Рішення

від 23.06.2008 по справі 10/35пн-к

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв

ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.08                                                                                

Справа № 10/35пн-к.

За позовом

Денисенко Валентина Григоровича, м. Сєвєродонецьк

до Відкритого акціонерного товариства

"Лисичанський склозавод", м. Лисичанськ

про виплату дивідендів

Суддя  Мінська Т.М.

в

присутності представників сторін:

від позивача

-ОСОБА_1;

від

відповідача -не прибув.

    Суть спору: 

позивачем заявлено вимогу (з урахуванням 

уточнення  від 30.05.2008р.)  про зобов'язання ВАТ "Лисичанський

склозавод" виплатити дивіденди за період з 1998р. по 2007р. 

    Відповідач проти позову заперечує та

просить суд залишили позовну заяву без розгляду.

          Посадова  особа 

Луганського  територіального  управління Державної комісії з цінних паперів

та фондового ринку надала пояснення по справі: Дане підприємство з квітня

2004р. визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, в зв'язку з чим були

подані документи на зупинення обігу акцій. В зв'язку з цим після 2004 року

річні звіти до державної комісії не здавалися та не повинні були здаватися.

До  2004 року всі річні звіти знищені за

терміном зберігання.

          Дослідивши  матеріали 

справи,   додатково  надані 

документи,  суд 

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

(позивач  у  справі) 

є акціонером  ВАТ  «Лисичанський 

склозавод» (відповідача  у  справі) 

і  власником  50 простих іменних акцій  ВАТ 

«Лисичанський  склозавод»,  що підтверджується тимчасовим свідоцтвом №

4310 від 20.12.2000р.,  витягом з реєстру

власників іменних  цінних паперів  від 29.08.1997р.,  а 

також  визнається відповідачем. 

Позивач  зазначає, 

що  з  1998 року 

і  на  даний 

час  йому  не 

виплачуються  дивіденди  і 

посилається  в  обґрунтування 

своїх вимог  на ст. 6 Закону

України  «Про ціні папери і фондовий

ринок»,  ст. 116  ЦК України, 

ст.  88 ГК України, ст. ст. 10, 45  Закону 

України «Про господарські товариства».   

Відповідач  заперечує проти позову  і 

посилається  на  таке:

16.11.1999р.

арбітражним судом Луганської області порушено провадження  у 

справі про банкрутство  ВАТ  «Лисичанський 

склозавод».  Ухвалою  суду 

від  15.02.2001р. справа про  банкрутство переведена на  нову 

процедуру  згідно  Закону 

України «Про  відновлення  платоспроможності  боржника 

або  визнання  його 

банкрутом» і  введено  мораторій на 

задоволення вимог кредиторів.

Постановою   господарського  суду 

Луганської області  № 12/107б від

26.04.2004р.  акціонером  ВАТ 

«Лисичанський  склозавод»

визнаний  банкрутом та  відкрито ліквідаційну  процедуру. Відповідач  зазначає, 

що  непогашена  кредиторська 

заборгованість  банкрута  другої 

черги  - компенсації  за 

несвоєчасну  виплату  заробітної плати  складає -1,5 млн. грн.).  А 

кредиторські  вимоги  третьої 

черги  (податки,  збори, 

обов'язкові  платежі  до бюджету) 

становлять 10 421 грн. 00 коп.  

Згідно  балансів 

і  фінансових звітів  відповідача 

за  період з 1998 року  по 

2007 рік,  наданих  головним управлінням статистики,  у 

відповідача   відсутній  прибуток.       

Дослідивши

матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються

як на підставу своїх вимог і заперечень, 

суд  дійшов таких  висновків:

Згідно  ст. 10 Закону 

України «Про господарські товариства» і 

ст. 116  ЦК України  учасники 

господарського товариства (в тому 

числі  акціонери)  мають 

право  брати участь у

розподілі  прибутку товариства  і  

одержувати  його частину  (дивіденди).  

           Згідно 

п. 3) ч. 2  ст. 159 ЦК

України  до виключної  компетенції 

загальних зборів  акціонерів  належить 

затвердження  річної фінансової

звітності,  розподіл прибутку  і 

збитків  товариства. 

Відповідно

до  ст. 41  Закону 

України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент

виникнення спірних відносин)  до

виключної  компетенції  загальних зборів  акціонерів 

належить  затвердження  річних результатів  діяльності 

акціонерного товариства, 

затвердження  звітів і висновків

ревізійної комісії,  порядку

розподілу  прибутку,  строку 

та  порядку  виплати 

частки  прибутку  (дивідендів).  

Згідно ст. 15

цього  Закону  прибуток 

товариства  утворюється  з надходжень від господарської діяльності

після  покриття  матеріальних 

та  прирівняних до них витрат  і 

витрат  на  оплату 

праці.  З  балансового прибутку  товариства 

сплачуються  проценти по кредитах

банків та по облігаціях,  а  також вносяться  передбачені 

законодавством України 

податки  та  інші 

платежі  до бюджету.  Чистий 

прибуток,  одержаний  після 

зазначених розрахунків, 

залишається  в  розпорядженні 

товариства,  яке  відповідно до 

установчих документів 

визначає  напрями  його використання. 

           Тобто,  для 

виплати  дивідендів  акціонерам 

товариство  повинно  отримати 

прибуток  за  результатами 

фінансової  діяльності,  а 

за  умови  отри чистого 

прибутку  -  прийняти 

на  загальних  зборах 

відповідне  рішення  про 

направлення  цього  прибутку 

саме  на  виплату 

дивідендів.     

            З 

матеріалів  справи  вбачається 

як  відсутність  прибутку 

за  результатами  фінансово -господарської діяльності  відповідача, 

а  відтак  і 

відповідних рішень  загальних

зборів акціонерів.      

З огляду на

вищезазначене,  в  задоволенні  

позовних вимог  слід відмовити.

Відповідно до

ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.    

Відповідно  до  ст.

85  ГПК 

України  за  згодою учасників судового процесу  у судовому 

засіданні  оголошено вступну і

резолютивну  частини рішення.    

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст.  4, 49,  82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.  В задоволенні позову   відмовити.

2. Судові

витрати покласти на позивача.

Рішення набирає

законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

           Підписано  01.07.2008.

Суддя                                                                                     

Т.М.Мінська