Постанова

від 24.05.2012 по справі 9/361

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. Справа № 9/361

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників: позивача відповідача матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 -дов. від 13.02.12, ОСОБА_5 -дов. від 04.01.12, Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.12 у справі№9/361 за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім-1" простягнення 97452,01 грн.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім-1" 66957,66 грн. боргу, 24170,55 грн. інфляційних втрат, 6323,80 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем за період з 01.10.08 до 01.10.11 вартості спожитої теплової енергії за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №8252065 від 01.08.06. При цьому позивач посилався на приписи статей 611, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.11 (суддя Бондаренко Г.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 59182,44 грн. боргу, 24170,55 грн. інфляційних втрат, 6323,80 грн. -3% річних. Господарський суд виходив з факту часткової несплати відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію у спірний період. У стягненні 7775,22 грн. боргу за спожиту у січні 2011 року теплову енергію відмовлено. Суд виходив з того, що ця сума є різницею між сумою нарахованих відповідачу коштів і сумою, яку повинні сплатити споживачі комунальних послуг з централізованого гарячого водопостачання та опалення, котра виникла у зв'язку з неузгодженістю на законодавчому рівні часу введення в дію тарифів, що встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (Постанова НКРЕ від 14.12.10 №1729) і органами місцевого самоврядування (Розпорядження КМДА від 29.12.10 №1222) . Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахування позивачем у січні 2011 року тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго" від 14.12.10 №1729. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 276 Господарського кодексу України, статей 1, 20 Закону України "Про теплопостачання", статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Київський апеляційний господарський суд (судді: Куксов В.В., Коршун Н.М., Тищенко А.І.) постановою від 15.02.12 перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти у справі скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 7775,22 грн. боргу та задовольнити позов повністю. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник наголошує на порушенні судами приписів статті 125 Конституції України, статей 623, 629, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 275, 276 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 1, 16, 25 Закону України "Про теплопостачання, статті 1 Закону України "Про електроенергетику", Постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.06 №955, якою затверджено "Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення постачання гарячої води", статей 4 2 , 4 3 , 4 7 , 43, 47 Господарського процесуального кодексу України. Товариство вказує на те, що визначення вартості теплової енергії з 01.01.11 повинно здійснюватися у відповідності до тарифів, встановлених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго" від 14.12.10 №1729, яка була доведена до споживачів.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.08.06 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якого є позивач) - постачальником та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім-1" -споживачем було укладено договір №8252065 на постачання теплової енергії у гарячій воді. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити на умовах цього договору. Пунктами 2.2.1 та 2.3.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -упродовж року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1. Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2. Додатком 1 до договору визначені обсяги постачання теплової енергії. Пунктами 9, 10 зазначеного додатку до договору відповідач зобов'язався щомісячно з 12 до 15 числа отримувати в МВРТ-7 за адресою: вул. Горького, 29, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Сплату за вказаними документами відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. За результатами розгляду справи, господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, стягнув з відповідача 59182,44 грн. заборгованості, 24170,55 грн. інфляційних втрат, 6323,80 грн. -3% річних. Між тим, скаржником судові акти у справі в цій частині не оскаржені. Предметом касаційного оскарження є судові акти у справі в частині відмови у стягненні з відповідача 7775,22 грн. боргу (за січень 2011 року) за теплову енергію, нараховану за тарифами встановленими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго" від 14.12.10 №1729. Скаржник вважав, що ці тарифи застосовуються з 01.01.11. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. За приписами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень. Як вже зазначалося, і це установлено судами, позивачем при розрахунку боргу за січень 2011 року були застосовані тарифи, встановлені Постановою НКРЕ №1729 від 14.12.10. Відмовляючи у позові в частині стягнення з відповідача 7775,22 грн. заборгованості за теплову енергію за січень 2011 року, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування спірних тарифів у вказаний період. Проте, такий висновок господарських судів зроблений без урахування приписів чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.10 №1729 "Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК "Київенерго" відповідно до законів України "Про електроенергетику", "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України, Указу Президента від 14.03.95 №213/95 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань електроенергетики України" було затверджено Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" тарифи на теплову енергію. Ця постанова набрала чинності з 01.01.11 . У відповідності до пункту 13 Указу Президента України від 21.04.98 №335/98 "Про Національну комісію регулювання електроенергетики України" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) комісія в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів. За приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Частиною 1 статті 8 вказаного Закону унормовано, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Відповідно до статті 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи) (стаття 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення" ). Оскільки ціни на теплову енергію є регульованими, а постанови НКРЕ є обов'язковими для виконання, висновок господарських судів про відсутність підстав для нарахування вартості спожитої у січні 2011 року теплової енергії за тарифами, встановленими (для ПАТ "Київенерго") постановою НКРЕ від 14.12.10 №1729, визнається помилковим та таким, що не ґрунтується на законі. Відповідно до приписів частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права . За таких обставин, рішення та постанова у справі в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 7775,22 грн. боргу не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову про стягнення з відповідача 7775,22 грн.. Відтак, доводи касаційної скарги скаржника знайшли своє підтвердження.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.12 у справі №9/361 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.11 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 7775,22 грн. боргу та прийняти нове рішення в цій частині, яким позов про стягнення 7775,22 грн. задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний дім-1" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 7775,22 грн. В іншій частині постанову залишити без змін. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на стягнення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець