Постанова

від 07.02.2012 по справі 18/5009/7437/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.02.2012 р.           справа №18/5009/7437/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:

Зубченко І.В.,

Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.

За участю представників:

від позивача:

ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 12.12.2011р.

від відповідача:

ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 04.01.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларан-07», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

13.12.2011р. (повний текст підписано 26.12.2011р.)

у справі

№18/5009/7437/11 (суддя Носівець В.В.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Алтай», м. Запоріжжя

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларан-07», м. Запоріжжя

про

стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 20243,59грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Алтай», м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларан-07», м. Запоріжжя, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 20243,59грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.12.2011р. (повний текст підписано 26.12.2011р.) у справі №18/5009/7437/11 позов задоволено, стягнуто з ТОВ “Ларан-07” на користь ТОВ НВП “Алтай” 20243,59грн. вартості безпідставно виконаних підрядних робіт, 1411,50грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.12.2011р. повернуто ТОВ НВП “Алтай” надмірно сплачений судовий збір у розмірі 66грн.

Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2011р. у справі №18/5009/7437/11 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що роботи за актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року не були передбачені жодним договором укладеним між позивачем та відповідачем. Вимога про сплату робіт, визначених в цьому акті, в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України позивачем не пред'являлась, тому у відповідача не виникло зобов'язань по сплаті отриманих робіт. Претензія позивача №21 від 11.12.2009р. є неналежним доказом виставлення вимоги про сплату позадоговірних робіт, оскільки дана претензія стосується виконання договірних зобов'язань за договором №19/8 від 19.05.2008р. У постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. у справі №8/53/10 також підтверджено, що договірні зобов'язання відповідачем виконано згідно законодавства, а спірні роботи не є договірними зобов'язаннями, тому в позові було відмовлено. Таким чином, відсутній факт невиконання зустрічного взаємного зобов'язання, на яке посилається позивач, оскільки зобов'язання по сплаті спірних робіт ще не настало. Окрім того, акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року є належною правовою підставою для набуття результату підрядних робіт згідно ст.11 ЦК України, оскільки даний акт підписаний обома сторонами, не скасований та не визнаний нечинним. Отже, твердження позивача та суду про безпідставність набуття відповідачем результатів підрядних робіт помилкові та не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №18/5009/7437/11.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що будівельні роботи були виконані позивачем та прийняті відповідачем за актом приймання виконаних підрядних робіт від 26.11.2008р., тобто з 27.11.2008р. у відповідача виникло зобов'язання по оплаті цих робіт. Однак, відповідач зобов'язання з оплати робіт не виконав. Господарським судом встановлено, що особою, яка безпідставно набула майно від позивача є відповідач –ТОВ «Ларан-07», на виробничій базі якого здійснювались позивачем будівельно-монтажні роботи. Таким чином позовні вимоги обґрунтовано задоволені господарським судом, у зв'язку з чим позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2011р. у справі №18/5009/7437/11 залишити без змін.

У письмових поясненнях скаржник до своїх заперечень додав, що позивач просить повернути безпідставно набуте майно на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України, в свою чергу, суд визнав, що ці норми не мають застосовуватись до даних правовідносин, однак не зазначив жодної іншої норми матеріального права, яка б мала бути застосована в даному випадку і не врахував вимоги ст.530 ЦК України, на застосуванні якої наполягав відповідач.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі:          Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.

У судовому засіданні 01.02.2012р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі та поясненнях до неї.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у його запереченнях на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, пояснення до неї, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. рішення господарського суду Запорізької області від 31.03.2010р. у справі №8/53/10 скасовано, в позові ТОВ НВП «Алтай»до ТОВ «Ларан-07»про стягнення 23375,37грн. основного боргу за договором №19/8 від 19.05.2008р. відмовлено.

Постанова обґрунтована тим, що сторони перебували у договірних відносинах за договором підряду №19/8 від 19.05.2008р., згідно якому, позивач зобов'язався в межах договірної ціни виконати на свій ризик власними та залученими силами і засобами будівельно-монтажні роботи, передбачені затвердженою проектно-кошторисною документацією. Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що загальна вартість робіт за договором складає 93986грн. в поточних цінах на 19.05.2008р. Відповідно до п.2.2. договору, ціна може бути переглянута при наступних умовах: зміні об'ємів і складу робіт; зупинки робіт за рішенням замовника і в зв'язку з непередбаченими обставинами; зміні за рішенням замовника або з його вини строків будівництва. Як встановлено апеляційним судом, з моменту укладення договору сторонами були підписані два акти виконаних робіт форма КБ-2 та довідки КБ-3 на загальну суму 128375,37грн., а саме: 30 червня 2008 року на суму 108131,78грн. та 26 листопада 2008 року на суму 42356,40грн. Відповідач сплатив зазначені акти в загальній сумі 105000грн. (з врахуванням суми авансу 30000грн. та вартості переданих матеріалів 75000грн., що підтверджено довідкою форми №КБ-3 за листопад 2008р.). Пунктом 2.3. договору визначено, що перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформляється сторонами шляхом складення додаткових угод. Сторонами у справі №8/50/10 не було надано ні розрахунків збільшення договірної ціни, ні підписаних сторонами додаткових угод до договору №19/8 від 19.05.2008р. про збільшення ціни. Отже, сторонами не погоджено зміну договірної ціни, тому позовні вимоги ТОВ НВП «Алтай»є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ларан-07»(замовник) та ТОВ НВП «Алтай»(підрядник) був укладений договір №19/8 від 19.05.2008р., згідно пункту 1.1. якого підрядник зобов'язався в межах договірної ціни виконати на свій ризик власними та залученими силами та засобами будівельно-монтажні роботи, передбачені затвердженою проектно-кошторисною документацією.

Згідно договірної ціни та локального кошторису №2-1-1 на «Розгалуження трубопроводів енергоносіїв Виробничий корпус»договірна ціна з ПДВ складає 119026,80грн., а з вирахуванням сум, що повертаються (вартість матеріальних ресурсів поставки замовника) – 93986грн.

У пункті 2.1. договору визначено, що загальна вартість робіт за договором складає 93986грн.

Згідно акту №1-06/08 прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2008 року позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи з розгалуження трубопроводів енергоносіїв, загальною вартістю 108131,78грн. з ПДВ та за відсутності сум, що повертаються. При цьому, як вбачається з акту, роботи виконані в об'ємі, визначеному в локальному кошторисі, а менший розмір їх вартості зумовлений меншим розміром прямих витрат.

Згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008 року за вирахуванням авансового платежу у розмірі 30000грн., до сплати за виконані роботи належить 78131,78грн.

Як вбачається з акту №1 прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи з демонтажу та земельні роботи згідно локального кошторису 2-1-1/1 на «загальнобудівельні роботи», загальною вартістю 42356,40грн. з ПДВ, а з вирахуванням сум, що повертаються (22112,81грн. - вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ) –вартість робіт склала 20243,59грн.

Згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року за вирахуванням вартості матеріалів замовника, до сплати за виконані роботи належить 20243,59грн.

Акт та довідка за листопад 2008 року підписані сторонами без зауважень. У вказаних акті та довідці відсутні посилання на договір, зокрема на договір №19/8 від 19.05.2008р. Виконання робіт, визначених в цих акті та довідці, не були погоджені в локальному кошторисі №2-1-1 на «Розгалуження трубопроводів енергоносіїв Виробничий корпус», а кошторису 2-1-1/1 на «загальнобудівельні роботи»до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене в постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. у справі №8/53/10, роботи, виконані позивачем у листопаді 2008 року, не були передбачені договором №19/8 від 19.05.2008р.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Причиною даного спору є питання про правомірність стягнення з відповідача суми у розмірі 20243,59грн., яка виникла внаслідок несплати відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт за актом №1 прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року.

На думку позивача, прийняті відповідачем роботи на суму 20243,59грн. мають бути повернені позивачу на підставі ст.ст.1212-1213 ЦК України, як вартість безпідставно отриманих робіт за недоговірними відносинами.

Разом з тим, для застосування ст.ст.1212, 1213 ЦК України обов'язково має бути відсутньою правова підстава для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Посилання позивача в позові на ст.1212 ЦК України не впливає на правову оцінку правовідносин сторін, оскільки господарський суд повинен самостійно надати правову оцінку правовідносинам і визначити, яке законодавство повинно бути застосоване.

При цьому посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (п.3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р.).

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у листопаді 2008 року виконав підрядні роботи вартістю 20243,59грн., а відповідач прийняв ці роботи, що підтверджується актом №1 прийомки виконаних підрядних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року.

У зв'язку з підписанням вказаних акту та довідки відповідач повністю погодився з обсягами та вартістю виконаних позивачем робіт, нарікань на якість та обсяги виконаних робіт від відповідача також не надходило.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що наявні у матеріалах справи акт та довідка виконаних у листопаді 2008 року робіт свідчать про існування домовленості між відповідачем, як замовника, і позивачем, як підрядника, про виконання останнім робіт з демонтажу та земельних робіт за адресою вул. Скворцова, 236, Виробнича база ТОВ «Ларан-07», яка за своєю правовою природою є договором підряду, укладеним в усній формі, який і є джерелом взаємних прав і обов`язків сторін.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, строк (термін) виконання боржником обов'язку з оплати виконаних робіт не встановлений сторонами, і позивач не був обмежений у праві вимагати його виконання у будь-який час.

Разом з тим, до матеріалів справи позивач не надав доказів звернення до відповідача з вимогами про сплату виконаних робіт за актом №1 за листопад 2008 року.

У той же час, оскільки нормами чинного законодавства не встановлено форму таких вимог, то пред'явлена позовна заява у цій справі є вимогою позивача про сплату відповідачем суми виконаних у листопаді 2008 року підрядних робіт у сумі 20243,59грн.

При цьому, у довідці про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року визначено, що до сплати відповідачу підлягає 20243,59грн. Вказана довідка підписана представником відповідача 26.11.2008р. без заперечень.

Також між сторонами існували договірні відносини за договором №19/8 від 19.05.2008р., у розділі 14 цього договору визначено платіжні реквізити сторін. Отже, відповідач знав про необхідність та мав можливість оплатити прийняті ним роботи.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під виконанням зобов'язання розуміється виконання кредитором та боржником дій по здійсненню прав та обов'язків, що витікають із зобов'язання. При цьому, закон встановлює, що припиняє зобов'язання не будь-яке, а саме належне його виконання. Зобов'язання виникають між їх учасниками з метою задоволення конкретних потреб. Саме тому для учасників зобов'язальних правовідносин завжди важливим залишається те, чи реалізована основна мета зобов'язання.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожній особі право на судовий захист прав і свобод від порушень або протиправних посягань, що стосовно цивільних прав конкретизовано статтею 15 ЦК України, якою закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі, яке застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем. Так, він може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, виконати роботи чи надати послуги.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов‘язань з виконання у листопаді 2008 року загальнобудівельних робіт. Разом з цим, відповідач свої зобов‘язання щодо оплати прийнятих робіт належним чином не виконав, в зв‘язку з чим виникла заборгованість у розмірі 20243,59грн.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, визначення якому дано у Рішенні Конституційного Суду України №15-РП/2004 від 02.11.2004 року, а позивач до цього часу не отримав винагороди за виконані ним ще у листопаді 2008 року роботи, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача вказаної суми.

З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2011р. (повний текст підписано 26.12.2011р.) у справі №18/5009/7437/11 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларан-07»,              м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2011р. (повний текст підписано 26.12.2011р.) у справі №18/5009/7437/11 –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2011р. (повний текст підписано 26.12.2011р.) у справі №18/5009/7437/11 –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                                І.В. Зубченко

Судді:                                                                                           Н.О. Мартюхіна

                                                                                                    В.М. Татенко

Надруковано 6 примірників: 2 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 –до справи; 1 –ДАГС; 1 –ГС