Рішення

від 18.12.2012 по справі 5283-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2012Справа №5002-18/5283-2011

За позовом - Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах Держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища

до відповідача - Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" Міністерства оборони України

про стягнення 447 625,50 грн.

Суддя І.К. Осоченко

Представники:

Прокурор - Рибкін О.Ю., посвідчення № 012222 від 01.11.2012;

від позивача - Мандзик Н. В. - головний спеціаліст, довіреність №08/1 від 07.05.2012, посвідчення №193 від 08.12.2011;

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах Держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища звернувся з позовом до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" про стягнення з відповідача 2238127,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15 липня 2011 року за № 253-53, встановлений факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, а саме засмічення земельної ділянки площею 80 кв. м.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2012 року у справі № 5002-17/5283-2011 позов Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону задоволено.

Стягнуто з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" на користь держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим 2 238 127,50 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 у справі № 5002-17/5283-2011 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення місцевого господарського суду, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2012 касаційну скаргу Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону задоволено частково. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 у справі № 5002-17/5283-2011 Господарського суду Автономної Республіки Крим та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 у даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Автономної Республіки Крим справу розподілено на суддю Осоченко І.К., справі привласнений номер 5002-18/5283-2011.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2012 справа була прийнята до розгляду та призначена дата судового засідання.

У судовому засіданні 22.11.2012 суд розпочав розгляд даної справи по суті.

Представник Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища у судовому засіданні 10.12.2012 надав суду клопотання, в якому просить суд продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду спору на 15 днів та задовольнив клопотання позивача.

У судовому засіданні 12.12.2012 представник позивача надав суду Заяву про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом до свого розгляду. Така заява про зменшення позовних вимог була підтримана прокурором.

У справі судом оголошувалися перерви на підставі ст. 77 ГПК України.

У судове засідання 18.12.2012 представник відповідача не з'явився, був сповіщений належним чином.

Враховуючи строки розгляду справ господарськими судами України, які передбачені статтею 69 ГПК України, а також те, що явка у судове засідання є правом сторони, а не її обов'язком, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, суд

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2011 року Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища - позивачем - було проведено перевірку Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (військова частина А 1427) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами проведення такої перевірки був складений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 253-53 від 15 липня 2011 року.

Як вбачається з такого Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 253-53 від 15 липня 2011 року, місцем с к л а д а н н я цього акту перевірки зазначено: АР Крим, місто Алупка, вул. Амет - хана - султана, буд. 31.

Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища - позивачем - у тексті такого Акту перевірки зазначено, що місця тимчасового зберігання відходів, що створюються на підприємстві відповідача, обладнані не для всіх видів відходів, що є порушенням статті 17 Закону України «Про відходи», а саме: на підприємстві не забезпечено обладнання місць тимчасового зберігання деревинних спилок, деревинної стружки, відпрацьованих ГМС, використаного паперу та картону, що є порушенням ст.ст. 17,33 Закону України «Про відходи». В контейнерах для тимчасового зберігання побутових відходів зафіксовано змішування відходів, для яких в Україні існує відповідна технологія утилізації та переробки, що є порушенням ст.ст. 33, 34 Закону України «Про відходи». В порушення ст. 46 Закону України «Про охорону земель», ст. 17 Закону України «Про відходи» на території земельної ділянки санаторію та грунті несанкціоновано складовано будівельні відходи, розмір звалища: 10,00 м, шириною 7,0 м., висотою 1,0 м.

Згідно проведеного розрахунку розміру шкоди за засмічення земельної ділянки розмір такої шкоди складав 2 238 127,50 грн.

У процесі розгляду даної справи представник позивача надав суду Заяву про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом до свого розгляду. Така заява про зменшення позовних вимог була підтримана прокурором.

Згідно такої Заяви прокурор та позивач просять суд стягнути з відповідача шкоду у розмірі 447625,50 грн.

Розглянувши такий остаточний розрахунок шкоди, наданий суду позивачем, суд вважає необхідним зазначити наступне:

Згідно ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, у т.ч. здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 55 Закону України « "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про відходи", ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами, ліквідації несанкціонованих звалищ відходів, збирання, утилізації та знешкодження побутових відходів віднесено до відання органів місцевого самоврядування.

Згідно з п.п.3.1-3.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 та зареєстрованої в Мінюсті України 05.05.1998р. за №285/2725 (в редакції наказу від 04.04.2007 №149), землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до Наказу Мінприроди № 464 від 15.01.2009 "Про затвердження порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства" акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Як свідчать матеріали справи, Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства складений за адресою: АР Крим, місто Алупка, вул. Амет-хана-султана, буд. 31 відносно Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (військова частина А 1427) - це документ, який фіксує с а м и й факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єкта господарювання і є н о с і є м доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Тому такий Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства повинен бути складений н а л е ж н и м чином та з конкретним фіксуванням всіх фактів та обставин, які були встановлені при проведенні такої перевірки.

Як свідчать матеріали справи, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства складений за адресою: АР Крим, місто Алупка, вул. Амет-хана-султан, буд. 31 відносно Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (військова частина А 1427).

Як вбачається з Державного акту на право постійного користування землею Серії КМ № 0000025 Алупкінського військового клінічного санаторію , виданого згідно з рішенням Алупкінської міської ради 14-ої сесії 21-го скликання від 30.07.1992р., відповідачу надавалось декілька земельних ділянок, а саме: по вул. Севастопольське шосе, вул. Амет-Хана Султана, вул. Дворцове шосе, у місті Алупка.

Разом з тим в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15 липня 2011 року в з а г а л і не зазначено - на якій с а м е земельній ділянці було в и я в л е н о на грунті несанкціоноване складання будівельних відходів, розмір яких становить 10,00 м, шириною 7,0 м., висотою 1,0 м, в Акті не зазначено графічне зображення земельної ділянки, огляд якої повинен був бути здійснений.

Зазначені данні мають суттєве значення для розрахунку суми шкоди, причиненої природоохоронним законодавством, оскільки від показника нормативно грошової оцінки Однак, як вбачається з відповіді начальника відділу екологічної інспекції Південно - Кримського регіону від 16.02.2012 року № 071-50 від 16.02.2012 року, розрахувати суму шкоди н е н а д а є т ь с я можливим, оскільки в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15 липня 2011 року уповноваженою особою позивача не зазначена к о н к р е т н а адреса несанкціонованого складування будівельних відходів.

Пунктом 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Розмір завданої навколишньому природному середовищу шкоди внаслідок забруднення та засмічення земельних ресурсів визначається відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забруднення і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. №171, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №285/2725 від 05.05.1998 р., в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. №149.

Пунктом 1.2 Методики визначено, що вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 № 171 (у редакції наказу Мін природи 04.04.2007 N149 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 травня 1998р. за N 285/2725) - п. 4 - встановлений порядок визначення розмірів шкоди внаслідок забруднення земель, відповідно до якого розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Основою розрахунків розміру шкоди від забруднення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка зазнала забруднення. Розмір шкоди від забруднення земель визначається за формулою

Р = А x Г x П x К К x К , (1)

Ш ОЗ Д З Н ЕГ,

де

Р - розмір шкоди від забруднення земель, грн; (Ш)

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення

земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Г - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що (ОЗ) зазнала забруднення (засмічення), грн./кв. м;

П - площа забрудненої земельної ділянки, кв. м;(Д)

К - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що З характеризує кількість забруднюючої речовини в об'ємі забрудненої

землі залежно від глибини просочування;

К - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини, значення (Н) якого визначається за додатком1;

К - коефіцієнт еколого-господарського значення земель (ЕГ) визначається за додатком2.

Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала забруднення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Підпунктом 3.5.1 Методики передбачено, що об'єм відходів (м3), які спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням. Однак в акті не зазначено яким чином було проведено вимірювання, не приведені відповідні показники, які повинні відображатися у акті.

Акт перевірки від 15 липня 2011 року не містить у собі і будь-яких даних про характер та склад відходів, якими засмічено земельну ділянку, що також унеможливлює визначення розміру шкоди.

Розглядаючи даний спір про відшкодування заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

До істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування заподіяної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Однак, розглянувши позовні вимоги по суті, суд приходить до висновку, що позивач та прокурор у процесі розгляду справи так і не довели суду наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Причому обов'язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи всі обставини справи, всі докази, які надані учасниками процесу до матеріалів справи, в тому числі і те, що Акт перевірки н е м і с т и т ь відомостей щодо: земель, на яких виявлено засмічення; в і д с у т н я схема розміщення такої земельної ділянки; н е з а з н а ч е н і назви та групи забруднюючої речовини; товщина земельного шару, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування, про необхідність зазначення таких показників вказав і Вищий Господарський суд України у своєму узагальненні «Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища», суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора (з врахуванням Заяви про зменьшення позовних вимог) не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи, нормами законодавства України, а тому задоволенню не підлягають.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 18.12.2012.

Повне рішення складено 24.12.2012.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

Суддя І.К. Осоченко