Постанова

від 31.01.2012 по справі 4/442

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2012                                                                                           № 4/442

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:            Чорногуза  М.Г

          Агрикової О.В.

    при секретарі судового засідання:           Лесковці В.П.,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011р.

у справі №4/442 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Когорта»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про визнання договору оренди розірваним

   ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Когорта» (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (далі – відповідач) про визнання договору суборенди від 16.08.2011р. розірваним.

В подальшому, 02.11.2011р. позивачем подано заяву № 2/1 про уточнення позовних вимог, згідно з якою, позивач просив суд розірвати договір суборенди від 16.08.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Когорта” та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 (а.с.54-55).

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2011 р. у справі № 4/442 позовні вимоги задоволено повністю. Вказане рішення вмотивоване тим, що відповідачем істотно порушено умови договору суборенди, а тому зазначений договір підлягає розірванню у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2011 р. у справі № 4/442 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що він не погоджується з прийнятим рішенням, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції у відсутності представника відповідача, якого, на думку самого відповідача не було повідомлено належним чином про розгляд даної справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційної скаргу залишити без задоволення, а  рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.01.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р. розгляд справи відкладено на 31.01.2012р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін та залученням до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_3

У судове засідання 31.01.2012р. представники сторін та третьої особи не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно. Про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду у відсутності представників учасників судового процесу за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2011р. між ОСОБА_4  та Товариством з обмеженою відповідальністю “Когорта” укладено договір оренди, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 1 637,4 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_2 (літ.А) (а.с.7-11).

Відповідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

16.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Когорта” та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 укладено договір суборенди нежитлового приміщення, загальною площею 65,5 кв.м., що розміщені за адресою:

АДРЕСА_2 (літ.А) (далі – договір, а.с.15-20).

Відповідно до п.1.1 договору орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 65,5 кв.м., що розташовані в літ. А за адресою: АДРЕСА_2.

17.08.2011р. між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 укладено договір суборенди нежитлового приміщення, загальною площею 65,5 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_2 (літ.А) (а.с.23-28).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 17.08.2011р. йому стало відомо, що відповідач передав приміщення в суборенду Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_3 згідно договору суборенди від 17.08.2011р.

Відповідно до п.5.3.5 договору суборендар зобов'язаний не передавати орендоване приміщення третім особам за договорами суборенди, безоплатного користування приміщенням, договорами про спільну діяльність та іншими договорами без письмової згоди власника та орендаря.

Позивач вказує на те, що своєї згоди відповідачу на передачу орендованих приміщень третій особі не давав, а тому вважає, що договір суборенди від 17.08.2011р. укладено всупереч п.5.3.5 договору суборенди від 16.08.2011р.

Вважаючи неправомірною передачу відповідачем орендованого приміщення третій особі в суборенду, позивач звернулось до ФОП ОСОБА_2  з листом у якому просив розірвати договір суборенди від 16.08.2011р. у зв'язку з порушенням умов п.5.3.5 договору суборенди (а.с.31).

На вказаний лист відповідач 23.08.2011р. надав позивачу відповідь, якою підтвердив передачу орендованого приміщення у суборенду третій особі, зазнавчиши при цьому, що відповідач заперечує проти розірвання договору суборенди від 16.08.2011р.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Згідно з п.10.8 договору, у разі не виконання суборендарем п.1.2., 4.3., 4.6., 4.7., 4.10, 5.3.1., 5.3.2. 5.3.6., 5.3.7., 5.3.10, 5.3.11, 5.4.3., 10.7. цей договір може бути розірваний орендарем шляхом направлення письмового повідомлення, а суборендар зобов'язується звільнити приміщення на наступний день після спливу 30 денного терміну з моменту такого повідомлення та передати приміщення орендарю по акту прийому-передачі приміщення у стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що 23.08.2011р. ФОП ОСОБА_2 своїм листом, у відповідь на лист позивача від 17.08.2011р. № 1, підтвердив передачу приміщення в суборенду ФОП ОСОБА_5, але проти розірвання договору суборенди від 16.08.2011р. заперечив не зазначивши підстав.

Пунктом 5.3.5 договору сторони чітко визначили обов'язок суборендаря не передавати орендоване приміщення третім особам за договорами суборенди, безоплатного користування приміщенням, договорами про спільну діяльність та іншими договорами без письмової згоди власника та орендаря.

У пункті 1.2 сторони погодили, що приміщення буде використовуватись Суборендарем (відповідачем) у власній господарській діяльності Суборендаря для розміщення в ньому адміністрації Суборендаря (відповідача).

Крім того, за приписами ст. 783 ЦК України, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі, наймодавець має право на розірвання договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не надано суду доказів того, що позивачем надавалася відповідна згода на укладення договору суборенди з третьою особою.

Крім того, передача в суборенду приміщення свідчить, фактично про використання приміщення не відповідачем у власній господарській діяльності для розміщення своєї адміністрації (п.1.2 Договору), а використання цього приміщення іншою особою у невизначених спірним Договором цілях.

Відмова ж відповідача від розірвання договору надає підстави вважати, що сторони Договору не досягли згоди щодо його розірвання.

Відповідно до п. 4 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

За таких, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими, доведені позивачем належними та допустимими доказами, оскільки в відповідач порушив прийняте на себе за Договором зобов'язання не передавати орендоване приміщення третім особам за договорами суборенди без письмової згоди власника та орендаря. У зв'язку з цим, позивач, як орендодавець набув передбаченого законом та договором права вимагати розірвання договору оренди з відповідачем у судовому порядку.

Відповідачем при цьому не спростовано факту неналежного виконання умов договору та порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги у даній справі є повністю обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно ж посилань відповідача на порушення судом першої інстанції ст. 87 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

За приписами ст. 87 ГПК України ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що «ухвали господарського суду першої інстанції відправлялися на адресу відповідача, але фактичного отримання відповідачем ухвал не відбулося, але, разом з цим, в ухвалах зазначено про належне повідомлення відповідача про судове засідання».

Отже, зі змісту апеляційної скарги слідує, що відповідач погоджується з тим, що процесуальні документи надсилались судом саме на його адресу.

Згідно зі  ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.38) відповідача – ОСОБА_2 зареєстровано за адресою 03049, АДРЕСА_1, тобто за тією ж адресою, яку вказано позивачем у позовній заяві, та, на яку судом першої інстанції відправлялись процесуальні документи (ухвала про порушення провадження від 03.10.2011р., ухвала про відкладення від 25.10.2011р., 08.11.2011р.).

Також, матеріалами справи підтверджується, що поштова кореспонденція надсилалась відповідача у відповідності до вимог ст.64, 87 ГПК України. Проте, всі надіслані судом на адресу відповідача процесуальні документи поверталися суду з відміткою органу зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.2-3, 52-54, 61-62), а також з відміткою службової особи органу зв'язку про направлення нагадування про необхідність отримання поштової кореспонденції 10.10.2011р., 13.10.2011р., 02.11.2011р. та 05.11.2011р., 12.11.2011р. та 16.11.2011р.

В цьому контексті, колегія суддів зазначає, що процесуальне законодавство не покладає на господарський суд обов'язку з'ясування фактичної адреси сторони. Аналогічну правову позицію викладено у судовій практиці Вищого господарського суду України.

Відповідно до ч. 3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про порушення процесуального закону в частині неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи відхиляються як необґрунтовані та недоведені належними доказами.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, за вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 24.11.2011 р. у справі

№ 4/442  відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 24.11.2011 р. у справі № 4/442 без змін.

2. Матеріали справи № 4/442 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Суховий В.Г.

Судді                                                                                          Чорногуз  М.Г

                                                                                          Агрикова О.В.

03.02.12 (відправлено)