Постанова

від 01.03.2012 по справі 4-250/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

           

Справа №  4-250/12

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01.03.2012 року                                                                                м. Київ

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого –                    судді Підпалого В.В.,  

при секретарі –                    Полтавець А. І.,

за участю прокурорів -          Семененка В.І., Конакової В.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії Генеральної прокуратури України, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку КПК України, в якій просить суд визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Генеральної прокуратури України  щодо не прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України по його заяві від 28.09.2011 року про злочин відносно прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_2, направити копію заяви від 28.09.2011 року, копію пояснення № 1 та копію пояснення   № 2 Генеральному прокурору України для прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України, а також постановити окрему постанову згідно ст. 23-2 КПК України, якою звернути увагу Генерального прокурора України на необхідність здійснення перевірки в порядку ст. 97 КПК України його заяви.

Прокурор в судовому засіданні проти скарги заперечив, просив залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав скаргу, просив її задовольнити, з підстав наведених в ній.

Суд, вислухавши думку прокурора, думку скаржника, дослідивши матеріали судової справи № 4-250/12, вивчивши матеріали перевірки № 05/1/2-8849-11, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Таке право не може бути обмеженим навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку, визначеному Кримінально-процесуальними кодексом України.

Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії.

Нормами КПК України передбачено лише порядок здійснення судового контролю за досудовим слідством стосовно постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи та постанов про закриття кримінальної справи (ст.ст. 236-1, 236-2, 236-5, 236-6, 236-8 КПК України).

Окрім цього, до контрольних функцій суду відносяться застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою, проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття інформації, що містить банківську таємницю.

Отже, у відповідності до чинного законодавства, судовому оскарженню в порядку          гл. 22 КПК України підлягають постанова про порушення кримінальної справи щодо певної особи (за фактом, якщо таке порушення безпосередньо стосується інтересів певних осіб), постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, постанова про закриття справи.

Інших винятків з цього приводу КПК України не передбачає.

Відповідно до ст. 236 КПК України, дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Крім того, відповідно до ст. 236 КПК України, скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено КПК.

Як вбачається зі змісту скарги, скаржник оскаржує дії посадових осіб Генеральної прокуратури України щодо неприйняття останніми рішення в порядку ст. 97 КПК України по заяві від 28.09.2011 року про злочин відносно прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_2

Разом з цим, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, то суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною, а також зобов'язувати його вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Крім того, на даний час порядок розгляду скарг на дії прокурора та слідчого не врегульований ні Конституцією України, ні КПК України, тому суд не має законних повноважень для задоволення скарги про визнання дії чи бездіяльності прокурора протиправними, а також не має правових підстав для задоволення скарги про зобов'язання прокурора вчиняти дії, тобто визнати незаконною ст. 12 Закону України «Про прокуратуру».

Також, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, а саме                ст.ст. 97, 98 КПК України, суддя не вправі доручати прокурору порушувати кримінальну справу.

Таким чином, ці дії прокурора, в порядку судового контролю оскарженню не підлягають, а тому скаргу слід вважати такою, що залишена без задоволення.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів перевірки № 05/1/2-8849-11 та матеріалів судової справи рішення в порядку ст. 97 КПК України по заяві скаржника від 28.09.2011 року про злочин відносно прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 Генеральною прокуратурою України не приймалося, тому суд вважає за необхідне копію заяви ОСОБА_1 від 28.09.2011 року, оригінал якої міститься в матеріалах перевірки Генеральної прокуратури України № 05/1/2-8849-11, та копію його пояснень направити Генеральному прокурору України за належністю та, за наявності до того підстав, для перевірки й прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Також, відповідно до ст. 23-2 КПК України суд при наявності на те підстав виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів, проте, це є правом суду, а не його обов'язком.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 97, 98, 235, 236 КПК України, суд,–

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Генеральної прокуратури України, – залишити без задоволення.

Копію заяви ОСОБА_1 від 28.09.2011 року, оригінал якої міститься в матеріалах перевірки Генеральної прокуратури України № 05/1/2-8849-11, та копію його пояснень, – направити Генеральному прокурору України за належністю та, за наявності до того підстав, для перевірки й прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом п'ятнадцяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду             м. Києва.

Суддя                                                                                           В.В. Підпалий