Рішення

від 21.02.2012 по справі 5283-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5283-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2012Справа №5002-17/5283-2011

За позовом  Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах Держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього  природного середовища

До відповідача  Центру  медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" міністерства оборони України          

про стягнення  2 238 127,50 грн.

                                                                                                           Суддя В.І. Гайворонський                                                                                               

             П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від  Військової  прокуратури  Севастопольського  гарнізону  - Година Д.М.

Від  відповідача -  Дмитрик В.К.,  Скрипнікова М.П.,  представники

Суть спору:   Заступник  військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах Держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього  природного середовища  згідно з позовом просить стягнути з відповідача    2 238 127,50 грн. за порушення природоохоронного законодавства.

       Відповідач щодо позову заперечує, у відзиві вказує, що земляні роботи, що виконуються відповідачем по підсипці грунту, щебня не є забрудненням земельної ділянки, а є заходами, спрямованими на локалізацію та припинення сповзання грунту. Сума істотно завищена, у зв'язку з неправильним визначенням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

       Відповідач також ставить під сумнів правомірність перевірки  та акту перевірки.             

       Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.  

          По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.     

          Розглянувши матеріали справи, суд –

                                                     ВСТАНОВИВ:

         Згідно з Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 253-53 від 15 липня 2011 року, складеного Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього  природного середовища встановлено, що місця тимчасового зберігання відходів, що створюються на підприємстві відповідача, обладнані не для всіх видів відходів, що є порушенням статті 17 Закону України «Про відходи», а саме: на підприємстві не забезпечено обладнання місць тимчасового зберігання деревинних опилок, деревинної стружки, відпрацьованих ГМС, використаного папіру та картону, що є порушенням ст.ст. 17,33 Закону України «Про відходи». В контейнерах для тимчасового зберігання побутових відходів зафіксовано змішування відходів, для яких в Україні існує відповідна технологія утилізації та переробки, що є порушенням ст.ст. 33, 34 Закону України «Про відходи». В порушення ст. 46 Закону України «Про охорону земель», ст. 17 Закону України «Про  відходи» на території земельної ділянки санаторію та грунті несанкціоновано складовано будівельні відходи, розмір звалища: 10,00 м, шириною 7,0 м., висотою 1,0 м.

         Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:

        Згідно зі ст. ст. 17, 33 Закону України «Про відходи», забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів.

        Статтями 35, 46 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від забруднення та засмічення, вживати заходів щодо запобігання негативному і екологічному впливу на земельні ділянки, підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Несанкціоноване скидання і розміщення відходів  забороняється.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм, та способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

         Згідно розрахунку, здійсненого на підставі Методики, затвердженої Наказом  міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року № 171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 травня 1998 року за № 285/2725, стягненню підлягає  2 238 127,50  грн.

         Таким чином, позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню.

         Відповідачем не представлено доказів сплати нарахованої суми.

         Якщо відповідач сплатив нараховану суму в період розгляду справи чи сплатить її після прийняття рішення, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства щодо вказаної обставини  не порушує.

 У вказаному випадку  зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті  117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.        

 Посилання відповдача на те, що він здійснював якісь земельні роботи суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем не надана відповідна документація по таким роботам.

 Окрім цього, таке посилання спростовується листом самого відповідача (вих. №  296) від 12.02.2012 року, адресоване прокурору, в якому він вказує, що виявлене в ході перевірки несанкціоноване звалище грунту та будівельних відходів ліквідоване.

  Щодо розміру суми необхідно відмітити, що сам відповідач посилається  на те, що розрахунок повинен засновуватися на нормативній грошовій оцінці, що також передбачено  п. 4.2  вищезазначеної  Методики.

 Згідно відомостей Управління Держкомзему в м. Ялта АР Крим на запит прокурора, нормативна  грошова оцінка складає саме ту суму, яка вказана у розрахунку – 426,31 грн.

       Зараз предметом спору не є спір щодо нормативної грошової оцінки, яка встановлюється у визначеному законодавством порядку, та затверджується відповідними рішеннями уповноважених органів, які не оскаржені, та не приймати до уваги у встановленому законом порядку нормативну грошову оцінку у суду підстав не існує, що також відповідає з аналогічного випадку Рекомендаціям Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства», згідно з якими у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення  змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердження нових  коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку  орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. (п. 3.4.7).

 Якщо відповідач у встановленому законом порядку оскаржить встановлену нормативну грошову оцінку, та вона буде скасована, відповідач вправі звернутися  із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

  Щодо нововиявлених обставин, суд ні матеріального, ні процесуального законодавства не порушує, у зв'язку з чим зміна нормативної грошової оцінки в майбутньому не може бути підставою для  зміни чи скасування з цієї обставини рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

  У цьому разі сторона вправі звернутись із заявою про перегляд рішення за ново- виявленими обставинами.

 Щодо правильності перевірки та невідповідності акту перевірки необхідно визначити, що відповідач з будь-яких підстав не звернувся з позовом щодо визнання  незаконними дій перевіряючого, що передбачене п. 10 ч. 2 статті 16 ЦК України, та зараз не це є предметом спору.

 Сам позивач не заявляє про те, що перевірка не є неправомірною.

 Окрім цього, щодо акту перевірки, необхідно зазначити, що розміри звалища в акті зазначені, копія акту відповідачем отримана, будь-яких зауважень щодо акту відповідачем  в розумні строки  не надано.

 Більш того, відповідач надіслав повідомлення прокурору про те, що звалище ліквідоване.

  Виходячи із закріпленого в ст. 3 ЦК України одного із основних принципів цивільного права – принципу розумності, відповідачу необхідно було повідомити прокурора про те, на що зараз відповідач посилається у справі, якщо були порушення, на які він зараз посилається.

 Також необхідно відмітити, що в засіданні суду, що відбулось 26.01.2012 року, був присутній представник відповідача Петровський С.А., який був присутній при перевірці, та будь-яких заяв щодо невідповідності перевірки в засіданні суду ним також заявлено не було, що підтверджується звукозаписом засідання суду.

       Окрім цього, з аналогічних випадків необхідно надавати оцінку суті документу (п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”).  

 Суть правовідносин в тому, що при перевірці було встановлене несанкціоноване звалище, відповідач з цього приводу нічого в розумні строки не оскаржував, та, більш того, повідомив прокуратуру про те, що звалище ліквідоване.

 Таким чином, сукупність доказів дозволяє зробити висновок про те, що несанкціоноване звалище було,  його розміри: 10,00 м, шириною 7,0 м., висотою 1,0 м., та, відповідно розрахунку з відповідача підлягає стягненню  2 238 127,50 грн.

 Згідно п. 4.1 зазначеної Методики   сума, яка підлягає відшкодуванню  стягується не тільки на підставі актів перевірок, але й на підставі інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель.

        Судові витрати згідно ч. 3,5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню  відповідачем до бюджету в сумі 44 762,55 грн.

       Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

       60 мінімальних заробітних плат складає 56 460,00 грн.

        Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» мінімальну заробітну плату з 01.01.2011 року встановлено в розмірі 941 грн.

        Позов подано до суду 08 грудня 2011 року.

        2 % ціни позову складає  44 762,55  грн. (2 % від  2 238 127,50  грн).

  Таким чином, з відповідача до бюджету підлягає стягненню  44 762,55 грн. судового збору.

        На підставі вищевикладеного, а також керуючись  ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

                                                                   ВИРІШИВ:

          Позов  задовольнити.

          Стягнути з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» міністерства оборони України (98600, АР Крим, м. Алупка, вул. Амет-Хана Султана 31, ідентифікаційний код: 08396546) на користь Держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська 198, ідентифікаційний код: 33713831)   2 238 127,50 грн.

         Стягнути з  Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Алупкінський» міністерства оборони України (98600, АР Крим, м. Алупка, вул. Амет-Хана Султана 31, ідентифікаційний код: 08396546) на користь бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Держказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) судовий збір в сумі   44 762,55  грн.

          Видати накази.

Рішення оформлене та підписане

у повному обсязі:

27.02.2012 року

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.