Постанова

від 15.02.2012 по справі 9/361

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2012                                                                                           № 9/361

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Куксова В.В.

суддів:            Тищенко  А.І.

          Коршун Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: представники – ОСОБА_1., ОСОБА_2 – за довіреностями,

від відповідача: представник – ОСОБА_3 – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р.

у справі № 9/361 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1», м. Київ

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 97 452,01  грн.,

                                       В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» про стягнення 97 452,01 грн., з яких 66 957,66 грн. боргу за спожиту теплову енергію за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8252065 від 01.08.2006 р., 24 170,55 грн. інфляційних збитків, 6 323,80 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, мотивуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. у справі № 9/361 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 59182,44 грн. основної заборгованості, 24170,55 грн. інфляційних збитків, 6323,80 грн. трьох відсотків річних, 896,77 грн. державного мита та 217,17 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовленої суми та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі з посиланням на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Апеляційна скарга обгрунтована тим, що посилання суду першої інстанції на те, що позивачем при визначенні вартості теплової енергії у січні 2011 р. неправомірно застосовані тарифи, встановлені постановою НКРЕ від 14.12.2010 р. № 1729 є необґрунтованими та безпідставними.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити, оскаржуване рішення в частині відмовленої суми скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2006 р. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Споживач) було укладено договір №8252065 на постачання теплової енергії у гарячій воді (Договір).

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

У відповідності до п. п. 2.2.1 та 2.3.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання – протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1. Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Відповідно до доручення-звернення про укладання договору нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється по приладам обліку за тарифами встановленими та затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 р. затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики.

Згідно з Додатком 1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії, які при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожен наступний рік (п. 5 Додатку 1 до Договору).

Відповідно до Додатку 2 до Договору, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться за тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затверджені розпорядженнями КМДА, які згідно п. 12 в період дії Договору можуть змінюватись.

На підставі п. 9 Додатку 2 до Договору відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число отримувати в МВРТ-7 за адресою: вул. Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 Додатка 2 Договору відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Зобов'язання за зазначеним Договором відповідач не виконував, внаслідок чого за період з 01.10.2008 р. по 01.10.2011 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2011 р. становить 66 957,66 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію – грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Заборгованість відповідача по Договору виникла в наслідок несвоєчасної та не в повному обсязі оплати населенням за надані комунальні послуги з централізованого гарячого водопостачання та опалення.

Отже, відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по своєчасній оплаті за використану ним теплову енергію, оплати не здійснив, внаслідок чого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 59 182,44 грн. –основного боргу.

Неодночасність введення в дію тарифів на теплову енергію, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК «Київенерго» (далі - Постанова НКРЕ № 1729) та тарифів, встановлених Розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України»  від 29.12.2010 р. № 1222 (Розпорядження КМДА № 1222), спричинило різницю між сумою нарахованих коштів відповідачу та сумою, яку повинні сплатити споживачі комунальних послуг з централізованого гарячого водопостачання та опалення, в наслідок чого по Договору утворилась заборгованість за спожиту у січні 2011 р. теплову енергію в сумі: 7775,22 грн., яка для відповідача не має механізму погашення, що в свою чергу призводить до фінансових збитків підприємства.

У відповідності до постанови НКРЕ № 1729 Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» затверджено тарифи на теплову енергію: для населення - 171,25 грн. за 1 Гкал, для населення - 169,38 грн. за 1 Гкал (якщо будинковий засіб обліку і силової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній). Ця постанова набрала чинності з 01.01.2011 р. Разом з тим, Пунктами 1, 2 Розпорядження КМДА № 1222 встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для виконавців цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше 20 числа місяця (після 20 числа місяця), що настає за розрахунковим, введено в дію з 01.02.2011 р. Тариф для населення на оплату комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, складовою частиною яких є теплова енергія, збільшився з 01.02.2011 p., проте згідно даних облікової картки позивач застосовує підвищений тариф затверджений Постановою НКРЕ № 1729 починаючи з 01.01.2011 р. Згідно даних облікової картки за січень 2011 р. по Договору позивачем було поставлено теплової енергії - 184,48 Гкал.

У зв'язку з чим, відповідач вважає належним для застосування в січні 2011 р. тарифу який встановлений Розпорядженням КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої види для населення”» від 31.05.2010 р. № 392 (Розпорядження 392), яким було затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АЕК «Київенерго» для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Оскільки відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, він є таким, що не виконав договірні зобов'язання неналежним чином, чим порушив умови Договору.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості, підлягають частковому задоволенню на суму 59182,44 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано визначив, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягають частковому задоволенню, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» підлягає стягненню - 59182,44 грн. основного боргу, 6323,80 грн. 3% річних, 24170,55 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

          Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                 П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. у справі № 9/361 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 9/361 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Куксов В.В.

Судді                                                                                          Тищенко  А.І.

                                                                                          Коршун Н.М.