Рішення

від 27.03.2008 по справі 14/453-13/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/453-13/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        27.03.2008                                                                                        Справа №14/453-13/104  

за позовом  Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Гребінківський елеватор", м. Гребінка

до  Суб"єкта підприємницької діяльності -  фізичної особи  Моргіна Олега Євгенійовича,м.Гребінка

про стягнення 16440,37 грн.                                                                                                    

за зустрічним позовом  Суб"єкта  підприємницької діяльності - фізичної особи Моргіна Олега Євгенійовича, м.Гребінка

до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Гребінківський елеватор", м. Гребінка

про  стягнення 44269,30 грн. збитків

                                                                      Суддя  Босий В.П.

Представники:

Від позивача:  Бровар Б.І., дов. від 21.01.2008р.  

Від відповідача: Кушнаренко С.А., дов. від 30.12.2005р.

Рішення приймається в умовах перерви, оголошеної в судовому засіданні 28.02.2008р.

Обставини справи: Розглядається позовна заява Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Гребінківський елеватор", м.Гребінка до Суб"єкта підприємницької діяльності -  фізичної особи  Моргіна Олега Євгенійовича, м. Гребінка про стягнення 16440,37 грн.  та зустрічний позов  Суб"єкта  підприємницької діяльності - фізичної особи Моргіна Олега Євгенійовича, м.Гребінка до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Гребінківський елеватор", м. Гребінка про   стягнення  з відповідача по зустрічному позову ДК ДАК "Хліб України "Гребінківський елеватор" завданих збитків в сумі 44269,30 грн. (заява про уточнення зустрічних вимог від 19.02.2007р., від 27.02.2007р.).

Позивач за первісним позов позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зустрічні вимоги не визнає.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 06.10.2004р. між сторонами по справі укладено договір складського зберігання зерна кукурудзи № 414, відповідно до якого за складськими квитанціями № 3149, 3155, 3317, 3473, 471, 3460, 3376 приватний підприємець Моргін О.Є. передав на збереження Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Гребінківський елеватор" кукурудзу 3 кл. у фізичній вазі 104330 кг.  та кукурудзу некласну у фізичній вазі 123377 кг.

Після проведенні розрахунків  втрат у вазі в результаті зниження вологості і смітної домішки та втрат при зберіганні,  непридатних відходів,  кількість кукурудзи, належної до повернення відповідачу становить: кукурудзи 3 кл. 77290 кг., кукурудзи некл. 91110 кг.

01.04.2005р. відповідач за первісним позовом, згідно з довіреністю ЯГМ № 146886 від 01.04.2005р. на підставі наказу № 177 від 01.04.2005р. по товарно-транспортній накладній ПАЮ № 154758 від 01.04.2005р. відвантажив кукурудзу 3 кл. в кількості 17600 кг.

04.04.2005р. відповідач, згідно з довіреністю ЯГМ № 146867 від 01.04.2005р. на підставі наказу 3 182 від 04.04.2005р. відвантажив кукурудзу некласну в кількості 18260 кг. по товарно-транспортній накладній ПАЮ № 154816.

Претензій щодо якості відвантаженої кукурудзи від відповідача ДП "Гребінківський елеватор" не отримував.

Отже, залишилось невідвантаженої кукурудзи в розмірі: кл. - 59690 кг., некл. 72850 кг.

Відповідно до п. 8.1 Договору складського зберігання зерна кукурудзи № 414 від 06.10.2004р., строк зберігання зерна кукурудзи - до 01.05.2005р.

Однак відповідач своєчасно не відвантажив зерно.

Вимоги щодо договору складського зберігання зерна встановлені ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", згідно якої договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов"язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб"єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджуєтьчя видачею власнику зерна складського документа. Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва. Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним, то відносини сторін базуються на правилах про позику.

          Ст. 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»передбачає, що  поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.  Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу в тому числі його витрат щодо продажу зерна. Частина 2 ст.28 Закону передбачає, що якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

          На виконання вимог норми ст. 31 Закону,  позивач  27.04.2005 р. листом № 241 попередив відповідача про закінчення строку дії договору та надав час для відвантаження. Одночасно, цим же листом позивач попередив відповідача, що в разі невідвантаження зерна, позивач буде діяти згідно з част. З ст. 31   Закону. відповідач на даний лист належни чином не відреагував.

          12.07.2005р. позивач повторно, листом № 368, але вже з описом вкладених документів, звернувся до відповідача з вимогою відвантажити зерно не пізніше 01.08.2005р. та знову попередивши, що в разі невідвантаження позивач виставить кукурудзу на біржові торги. Відповідач повторно проігнорував попередження позивача.

06.09.2005р. позивач уклав договір на організацію та проведення відкритих торгів (аукціону) з Товарною біржею «Полтавська регіональна біржа нерухомості». Цього ж дня були оформлені заявки на продаж зерна.

Відповідно до біржових контрактів № 68 від 11.10.2005р., № 69 від 11.10.2005р. та протоколами аукціонів № 74, 75 від 11.10.2005р. на біржові торги позивачем для реалізації, було передано зерно кукурудзи 3 кл. та кукурудзи некласної.

Позивач в оголошенні, надрукованому в газеті "Урядовий кур"єр" зафіксовано погіршення якісних показників кукурудзи, оскільки позивачем проводились дії щодо збереження майна  за межами строку зберігання зерна відповідача відповідно до розпорядження на оздоровлення зерна № 34 від 11.05.2005р., № 35 від 26.05.2005р., № 25 від 13.08.2005р., 12.08.2005р.

Переможцем аукціону стало ТОВ "Торгівельний дім "Сільгосппостач". Ціна кукурудзи 3 кл. склала 235 грн. за тонну, ціна кукурудзи некласної - 215 грн. за тонну.

Загальна вартість реалізованої кукурудзи належної відповідачу склала 24741,58 грн.

При відрахуванні витрат позивача на проведення  відкритих торгів, вартість друку оголошення в газеті, борг відповідача складає 16440,37 грн. (розрахунки - в матеріалах справи).

Позивач 21.10.2005р. направив відповідачу звіт із підтверджуючими документами та вимогами погасити борг у сумі 16440,37 грн., які відповідач залиши без задоволення.

Отже, оцінивши надані докази, норми чинного законодавства суд дійшов висновку задовольнити первісні позовні вимоги.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору. Не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом.

  Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов"язанні  встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Умовами договору сторони передбачили обов"язок відповідача забрати зерно - до 01.05.2005р.   Стаття 612 ЦК передбачає, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

        Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

   Ст. 599 ЦК та ст. 202 ГК України передбачено, що зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, оскільки  відповідач неодноразово не виконав вимоги позивача щодо відвантаження зерна, яке знаходилось на складі позивача, останні правомірно на підставі ч. 2 ст. 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" продав належне відповідачу майно на конкурентних засадах. відповідач не виконав умови договору від 06.10.2004р., то саме він і порушив взяті на себе зобов"язання. Позивач в обгрунтування позовних вимог надав належні докази ( в матеріалах справи), які дають підстави суду задовольнити їх та стягнути з відповідача 16440,37 грн.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, оцінивши надані докази, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку відмовити в задоволенн зустрічного позову виходячи з наступного.

          Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитор. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що  якщо боржник порушив зобов'язання, то він має відшкодувати кредиторові збитки у зв'язку з порушеним зобов'язанням, а розмір збитків доказує кредитор.

          Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками,  вини.

          Частиною 3 ст. 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»передбачено, що за втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти це зерно назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.

          В діях відповідача за зустрічним позовом не вбачається протиправної поведінки, причинного зв'язку  між протиправною поведінкою та збитками, вини.

          Не знайшли підтвердження твердження позивача за зустрічним позовом, що  відповідач за зустрічним позовом порушив умови договору, а саме п. 6.1 Договору № 414, який передбачає, що зерновий склад немає права розпоряджатися зерном поклажодавця. Позивачем за зустрічним позовом   не доведено, що  відповідачем за зустрічним позовом  порушено п. 10.1 Договору №414, яким встановлено, що договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до виконання  сторонами свої зобов'язання, оскільки п. 8.2 передбачає, що зберігання зерна понад строк, встановлений договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін. Договір № 414 сторонами не був пролонгований, п. 7.1 Договору передбачений строк зберігання зерна - до 01.05.2005р. Оскільки СПД –ФО Моргін О.Є. не виконав вимоги ДП «Гребінківський елеватор»про відвантаження кукурудзи, то й відповідності до ст.. 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад має продати його на конкурентних засадах, а кошти,  одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю  зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Отже, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом  44269,30   грн. збитків.

Згідно  ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивач  за зустрічним позовом не надав суду належних доказів

вини відповідача за зустрічним позовом, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні

зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити первісний позов в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємця Моргіна Олега Євгенійовича (м. Гребінка Полтавської області, вул. Петровського, 124, кв. 96, р/р 26004100003203 ПОФ АППБ "Аваль", МФО 331605, ідент. номер 2536919074) на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Гребінківський елеватор" (м. Гребінка Полтавської області, провулок Пирятинський, 46, р/р 26007530241 АКБ "Полтава-банк", МФО 331489, ЗКПО 00955680) - 16440,37 грн. боргу, 164,40 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

          Суддя                                                                                Босий В.П.          

Згідно з оригіналом.

Помічник судді          Онищенко О.В.