Постанова

від 13.02.2012 по справі 10/269(10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/269(10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.12                                                                                           Справа  № 10/269(10)

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Данко Л.С.

                                                                                Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської міської ради № 1104/ вих. –3928 від 09.12.2011р.

на рішення          Господарського суду Львівської області від 30.11.2011р.

у справі           № 10/269 (10)

за позовом           Товариства  з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок”, м. Львів

до відповідача 1           Комунальної  3-тьої  міської  клінічної лікарні м. Львова, м. Львів

до відповідача 2           Львівської міської ради, м. Львів

про          визнання права спільної часткової власності Львівської міської ради та Товариства          з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” на окремо стоячу будівлю бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 кв. м; здійснення розподілу часток в спільній частковій власності Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” на окремо стоячу будівлю бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта,6 загальною площею -933,9 кв. м в розмірі за Товариства           з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” 80/ 100, за Львівською міською радою - 20/ 100;           визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок”право власності на частку в розмірі 80/100 в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта,6 загальною площею - 933,9 кв. м ;

за участю представників:          

від позивача          –Бойко Т.Д. - представник;

від відповідача1          –Досяк Ю.І.- представник;

від відповідача2          –Оліярник Р.І.- представник.

Повна постанова складена 23.02.2012р.

Представникам сторін права і обов'язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.

Розпорядження в.о. голови суду від 03.02.2012р. у склад колегії суддів по розгляду апеляційної скарги Львівської міської ради № 1104/ вих. –3928 від 09.12.2011р. на рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2011р. у справі № 10/269 (10) замість судді Дубник О.П. введено суддю Скрипчук О.С.

У судовому засіданні 06.02.2012р., за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 13.02.2012р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2011р., суддя Довга О.І., позовні вимоги задоволено частково. Визнано право спільної часткової власності Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” на окремо стоячу будівлю колишнього гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2. Здійснено розподіл часток в спільній частковій власності Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” на окремо стоячу будівлю колишнього гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2 в розмірі за Товариства з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” 77/100, за Львівською міською радою - 23/100. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” право власності на частку в розмірі 77/100 в окремо стоячій будівлі колишнього гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 кв.м.  В частині позовних вимог про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” права власності на частку в розмірі 3/100 в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2 –відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями ч.4 ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”,  ч. 4 ст. 774 та ст. 778 ЦК України, а також зокрема тим, що:

-          аналіз укладеного між позивачем та  відповідачем 1 договору оренди № 0740-В від 01.05.2001 року, зі строком дії до 01.05.2011 року, свідчить  про відсутність в ньому умов, які б забезпечували збереження права орендодавця на річ, поліпшення якої мали своїм наслідком створення позивачем нової речі;

-          на замовлення позивача Обласним комунальним підприємством Львівської міської ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” здійснено звіт про розрахунок вартості заміщення окремо стоячої колишнього гінекологічного відділення лікарні під літерою Б-2  після проведення капітального ремонту, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6, та на вказаний звіт 24.03.2011 року проведено рецензування ДП Державний інститут проектування міст “Містопроект”;

-          згідно вказаного звіту після проведення ремонту окремо стоячої будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів,      вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2, спірна будівля виведена з аварійного стану, здійснено заміну 80% основних несучих конструкцій та змінено її цільове призначення внаслідок чого створено нову річ. Крім цього за здійсненним розрахунком частка замінених конструкцій –покращення речі здійсненої позивачем становить –77 % у загальній вартості спірної будівлі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2011р. у справі № 10/269 (10) і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник посилається на те, що оскаржене рішення Господарського суду Львівської області не відповідає фактичним обставинам справи і прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема,  посилається на те, що Львівська міська рада не давала позивачу згоди проводити реконструкцію спірного об'єкта, а норми чинного законодавства не передбачають набуття орендарем права спільної часткової власності на майно в результаті здійснення поліпшення ним орендованого майна, які не можна відокремити від об'єкта оренди.

У судових засіданнях представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача-1 підтримав доводи скаржника.

Представник позивача заперечив доводи скаржника, просить рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2011р. у справі № 10/269(10) залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.05.2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (Орендар) та комунальною 3-ою міською клінічною лікарнею (Орендодавець) було укладено Договір № 0740-в оренди нежитлового приміщення - окремо стоячої будівлі колишнього гінекологічного відділення за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6, згідно поверхового плану, що є невід'ємною частиною договору, строком на 10 років до 01.05.2011 року.

Вказаний Договір у встановленому порядку погоджений з Управлінням охорони здоров'я Департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради, Управлінням фінансів Львівської міської ради та зареєстрований в Управлінні ресурсів Львівської міської ради.

Пунктом 3.3.2 Договору від 01.05.2001 року Орендарю надано право на проведення капітального ремонту об'єкта оренди, а пунктом 3.3.1 вказаного Договору передбачено можливість зміни функціонального призначення спірної будівлі.

На виконання умов Договору оренди позивач протягом 2001-2003рр. провів будівельно-ремонтні роботи з капітального ремонту орендованого майна. Зокрема, як вбачається із представлених позивачем  договору на виконання капітального ремонту від 28.03.2003 року, укладеного між позивачем та ТзОВ “НВП Вірсавія”, кошторису робіт до вказаного договору та актів виконаних робіт, позивачем замовлено, а генпідрядником - ТзОВ “НВП Вірсавія” виконано роботи з капітального ремонту окремо стоячої будівлі колишнього гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів,                    вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2 на загальну суму 510 334,00 грн.

На замовлення позивача Обласним комунальним підприємством Львівської міської ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” складено звіт про розрахунок вартості заміщення окремо стоячої колишнього гінекологічного відділення лікарні під літерою Б-2  після проведення капітального ремонту, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6.

Згідно вказаного звіту, після проведення ремонту окремо стоячої будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2, спірна будівля виведена з аварійного стану, здійснено заміну 80% основних несучих конструкцій та змінено її цільове призначення внаслідок чого створено нову річ.

Згідно проведеного розрахунку частка замінених конструкцій –покращення речі, здійсненої позивачем, становить –77 % у загальній вартості спірної будівлі.

У 2003 році за згодою  головного  лікаря  комунальної  третьої  міської клінічної  лікарні м. Львова,  між  ТзОВ “Краківський ринок” та  Почесним  консульством  Республіки  Казахстан у м. Львові було укладено  Договір  суборенди, за умовами  якого спірну будівлю  було передано останньому для використання  під  консульські  приміщення.

Товариство  з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок”, м. Львів, вважаючи своє право порушеним, звернулось з позовом до Комунальної 3-ї  міської  клінічної лікарні м. Львова та Львівської міської ради про визнання  права спільної часткової власності Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” на окремо стоячу будівлю бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2; здійснення розподілу часток в спільній частковій власності Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” на окремо стоячу будівлю бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта,6 загальною площею -933,9 м2 в розмірі за Товариством з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” 80/ 100, за Львівською міською радою - 20/ 100; визнання  за Товариством з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” права власності на частку в розмірі 80/100 в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта,6  загальною площею - 933,9 м2.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України він застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків , що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

На момент набрання чинності ЦК України 2003 року зобов'язання сторін за Договором № 0740-в від 01.05.2001 року продовжували існувати, тому відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання ним чинності.

Конституція України визначає, що виключно законами України визначається правовий режим власності (ст. 92). В свою чергу, Закон визначає способи набуття майна тими чи іншими  особами у власність. Майно, набуте особою за вказаними у законі підставами, вважається  належним цій особі. Майно може належати лише власнику, який має право володіти,  користуватися та розпоряджатися своїм майном, а також вимагати від інших осіб, аби ті не перешкоджали йому у здійсненні його права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначена норма узгоджується з положеннями ст. 20 ГК України, згідно якої права та законні інтереси суб'єкта господарювання у разі їх порушення можуть бути захищені шляхом визнання наявності права.

Потреба у пред'явленні позову про визнання права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника піддається сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Відповідно до норм ст. 392 ЦК України предметом позову про визнання права власності є вимога позивача про визнання його права  власності на майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та ст. 16 ЦК України, яка визначає визнання права як  один зі способів  захисту цивільних прав та  інтересів особи.

Згідно зі ст. ст. 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної (часткової або сумісної) власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. При цьому, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Лише якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Стаття 778 ЦК України унормовує правовий режим поліпшення найманої речі та конкретизує частину 3 статті 773 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач має право змінювати стан речі, переданої йому в найом лише за згодою наймодавця. Дана вимога повністю кореспондується із частиною 1 статті 778 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст.778 ЦК України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником в частині вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі, якщо поліпшення може бути відокремлено від речі без її пошкодження, наймач має право на його вилучення. При цьому, це право наймач має незалежно від того, чи надався відповідний дозвіл наймодавцем на здійснення поліпшення, чи ні. Якщо поліпшення здійснені за згодою наймодавця наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Реалізація даного права не залежить від того можна, чи ні відокремити поліпшення від речі без її пошкодження. Якщо внаслідок поліпшення створена нова річ, наймач стає її співвласником, а між наймодавцем і наймачем виникає правовий режим спільної часткової власності на об'єкт найму, де частка наймача відповідає його фактичним витратам на поліпшення речі. Проте ч. 4 ст. 778 ЦК України не містить імперативної норми, а надає сторонам право самим врегулювати це питання в договорі.

Аналогічні приписи містить і п.4 ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у відповідності до якого, якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, згідно звіту Обласного комунального підприємства Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», складеного на замовлення позивача, після проведення ремонту окремо стоячої будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2, спірна будівля виведена з аварійного стану, здійснено заміну 80% основних несучих конструкцій та змінено її цільове призначення внаслідок чого створено нову річ. Згідно проведеного розрахунку частка замінених конструкцій –покращення речі, здійсненої позивачем, становить –77 % у загальній вартості спірної будівлі.

Відтак, з врахуванням того, що Орендодавець надав згоду на покращення Орендарем орендованого майна зі зміною його цільового призначення - створення нової речі, а аналіз укладеного Договору оренди № 0740-В від 01.05.2001 року свідчить  про відсутність в ньому умов щодо збереження права Орендодавця на річ, поліпшення якої мали своїм наслідком створення нової речі, то судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч.4 ст.778 ЦК України, які презюмують набуття наймачем права власності на новостворену річ в частині вартості його витрат на поліпшення речі. При цьому, як було зазначено вище, частка замінених конструкцій –покращення речі здійсненої позивачем, становить 77 % у загальній вартості спірної будівлі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення  позовних вимог, оскільки відповідачі не подали у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність заявленого позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2011р. у справі № 10/269 (10), а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника, достягнувши з Львівської міської ради в доход державного бюджету 428 грн.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

                                       суддя                                                            Данко Л.С.

                                       суддя                                                            Скрипчук О.С.