Постанова

від 14.02.2012 по справі 13/315

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2012                                                                                           № 13/315

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко  І.В.

суддів:            Ільєнок  Т.В.

          Шипка  В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                  «Метро Кеш енд Кері Україна»

на рішення                Господарського суду міста Києва

від                               10.11.2011                      

у справі                              № 13/315 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю

                                    «Компанія «Новий-стиль»

до                                Товариства з обмеженою відповідальністю

                                    «Метро Кеш енд Кері Україна»

про                              стягнення грошових коштів

за участю представників:

позивача                 ОСОБА_1 – дов. від 05.08.2011         

відповідача            ОСОБА_2 – дов. № 83-11 від 10.10.2011

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Новий-стиль» (надалі – позивач) у серпні 2011 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточнень розміру позовних вимог згідно детального розрахунку позовних вимог – т.2, а.с.131-149) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна» (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача 100 888,07 грн. – інфляційних втрат та 33 884,16 грн. – 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 у справі № 13/315 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Новий-стиль» 100 888,07 грн. інфляційних втрат та 33 884,16 грн. – 3% річних, 1 253,39 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та річних (за період з січня 2009 по січень 2011) у зв'язку з простроченням виконання ним зобов'язання по оплаті суми основного боргу в розмірі 719 935,62 грн. (встановленої рішенням Господарського суду міста Києва № 48/540 від 20.10.2011) підлягають задоволенню на суми, що заявлені позивачем до стягнення згідно його розрахунку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 21.11.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 у справі № 13/315 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом першої інстанції невірно застосовані положення ст.625 ЦК України, оскільки інфляційні та річні підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом із сумою боргу. В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на постанову Вищого господарського суду України по справі № 13/238 від 12.08.2010, в якій зазначено, що діючим законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представником відповідача в своїх усних пояснення не було наведено будь-яких інших підстав для скасування оскаржуваного рішення, ніж ті, що викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.   

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі укладеного договору поставки                    № 23005 від 01.01.2009 (копія договору - т.1, а.с.11) позивач поставив відповідачу одяг в асортименті, кількості та за ціною, вказаною у товарних накладних (копії накладних – т.1, а.с.а.с.25-85) на загальну суму 719 935,62 грн., який був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписом та печаткою отримувача на цих товарних накладних.

Відповідно до п.3.2 названого договору (з урахуванням додаткової угоди № 7 від 01.01.2009) належним порядком оплати вартості товару було визначено здійснення оплати товару покупцем на протязі 78 днів з дня отримання товару.

Однак, в порушення умов договору, покупець поставлений товар у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого ТОВ «Компанія «Новий-стиль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» про стягнення заборгованості в розмірі 719 935,62 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 у справі № 48/540 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2011) було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Новий-стиль» до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна» та стягнуто з відповідача на  користь позивача 719 935,62 грн. основного боргу, а також 7 199,36 грн. державного мита та 268,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 у справі № 48/540 встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивача по оплаті за поставлений позивачем товар на суму 719 935,62 грн.

Як встановлено судом, відповідач виконав рішення суду від 20.10.2011 по справі № 48/540 лише 26.01.2011, перерахувавши на рахунок позивача 719 935,62 грн. боргу в ході виконавчого провадження. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Оскільки відповідач виконав своє зобов'язання по оплаті позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару лише 26.01.2011, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 100 888,07 грн. та 33 884,16 грн. – 3% річних (нарахованих на суми заборгованості по оплаті за конкретними видатковими накладними за період за період з червня 2009 по січень 2011 згідно детального розрахунку ціни позову – т.2, а.с.131-149).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних у зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті суми основного боргу в розмірі 719 935,62 грн., встановленої рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 у справі № 48/540. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 у справі № 48/540 (яке набрало законної сили) встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті за поставлений позивачем товар в розмірі 719 935,62 грн.;

- відповідач повністю виконав вказане грошове зобов'язання по оплаті за поставлений позивачем товар у сумі 719 935,62 грн. лише 26.01.2011, перерахувавши на рахунок позивача вказану суму боргу.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, він вважається таким, що прострочив.

У відповідності до ст.599 ЦК України зобов‘язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом (ст.625 ЦК України) право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних не є штрафними санкціями, а є способами захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів наслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та річних у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості отриманого від позивача товару.

Місцевим судом вірно встановлено, що позивач обґрунтовано нарахував і заявив до стягнення втрати від інфляції в сумі 100 888,07 грн. та 33 884,16 грн. – 3% річних, нараховані за період з червня 2009 по січень 2011 згідно розрахунку, який зроблений відповідно до фактичних обставин та чинного законодавства.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 100 888,07 грн. та 3% річних у сумі 33 884,16 грн.

Апелянтом в апеляційній скарзі не наведено достатніх доводів та суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 12.08.2010 по справі № 13/238, судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Верховний Суд України в своїй постанові від 21.02.2011 по справі № 14/65-09-1897 визнав необґрунтованими посилання заявника на те, що вимога про стягнення інфляційних збитків та річних на підставі ст.625 ЦК України може бути пред'явлена лише як невід‘ємна частина вимоги про стягнення основного боргу, а також визнав необґрунтованими посилання заявника на справу № 14/64-09-1896 (де у постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2010 була висловлена позиція про можливість пред'явлення вимоги на підставі ст.625 ЦК України лише як  невід‘ємної частини вимоги про сплату основного боргу та в позові з цих мотивів було відмовлено), оскільки постановою Верховного Суду України від 22.06.2010 постанову касаційної інстанції від 18.03.2010 у справі № 14/64-09-1896 було скасовано та залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 (якою було задоволено вимоги, пред'явлені з підстав ст.625 ЦК України).

Згідно статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 у справі № 13/315.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 у справі № 13/315 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Новий-стиль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна» – без змін.

2. Матеріали справи № 13/315 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Борисенко  І.В.

Судді                                                                                          Ільєнок  Т.В.

                                                                                          Шипко  В.В.