Постанова

від 30.09.2008 по справі 23/313

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/313

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 вересня 2008 р.                                                                                    № 23/313  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової –головуючогоН.О. ВолковицькоїЛ.І. Рогач

за участю представників:

позивачаОсипович В.М., дов. від 22.09.08р. № 08/д

відповідача

відповідача

третьої особи

третьої особине з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно);Попко Р.І., дов. від 29.09.08р.

не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно); Бойко С.М., дир.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Віко-Банзай"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 року

у справі№ 23/313 господарського суду Львівської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віко-Банзай"

До

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруЛьвівська міська рада;Товариство з обмеженою відповідальністю "Тактик"Управління земельних ресурсів у місті ЛьвовіВідкритого акціонерного товариства "Управління механізації № 1"

провизнання недійсною ухвали Львівської міської ради № 1973 від 16.12.04 та визнання недійсним договору оренди землі від 10.02.2005р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віко-Банзай" звернувся до господарського суду з позовом про визнання  недійсною ухвали Львівської міської ради № 1973 від 16.12.2004р. та договору оренди землі від 10.02.2005р., укладеного відповідачами, як таких, що порушують право позивача на  землю за положеннями статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що, видавши ухвалу від 16.12.2004р., міська рада не врахувала право тогочасного власника будівлі, що знаходилась на  переданій в оренду земельній ділянці (ВАТ "Управління механізації № 1") на користування земельною ділянкою.

          Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Тактик" заперечив проти позову, зазначивши, що на момент прийняття ухвали органом місцевого самоврядування та укладення договору оренди жодні права позивача не було порушено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.12.2007р. (суддя Бортник О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено повністю; судове рішення вмотивовано тим, що позивач не довів порушення його прав або охоронюваних законом інтересів щодо спірної земельної ділянки, які можуть виникнути лише в порядку, визначеному статтею 377 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2008р. (судді: Бойко С.М. –головуючий, Бонк Т.Б., Марко Р.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості, відповідності встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства. Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач не укладав жодних цивільно-правових договорів про набуття прав на земельну ділянку, що свідчить про відсутність у нього таких прав та лише ймовірну можливість набуття такого права в майбутньому на загальних підставах, визначених нормами Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

При цьому скаржник покликається на порушення судами норм матеріального та процесуального права; не погоджуючись з доводами судових рішень про необхідність встановлення існування порушених прав та інтересів позивача як передумови задоволення позову про визнання недійсним правового акта чи договору, наголошує на невідповідність оскарженої ним ухвали статтям 12, 123, 142, 151, 153 Земельного кодексу України, статтям 19, 20 Закону України "Про землеустрій", що не були застосовані судами попередніх інстанцій. Також скаржник зазначає про нікчемність договору оренди від 10.02.2005р. відповідно до статті 290 Господарського кодексу України.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Тактик" та третя особа відкрите акціонерне товариство "Управління механізації № 1" у відзиві на касаційну скаргу та усно в судовому засіданні вказали на законність та обґрунтованість судових рішень.

Інші відповідач та третя особа не направили відзив по суті касаційної скарги, не скористались правом на участь представників сторін у даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; також згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відтак, розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом про захист наявного у нього права щодо земельної ділянки, яка знаходиться під придбаними ним об'єктами нерухомості, вважаючи що таке право у нього виникло в силу приписів статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, у розмірах, встановлених договором, або необхідному для їх обслуговування.

За статтею 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди. При цьому право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником чи користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відтак норми чинного законодавства, якими обґрунтовано позов, передбачають можливість набуття позивачем майнових прав щодо земельної ділянки, на якій знаходиться придбана нерухомість, шляхом їх переходу від попереднього власника чи користувача земельної ділянки, тобто, за умови їх наявності у продавця нерухомого майна.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання ухвали Львівської міської ради від 23.10.03р. № 787 "Про погодження ТзОВ "Тактик" місця розташування та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на вул. Кукурудзяній, 4 у м. Львові" та на підставі звернення ТзОВ "Тактик" від 12.10.2004р. № 2-9391, згоди ВАТ "Управління механізації № 1" від 21.10.2004р. № 01-10/03, Львівською міською радою прийнято ухвалу № 1973 від 16.12.2004р. "Про затвердження ТзОВ "Тактик" проекту відведення земельної ділянки на вул. Кукурудзяній, 4 у м. Львові".

На підставі даної ухвали відповідачами укладено договір оренди землі від 10.02.2005р., за умовами якого в оренду товариства передано земельну ділянку кадастровий № 4610137200:08:009:0057 загальною площею 0,7302га.

Також судами встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 28.11.2006р., укладеного з фізичною особою Лабецьким  М.О., позивач придбав у власність прохідну під літ.К-1 площею 18,9кв.м., трансформаторну (електропідстанція) під літ.Л-1 площею 19,6кв.м., дім конторного типу під літ.Н-1 площею 45,2кв.м. по вул. Кукурудзяній, 4 у м. Львові, тобто, позивачем придбано частину приміщень, які знаходяться на орендованій ТзОВ "Тактик" земельній ділянці.

Погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд встановив, що позивач при набутті прав власності на нерухомість не укладав жодних цивільно-правових договорів про набуття прав на земельну ділянку, відтак правомірно визнав безпідставними посилання позивача на наявні у нього права на земельну ділянку відповідно до статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Доводи, на яких ґрунтується постанова суду апеляційної інстанції, позивачем жодним чином не спростовано, у касаційній скарзі не зазначено на будь-які докази набуття ним прав на земельну ділянку відповідно до положень вищевказаних норм законодавства, що не були б враховані судами при вирішенні даного спору.

Також судова колегія вказує на безпідставне посилання позивача на нікчемність договору оренди від 10.02.2005р. за статтею 290 Господарського кодексу України, оскільки форма укладення договору оренди землі регулюється статтею 14 Закону України "Про оренду землі"; водночас в разі відповідної вказівки законодавства договір є нікчемним незалежно від наявності судового рішення, а відтак нікчемний договір не може порушувати нічиїх прав та інтересів.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України  розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржені судові рішення відповідають цим вимогам, відтак підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віко-Банзай" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2008р. у справі № 23/313 господарського суду Львівської області та рішення господарського суду Львівської області від 26.12.2007р. залишити без змін.

Головуючий                                                                               Т. Дроботова

Судді :                                                                                          Н. Волковицька    

                                                                                                      Л.Рогач