Рішення

від 10.07.2008 по справі 5/206-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/206-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"10" липня 2008 р.                                                                               Справа № 5/206-08

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно –будівельна компанія “Трісс Лтд”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС –Лтд”, с. Іванковичі, Васильківський р-н.

про стягнення  42604,65 грн.

за участю представників:

позивача:Карпічка В. Л. –дов. від 09.06.2008р., Давиденко Д. С. –дов. від 09.06.2008р.

відповідача:не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно –будівельна компанія “Трісс Лтд” (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС –Лтд” (далі –відповідач) про стягнення 42604,65 грн., з яких 24991 грн. основного боргу, 6992,48 грн. інфляційних втрат, 1499,46 грн. 3% річних та 9121,71 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за виконані роботи.

Присутні в судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та просять суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 23.06.2008 року, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 08.11.2004р. № 66 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач –виконавець зобов'язався, зокрема,  виконати будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні та приймально-здавальні роботи по вводу в експлуатацію трансформаторної підстанції на базі відповідача –замовника, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному об'ємі оплатити зазначені  роботи.

Оплата проектних, електромонтажних і пусконалагоджувальних робіт здійснюється  по взаємопогодженому графіку (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.1 договору приймання –передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами Акту здачі –приймання. Після передачі Акту відповідачу він зобов'язаний в триденний строк підписати акт, або видати письмову відповідь з зазначенням зауважень (претензій). В іншому випадку роботи вважаються прийняті датою подачі Акту відповідачу.

Згідно двосторонньо підписаного графіку платежів, що є невід'ємною частиною договору, відповідач зобов'язався здійснити кінцевий розрахунок в сумі 25000 грн. протягом 3-х банківських днів після вводу трансформаторної підстанції в експлуатацію і підписання “Акту прийому –передачі робіт”.

На виконання умов договору позивач виконав комплекс будівельно –монтажних, пусконалагоджувальних та приймально - здавальних робіт по вводу в експлуатацію трансформаторної підстанції на базі відповідача в с. Хотів на суму 24991 грн.

Факт виконання зазначених робіт підтверджується актом здачі –приймання робіт від 18.08.2005р. та надісланою позивачем на адресу відповідача кореспонденцією, зокрема, листом позивача від 18.08.2005р. № 61, в якому останній повідомляє відповідача, про те, що на його адресу був направлений акт здачі –приймання робіт від 18.08.2005р. та з вказаним листом позивач направляє  податкову накладною до акту від 18.08.2005 р. на суму 24991 грн. Отримання відповідачем 02.09.2005р. зазначеної кореспонденції підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1158456, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Судом досліджено акт здачі –приймання робіт від 18.08.2005р. на суму 24991 грн. та встановлено, що відповідач його не підписав, в той же час останній і не надіслав позивачу письмових претензій чи зауважень відносно виконання робіт перелічених в акті, в зв'язку з чим зазначений акт здачі –приймання робіт вважається прийнятим відповідачем у відповідності до вимог п. 3.1 договору.

Разом з тим, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані роботи на суму 24991 грн. не виконав. Доказів сплати зазначеної суми суду не надав.

За таких обставин, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 24991 грн., яка у визначені договором строки відповідачем не сплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 24991 грн.  заборгованості за виконані роботи.

          Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми.

          Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період з 06.09.2005р. по 30.11.2007р. включно складають 6992,48 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 06.09.2005р. по 06.09.2007р. складають 1499,46 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає  вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 4.1 договору просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення, яка за його розрахунком за 365 днів складає  9121,71 грн.

Досліджуючи вказаний пункт договору суд прийшов до висновку, що сторони договору встановили неустойку за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені.  

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що  штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з врахуванням вищеперелічених норм чинного законодавства України стягненню підлягає неустойка у вигляді пені  за період з 06.09.2005р. по 06.03.2006р. в розмірі 2367,65 грн. В решті суми неустойки суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 24991 грн. заборгованості, 1499,46 грн. трьох процентів річних, 6992,48 грн. інфляційних втрат та 2367,65 грн. неустойки у вигляді пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та  витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС –Лтд”  (08632, Київська область, Васильківський р-н., с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно – будівельна компанія “Трісс Лтд” (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 22, кв. 107, код ЄДРПОУ 19069282) 24991 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто одну) грн. основного боргу, 2367 (дві тисячі триста шістдесят сім) грн. 65 коп. неустойки, 1499 (одну тисячу чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 46 коп. 3% річних, 6992 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                                 Подоляк Ю.В.