Постанова

від 09.07.2008 по справі 16/197-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            07 липня  2008 р.                                                            

Справа № 16/197-07

Колегія

суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого

судді   І. С. Карбань,   судді 

Л. М. Бабакової, судді  І. А.

Шутенко,

при

секретарі -Міракові Г.А.,

за участю

представників сторін:

позивача

- ОСОБА_1

1-го

відповідача - не прибув,

2-го

відповідача -  Мажара С.В.,

3-го

відповідача - не прибув,

4-го

відповідача - не прибув,

5-го

відповідача - не прибув,

6-го

відповідача - не прибув,

7-го

відповідача - не прибув,

8-го

відповідача - не прибув,

третіх

осіб -не прибули,

      розглянувши у відкритому судовому

засіданні у  приміщенні Харківського

апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1402Х/2-4) громадянки

ОСОБА_1, с.м.т. Комсомольське  на рішення

господарського суду Харківської області від 17.01.2008  р.  по

справі № 16/197-07

за

позовом   громадянки ОСОБА_1, с.м.т. Комсомольське

до 1. Закритого акціонерного

сільськогосподарського товариства «Зміївська овочева фабрика», с.м.т.

Комсомольське,

     2. Закритого акціонерного товариства ТМ «Зміївська овочева фабрика»,

с.м.т. Комсомольське,

     3. Громадянина  ОСОБА_2

     4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-1»,

     5. Товариства з обмеженою

відповідальністю «Надія-1»,

     6. Товариства з

обмеженою відповідальністю  «Кунєро-1»,

     7. Товариства з обмеженою відповідальністю  «Мрія-1»,

     8. Зміївської райдержадміністрації Харківської області

треті

особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет

спору -1. Регіональне

відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,

                                 2. Міністерство аграрної політики України, м. Київ,

про

визнання права на майновий пай;  визнання

проведення конференції від 10.02.2000р. нелегітимною; визнання недійсними всіх

рішень  ЗАСТ «Зміївська овочева фабрика»;

поновлення державної реєстрації КСП «Зміївська овочева фабрика»- ТОВ

«Капітал-1», ТОВ «Надія-1», ТОВ «Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1»; визнання незаконною

передачі майна ТОВ «Капітал-1», ТОВ «Надія-1», ТОВ «Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1»-

ЗАТ ТМ «Зміївська овочева фабрика»; зобов'язанні ЗАТ ТМ «Зміївська овочева

фабрика»повернути в КСП  «Зміївська

овочева фабрика»все майно одержане в якості засновницького внеску від ТОВ

«Капітал-1», ТОВ «Надія-1», ТОВ «Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1»; зобов'язання КСП  «Зміївська овочева фабрика» визначити розмір

майнового паю та оформити  підтверджуючи

документи

встановила:

Позивач

звернувся до суду з позовом  в, якому

просив:

-          визнати за ним право на майновий пай

колективного сільськогосподарського підприємства «Зміївська овочева фабрика»,

-          визнати право на майновий пай ОСОБА_2

-          визнати проведення конференції

колективного сільськогосподарського підприємства «Зміївська овочева

фабрика»10.02.2000р. нелегітимною,

-          визнати недійсними всі рішення

прийняті на конференції колективного сільськогосподарського підприємства

«Зміївська овочева фабрика»10.02.2000р.,

-          скасувати  державну реєстрацію  ЗАСТ «Зміївська овочева фабрика»,

-          поновити державну реєстрацію

колективного сільськогосподарського підприємства «Зміївська овочева фабрика»,

-          визнати незаконними передачу майна

ЗАСТ «Зміївська овочева фабрика», ТОВ «Капітал-1», ТОВ «Надія-1», ТОВ

«Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1»,

-          визнати незаконною передачу майна ТОВ

«Капітал-1», ТОВ «Надія-1», ТОВ «Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1», ЗАТ ТМ «Зміївська

овочева фабрика»,

-          зобов'язати ЗАТ ТМ «Зміївська овочева

фабрика»повернути колективного сільськогосподарського підприємства «Зміївська

овочева фабрика»все майно одержане в якості засновницького внеску від ТОВ

«Капітал-1», ТОВ «Надія-1», ТОВ «Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1»,

-           зобов'язати колективного

сільськогосподарського підприємства «Зміївська овочева фабрика»визначити розмір

майнового паю та оформити підтверджуючи документи.

Рішенням

господарського суду Харківської області від 17.01.2008р. по справі  № 16/197-07 

(суддя Здоровко Л.М.) провадження у справі в частині позовних вимог

до  ЗАСТ «Зміївська овочева фабрика», ТОВ

«Капітал-1», ТОВ «Надія-1», ТОВ «Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1»припинено. Провадження

у справі в частині позовних вимог до 

ОСОБА_2 припинено. В решті позову відмовлено.

Позивач,  не погодившись з рішенням  господарського суду Харківської області від

17.01.2008р. по даній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати  вказане рішення повністю та задовольнити

позовні вимоги,  посилаючись на порушення

норм процесуального та матеріального 

права. В обґрунтування позовних вимог апелянт вказував, що в матеріалах

справи міститься копія трудової книжки, яка підтверджує, що ОСОБА_1. на момент

приватизації радгоспу «Зміївська овочева фабрика»і після проведеної

приватизації   працювала на цьому

підприємстві.

На думку

апелянта, суд першої інстанції незаконно відмовив  в задоволенні позовної вимоги про визнання

проведення конференції від 10.02.2000р. нелегітимною, визнання недійсними

рішень конференції від 10.02.2000р. та скасування державної реєстрації ЗАСТ

«Зміївська овочева фабрика», посилаючись при цьому на ст. 10.5 Статуту КСП

«Зміївська овочева фабрика», яка містить деклараційну норму про можливість на

великих підприємствах замість загальних зборів скликати збори уповноважених.

Апелянт стверджував, що суд першої інстанції при вирішенні даного питання

акцентував увагу лише на формальні ознаки проведення конференції, а на

законність прийнятих рішень увагу не звернув, наприклад, як КСП, яке згідно

відзиву на позовну заяву наданого Регіональним відділенням ФДМУ мало основні

фонди на час приватизації вартістю 2 405 958 грн., реорганізувалось в ЗАСТ зі

статутним фондом 100 000 грн.

Також, на думку

апелянта, суд першої інстанції незаконно відмовив позивачу в задоволенні

позовної вимоги при визнання незаконною передачу майна від ЗАСТ «Зміївська

овочева фабрика»товариствам з обмеженою відповідальністю, вказуючи в рішенні,

що така передача майна не виходила за рамки компетенції правління, при цьому

суд першої інстанції проігнорував, що в 

Статуті ЗАСТ «Зміївська овочева фабрика» зазначено, що голова правління

має право передавати майно без погодження з загальними зборами тільки на суму,

що не перевищує 50% статутного фонду, який згідно статуту ЗАСТ складав 100 000

грн. В зв'язку з чим, посилання господарського суду на п.п. «в»п.6.4.2. Статуту

ЗАСТ «Зміївська овочева фабрика»про те, що до компетенції правління належить

укладання договорів про відчуження майна на суму, що не перевищує 15%

балансової вартості активів Товариства є незаконними, адже вартість переданого

товариствам з обмеженою відповідальністю майна значно перевищує 15 відсотків

балансової вартості активів товариства, які, в свою чергу, не можуть

перевищувати розміру статутного фонду.

Апелянт

зазначав, що суд першої інстанції 

припинив провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ

«Капітал-1», «Надія-1», «Кунєро-1», «Мрія-1», в зв'язку  з ліквідацією цих підприємств, не звернувши

ніякої уваги на те, що позивачем не було заявлено позовних вимог до вказаних

товариств, вони були залучені до участі в справі за ухвалою Зміївського

районного суду.

Представник

другого відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив

провадження у справі припинити, оскільки вважав, що даний спір не підвідомчий

господарським судам.

Представники

відповідачів та третіх осіб в судове засідання не прибули, про дату, час і

місце апеляційного розгляду належним чином були повідомлені, про що свідчать

відповідні поштові повідомлення. Про причини неприбуття представників

відповідачів та третіх осіб в судове засідання суд не повідомлено. Враховуючи,

що неприбуття  представників відповідачів

та третіх осіб у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи,

справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши

матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції

обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення

представників апелянта та другого відповідача, дослідивши доводи апеляційної

скарги, колегією суддів  встановлено, що

приймаючи оскаржуване рішення господарський суд першої інстанції виходив з

наступного. 

Позивачка з

14.04.1970 р. по 13.04.1972 р. працювала в радгоспі «Зміївська овочева

фабрика»та з 22.02.1983 р. по 31.03.1998 р. - в радгоспі «Готвальдівська

овочева фабрика», (згідно архівної довідки №996 від 30.10.2007р. радгосп

«Зміївська овочева фабрика»перейменовано в радгосп «Готвальдівська овочева

фабрика») з 01.04.1998 р. по 09.09.1999 р. - в КСП «Зміївська овочева фабрика».

Відповідно до

ст. 5 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому

комплексі»приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських

підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські

підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів

(зборів уповноважених).

Рішенням

загальних зборів трудового колективу радгоспу «Зміївська овочева фабрика»від

20.08.1997р. одноголосно постановлено подати заяву на приватизацію майна

радгоспу «Зміївська овочева фабрика»шляхом створення КСП «Зміївська овочева

фабрика». Згідно до п. 2 додатку №1 наказу Регіонального відділення Фонду

державного майна України в Харківській області від 17.09.1996 р. №1708-П

радгосп «Зміївська овочева фабрика»віднесено до переліку сільськогосподарських

підприємств, що підлягають приватизації шляхом перетворення їх у колективні

сільськогосподарські підприємства та акціонерні товариства. Статут КСП

«Зміївська овочева фабрика»зареєстровано Розпорядженням №509 від 08.09.1997р.

Зміївською районною адміністрацією.

В період

виконання указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення

реформування аграрного сектору економіки» КСП «Зміївська овочева фабрика»була

реорганізована в ЗАСТ «Зміївська овочева фабрика».

Згідно зі  ст. 

1   Закону України  «Про 

колективне  сільськогосподарське

підприємство»,      колективне

сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у

самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської

продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до

ст. 4 вищевказаного Закону в статуті підприємства вказуються найменування

підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності,  порядок вступу до підприємства і припинення

членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо

неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами,

загальні права та обов'язки членів підприємства; передбачаються органи

самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов'язки

підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших

природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності,

питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок

реорганізації та ліквідації підприємства. Статут підприємства може містити й

інші положення, що не суперечать законодавству України.

Самоврядування

в підприємстві забезпечується на основі права членів підприємства брати участь

у вирішенні всіх питань його діяльності, виборності та підзвітності

виконавчо-розпорядчих органів, обов'язковості рішень, прийнятих більшістю, для

всіх членів підприємства (ст. 22 Закону України «Про колективне

сільськогосподарське підприємство»).

Статтею 23

Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»визначено, що

вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або

збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління.

Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються

статутом підприємства. Загальні збори (збори уповноважених): приймають статут

підприємства, вносять до нього зміни та доповнення; вирішують питання про

обрання правління, його голови та ревізійної комісії підприємства; приймають

рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в

акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших

об'єднаннях; вирішують інші важливі питання діяльності підприємства.

Пунктом 10.5.

Статуту КСП «Зміївська овочева фабрика»встановлено, що у великих підприємствах,

де скликати загальні збори важко, для розв'язання питань, що належать до

відання загальних зборів, скликаються збори уповноважених, про це вноситься

відповідний запис до Статуту підприємства. Збори правомочні вирішувати питання,

якщо на них присутні не менше ѕ з уповноважених.

Згідно  з  ч. 1

ст. 31 Закону України «Про колективні сільськогосподарські підприємства»(в

редакції від 31.10.1996р.), реорганізація (злиття, приєднання, поділ,

виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням

загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи

арбітражного суду.

Згідно

протоколу №1 конференції (зборів уповноважених) КСП «Зміївська овочева

фабрика»(надалі - конференція) від 10.02.2000 р., на конференції були присутні

160 чоловік з 205 вибраних делегатів, (вимоги п. 10.5. Статуту КСП «Зміївська

овочева фабрика» щодо наявності 3/4 уповноважених було виконано) позивач не

надала належних доказів відсутності кворуму на конференції (зборів

уповноважених) 10.02.2000р. Повісткою дня було: 1. Затвердження засновницьких

документів. 2. Вибори органів управління ЗАТ «Зміївська овочева фабрика». За

дану повістку дня делегати проголосували одноголосно.

На конференції

одноголосно було затверджено: установчі документи і вибрано орган управління

ЗАТ «Зміївська овочева фабрика», прийнято рішення вибрати уповноважених від

колективу для підписання установчого договору ЗАТ «Зміївська овочева фабрика»в

складі 3-х чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Господарський

суд першої інстанції вважав безпідставним посилання позивача на те, що рішення,

прийняті на конференції уповноваженими делегатами з перевищенням їх

повноважень, оскільки відповідно до норм ст. 23 Закону України «Про колективне

сільськогосподарське підприємство»та п. 10.5. Статуту КСП «Зміївська овочева

фабрика»таким правом наділені також збори уповноважених.

Конференція

(збори уповноважених) мала право приймати рішення як про реорганізацію

(перетворення), так і про затвердження статутних документів створюємого

акціонерного товариства, доказів в обґрунтування своїх позовних вимог про те,

що проведення конференції від 10.02.2000 р. було нелегітимним та доказів в

обґрунтування  незаконності прийнятих

рішень позивач суду не надала.

В зв'язку  з чим, господарський суд першої інстанції

відмовив в задоволенні позовних вимог щодо визнання проведення конференції від

10.02.2000 р. нелегітимним, визнання недійсними рішень конференції від

10.02.2000 р. та скасування державної реєстрації ЗАСТ «Зміївська овочева

фабрика».

Позовні вимоги

про: визнання незаконною передачу майна ЗАСТ «Зміївська овочева фабрика»до ТОВ

«Капітал-1», ТОВ «Надія-1», ТОВ «Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1», визнання незаконною

передачі майна ТОВ «Капітал-1», ТОВ «Надія-1», ТОВ «Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1»-

ЗАТ ТМ «Зміївська овочева фабрика», зобов'язання ЗАТ ТМ «Зміївська овочева

фабрика»повернути в КСП «Зміївська овочева фабрика» все майно, одержане в

якості засновницькового внеску від ТОВ «Капітал-1», ТОВ «Надія-1», ТОВ

«Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1», господарський суд першої інстанції визнав такими, що

не підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до

п.п. «в»п. 6.4.2. Статуту ЗАСТ «Зміївська овочева фабрика»(в редакції 2001р.)

до компетенції правління належить укладання договорів та інших угод щодо

застави, оренди, продажу та відчуження іншими способами рухомого та нерухомого

майна Товариства, отримання позик та кредитів на суму, що не перевищує 15%

балансової вартості активів товариства за умови обов'язкового попереднього

погодження таких угод Спостережною радою, якщо сума кожного з вищенаведених

договорів (угод) перевищує вартість 15% активів товариства лише за умови

прийняття відповідного рішення загальними зборами акціонерів.

З установчого

договору ЗАТ ТМ «Зміївська овочева фабрика»(т. 1 а.с. 244-251) вбачається, що

юридичні особи ТОВ «Капітал-1», ТОВ «Надія-1»ТОВ «Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1», ВАТ

«Харківська овочева фабрика»стали засновниками ЗАТ ТМ «Зміївська овочева

фабрика», внеском у статутний фонд ЗАТ ТМ «Зміївська овочева фабрика»стало

майно ТОВ «Капітал-1», ТОВ «Надія-1»ТОВ «Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1», ВАТ

«Харківська овочева фабрика».

Позивачем не

надано доказів передачі майна ЗАСТ «Зміївська овочева фабрика»- ТОВ

«Капітал-1», ТОВ «Надія-1»ТОВ «Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1», в матеріалах справи

відсутні відомості щодо того, яке майно, коли, яка його вартість, на якій

правовій підставі було передано.

Позивачем не

надано обґрунтування  підстав визнання

незаконною передачу майна ТОВ «Капітал-1», ТОВ «Надія-1», ТОВ

«Кунєро-1», ТОВ «Мрія-1»- ЗАТ ТМ «Зміївська овочева фабрика».

Згідно з

довідок Головного управління статистики у Харківській області (т. 1 а.с.

239-240), ТОВ «Мрія-1»20.08.2002 р., ТОВ «Надія-1»01.10.2002 р., ТОВ

«Капітал-1»20.08.2002 р., ТОВ «Кунєро-1»01.10.2002 р., КСП «Зміївська овочева

фабрика»видалено з державного реєстру підприємств та організацій України на

підставі повідомлення про скасування державної реєстрації виконавчого комітету

міської ради м. Харкова. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних

осіб та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація ВАТ «Харківська овочева

фабрика»(т. 1 а.с. 252) припинена 23.11.2005 р. за судовим рішенням щодо

визнання юридичної особи банкрутом. Таким чином, юридичні особи, які були

засновниками ЗАТ ТМ «Зміївська овочева фабрика»,  ліквідовані без правонаступників.

ЗАТ ТМ

«Зміївська овочева фабрика»не є правонаступником  ні КСП «Зміївська овочева фабрика», ні ЗАСТ

«Зміївська овочева фабрика».

Позовні вимоги

про: поновлення державної реєстрації КСП «Зміївська овочева фабрика»,

зобов'язання КСП «Зміївська овочева фабрика»визначити розмір майнового паю та

оформити підтверджуючі документи, визнання права на майновий пай не можуть бути

задоволені, оскільки КСП «Зміївська овочева фабрика»було реорганізовано

(перетворено) в ЗАСТ «Зміївська овочева фабрика», що підтверджується копією

витягу з ЄДРПОУ від 20.04.2006р. №4449/12-06.

Відповідно до

п.6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд першої інстанції припинив

провадження у справі стосовно відповідачів, які виключені з ЄДРПОУ, в зв'язку з

їх ліквідацією.

Господарський

суд першої інстанції вважав, що позивач звернулась до суду з пропуском строку

позовної давності, що є також підставою для відмови у позові. Оскільки

відповідно ст. 71 ЦК УРСР, ст. 257 ЦК України, строк для захисту права за

позовом особи, право якої порушено, встановлюється у три роки. Згідно ст. 267

ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у

спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про

застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, про рішення конференції трудового колективу КСП «Зміївська овочева

фабрика»від 10.02.2000 р. позивачу стало відомо у грудні 2000 р

Господарський суд

першої інстанції  припинив провадження у

справі стосовно позовних вимог заявлених до колишнього керівника КСП та ЗАСТ

«Зміївська овочева фабрика»фізичної особи - ОСОБА_2 на підставі п. 1  ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки, відповідно

до ст. 13 ГПК України, місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції

усі справи, підвідомчі господарським судам. Статтею 12 ГПК України визначена

виключна   підвідомчість справ

господарському суду.

Колегія суддів

Харківського апеляційного господарського суду вважає, що з висновками

господарського суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні по

даній справі, в повному обсязі погодитися не можна виходячи з наступного.

При розгляді

апеляційної скарги колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

виходить з того, що відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право

звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу. Способами  захисту цивільних

прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним;

припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до

порушення; примусове виконання обв'язку в натурі; зміна правовідношенння;

припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним

рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого

самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захищати цивільне

право або інтереси іншим способом, що встановлений договором або законом.

          Відповідно до ст. 20 ГК України

кожний суб'єкт господарювання та 

споживач  має  право 

на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси

зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності

прав; визнання  повністю  або 

частково  недійсними  актів 

органів державної  влади та

органів місцевого самоврядування, актів 

інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні

інтереси   суб'єкта   господарювання  або  

споживачів;   визнання недійсними

господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення  становища, яке існувало  до 

порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів

господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його

порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення

господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок   захисту   прав  

суб'єктів   господарювання   та споживачів визначається цим Кодексом,

іншими законами.

Згідно зі ст.1

ГПК України, до господарського суду мають право звернутися: підприємства,

установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни,

які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі

- підприємства та організації), згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом

заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 21 ГПК

України визначено, що  сторонами в

судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та

організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Законом України

від 15.12.2006 р. № 483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з

корпоративних спорів", що набрав чинності 29.12.2006 р., було внесено

зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до

п. 4 ч. 1 ст. 12 зазначеного Кодексу, справи, що виникають з корпоративних

відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником,

акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками

(засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із

створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства,

крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам.

Як вбачається з

позову, позивач є фізичною особою, звернулася з позовом до різних юридичних

осіб, в тому числі товариств, учасником або акціонером яких позивач не була,

тому спірні вимоги до них не є корпоративними спорами і не можуть розглядатися

господарськими судами.

Колективне

сільськогосподарське підприємство «Зміївська овочева фабрика»було створене у

відповідності до Закону України “Про колективне сільськогосподарське

підприємство”, відповідно до ст. 1 якого, колективне сільськогосподарське

підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для

спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на

засадах підприємництва та самоврядування. Правовідносини, які можуть виникати

між КСП і пайовиками не регулюються нормами чинного законодавства, що

стосуються господарських товариств, і не є корпоративними, як це визначено

вищезазначеними нормами.

Згідно ч. 2 ст.

9 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, пай є

власністю члена підприємства.

        Таким чином,   спірні вимоги стосовно майнового паю та

визнання недійсними всіх рішень, прийнятих на конференції колективного

сільськогосподарського підприємства «Зміївська овочева фабрика»10.02.2000р.,

схожі з корпоративними спорами, проте, не є корпоративними і не підлягають

розгляду в господарських судах.

За таких

обставин, колегія суддів, перевіривши наявні фактичні матеріали справи на

предмет  відповідності їх юридичної

оцінки господарським судом Харківської області та заслухавши пояснення

присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна

скарга  підлягає частковому задоволенню,

рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2008  р.  по

справі № 16/197-07 частковій зміні, провадження по даній справі  - припиненню. 

Керуючись ст.

12, п. 1 ст. 80, ст. 99, ст. 101, п. 3 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст. 105

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного

господарського суду,  -

постановила:

Апеляційну

скаргу задовольнити частково.

Рішення

господарського суду Харківської області від 

17.01.2008  р.  по справі № 16/197-07 змінити в частині відмови

в позові, та прийняти нове рішення, яким в цій частині провадження у справі

припинити.

         В іншій частині рішення господарського

суду Харківської області від 

17.01.2008  р.  по справі № 16/197-07 залишити без змін.

Повний текст постанови підписано

08.07.2008 р.

Головуючий суддя                                                             

І.С. Карбань.

                       Суддя                                                                          

Л.М.  Бабакова.         

                                  Суддя                                                              

І.А. Шутенко.