Рішення

від 21.02.2012 по справі 38/89-63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.02.12 р.                                                                                 Справа № 38/89-63                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Тімченко М.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства „АРІОН-ІНВЕСТ”, м. Київ ідентифікаційний код 32774893

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: дострокове 31.08.2010р. припинення (розірвання)  дії договорів оперативного лізингу від 08.08.2005р., від 28.11.2005р., від 20.02.2006р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача  –  не з'явився

від Відповідача  – ОСОБА_2 (за довіреністю від 28.12.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався за заявою Позивача з фіксацією засобами аудиозапису щодо засідання 23.01.2012р., а в подальшому – за заявою Позивача у протоколах  судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 23.01.2012р. на 07.02.2012р., з 07.02.2012р. на 21.02.2012р.

У судовому засіданні 21.02.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

23.09.2011р. Приватне акціонерне товариство „АРІОН-ІНВЕСТ”, м. Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі – Відповідач) про дострокове припинення (розірвання) 31.08.2010р.  дії договорів оперативного лізингу від 08.08.2005р., від 28.11.2005р., від 20.02.2006р

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на автоматичне  продовження  спірних договорів на той же строк і на тих же умовах з огляджу на відсутність заперечень сторін після закінчення строку дії договорів, затвердження Господарським судом Донецької області миррової угоди про стягнення заборгованості за вказаними договорами, яка (угода) не була виконана Відповідачем, звернення до Відповідача з повідомленнями про відмову від договорів через невиконання грошових зобов'язань та вимогою про сплату заборгованості і повернення майна, які (повідомлення) залишені без реагування.   

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договори оперативного лізингу від 08.08.2005р., від 28.11.2005р., від 20.02.2006р; ухвалу Господарського суду Донецької області по справі №16/159 від 27.10.2009о.; банківські виписки; лист-вимогу №22 від 20.07.2010р. з доказом надсилання, лист-вимогу №23 від 20.07.2010р. з доказом надсилання, лист-вимогу №24 від 20.07.2010р. з доказом надсилання; проекти додаткових угод від 16.08.2010р. до договорів від 08.08.2005р., від 28.11.2005р., від 20.02.2006р.; правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував  посиланням на ст.ст. 10, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 188 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст.651, 764, 782, 785 Цивільного кодексу України.

На виконання вимог суду Позивачем були надані додаткові документи (а.с.а.с.147-150 т.1, а.с.а.с. 1-42, 68-101 т.2), у тому числі:

-  пояснення  від 20.01.2012р., якими наполягав на задоволенні позову вказуючи на те, що Відповідач отримував всі документи, які стосуються листів Позивача щодо дострокового припинення дії договорів та судових засідань, але свідомо на це не реагував;

- доповнення до позову від 07.02.2012р., в яких визначені документи, витребувані судом та їх сутність, розмір і період формування заборгованості Відповідача за кожним із спірних договорів.

Відповідач надав відзив (а.с.а.с.57-60 т.2), яким проти позову заперечив, посилаючись на ухилення Позивача від виконання усної домовленості відносно викупу предметів лізингу за спірними договорами, визначеність всіх істотних умов для укладання договорів купівлі-продажу  і  наявність розбіжностей відносно вартості викупу з урахуванням всіх здійснених в перебігу дії договорів платежів.

На обґрунтування своєї позиції Відповідачем були надані додаткові документи (а.с.а.с.61-65, 108-117 т.2), в тому числі – пояснення від 20.02.2012р., в яких наголошено на безпідставності висування Позивачем вимог про розірвання  спірних договорів до 31.08.2010р. в контексті приписів ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України та ч.5 ст. 188 Господарського кодексу України.

Представник Позивача у судове засідання 21.02.2012р. попри належне повідомлення (а.с.105 т.2) не з'явився, а представник Відповідача підтримав свою позицію, викладену письмово, підтверджуючим на запитання суду надсилання Позивачем повідомлень про відмову від спірних договорів з проектами угод про їх припинення за належною адресою Відповідача та отримання останнім таких документів від своєї дружини.    

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин представника належним чином повідомленого Позивача в контексті приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору зважаючи на повноту зібраних документів.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.2005р. між право попередником (п.1.1. Статуту – а.с.69 т.1) Позивача (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір оперативного лізингу (а.с.а.с.26-27 т.1), згідно умов п. 1.1. якого Лізингодавець передає, а Лізингоодержувач отримує в лізингове користування за обумовлену лізингову плату кіоск шестигранної форми, ширина сторони грані 1 метр, висота 3,3 метра, для реалізації друкованої продукції, строком на три роки.

28.11.2005р. між цими ж сторонами був укладений договір оперативного лізингу (а.с.а.с.28-29 т.1) згідно умов п. 1.1. якого Лізингодавець передає, а Лізингоодержувач отримує в лізингове користування за обумовлену лізингову плату два кіоски шестигранної форми, ширина сторони грані 1 метр, висота 3,3 метра, для реалізації друкованої продукції, строком на три роки.

20.02.2006р. ці  ж сторони знову уклали  договір оперативного лізингу (а.с.а.с.30-31 т.1) згідно умов п. 1.1. якого Лізингодавець передає, а Лізингоодержувач отримує в лізингове користування за обумовлену лізингову плату два кіоски шестигранної форми, ширина сторони грані 1 метр, висота 3,3 метра, для реалізації друкованої продукції, строком на три роки.

Вказані вище договори оперативного  лізингу містять наступні ідентичні умови:

Згідно із п.п. 2.1., 2.2., договорів оперативного лізингу вартість майна за одну одиницю становить 18245 грн. та на Лізингоодержувача покладені грошові зобов'язання із сплати шляхом щомісячного перерахування лізингових платежів розміром 500 грн. (за договором від 08.08.2005р.) та 1000грн. (за договорами від 28.11.2005р. та від 20.06.2006р.)  на місяць  за одиницю на розрахунковий рахунок Лізингодавця до 27 числа поточного місяця

Пунктом 5.1.2 кожного з договорів оперативного лізингу передбачено право Лізингодавця вимагати дострокового припинення Договору та повернення Майна у випадку порушення Лізингоотримувачем умов Договору.

Актами приймання-передачі від 15.08.2005р. (а.с.36 т.2), від 29.11.2005р. (а.с.37 т.2), від 22.02.2006р. (а.с.38 т.2) майно було передано у лізингове користування Відповідачеві.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.10.2009р. в межах справи №16/259 (а.с.а.с.32, 33 т.1) затверджено мирову угоду між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем за трьома спірними договорами фінансового лізингу, за умовами якої (мирової угоди) останній зобов'язувався сплатити    85 550,08 грн. заборгованості, інфляційної індексації, пені, 3% річних та судових витрат.

Лізингодавець листами №22 (а.с.а.с.40-41 т.1), №23 (а.с.а.с46-48 т.1), №24 (а.с.а.с.52-54 т.1), надісланими поштою і датованими 20.07.2010р., звернувся Лізингоодержувача з повідомленням про дострокове припинення в односторонньому порядку договорів оперативного лізингу від 08.08.2005р., від 28.11.2005р., від 20.02.2006р., посилаючись на невиконання грошових зобов'язань та фактичне продовження   на момент надсилання повідомлення цих договорів в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України після закінчення строку їх укладання, а також надіслав проекти додаткових угод про дострокове розірвання договорів з 31.08.2010р., вказуючи на необхідність повернення об'єктів лізингу.

Втім, предмети лізингу Відповідачем повернуті не були, а запропоновані проекти додаткових угод про припинення спірних договорів не підписані – листом (а.с.20 т.2), надісланим Позивачеві 20.10.2011р. (а.с.21 т.2), Відповідач запропонував перерахувати 39000грн. в рахунок погашення заборгованості зі сплати лізингових платежів у повному обсягу з подальшою передачею предметів лізингу у власність Відповідача.  

Розцінюючи згідно наданих довідок (а.с.а.с.33-35 т.2) факт перебування предметів лізингу у володінні і користуванні Відповідача як доказ повторного автоматичного продовження строку дії спірних договорів на новий трирічний строк на тих же умовах, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом

          Як вбачається із складених Позивачем актів звіреня розрахунків за вказаними договорами фінансового лізингу (а.с.а.с. 8-21 т.2), надісланим Відповідачеві 18.01.2012 (а.с.а.с.5 -7 т.2), позивач продовжував нарахування лізингових платежів за спірними  договорами принаймні до 31.08.2011р.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, приведених вище.

Суд розглядає справу в контексті заявлених позовних вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає положенням ст. 58 Господарського процесуального кодексу України з огляду на правову позицію з цього приводу, висловлену в постанові Вищого господарського суду України від 22.12.2011р. (а.с.а.с.138, 139 т.1).  

При цьому, суд розцінює обраний спосіб судового захисту саме як припинення правовідносин у судовому порядку – внаслідок розірвання договорів судом, що за загальним правилом ч.5 ст. 188 Господарського кодексу України, жодного обґрунтування для відхилення від якого Позивачем наразі не приведено, має відбутися в момент набрання чинності рішенням суду, а не з 31.08.2010р., як вказує Позивач.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів  такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи сутність розглядуваного спору полягає у  розірванні договорів оперативного лізингу від 08.08.2005р., від 28.11.2005р., від 20.02.2006р.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги, що положення ч.2 ст. 806 Цивільного кодексу України виказують на можливість застосування до лізингових правовідносин положень законодавства, яке регламентує найм (оренду), а зміст кожного з укладених спірних договорів вказує на те, що вони (договори) опосередковують саме тимчасове платне користування майном – доказів укладання договорів про викуп предметів лізингу Лізингоодержувачем в порядку п. 4.2.5. договорів лізингу до справи не надано, суд розглядає обґрунтованість заявлених позовних вимог саме з точки зору приписів законодавства про найм (оренду).

Відповідно до  приписів ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, закінчення строку дії договору оренди є підставою для його припинення. Разом із тим,   ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України,  ст. 764 Цивільного кодексу України передбачають  за відсутністю  заяв Орендодавця про припинення або зміну правовідносин із Орендарем протягом одного місяця після закінчення строку дії договору та продовження фактичного користування майном, автоматичне продовження (поновлення)  договору на той самий строк і на тих же умовах.

Наразі, як вбачається із матеріалів справи, після закінчення трирічного строку з моменту  укладання кожного із спірних договорів, їх дію було автоматично продовжено сторонами на той же строк і на тих же умовах з огляду на відсутність будь-яких заперечень сторін з цього приводу та продовження фактичного використання майна Відповідачем. Таким чином, договір оперативного лізингу від 08.08.2005р. був продовжений до 08.08.2011р., договір оперативного лізингу  від 28.11.2005р. – до 28.11.20011р., а договір від 20.06.2006р. – до 20.06.2012р.

Разом із тим, спірні договори повторно після означених нових дат закінчення другого строку їх дії не продовжувалися, як помилково вважає Позивач, адже надіслані ним на адресу Лізингоодержувача листи-вимоги від 20.07.2010р. достатньою мірою підтверджують наявність заперечень проти подальшого продовження договірних правовідносин, що, хоча і не призвело до припинення спірних договорів з 31.08.2010р. через не підписання Відповідачем відповідних угод про це, проте унеможливило подальше нове автоматичне продовження цих договорів  незалежно від продовження фактичного перебування майна у Відповідача. Дійсно, діюче законодавство не обмежує Орендодавця у праві висування заперечень проти продовження строку дії договорів оренди виключно проміжком часу в один місяць після закінчення строку дії таких договорів – заперечення можуть висуватися впродовж всього строку дії договору і не матимуть правового значення для факту  поточного продовження правовідносин виключно у разі їх висування поза межами місячного строку від дня закінчення строку дії договору. Означений висновок суду у повній мірі узгоджується із позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 28.04.2009р. у справі №36/389.

З урахуванням приведеного вище, 08.08.2011р. припинилися у зв'язку із закінченням строку дії та наявністю заперечень проти подальшого продовження правовідносин правовідносини сторін  за договором оперативного лізингу від 08.08.2005р., 28.11.2011р. – з цих же підстав припинилися правовідносин сторін за договором від 28.11.2005р., а 20.06.2012р. – за договором від 20.06.2006р.

Виходячи із вказаних в ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України наслідків розірвання договору – припинення встановлених ним зобов'язань сторін, розірвання є самостійною по відношенню до встановленою судом в даному випадку підставою для припинення спірних договорів оперативного лізингу і вимагає їх (зобов'язань)  існування на момент свого застосування, чого, наразі, дотримано бути не може. Дійсно, в силу ч.7 ст. 181 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України саме в межах строку дії договору сторони здійснюють по відношенню один до одного обумовлені договором права, що і становить суть зобов'язання за договором.

За змістом  ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34  Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов:

-          наявність у Позивача певного суб'єктивного права/інтересу;

-          порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;

-          адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Беручі до уваги, що на момент звернення до суду з розглядуваним позов (23.09.2011р.) правовідносини сторін за договором фінансового лізингу від 08.08.2005р. вже припинилися (08.08.2011р.), суд позбавлений можливості їх повторного припинення розірванням в порядку ч.5 ст. 188 Господарського кодексу України, яке (розірвання) можливе саме датою набрання чинності судовим рішенням про задоволення позовної вимоги, адже предметом спору не є зобов'язання до укладання додаткових угод про розірвання спірних договорів від 31.08.2010р.

Відсутність порушеного права Позивача у вигляді діючого договору оперативного лізингу від 08.08.2005р. на момент звернення до суду зумовлює відмову у задоволені цієї позовної вимоги.

В свою чергу, провадження в частині решти позовних вимог підлягає припиненню, адже спірні договори від 28.11.2005р. та від 20.02.2006р. припинилися вже після подання розглядуваного позову – тобто спір в їх частині був вичерпався в перебігу розгляду справи. Беручи до уваги, що в межах цієї справи будь-яких інших вимог, окрім розірвання цих договорів (зокрема – щодо повернення майна, сплати заборгованості тощо) Позивачем не заявлено, висновок суду про можливість припинення провадження щодо таких вимог узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п. 4.4.Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню Відповідачем в частині, що відповідає припиненим вимогам (2/3 від сплаченого державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-34, 43, 49, 58,  80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ :

1. Припинити провадження у справі в частині вимог про розірвання спірних договорів оперативного лізингу від 28.11.2005р. та від 20.02.2006р., укладених між правопопередником  Позивача та Відповідачем, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

2. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства „АРІОН-ІНВЕСТ”, м. Київ (ідентифікаційний код 32774893) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про дострокове  припинення (розірвання)  дії договору оперативного лізингу від 08.08.2005р.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства „АРІОН-ІНВЕСТ”, м. Київ (ідентифікаційний код 32774893) відшкодування судових витрат зі сплати державного мита в сумі 56,67грн. та витрат зі сплати вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 157,33грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.02.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 27.02.2012р.

Суддя                                                               Попков Д.О.