Постанова

від 24.01.2012 по справі 2а-18375/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 24 січня 2012 року           15:23           № 2а-18375/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання  Паньків В. В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тантема"

до

за участі

 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

 Прокуратури Солом'янського району м. Києва

про

 визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2011р. №0000770701

за участю представників сторін:

від позивача:Кліментєва І.Л., Липницька В.І.

від відповідача: Кагарлик Д.М., Кухаренко О.А.

від прокуратури: Фролова Н.П.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.01.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тантема»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва №0000770701 від 30.11.2011 р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1826550,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 456637,50 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Солом'янському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст. 3  пп.7.2.3 п. 7.2,  пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин та податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

Представник Прокуратури проти позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тантема»(надалі по тексту Позивач) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) період за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.11.2011 р. за № 12791/07-012/1-37063663 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст. 3  пп.7.2.3 п. 7.2,  пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»; ст. 185, ст. 196, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1-200.4, п. 200.14 ст. 200, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Тантема»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року на 1 826 550,00 грн.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000770701 від 30.11.2011 р.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Тантема»придбано нерухомого майно, згідно Протоколу №1-034/10 проведення прилюдних торгів від 08.11.2010 р. На підставі акту №258/3 про проведені прилюдні торги, затвердженого відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Місце проведення торгів: м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 59, оф. 25. Придбане нерухоме майно складається  з: частині будівлі ресторану «Маяк», літ. А-6: приміщення І поверху поз. 1-67, І-V, загальна площа 1060,4 кв. м., ІІ поверх поз. 1-56, І-V, загальна площа 910,4 кв.м, ІІІ поверх поз. 1-23, І, ІІ загальною площею 237,3 кв.м., рампа з навісом літ. а, сходи літ. а1, приямок літ. а-2, ганок літ. а-5, що знаходиться за адресою: Дніпропетровськ, площ Шевченка, буд 12, що належить ТОВ «Маяк»(код ЄДРПОУ 21936237), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №119962 від 19.08.2005 р.

Позивачем платіжним дорученням №36 від 08.11.2010 р. здійснило перерахування грошових коштів за частину будівлі ресторану «Маяк»на загальну суму 10 959 300,00 грн., в т.ч. ПДВ –1 826 550,00 грн., Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, згідно Протоколу №1-034/10 проведення прилюдних торгів від 08.11.2010 р.         

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, що діяла станом на липень 2000 року, об'єктом оподаткування є операції платника податку з продажу товарів (робіт,послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Оскільки за визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону обов‘язковою ознакою продажу товарів є передача права власності на такі товари, що може бути здійснено лише власником, для цілей оподаткування останній є продавцем, а отже і зобов‘язаною особою по сплаті ПДВ, незалежно від того здійснювався продаж ним безпосередньо, чи іншою особою, уповноваженою на здійснення дій щодо продажу.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції Закону України від 15.07.1999р. № 977-ХІ V у випадках коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Оскільки при реалізації майна, на яке звернуто стягнення, грошові кошти, отримані від реалізації, на рахунок власника майна не поступають, а перераховуються спеціалізованим торгівельним підприємством органу державної виконавчої служби, що, однак, не означає, що на момент такого перерахування ці кошти не належать вказаному власнику, у останнього виникає податкове зобов‘язання з ПДВ з базою оподаткування, що дорівнює перерахованій грошовій сумі.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно  до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість», складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема,  у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як передбачено пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про правомірне формування позивачем податного кредиту за операціями з придбання частини будівлі ресторану «Маяк»через Департамент ДВС Міністерства юстиції України, організатор торгів ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», оскільки  в даному випадку має місце примусовий продаж майна, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва №0000770701 від 30.11.2011 р. підлягає скасуванню в повному обсязі.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах Вищого адміністративного суду України № К-23189/07 від 23.02.2011 р., К-7400/06 від 01.02.2007 р., К-8088/06 від 17.02.2008 р.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.                Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

           1.   Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва №0000770701 від 30.11.2011 р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1826550,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 456637,50 грн.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук