Рішення

від 07.02.2012 по справі 3/339

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/339

07.02.12

За позовом   Комунального підприємства «Київпастранс»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС»                     

Про                стягнення 105 560,16 грн.

                                                                                                             Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача            ОСОБА_1 –по дов. № 06-5/23 від 03.01.2012                                 

Від відповідачів      ОСОБА_2 –по дов. № б/н від 03.01.2012

                                 ОСОБА_3, - по дов. № б/н від 10.01.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС»144 661,14 грн. основного боргу по орендній платі та комунальним послугам, 7 865,12 грн. пені, 3 319,23 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 3 222,18 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 04/23-07 від 01.09.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2011 порушено провадження у справі № 3/339 та призначено її до розгляду на 22.12.2011.

Позивачем в судовому засіданні 22.12.2011 подано письмові пояснення, які по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 144 521,50 грн. боргу по орендній платі, 139,64 грн. боргу по комунальним платежам, 7 766,21 грн. пені, 3 316,02 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 3 219,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/339 від 22.12.2011, в зв‘язку з нез'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.12.2011, розгляд справи був відкладений на 12.01.2012.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 12.01.2012 відзиві на позов зазначає наступне. Між орендодавцем - Київським тролейбусним депо Комунального підприємства «Київпастранс»та орендарем - TOB «БВС»01.09.2007 укладено договір № 04/23-07 оренди нерухомого майна (далі - договір). За умовами зазначеного договору орендодавець передає в тимчасове платне користування нежитлове майно, а орендар приймає це майно і щомісячно оплачує орендну плату. Станом на 01.01.2012 за орендарем існує заборгованість по орендній платі. Затримка розрахунків з боку орендаря викликана неналежним виконанням орендодавцем обов‘язків, передбачених умовами договору. Так, на момент укладення договору, проведення оцінки приміщень, розрахунку суми щомісячної орендної плати приймалося до уваги та обставина, що будівля, де знаходяться орендовані приміщення, була підключена до централізованих теплових мереж і гарячого водопостачання. У 2008 році не з вини орендаря постачання тепла в будинок було зупинено. Саме це стало причиною погіршення стану орендованого майна та додаткових витрат орендаря на придбання обладнання для обігріву приміщень і суттєво збільшило витрати на оплату електроенергії. Крім того, обігрів орендованих приміщень побутовими електрообігрівачами не передбачений технічними умовами експлуатації будівель, що призводить до підвищення вологості, накопичення на стінах конденсату та виходу з ладу технологічного обладнання орендаря. Факт відсутності постачання теплової енергії до орендованих приміщень підтверджується довідкою № 1685 від 08.11.2011 директора Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо. Позивач вважає, що при проведенні розрахунків щодо стану заборгованості з орендної плати сторонам слід врахувати і керуватися вимогами статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено загальні умови виконання господарських зобов‘язань, а саме зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов‘язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. На підставі викладеного просить в позові відмовити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/339 від 12.01.2012, в зв‘язку з невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.12.2011 та ухвалі від 22.12.2011, розгляд справи був відкладений на 19.01.2012.

Позивачем 12.01.2012 після закінчення судового засідання до відділу діловодства суду було подано доповнення до пояснень, які по суті у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 93 471,66 грн. основного боргу по орендній платі, 7 766,21 грн. пені,  2 240,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 2 081,99 грн.

В судовому засіданні 19.01.2012 встановлено та підтверджено позивачем відповідними доказами, що відповідач ухиляється від проведення звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/339 від 19.01.2012, в зв‘язку з необхідністю зобов‘язання відповідача направити компетентного представника до позивача для проведення звірки взаєморозрахунків, розгляд справи був відкладений на 31.01.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/339 від 31.01.2012, в зв‘язку з нез‘явленням представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 09.12.2011 та ухвал від 22.12.2011, від 12.01.2012, від 19.01.2012, розгляд  справи був відкладений на 07.02.2012.

В судовому засіданні 07.02.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5).

01.09.2007 між Комунальним підприємством «Київпасртанс»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БВС»(орендар) було укладено договір № 04/23-07 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 526/583-1 від 21.12.2006 передає, а орендар приймає в оренду нежилі приміщення, далі –об‘єкт оренди за адресою : м. Київ, вул. Сирецька, 25 для розміщення виробництва.

Згідно п. 2 договору об‘єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 314 кв. м., в тому числі на 2 поверсі –63 кв. м., на 4 поверсі –251 кв. м.

Об‘єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київпастранс»(п. 2.3. договору).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди у період з вересня 2010 року по березень 2011 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі  93 471,66 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховано 7 766,21 грн. пені, 2 240,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 2 081,99 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов‘язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що орендодавець зобов‘язаний протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об‘єкт оренди.

Як вбачається з матеріалів справи об‘єкт оренди було передано позивачем відповідачу  згідно акту прийому-передачі від 01.09.2007.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 9.1 договору сторонами погоджено строк дії договору з 01.02.2008 до 30.01.2009.

Згідно п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата розрахунок якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.5. договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі, але в будь-якому разі не пізніше ніж з 11 календарного дня з дати підписання цього договору. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об‘єкта оренди орендодавцю.

Оскільки, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, тому підтвердженням передачі та відповідно звільнення об‘єкта є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення. В матеріалах справи відповідний акт  відсутній.

Згідно п. 3.1. договору за користування об‘єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати на дату підписання договору становить 8 558,08 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.4. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.7. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно п. 4.2. договору орендар зобов‘язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків своєї фінансово-господарської діяльності.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем основного обов'язку орендаря, орендну плату відповідач повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість за період з вересня 2010 року по березень 2011 року, яка  за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 93 471,66 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 93 471,66 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг оренди, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.7. договору, відповідач зобов‘язаний був вносити орендну плату до 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов‘язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 7 766,21 грн.  

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 7 766,21 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  2 240,30 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 2 081,99 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений позивачем у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Вимоги позивача в частині стягнення збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 2 240,30 грн. та 3 % річних в сумі 2 081,99 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на погіршення стану орендованого майна та додаткові витрати на придбання обладнання для обігріву приміщень суттєво збільшило витрати на оплату електроенергії, що необхідно враховувати при розрахунках з орендодавцем за оренду приміщень до уваги судом не приймається, оскільки

Пункт 4 статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась

Як свідчать матеріали справи, відповідач жодних дій передбачених чинним законодавством, щодо зменшення розміру орендної плати не вчинив.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь на позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС»(м. Київ, вул. Фрунзе, 132, код ЄДРПОУ 19021526) на користь Комунального підприємства «Київпастранс»(м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) 93 471 (дев‘яносто три тисячі чотириста сімдесят одну) грн. 66 коп. основного боргу по орендній платі, 7 766 (сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 21 коп. пені,  2 240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 30 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 2 081 (дві тисячі вісімдесят одну) грн. 99 коп., 2 111 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано 09.02.2012.