208-04-6929, розглядалися  саме виходячи з орендних відносин, які існували між сторонами по справі. Крім того, на момент вирішення спору по праві №9/208-04-6929 право власності на спірні приміщення було зареєстровано за ДБК “Науковий робітник”, в той час як в межах даної справи СП “Вітінформ” обгрунтовує свої вимоги про визнання права власності на нову річ в тому числі і судовим рішенням, постановленим  за результатами розгляду справи №1/329-05-9100А за позовом СП “Вітінформ” до КП “ОБМТІ та РОН”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  відповідача ДБК “Науковий робітник”, яким було визнано протиправними дії КП “ОМБТІ та РОН”, що виразилися в реєстрації права власності ДБК “Науковий робітник” на 19/1000 часток домоволодіння –адміністративну будівлю №53 по Французькому бульвару в м. Одесі та зобов'язано КП “ОМБТІ та РОН” скасувати реєстрацію.  З огляду на викладене, враховуючи інші підстави, які  висуваються позивачем в межах даної справи, у суду відсутні  правові підстави для припинення провадження у справі в частини позовних вимог про визнання права власності.

 Що стосується позовних вимог в частини зобов'язання КП “ОМБТІ та РОН” здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 53 літ. “А” загальною площею 95 кв.м., суд зазначає наступне.

Згідно п. 6 Розділу VII КАС України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року ( 1798-12 ), вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 17 КАС України “Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ” компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;  спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України “Визначення понять” справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, кваліфікуючими ознаками адміністративної справи, яка підлягає розгляду господарськими судами за правилами КАС України відповідно до п. 6 Розділу VII цього Кодексу, є:

-          публічно-правовий характер спору, тобто спір стосується прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

-          участь у спірних правовідносинах органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

-          здійснення суб'єктом владних повноважень при виникненні спірних правовідносин саме владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спір про зобов'язання КП “ОБМТІ та РОН”  здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно носить публічно-правовий характер та має встановлені нормами КАС України ознаки справи адміністративної юрисдикції.    

В свою чергу, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Підсумовуючи наведене, приймаючи до уваги, що предметом позовних вимог СП “Вітінформ” в цієї частини позову є правовідносини, які підвідомчі адміністративним судам, провадження у справі за позовом СП “Вітінформ” до КП “ОБМТІ та РОН” про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості слід припинити відповідно до п.1 ч.1 ст.3, ч.1 ст. 17 КАС України,  п. 6 Розділу VII КАС України, п. 1  ч.1 ст. 80 ГПК України.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги СП “Вітінформ” в частини визнання за ним права власності на  нежитлове приміщення кафе-бару,  розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 53 літ. 1 “А”, загальною площею 95 кв.м.  доведеними, обґрунтованими та такими, що містяться на законних підставах, у зв'язку з чим позов в цієї частини підлягає задоволенню. Провадження у справі за позовом СП “Вітінформ” до КП “ОБМТІ та РОН” про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості слід припинити. В задоволенні позову про визнання недійсними договору оренди від 10.11.1994р., укладеного між СП “Вітінформ” та ДБК “Науковий робітник”  та додаткових угод до нього, необхідно відмовити у зв'язку з неправомірністю та безпідставністю заявлених в цієї частини вимог.

Судові витрати розподіляються згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

   Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати право власності українсько-болгарського спільного підприємства   “Вітінформ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю  (65045 м. Одеса вул. Кузнечна, 39 к. 10, код ЄДРПОУ 20932415) на нежитлові приміщення кафе-бару,  розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 53 літ. 1 “А”, загальною площею 95 кв.м.  

3.          Провадження у справі за позовом українсько-болгарського спільного підприємства  “Вітінформ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю  до комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна  припинити.

4.          В іншої частини позову відмовити.

5.          Стягнути з дачно-будівельного кооперативу “Науковий робітник” (65044 м. Одеса Французький бульвар, 53, код 21003445, р/р 26007665216221 в ООФ АКБ УСБ м. Одеса МФО 328016)  на користь українсько-болгарського спільного підприємства   “Вітінформ”  у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю  (65045 м. Одеса вул. Кузнечна, 39 к. 10, код 20932415, р/р 26009227115001 в філії “Южне ГРУ” ЗАТ  КБ “Приватбанк” м. Одеси МФО 328704) витрати по сплаті державного мита в сумі 42 /сорок дві/ грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  69 /шістдесят дев'ять / грн. 00 коп.

Рішення набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

           Рішення підписано 20.10.2006р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.