Рішення

від 31.01.2012 по справі 4/363

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/363 31.01.12

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1

До Публічного акціонерного т овариства «Райффайзен Бан к Аваль»

Про визнання недійсною генера льної кредитної угоди та кре дитного договору

Суд дя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: не з' яви вся

Від відповідача: Чорна Ю .А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідач а - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Ба нк Аваль»з позовом про визн ання недійсною Генеральну уг оду №010/21-03/98 від 14.06.2007р., яка укладен а між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Б анк Аваль»та фізичною особ ою-підприємцем ОСОБА_1. Кр ім того просить визнати неді йсним кредитний договір №012/21-03 /100 від 14.06.2007р., укладений між пози вачем та відповідачем в рамк ах Генеральної угоди №010/21-03/98 ві д 14.06.2007р.

Ухвалою від 30.09.2010р. Госп одарський суд міста Києва зу пинив провадження у справі № 4/363 до вирішення пов' язаною з нею цивільної справи №2-4864/10 Дар ницьким районним судом міста Києва та зобов' язав сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупине ння провадження у справі.

05.12.2011р. від фізичної осо би-підприємця ОСОБА_1 наді йшло клопотання про поновлен ня провадження у справі, оскі льки 24.06.2011р. Дарницьким районни м судом м. Києва було винесено рішення у справі №2-4864/10, яким ві дмовлено в задоволенні позов них вимог.

Ухвалою Господарсько го суду міста Києва від 23.12.2011р. п ровадження у справі № 4/363 було п оновлено, розгляд справи при значено на 17.01.2012р.

В судовому засіданні від 17.01.2012р. представник Позивач а в судове засідання не з' яв ився, представником відповід ача подані заперечення на по зовну заяву, відповідно до як их відповідач позовні вимоги не визнає. Розгляд справи бул о відкладено на 31.01.2012р. для нада ння можливості Позивачу озна йомитися з запереченнями Від повідача на позов.

31.01.2012р. представник Позивач а в судові засідання знов не з ' явився.

Позивач належним чином пов ідомлений про призначення сп рави до розгляду, про час і м ісце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноваж ного представника позивача с уд не повідомлений. Клопотан ь про відкладення розгляду с прави від позивача не надхо дило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розгляда є спір за наявними матеріала ми у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслу хавши пояснення представник ів сторін, з' ясувавши обста вини, на яких ґрунтуються поз овні вимоги і заперечення пр оти позову, об' єктивно оцін ивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по с уті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2007р. між Публічним ак ціонерним товариством «Ра йффайзен Банк Аваль» та фіз ичною особою-підприємцем - ОСОБА_1 було укладено Гене ральну кредитну угоду №010/21-03/98.

Відповідно до п.1.1. Гене ральної угоди, Кредитор (Відп овідач по справі) зобов'язавс я надавати Позичальнику (Поз ивачу по справі) кредитні кош ти в порядку і на умовах, визна чених в угоді та кредитних до говорах, укладених в її рамка х.

Так, в рамках Генераль ної угоди, 14.06.2007р. між Позивачем та Відповідачем було укладе но кредитний договір №012/21-03/100 та , в подальшому, додаткові угод и №1 та №2 до нього. Також в проце сі укладення кредитного дого вору з Позивачем одразу пого джувався графік повернення к редиту (невід' ємний додаток до кредитного договору), де бу ли зазначені строки, суми та в алюта повернення кредиту.

Позивач стверджує, що генеральна угода та кредитн ий договір не відповідають в имогам чинного законодавств а тому мають бути визнані нед ійсними з наступних підстав.

Відповідно до умов кр едитного договору сторони по годили, що Позивачу буде нада ний кредит в сумі 171 190, 00 доларів США зі сплатою 12, 5 річних до 13.06.20 17р.

Позивач вважає, що вка заний договір про надання по зичальнику (позивачу) кредит у у формі кредитної лінії в ін оземній валюті - доларах США , як господарське зобов' яза ння не відповідає вимогам за кону і тому підлягає визнанн ю недійсним.

Крім того позивач зау важує, що у сторін на момент ук ладення договору була відсут ня індивідуальна ліцензія Національного банку Украї ни. За його твердженням , виконувати грошові зобов' язання за договором від 14.06.2007р., в силу імперативних положен ь п. п. «в», «г»ч. 4 ст. 5 Декрету Ка бінету Міністрів України «Пр о систему валютного регулюва ння і валютного контролю»мож ливо було б лише при наявност і індивідуальної ліцензії НБ У.

В обґрунтування свої х вимог позивач посилається на ч.1 ст. 203 ЦК України, за припис ами якої, зміст правочину не м оже суперечити цьому кодексу , іншим актам цивільного зако нодавства, а також моральним засадам суспільства та на ч.1 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої, підставою недійсності правочину є недодержання в м омент вчинення правочину сто роною (сторонами) вимог, які вс тановлені, зокрема ч. 1 ст. 203 цьо го кодексу.

Оцінюючи наявні в мат еріалах справи документи та досліджуючи в судовому засід анні докази, Господарський с уд вважає позовні вимоги не о бґрунтованими та такими, що н е підлягають задоволенню з н аступних підстав:

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК Укра їни правочином є дія особи, сп рямована на набуття, зміну аб о припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК У країни зобов'язанням є право відношення, в якому одна стор она (боржник) зобов'язана вчин ити на користь другої сторон и (кредитора) певну дію (переда ти майно, виконати роботу, над ати послугу, сплатити гроші т ощо) або утриматися від певно ї дії, а кредитор має право вим агати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання в иникають з підстав, встановл ених статтею 11 цього Кодексу, якими, зокрема, є договори та і нші правочини.

Статтями 626, 627 ЦК Україн и передбачено, що сторони є ві льними в укладенні договору, виборі контрагента та визна ченні умов договору з урахув анням вимог цього Кодексу, ін ших актів цивільного законод авства, звичаїв ділового обо роту, вимог розумності та спр аведливості. Зміст договору становлять умови (пункти), виз начені на розсуд сторін і пог оджені ними, та умови, які є об ов' язковими відповідно до а ктів цивільного законодавст ва згідно ст.628 ЦК України.

Відповідно до положе нь Генеральної Угоди та Кред итного договору, укладеного в рамках такої угоди та підпи санням вказаних угоди та дог овору, Позивач свідчив про те , що всі умови Генеральної уго ди та Кредитного договору йо му зрозумілі і він вважає їх с праведливими та погодився з ними, а також підтверджував с вою здатність виконувати умо ви генеральної угоди та кред итного договору.

З огляду на ст. 638 ЦК Укр аїни договір є укладеним, якщ о сторони в належній формі до сягли згоди з усіх істотних у мов договору. Істотними умов ами договору є умови про пред мет договору, умови, що визнач ені законом як істотні або є н еобхідними для договору дано го виду, а також усі ті умови, щ одо яких за заявою хоча б одні єї із сторін має бути досягну то згоди.

Статтею 180 ГК України в становлено, що при укладенні господарського договору сто рони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну т а строк договору.

Отже, істотними умовами є ті умови, без наявності яких дог овір не може існувати. Ці умов и повинні визначатися законо м саме як істотні, бути такими виходячи із правової природ и даного виду договору, або як що одна із сторін заявить, що м ає бути досягнуто згоди стос овно певної умови.

Аналіз положень ЦК Ук раїни та ГК України свідчить , що законодавець прямо зазна чає перелік істотних умов то го чи іншого виду господарсь кого договору.

З урахуванням викладеного , можна дійти висновку, що істо тними умовам кредитного дого вору, як господарського, відп овідно до закону є умови про п редмет, ціну строк його дії, а також усі інші умови щод о яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Правомочність такої правової позиції підтверджу ється і Верховним Судом Укра їни (постанові від 05.02.2008 у справ і № 22/268), і Національним банк ом України (у листі від, 18.08.2004 № 18-11 1/3249-8378 «Про деякі питання застос ування Цивільного кодексу Ук раїні в банківській діяльнос ті»).

Крім того, необхідно т акож враховувати, що відпові дно до ст.ст. 6, 627 ЦК України стор они є вільними в укладенні до говору. Тобто позивач мав мож ливість відмовитися від підп исання Генеральної угоди та Кредитного договору взагалі , зважаючи на відсутність у нь ому положення про відповідал ьність банку.

Крім цього, для отрима ння кредитних коштів Позивач мав можливість обрати будь-я ку іншу з належною діловою ре путацією банківську або кред итну установу, зареєстровану у передбаченому законодавст вом порядку та яка має відпов ідні дозволи, ліцензії тощо, а ле звернувся з цього приводу саме до Відповідача, що підтв ерджує усвідомлення Позивач ем своїх дій при укладенні Ге неральної угоди та Кредитног о договору.

Щодо невідповідності кредитного договору вимогам чинного законодавства щодо валюти зобов' язання.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошов ою одиницею України є гривня .

Разом з тим, визначаюч и правовий статус гривні, вка зана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо мо жливості використання в Укра їні грошових одиниць іноземн их держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Ук раїні у випадках і в пор ядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК Ук раїни встановлює загальне пр авило, відповідно до якого гр ошове зобов'язання має бути в иконане у гривнях. Між тим, дис позиція норми частини 3 цієї с татті дозволяє використання іноземної валюти, а також пла тіжних документів в іноземні й валюті при здійсненні розр ахунків на території України за зобов'язаннями у випадках , порядку та на умовах, встанов лених законом.

Аналогічний режим ви користання національної та і ноземної валюти при виконанн і грошових зобов' язань пере дбачений Господарським Коде ксом України. Зокрема, частин ою 2 статті 198 ГК України встано влено, що грошові зобов'язанн я учасників господарських ві дносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривня х; грошові зобов'язання можут ь бути виражені в іноземній в алюті лише у випадках, якщо су б'єкти господарювання мають право проводити розрахунки м іж собою в іноземній валюті в ідповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, вираж ених в іноземній валюті, здій снюється відповідно до закон у.

Спеціальне законодав ство України у сфері банківс ької діяльності та діяльност і небанківських фінансових у станов не містить приписів, я кі б забороняли банкам або ін шим фінансовим установам над авати кредити в іноземній ва люті.

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним дог овором банк або інша фінансо ва установа (кредитодавець) з обов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальников і у розмірі та на умовах, встан овлених договором, а позичал ьник зобов'язується повернут и кредит та сплатити процент и.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошт и - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквів алент.

Згідно з статтею 345 ГК У країни кредитні операції бан ків полягають у розміщенні в ід свого імені, на власних умо вах та на власний ризик залуч ених коштів юридичних осіб (п озичальників) та громадян. Кр едитними визнаються банківс ькі операції, визначені як та кі законом про банки і банків ську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону Укр аїни «Про банки і банківську діяльність»визначають опер ації банків із розміщення за лучених коштів від свого іме ні, на власних умовах та на вла сний ризик як кредитні опера ції, незалежно від виду валют и, яка використовується. Вказ ані операції здійснюються на підставі банківської ліценз ії.

Основним законодавчи м актом, який регулює правові дносини у сфері валютного ре гулювання і валютного контро лю є Декрет Кабінету Міністр ів України «Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю», стаття 1 якого від носить надання кредитів в ін оземній валюті до валютних о перацій.

Частиною 1 статті 5 Дек рету передбачено, що Націон альний банк України видає і ндивідуальні та генеральні л іцензії на здійснення валютн их операцій, які підпадають п ід режим ліцензування згідно з цим Декретом.

При цьому, генеральні ліцензії видаються комерцій ним банкам та іншим фінансов им установам України, націон альному оператору поштового зв'язку на здійснення валютн их операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валют ного регулювання (частина 2 ст атті 5 Декрету).

Індивідуальні ліценз ії видаються резидентам і не резидентам на здійснення раз ової валютної операції на пе ріод, необхідний для здійсне ння такої операції (частина 4 с татті 5 Декрету).

Індивідуальної ліцен зії потребують, зокрема, такі операції:

- надання і одержання р езидентами кредитів в інозем ній валюті, якщо терміни і сум и таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (підпункт “в” пункту 4 ст атті 5 Декрету);

- використання інозем ної валюти на території Укра їни як засобу платежу або як з астави (підпункт “г” пункту 4 с татті 5 Декрету).

На сьогодні законода вством не встановлено термін и та суми кредитів в іноземні й валюті як критерій їх відне сення до сфери дії режиму інд ивідуального ліцензування. Ц я обставина, з огляду на відси лочний характер норми Декрет у, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензуван ня на валютні операції, пов'яз ані з наданням резидентами (б анками та іншими фінансовими установами) кредитів в інозе мній валюті.

Судом взято до уваги Лист Національного банку У країни за № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 «Про п равомірність укладання кред итних договорів в іноземній валюті»у зв'язку з запитами б анків з питання щодо правомі рності укладання кредитних д оговорів в іноземній валюті, банк повідомив про те, що опер ація з надання банками креди тів в іноземній валюті не пот ребує індивідуальної ліценз ії.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребу є індивідуальної ліцензії.

Відповідно до норм ст атей 192, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК України, статей 32, 44 Закону У країни «Про Національний банк України», статей 2, 47, 49 Зак ону України «Про банки і банк івську діяльність», статей 1, 4 , 34 Закону України «Про фінанс ові послуги та державне регу лювання ринків фінансових по слуг», статей 1, 3, 5 Декрет Кабін ету Міністрів України «Про с истему валютного регулюванн я і валютного контролю»банки та інші фінансові установи, я кі у встановленому порядку о тримали генеральну ліцензію Національного банку Укр аїни на здійснення валютних операцій, мають достатні юри дичні підстави та законне пр аво для надання резидентам У країни кредитів в іноземній валюті.

Як вбачається з матер іалів справи, 11.10.2006р. Відповідач у видана Національним ба нком України банківська ліце нзія № 10, згідно з якою Банку на дано право здійснювати банкі вські операції, визначені ча стиною першою та пунктами 5-11 ч астини другої статті 47 Закону України «Про банки та банків ську діяльність». Окрім того , у матеріалах справи наявний виданий Національним ба нком України дозвіл №10-4 від 11.10.2 006р. на право здійснення опера цій, визначених пунктами 1-4 ча стини другої та частиною чет вертою статті 47 Закону Україн и «Про банки та банківську ді яльність» згідно з додатком до цього дозволу. Так, відпові дно до додатку до цього дозво лу Банк має право здійсню вати, зокрема, операції з валю тними цінностями щодо залуче ння та розміщення іноземної валюти на валютному ринку Ук раїни.

З вищевикладеного вб ачається, що відповідач на пі дставі банківської ліцензії та письмового дозволу на зді йснення операцій з валютними цінностями має право здійсн ювати операції з надання кре дитів в іноземній валюті.

Крім того, порядок та у мови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальни х ліцензій на використання б езготівкової іноземної валю ти на території України як за собу платежу регламентує Пол оження про порядок видачі Н аціональним банком Україн и індивідуальних ліцензій на використання іноземної валю ти на території України як за собу платежу (затверджено по становою Правління Націон ального банку України від 1 4 жовтня 2004 року № 483; зареєстрова но в Міністерстві юстиції Ук раїни 9 листопада 2004 року за № 1429 /10028), яке було розроблено Наці ональним банком України ві дповідно до вимог статей 5, 11, 13 Д екрету, а також статей 7 і 44 Зако ну України «Про Національн ий банк України»(пункти 1.1, 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 вказаного Положення викори стання іноземної валюти як з асобу платежу без ліцензії д озволяється, зокрема, якщо ін іціатором або отримувачем за валютною операцією є уповно важений банк (ця норма стосує ться лише тих операцій уповн оваженого банку, на здійснен ня яких Національний бан к України видав йому банківс ьку ліцензію та письмовий до звіл на здійснення операції з валютними цінностями). У всі х інших випадках використанн я іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наяв ності ліцензії.

Таким чином, надання та одер жання кредиту в іноземній ва люті та сплата процентів за ц им кредитом не потребує наяв ності індивідуальної ліценз ії на використання іноземної валюти як засобу платежу на т ериторії України у жодної зі сторін кредитного договору.

Статтями 203, 207, 208, 209, 210, 638, 639, 640 ЦК Укра їни передбачені загальні вим оги для укладання правочину (договорів). Статтею 55 Закону У країни «Про банки і банківсь ку діяльність»визначено, що відносини банку з клієнтом р егулюються законодавством У країни, нормативно-правовими актами Національного ба нку України та угодами (догов орами) між клієнтом та банком .

Позивач своїм підпис ом на Генеральній угоді та кр едитному договорі засвідчив свою згоду з усіма умовами ге неральної угоди та кредитног о договору.

У відповідності до ст . 204 ЦК України правочин є право мірним, якщо його недійсніст ь прямо не встановлена закон ом або якщо він не визнаний су дом недійсним. Тобто, при підп исанні Генеральної угоди та Кредитного договору, всі пер едбачені чинним законодавст вом вимоги для укладання уго ди та договору були дотриман і, правочини містять всі пере дбачені чинним законодавств ом відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, дійсність угоди т а договору підтверджена факт ичним виконанням, а тому суд н е вбачає підстав стверджуват и про невідповідність їх умо в вимогам законодавства, на щ о Позивач посилається у свої й позовній заяві.

Враховуючи вищевикла дене, суд прийшов до висновку , що генеральна угода та креди тний договір, укладений в рам ках генеральної угоди уклад ені відповідно до положень ч инного законодавства Україн и.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повин на довести ті обставини, на як і вона посилається як на підс таву своїх вимог чи заперече нь.

Відповідно до ст. 34 Гос подарського процесуального кодексу України, Господарсь кий суд приймає тільки ті док ази, які мають значення для сп рави. Обставини справи, які ві дповідно до законодавства по винні бути підтверджені певн ими засобами доказування, не можуть підтверджуватись інш ими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Госпо дарського процесуального ко дексу України позивачем не д оведено у спосіб встановлени й ст. 34 цього ж Кодексу законни х підстав для задоволення по зовних вимог. Доводи, викладе ні у його позовній заяві спро стовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них доку ментами, а тому суд не знаходи ть підстав для задоволення п озову.

Витрати по сплаті дер жавного мита та витрати на ін формаційно-технічне забезпе чення судового процесу, відп овідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу Укра їни, покладаються на позивач а.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-8 5 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовн их вимог відмовити.

Рішення набирає зако нної сили в порядку, встановл еному ст. 85 Господарського про цесуального кодексу України .

Рішення може бути оск аржене в апеляційному порядк у та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуаль ного кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено : 07.02.2012р.