Рішення

від 09.02.2012 по справі 2-121

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа №2-121

Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга

Номер провадження 22-ц/1890/303/12

Суддя-доповідач - Хвостик

Категорія - 23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Хвостика С. Г.,

суддів -  Білецького  О. М.,  Таран  С. А.,

з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-123»

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 02 грудня 2011 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-123», третя особа: відділ Держкомзему в Липоводолинському районі, про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 02 грудня 2011 року задоволено позов ОСОБА_1.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 01 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-123», ідентифікаційний код № 34072125, зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 01 грудня 2006 року за № 04.06.63101036 та договір оренди земельної ділянки від 01 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-123», ідентифікаційний код № 34072125, зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 01 грудня 2006 року за № 04.06.631.01035.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-123» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 171 грн.

Зазначене рішення відповідач ТОВ «ЛАН-123» оскаржило в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, зокрема, щодо зміни цільового призначення земель, оскільки орендовані у позивачки земельні ділянки як були сільськогосподарського призначення, так ними і залишились. Крім того, на полі, де розміщені землі, які значаться як сіножаті, відсутні межові знаки цих земельних ділянок, що унеможливлює визначити: чи саме ці земельні ділянки, які належать позивачу, були розорані. Також судом першої інстанції не встановлено, а позивачкою не доведено факту спричинення їй шкоди, завданої порушенням умов договору, так само як і не доведено саме істотне порушення умов цього договору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про залишення рішення без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, переданих їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: земельної ділянки площею 2,56 га, з яких 2,12 га ріллі та 0,44 га кормових угідь, на території Капустинської сільської ради, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю від 02 квітня 2002 року (а.с.9), а також земельної ділянки площею 2,46 га, з яких 2,12 га ріллі та 0,34 га кормових угідь, на території Капустинської сільської ради, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю від 02 квітня 2002 року (а.с.15).

01 серпня 2006 року ОСОБА_1 та ТОВ «ЛАН-123» уклали договори оренди зазначених земельних ділянок строком на 10 років кожний (а.с.6-7, 12-13). Договори зареєстровані у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 01 грудня 2006 року за № 04.06.631.0136 та 01 грудня 2006 року за № 04.06.631.01035 (а.с.7, 13).

Того ж дня, тобто 01 серпня 2006 року, орендодавець ОСОБА_1 передала орендарю ТОВ «ЛАН-123» вказані земельні ділянки в натурі у визначених розмірах, а саме: ріллю і сінокоси, про що свідчать складені акти приймання-передачі земельних ділянок. При цьому, як зазначено в актах, межі земельних ділянок закріплені межовими знаками, які передані на зберігання орендарю (а.с.11, 17).

Позивач, вважаючи, що відповідач використовує належні їй на праві власності земельні ділянки не за цільовим призначенням, зверталась із колективною заявою до прокуратури Липоводолинського району Сумської області, відділу Держкомзему у Липоводолинському районі Сумської області, Головного управління Держкомзему у Сумській області, Державної екологічної інспекції в Сумській області за захистом порушених прав. Даючи відповідь на звернення, вказані державні органи послались на виявлені ними порушення вимог діючого земельного законодавства, а саме: використання ТОВ «ЛАН-123» земельної ділянки площею 12,9162 га не за цільовим призначенням (розорані схилові землі – сінокоси, в тому числі і позивача, з нахилом більше трьох відсотків) (а.с.21, 22, 81, 137).

Задовольняючи позов, обґрунтування якого зводилось до того, що відповідач самовільно розорав сіножаті та перетворив їх на орну землю, чим заподіяв їй шкоди, тобто використовує її земельні ділянки не за цільовим призначенням, суд першої інстанції виходив з доведеності вимоги, так як відповідач порушив норми земельного законодавства через використання земель, що знаходяться у приватній власності позивачки, не за цільовим призначенням, тому захистив порушене право, достроково розірвавши договори оренди земельної ділянки.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За правилами ст. 96 ЗК України обов'язком землекористувача є використання землі за цільовим призначенням, тобто земельна ділянка певної категорії має використовуватися відповідно до умов її надання.

Статтею 22 ЗК України визначено землі сільськогосподарського призначення, до складу яких згідно ч.2 цієї статті належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель сільськогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Аналіз норм законодавства дозволяє зробити висновок про те, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням – це випадки, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення.

Як вбачається із п.16 договорів оренди землі від 01 серпня 2006 року, цільове призначення земельних ділянок, переданих позивачем в користування відповідачу, – сільськогосподарське призначення.

Натомість позивачкою не доведено, що відповідачем ділянка використовується не за сільськогосподарським призначенням, а за будь-яким іншим.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, акти обстеження полів складались при обстеженні саме полів, а не конкретної ділянки позивачки (а.с.22, 81, 137), а тому висновок про те, що використовувалась не за цільовим призначенням земельна ділянка саме позивачки, є передчасним і ґрунтується на припущенні.

Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність позивачем істотного порушення умов договорів оренди земельних ділянок, наявності шкоди, завданої позивачу цим порушенням. Судом першої інстанції не встановлено, а позивачкою не доведено, у чому полягає шкода, завдана позивачці в зв'язку з невиконанням покладеного на відповідача обов'язку щодо вирощування сільськогосподарської продукції, та яким чином такі дії (або бездіяльність) порушують чи обмежують права орендодавця,   чи є ці порушення істотними, наслідком яких є дострокове розірвання договорів оренди.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, тому є підстава для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового, яким в задоволенні позову необхідно відмовити. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1,3,4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-123» задовольнити.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 02 грудня 2011 року в даній справі скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -