Постанова

від 06.02.2012 по справі 30-35-19-17-15/03-09-3

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2012 р. Справа № 30-35-19-17-15/03-09-3

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л.,

суддів Алєєвої І.В.,

Євсікова О.О.,

розглянувши

касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Одеського апеляційного го сподарського суду від 04.10.2011 р. (г оловуючий суддя: Сидоренко М .В., судді: Будішевської Л.О., Маш кіної М.А.)

на рішення Господарського суду Одесь кої області від 22.08.2011 р. (головую чий суддя: Рога Н.В., судді: Ален ін О.Ю., Погребна К.Ф.)

у справі № 30-35-19-17-15/03-09-3 Господарського су ду Одеської області

за позовом ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Пол і К", Публі чного акціонерного товарист ва "УкрСиббанк", Дочірнього пі дприємства "Трансшип"

про визнання недійсним рішень загальних зборів та договор ів,

представники сторін не з'я вились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарськ ого суду Одеської області ві д 22.08.2011 р. у справі № 30-35-19-17-15/03-09-3, залиш еним без змін постановою Оде ського апеляційного господа рського суду від 04.10.2011 р., позов з адоволено частково: визнано недійсними рішення загальни х зборів учасників Товариств а з обмеженою відповідальніс тю „Пол і К” (далі - ТОВ „Пол і К” , ТОВ), оформлені протоколами з борів учасників № 7 від 03.03.2006 р., № 8 від 22.05.2006 р., № 9 від 22.05.2006 р. В задово ленні позовних вимог про виз нання недійсними з часу укла дення іпотечного договору № 2777 від 24.05.2006 р., додаткового догов ору № 1217 до іпотечного договор у № 2777 від 24.05.2006 р., договору про ві дступлення права вимоги № 1 ві д 19.06.2009 р., додаткового договору № 44 від 12.01.2011 р. до додаткового до говору № 1217 від 30.07.2009 р. до іпотечн ого договору № 2777 від 24.05.2006 р. відм овлено.

Не погоджуючись з даними су довими рішеннями в частині в ідмови у задоволенні позову, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій п росить рішення місцевого суд у і постанову апеляційної ін станції в частині відмови у з адоволенні позову скасувати та прийняти у цій частині нов е рішення, яким позов задовол ьнити повністю.

Вимоги та доводи касаційно ї скарги мотивовані тим, що су дами попередніх інстанцій бу ло неповно з' ясовано обстав ини, які мають значення для сп рави, а також невірно застосо вано норми матеріального пра ва, зокрема ст. 148 ЦК України.

Доводи касаційної скарги з водяться до того, що суди попе редніх інстанцій послались н а рішення Конституційного Су ду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., п. 11 Постанови Пленуму Верховног о Суду України від 24.10.2008 р. № 13 „Пр о практику розгляду судами к орпоративних спорів”, пп. 7.3.6, 7.6. 2 Статуту ТОВ, рішення господа рського суду від 17.08.2009 р. у справ і № 15/41-09-1230 за позовом ОСОБА_4 д о ТОВ та ОСОБА_5, але не врах ували того, що позивач, зверта ючись з даним позовом, посила ється на порушення оспорюван ими угодами саме його майнов их прав як колишнього учасни ка товариства.

Усіх учасників судового пр оцесу відповідно до статті 111- 4 ГПК України належним чином п овідомлено про час і місце ро згляду касаційної скарги, пр оте в судове засідання предс тавники сторін не з'явились. З важаючи на те, що явку предста вників сторін не було визнан о обов' язковою, а також на до статність матеріалів справи для прийняття рішення, колег ія суддів, беручи до уваги вст ановлені ст. 111-8 ГПК України стр оки розгляду касаційних скар г, дійшла висновку про можлив ість розглянути справу за ві дсутності представників сто рін.

Колегія суддів, обговоривш и доводи касаційної скарги, п еревіривши матеріали справи , перевіривши юридичну оцінк у обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування г осподарськими судами попере дніх інстанцій норм матеріал ьного та процесуального прав а, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з на ступних підстав.

Визнаючи недійсними рішен ня загальних зборів учасникі в Товариства з обмеженою від повідальністю „Пол і К” (далі - ТОВ „Пол і К”, ТОВ), оформлені протоколами зборів учасникі в № 7 від 03.03.2006 р., № 8 від 22.05.2006 р., № 9 від 22.05.2006 р., суди виходили з того, що згідно з висновком № 10534М0-11 від 28.12.2010 р. судової почеркознавчої експертизи за матеріалами с прави № 02200900188, проведеної Київс ьким НДІСЕ Міністерства юсти ції України, підписи від імен і ОСОБА_4 у вказаних прото колах виконано не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванн ям підпису ОСОБА_4

Як вбачається з матеріалів справи, позивач також просив визнати недійсними з часу ук ладення іпотечний договір № 2777 від 24.05.2006 р., укладений між АКІБ „УкрСиббанк” та ТОВ „Пол і К” відносно нерухомого майна - н ежилих будівель загальною пл ощею 1288,9 кв. м, що в цілому склада ються з нежилих будівель літ . ”А”, „Б”, „В”, „Г”, „Е”, „Ж”, та ро зташовані за адресою: м. Одеса , вул. О.Чепіги, 28 і є власністю Т ОВ; додатковий договір № 1217 до і потечного договору № 2777 від 24.05.2 006 р., що був укладений 30.07.2009 р. між ТОВ „Пол і К” та ДП „Трансшип” ; договір про відступлення пр ава вимоги № 1 від 19.06.2009 р., укладе ний між АКІБ „УкрСиббанк” та ДП „Трансшип”; додатковий до говір № 44 від 12.01.2011 р. до додатков ого договору № 1217 від 30.07.2009 р. до іп отечного договору № 2777 від 24.05.2006 р.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання не дійсними укладених Товарист вом з обмеженою відповідальн істю "Пол і К" договорів, суди в иходи з того, що ТОВ "Пол і К" не уповноважувало ОСОБА_4 ді яти в інтересах товариства, з ахищати його права та охорон ювані інтереси, в тому числі і в судових установах.

Скаржник, посилаючись на ч. 3 ст. 148 ЦК України, стверджує, що судами не було враховано тог о, що позивач, звертаючись з да ним позовом, стверджує про по рушення оспорюваними угодам и саме його майнових прав як к олишнього учасника товарист ва.

Відповідно до ч. 3 ст. 148 ЦК Укра їни спори, що виникають у зв'яз ку з виходом учасника із това риства з обмеженою відповіда льністю, у тому числі спори що до порядку визначення частки у статутному капіталі, її роз міру і строків виплати, виріш уються судом.

Колегія суддів вважає вказ ані доводи скаржника необґру нтованими, виходячи з наступ ного.

Як зазначено в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду Укр аїни від 24.10.2008 р. № 13 „Про практик у розгляду судами корпоратив них спорів”, акціонери (учасн ики) господарського товарист ва не вправі звертатися до су ду за захистом прав та інтере сів інших акціонерів (учасни ків) господарського товарист ва та самого товариства поза відносинами представництва , а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інши х акціонерів (учасників) това риства.

Колегія суддів вважає прав омірним висновок господарсь ких судів про те, що позовні ви моги ОСОБА_4 (який згідно з і Статутом ТОВ „Пол і К”, зареє строваним Приморською райде ржадміністрацією Одеської м іської ради 24.09.2003 р., до 15.04.2008 р. був о дним із учасників ТОВ „Пол і К ”, а його частка у статутному ф онді складала 50%) про визнання недійсними наведених вище д оговорів виходять за межі ко рпоративних прав позивача на участь у ТОВ „Пол і К”.

Зазначена частина позовни х вимог фактично заявлена в і нтересах ТОВ „Пол і К”, яке поз ивача на такі дії жодним чино м не уповноважувало. Наведен ий вище висновок базується н а положеннях Статуту ТОВ „По л і К”, згідно з п. 4.1.1 якого учасн ики підприємства мають право брати участь в управлінні сп равами підприємства, одержув ати інформацію про діяльніст ь товариства, який узгоджуєт ься з положеннями чинного за конодавства (ст. 10 Закону Укра їни “Про господарські товари ства”, ст. ст. 140-146 ЦК України) та в ідповідно яких до прав учасн иків товариства віднесені пр ава брати участь в управлінн і справами товариства в поря дку, визначеному в установчи х документах, одержувати інф ормацію про діяльність товар иства.

При цьому колегія суддів вв ажає, що господарські суди ці лком правомірно послались на рішення Конституційного Суд у України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., п. 11 П останови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 „Про практику розгляду судами ко рпоративних спорів”, рішення господарського суду від 17.08.2009 р . у справі № 15/41-09-1230 за позовом О СОБА_4 до ТОВ „Пол і К” та ОС ОБА_5

Обґрунтованим є також поси лання судів на пп. 7.3.6, 7.6.2 Статуту ТОВ, оскільки вказаним пункт ами учасники ТОВ визначили п овноваження директора товар иства.

Так, відповідно до розділу 7 .6 Статуту ТОВ „Пол і К” директ ор є єдиним повноважним пред ставником підприємства у вза ємовідносинах з державними т а іншими органами, організац іями, закладами тощо, директо р організує роботу підприємс тва, несе відповідальність з а результати роботи підприєм ства, без доручення представ ляє підприємство у всіх орга нізаціях, підприємствах, зак ладах, діє від імені підприєм ства, розпоряджується грошов ими коштами та іншим майном, у кладає господарські та інші договори, учиняє від імені пі дприємства інші дії, згідно д іючого законодавства та уста новчих документів тощо.

При цьому відповідає матер іалам справи і висновок суді в, що п. 7.3.6 Статуту жодним чином не обмежує повноваження дир ектора на укладання будь-яки х угод, оскільки в цьому пункт і учасники ТОВ „Пол і К” визна чили, що в разі укладення дире ктором угоди на суму більше 1.0 00.000,00 грн. така угода повинна бут и в подальшому затверджена з борами учасників, тобто обме жень повноважень директора с аме на укладення угод цей пун кт Статуту не містить. Як вста новлено судами попередніх ін станцій, угоди ж на суму до 1.000.000 ,00 грн. затвердженню зборами в загалі не підлягали.

Колегія суддів також врахо вує обставини, встановлені а пеляційним судом щодо поруше ння місцевим судом приписів ст. 22, 58 ГПК України стосовно пр ава позивача до прийняття рі шення по справі збільшити ро змір позовних вимог, відмови тись від позову або зменшити розмір позовних вимог; до поч атку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової за яви.

Між тим, враховуючи, що вказ ані вище порушення норм проц есуального права не призвели до прийняття неправильного рішення, колегія суддів не зн аходить підстав для зміни чи скасування оскаржуваних суд ових рішень.

Відповідно до статті 111-5 ГПК України у касаційній інстанц ії скарга розглядається за п равилами розгляду справи у с уді першої інстанції за виня тком процесуальних дій, пов'я заних із встановленням обста вин справи та їх доказування м.

Згідно зі статтею 111-7 ГПК Укр аїни, переглядаючи у касацій ному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підс таві встановлених фактичних обставин справи перевіряє з астосування судом першої чи апеляційної інстанції норм м атеріального і процесуально го права.

Зважаючи на обмеженість пр оцесуальних дій касаційної і нстанції, пов'язаних із встан овленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суд дів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично звод яться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справ и.

Відповідно до статті 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду ка саційної скарги має право, зо крема, залишити рішення перш ої інстанції або постанову а пеляційної інстанції без змі н, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, вис новок місцевого та апеляційн ого судів про наявність прав ових підстав для часткового задоволення заявлених позов них вимог є законним, обґрунт ованим, відповідає нормам чи нного законодавства, фактичн им обставинам справи і наявн им у ній матеріалам, а доводи к асаційної скарги його не спр остовують.

З огляду на викладене, підст ав для зміни або скасування п остановлених у справі рішенн я місцевого суду та постанов и апеляційної інстанції не в бачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111- 9, 111-11 Господарського процесуал ьного кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСО БА_4 залишити без задоволен ня, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.08.2 011 р. та постанову Одеського ап еляційного господарського с уду від 04.10.2011 р. у справі № 30-35-19-17-15/03-09-3 - без змін.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

судді І.В. Алєєва

О.О. Євсіков