Постанова

від 30.01.2012 по справі 3/319

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2012                                                                                           № 3/319

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гаврилюка  О.М.

суддів:            Мальченко  А.О.

          Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Верещака Д.П.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1. – дов. від 10.01.2012 року б/н

від відповідача: ОСОБА_2 – дов. від 05.12.2011 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Фірми „Т.М.М.” – товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2011 року

у справі № 3/319 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг”, м. Київ

до Фірми „Т.М.М.” – товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

про стягнення 161 470 грн. 47 коп.

встановив:

До господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг” з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Фірми „Т.М.М.” – товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 157 662 грн. 58 коп., неустойки в розмірі 3 146 грн. 37 коп., інфляційного збільшення суми боргу – 52 грн. 54 коп., 3% річних – 608 грн. 98 коп.

Рішенням від 06.12.2011 року господарський суд м. Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з відповідача на користь позивача 157 662 грн. 58 коп. основного боргу, 3 146 грн. 37 коп. неустойки, 52 грн. 54 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 608 грн. 98 коп. – 3% річних, 3 229 грн. 41 коп. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2011 року по справі № 3/319 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2011 року по справі № 3/319 було прийнято до провадження апеляційну скаргу фірми „Т.М.М.” ТОВ та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. ст. 1, 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

15.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг” (лізингодавець) та Фірмою „Т.М.М.” товариства з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 694/03/2007.

Відповідно до п. 1 договору від 15.03.2007 року № 694/03/2007 лізингодавець (позивач) зобов'язується придбати у свою власність транспортний засіб (далі – майно) у відповідності до встановленої лізингоодержувачем специфікації продавця:

Тип: вантажний автомобіль;

Марка, модель: автокран КС-45717А-1 (дві одиниці);

№ шасі: буде встановлений в Акті здачі-приймання майна;

Рік випуску: 2007 року;

Пробіг на момент придбання до 2 000 км;

Специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 15.03.2007 року; та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації лізингоодержувачу у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.3 договору від 15.03.2007 року № 694/03/2007 вартість майна, яке передається позивачем відповідачеві, складає суму еквівалентну 267 736,00 „у.о.”, в тому числі ПДВ у розмірі 20% – 44622,67  „у.о.”, виражена у гривнях України.

Згідно з  п. 7.1 договору від 15.03.2007 року № 694/03/2007 сторони погодили, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Долару США по курсу згідно пункту 7.1.1 договору.

П. 7.1.1 договору від 15.03.2007 року № 694/03/2007 визначені такі поняття:

–  Курс1 – курс, встановлений НБУ для одного Долару США станом на 28.09.2007;

– Курс2 – курс, встановлений НБУ для одного Долару США на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (додаток № 1) до даного договору.

Відповідно до п. 7.1.2 договору від 15.03.2007 року № 694/03/2007 поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в „у.о.” згідно Графи 3 додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та Курсу 2. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в „у.о.”, зазначеної в Графі 4 додатка № 1 та Курсу 1.

Різниця загальної суми поточного лізингового платежу, вираженого у гривнях та суми платежу, який відноситься в погашення вартості майна, вираженого в гривнях вважається комісією лізингодавця.

Відповідно до п. 7.5 договору від 15.03.2007 року № 694/03/2007 лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в додатку № 1 до договору.

Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів встановлений у Графіку внесення платежів (п. 7.6 договору).

Відповідно до п. 7.7 договору від 15.03.2007 року № 694/03/2007 лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків лізингодавця, а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

30.07.2009 року сторонами було укладено додаткову угоду № 694/03/2007/R до договору, якою Графік внесення платежів було викладено у новій редакції.

Відповідно до Графіку внесення платежів (з урахуванням змін редакції графіку додатковою угодою) визначено, що за 48, 49, 50 періоди, тобто відповідно 15.08.2011 року, 15.09.2011 року та 15.10.2011 року відповідач повинен був сплатити по  5 129,42 умовних одиниці згідно графи 3 Графіку та по 1 462,10 умовних одиниць відповідно до графи 7 Графіку, разом по 6 591,52 умовних одиниці.

Офіційний курс, встановлений Національним банком України, станом на 15.08.2011 року за 1 Долар США становив 7,971 грн., станом на 15.09.2011 року – 7,9723 грн., станом на 18.10.2011 року – 7,9757 грн.

Ч. 3 п. 1 додаткової угоди від 30.07.2009 року № 694/03/2007/R сторони погодились, що платіж в погашення суми заборгованості, що підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток платежу в погашення суми заборгованості, що виражена в умовних одиницях згідно Графи 7 додатку № 1 до договору на відповідну дату проведення лізингового платежу та Курсу2.

Пунктом 7.9. договору передбачено, що в разі, якщо у відповідності з діючим законодавством, сума нарахованої по даному договору комісії є об‘єктом оподаткування ПДВ, лізингоодержувач зобов‘язався сплатити лізингодавцю суму податку на добавлену вартість, нарахованого на такий об‘єкт оподаткування.

Отже, сума загальної заборгованості по черговим лізинговим платежам (графи 3 та 7), які включають в себе суму платежу, що йде в погашення вартості майна, суму комісії, суму ПДВ нарахованої на комісію та суму добутку платежу,  за періоди 48, 49, 50, строки оплати яких встановлені Графіком, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 157 662 грн. 58 коп.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Надані позивачем докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення лізингових платежів за 48, 49 та 50 періоди, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно обґрунтованого розрахунку позивача, складає 157 662 грн. 58 коп.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не було надано суду доказів погашення заборгованості.

Відтак колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 157 662 грн. 58 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 9.5 договору від 15.03.2007 року № 694/03/2007 у випадку якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не проводить оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0,25 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів і 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингодавець зобов'язується її сплатити.

Таким чином, п. 9.5 договору від 15.03.2007 року № 694/03/2007 сторонами передбачена відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення лізингових платежів у вигляді пені.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.5 договору від 15.03.2007 року № 694/03/2007, розмір якої за обґрунтованим розрахунками позивача становить 3 146 грн. 37 коп.

В зв'язку з тим, що відповідач прострочив зобов'язання по сплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 52 грн. 54 коп. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 608 грн. 98 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правильність розрахунку збитків від зміни індексу інфляції та 3 % річних, що наведений позивачем в додатку № 1 до позовної заяви, та правомірністю стягнення з відповідача 52 грн. 54 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 608 грн. 98 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що помилковим є твердження відповідача про  не досягнення сторонами такої істотної умови договору як ціна, вартість переданого в лізинг майна, що становить загальну суму платежів  в погашення майна та його викупну вартість погоджено в додатку № 1 – Графік (із змінами), який є невід‘ємною частиною договору.

Незважаючи на те, що розмір лізингових платежів за договором виражений у еквіваленті іноземної валюти (Долар США), сплата лізингових платежів за договором здійснюється саме у гривнях, а тому посилання відповідача на невідповідність договору положенням чинного законодавства є також безпідставним.  

Також місцевий господарський суд вірно зазначив, що окремі умови договору були предметом дослідження на  відповідність їх законодавству у справі № 36/204 та як вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року № 36/204  лише деякі з них було визнано недійсними та які в свою чергу не є підставами в обґрунтування позовних вимог у даній справі.

Крім цього, підписуючи редакцію договору відповідач фактично погодився з передбаченими цим договором умовами. Як свідчать матеріали справи, відповідач на момент укладення договору не скористався наданим йому законом  правом  за  наявності  заперечень  щодо  окремих  умов договору  скласти  протокол розбіжностей (ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

1.          Апеляційну скаргу Фірми „Т.М.М.” – товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду м. Києва від 07.03.2011 року по справі № 3/319 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 07.03.2011 року по справі № 3/319 залишити без змін.

3.          Справу № 3/319 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__02.02.2012 р.__

Головуючий суддя                                                                      Гаврилюк  О.М.

Судді                                                                                          Мальченко  А.О.

                                                                                          Майданевич А.Г.