Ухвала

від 18.07.2013 по справі 2а-18375/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" липня 2013 р. м. Київ К/9991/28077/12

№№ К/9991/28077/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є. Костенка М.І., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012

у справі № 2а- 18375/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тантема»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 30.11.2011 № 0000770701.

Судові рішення обґрунтовані висновком про правомірність декларування позивачем сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування за рахунок суми ПДВ, сплаченої у зв'язку з придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, оскільки такі операції входять до об'єкту оподаткування податком на додану вартість, а позивач сплатив суму податку у вартості майна.

У касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за серпень 2011 року суми бюджетного відшкодування на 1826550,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 456637,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.11.2011 № 0000770701, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 18.11.2011 № 12791/07-012/1-37063663, про порушення позивачем норм пункту 3.1 ст.3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), ст. ст.185, 196, пунктів 198.2 та 198.6 ст. 198, пунктів 200.1-200.4 ст. 200, пунктів 201.4 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищено податковий кредит на 1826550,00 грн. за листопад 2010 року у зв`язку з включенням до його складу сум ПДВ, сплачених у вартості нерухомого майна, яке було придбано з прилюдних торгів, оскільки такі операції не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

У судовому процесі встановлено, що позивач згідно з протоколом від 08.11.2010 № 1-034/10 про проведення прилюдних торгів та на підставі акту державного виконавця від 10.11.2010 № 258/3 про проведення прилюдних торгів, затвердженого 10.11.2010 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, придбав на прилюдних торгах з реалізації арештованого майна, організованих Приватним підприємством (ПП) «СП «Юстиція», нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровськ, площа Шевченка, буд. 12, належало ТОВ «Маяк» та знаходилось у заставі у ПАТ «ВТБ Банк» як забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Маяк» за кредитним договором. Позивачем було придбано частину будівлі ресторану «Маяк», літ. А-6: приміщення І поверху поз. 1-67, І-V, загальною площею 1060,4 кв. м., ІІ поверх поз. 1-56, І-V, загальною площею 910,4 кв.м, ІІІ поверх поз. 1-23, І, ІІ загальною площею 237,3 кв.м., рампу з навісом літ.А, сходи літ. А-1, приямок літ. А-2, ганок літ. А-5.

Продажна ціна майна склала 11070000,00 грн. з ПДВ, і була сплачена позивачем як гарантійний внесок у сумі 110625,27 грн., в тому числі ПДВ 18437,55 грн., додаткова сума винагороди за послуги з реалізації майна на користь ПП «СП «Юстиція» - 74,73 грн., в тому числі ПДВ 12,45 грн., та за результатами торгів згідно з платіжним дорученням від 08.11.2010 № 36 у сумі 10959300,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1826550,00 грн., на банківський рахунок Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (а.с.40, 43). Суми податку на додану вартість, сплачені у вартості нерухомого майна, позивач включив до складу податкового кредиту у податковій декларації за листопад 2010 року, одночасно звернувшись до ДПІ із скаргою стосовно відмови ТОВ «Маяк» у видачі податкової накладної. У подальшому 28.02.2011 ТОВ «Маяк» виписав позивачу податкову накладну на суму 10959300,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1826550,00 грн.

Відповідно до пункту 1.4 ст.1 Закону № 168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Об'єктом оподаткування, згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 цього Закону, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону обов'язковою ознакою продажу товарів є передача права власності на такі товари, що може бути здійснено власником, який для цілей оподаткування є постачальником, а отже і зобов'язаною особою по сплаті ПДВ, незалежно від того здійснювався продаж ним безпосередньо, чи іншою особою, уповноваженою на здійснення дій щодо продажу, а також безвідносно до того чи така передача права власності здійснювалась добровільно чи у примусовому порядку у випадках, передбачених законодавством.

Отже, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що операції з реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Підтвердженням такого змісту правового регулювання є подальше визначення поняття «постачання товарів» у підпункті 14.1.191 ПК як будь-якої передачі права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 статті 4 Закону № 168/97 у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Та обставина, що при реалізації майна, на яке звернуто стягнення в рахунок погашення боргу, грошові кошти, отримані від реалізації, на рахунок боржника - власника майна не поступають, а перераховуються органу державної виконавчої служби, однак, не означає, що на момент такого перерахування ці кошти не належать боржнику, а відтак у нього виникає податкове зобов'язання з ПДВ з базою оподаткування, що дорівнює сумі перерахованих грошових коштів (обсяг продажу).

Податкова накладна згідно з абзацом 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, абзацом 2 цього підпункту встановлено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV).

Враховуючи встановлені у судовому процесі обставини сплати позивачем вартості нерухомого майна, яка включала суму податку на додану вартість, та подання позивачем у порядку підпункту 7.2.6 пункту 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР скарги, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми податку за цією операцією у податковому обліку за листопад 2010 року, тобто у тому податковому періоду, в якому відбулась сплата вартості цього майна, за правилом першої з подій згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (підпункт 200.2 цієї статті).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (підпункт 200.3 ст. 200 ПК України).

Підпунктом «а» пункту 200.4 цієї статті встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За змістом вказаних правових норм, право платника податку на віднесення сум ПДВ, сплачених у вартості товару (нерухомого майна) та відповідно повернення сум бюджетного відшкодування, які сформовані з урахуванням цих сум податкового кредиту, не залежать від декларування іншим платником податку, постачальником товару, податкових зобов`язань у податковому обліку за наслідками виконання господарської операції з поставки товару.

З огляду на це, факт не декларування ТОВ «Маяк» податкових зобов'язань з обсягу продаж частини будівлі, придбаної позивачем з прилюдних торгів, не позбавляє позивача права на податковий кредит та бюджетне відшкодування. Не перерахування грошових коштів від реалізації майна на рахунок ТОВ «Маяк» не означає відсутність у нього джерела сплати податкових зобов'язань, оскільки його зобов'язання перед кредитором були зменшені в тому числі на суму ПДВ, сплаченого позивачем в ціні придбання.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За наведених обставин підстави для скасування рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко