Постанова

від 16.05.2012 по справі 10/269(10)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 10/269(10)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г., суддів :Мележик Н.І., Подоляк О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні; Львівської міської ради на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 та рішеннягосподарського суду Львівської області від 30.11.2011 у справі№ 10/269(10) за позовомТОВ "Краківський ринок" (надалі -Товариство) до 1. Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні (надалі -Лікарня) 2. Львівської міської ради провизнання права спільної часткової власності за участю представників: від позивача - не з'явились від відповідача-1 - Досяк Ю.І. від відповідача-2 - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року Товариство звернулося до господарського суду з позовом до Лікарні та Львівської міської ради та, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, поданої в порядку ст. 22 ГПК України, просило суд:

- визнати право спільної часткової власності Львівської міської ради та Товариства на окремо стоячу будівлю колишнього гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2;

- здійснити розподіл часток в спільній частковій власності Львівської міської ради та Товариства на вказане приміщення в розмірі: за Товариством - 80/ 100, за Львівською міською радою - 20/ 100;

- визнати за Товариством право власності на частку в розмірі 80/100 в спірній будівлі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.11.2011 (суддя: Довга О.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 (судді: Процик Т.С., Данко Л.С., Скрипчук О.С.), позов задоволено частково:

- визнано право спільної часткової власності Львівської міської ради та Товариства на окремо стоячу будівлю колишнього гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2;

- здійснено розподіл часток в спільній частковій власності Львівської міської ради та Товариства на вказане приміщення в розмірі: за Товариством - 77/ 100, за Львівською міською радою - 23/ 100;

- визнано за Товариством право власності на частку в розмірі 77/100 в спірній будівлі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Лікарня та Львівська міська рада звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в якій просять їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скарги порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.05.2001 між Лікарнею (Орендодавець) та Товариством (Орендар), на виконання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 65 від 16.02.2001 "Про надання в оренду нежитлового приміщення по вул. Рапопорта, 6" укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 0740-В (надалі -Договір оренди), згідно умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в орендне користування окремо стоячу будівлю колишнього гінекологічного відділення лікарні за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6, загальною площею 962,1 кв. м. для використання у господарській діяльності під складські приміщення, терміном на 10 років.

Відповідно до п. 3.3.2 Договору оренди Орендар зобов'язується провести капітальний ремонт орендованих приміщень до 31.12.2001.

На час проведення капітального ремонту встановити Орендарю орендну плату в розмірі однієї гривні за весь період проведення ремонту до 31.12.2001.(п. 4.5 Договору оренди)

Згідно п. 3.3.6 вказаного Договору після закінчення дії угоди Орендар здає Орендодавцю будівлю за актом передачі у такому стані, в якому вона буде на момент закінчення договору оренди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання п. 3.3.2 Договору оренди, Товариство протягом 2001-2003 років провело будівельно-ремонтні роботи з капітального ремонту орендованого майна на загальну суму 510 334 грн.

В подальшому, 01.05.2003 між Товариством (Орендодавець) та Почесним консульством Республіки Казахстан у м. Львові (Орендар) укладено Договір суборенди, згідно умов якого спірну будівлю було передано останньому для використання під консульські приміщення.

Звертаючись з позовом, Товариство мотивувало свої вимоги тим, що оскільки ним було здійснено невід'ємні поліпшення орендованого майна, то він, на підставі ч. 4 ст. 778 ЦК України та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", має право на визнання за ним права спільної часткової власності на частину спірного приміщення.

Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки відповідно до Звіту про розрахунок вартості заміщення спірного приміщення після проведення капітального ремонту, складеного ОКП Львівської міської ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", частка замінених конструкцій -покращення речі, здійсненої позивачем, становить -77 % у загальній вартості спірної будівлі, то вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спірне майно з часткою власності 77/100 є обґрунтованими.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

По-перше, судами не встановлено чи надавалася згода на здійснення капітального ремонту спірного приміщення саме власником цього майна -Львівською міською радою.

По-друге, судами попередніх інстанцій не звернуто уваги на положення ч. 2, абз. 1 ч. 3 ст. 331 ЦК України, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Обставини прийняття або не прийняття спірного об'єкту до експлуатації у встановленому законом порядку судами не досліджувались.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про те, що проведення капітального ремонту будівлі є створенням нової речі.

Згідно до листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Щодо надання роз'яснень з визначення термінів: "реконструкція", "капітальний ремонт", "перепланування" № 22-23/185/0/7-11 від 04.03.2011 капітальний ремонт будинку - комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку , із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників .

Окрім того, судами попередніх інстанцій не надано належного аналізу п. 3.3.6 Договору оренди, стосовно обов'язку Орендаря після закінчення дії угоди здати Орендодавцю будівлю за актом передачі у такому стані, в якому вона буде на момент закінчення договору оренди.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно досліджені всі фактичні обставини справи, а тому передчасно та необґрунтовано задоволено частково вимоги позивача про визнання за ним права часткової спільної власності на спірне приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій припустилися порушень норм матеріального та процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа, відповідно до п. 3 ст. 111 9 -передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні та Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 та рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2011 у справі № 10/269(10) скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Львівської області.

Головуючий, суддя Н. Дунаєвська

С у д д і: Н. Мележик

О. Подоляк