Рішення

від 29.08.2008 по справі 31/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

29.08.08                                                                                           Справа№ 31/157

Господарський суд Львівської області в складі судді Артимовича В.М.

При секретарі Митник М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача-1: Державного підприємства науково-виробничий комплекс «Полярон», м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу», м. Львів

за участю третьої особи-1, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-інвест», м. Київ

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Шевченко К. В., м. Київ

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товарної біржі «Українська інвестиційна»в особі філії «Львівська торгова

палата», м. Львів

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства промислової політики України, м. Київ

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу

За участ                       за участю представників:

 від прокуратури:Давидович І.М. –пом. прокурора (посвідчення № 88);

 від позивача:Сірків Г.Л. - представник;

 від відповідача-1:Чліянц А.Я. –адвокат;

 від відповідача-2:Кіцак М.С. - представник;

 від третьої особи-1:Мікула Р.В. –представник;

 від третьої особи-2:не з'явився;

 від третьої особи-3:не з'явився;

 від третьої особи-4:не з'явився.

Представникам сторін та третіх осіб роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони та треті особи подали відповідне клопотання.

Суть спору: Прокурор Сихівського району м. Львова звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, надалі –позивач, до Державного підприємства науково-виробничого комплексу «Полярон», м. Львів, надалі –відповідач-1, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу», м. Львів, надалі –відповідач-2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-інвест», м. Київ, надалі –третя особа-1, про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості (біржового договору № 02-07/23) від 23.02.2007 р., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 і зареєстрованого у філії «Львівська торгова палата»товарної біржі «Українська інвестиційна»за № 02-07/23 23.02.2007 р., надалі – договір. Позовні вимоги прокурор мотивує тим, що відповідачем-1 за погодженням Міністерства промислової політики України відчужено відповідачеві-2 без погодження ФДМ України будівлю виробничого корпусу № 01, позначену на плані літ. «Р-1»та «Р-3», загальною площею 7384,4 кв.м. вартістю 3010236,81 грн., що знаходиться у м. Львові по вул. Угорська, 14, надалі –будівля. Як зазначає у позові прокурор, відповідачем-1 порушено норми пп. 2и п. 1 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами права державної власності»та ст. 75 Господарського кодексу України (в редакції Закону України від 09.01.2007 р. № 549-V «Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо порядку відчуження державного майна»), згідно яких відчуження державними підприємствами нерухомого майна здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України, а, оскільки, таке погодження відсутнє, то прокурор вважає відповідний договір недійсним.

Ухвалою від 26.05.2008 р. про порушення провадження у справі позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та справу призначено на 01.07.2008 р.

З ініціативи суду до участі в даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Шевченко Кирила Валерійовича, м. Київ, надалі –третя особа-2.

11.07.2008 р. відповідачем-1 подано відзив, в якому відповідач-1 зазначає, що позов він не визнає, оскільки вважає себе некомерційним суб'єктом господарювання, на якого вимоги ст. 75 Господарського кодексу України не поширюються.

У письмових поясненнях від 14.07.2008 р. третя особа-1 вказує, що вона є добросовісним набувачем спірної будівлі у зв'язку з тим, що 28.03.2007 р. відповідач-2 відчужив будівлю третій особі-2 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально, а третя особа-2 07.05.2007 р. передала вказану будівлю до статутного фонду третьої особі-1. Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.09.2007 р. № 748 третій особі оформлено право власності на будівлю, про що видано свідоцтво про право власності на будівлю виробничого корпусу № 01.

В поясненнях від 29.07.2008 р. № 10-11-04145 позивач позовні вимоги прокурора підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Третьою особою-1 01.08.2008 р. подано позовну заяву до позивача у даній справі, в якій третя особа-1 просить суд визнати за ТзОВ «Львів-інвест»право власності на будівлю виробничого корпусу № 01, позначену на плані літ. «Р-1»та «Р-3», загальною площею 7384,4 кв.м., що знаходиться у м. Львові по вул. Угорська, 14, а також просить визнати її третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 31/157. Ухвалою суду від 14.08.2008 р. прийнято до провадження вказану позовну заяву третьої особи-1, залучено її до участі в даній справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а також залучено до участі в даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товарну біржу «Українська інвестиційна»в особі філії «Львівська торгова палата», м. Львів, надалі –третя особа-3.

Ухвалою суду від 14.08.2008 р. за клопотанням позивача до участі в даній справі залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство промислової політики України, надалі –третя особа-4.

14.08.2008 р. позивачем подані письмові пояснення щодо позову третьої особи-1 про визнання права власності на будівлю виробничого корпусу № 01, в яких позивач просить відмовити в задоволенні позову третьої особи-1, оскільки, на його думку, згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Третьою особою-1 14.08.2008 р. через канцелярію суду подана заява, в якій третя особа-1 просить вважати правильною адресою будівлі виробничого корпусу № 01 м. Львів, вул. Угорська, 14.

21.08.2008 р. прокурором подані заперечення № 31/157 від 20.08.2008 р. на позовну заяву, в яких прокурор, навівши доводи, викладені у позові, вважає безпідставним позов третьої особи-1 про визнання права власності та просить в його задоволенні відмовити.

У відзиві на позовну заяву від 21.08.2008 р. № 080821/1 відповідач-2 в задоволенні позовних вимог прокурора просить суд відмовити, так як відповідач-1 не є державним комерційним підприємством, а тому посилання прокурора на норму ст. 75 Господарського кодексу України вважає безпідставним.

В судовому засіданні 29.08.2008 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги прокурора підтримали, а позовні вимоги третьої особи-1 заперечили з підстав, наведених у позові та письмових поясненнях. Представники відповідачів, які прибули в судове засідання, позовні вимоги прокурора заперечили, навівши доводи, аналогічні викладеним у відзиві, а позовні вимоги третьої особи-1 підтримали. Уповноважений представник третьої особи-1 заявлені позовні вимоги про визнання права власності просив задовольнити, а в позові прокуророві –відмовити. Третьою особою-2 подана заява про розгляд справи за її відсутності. Третя особа-3 та третя особа-4 уповноважених представників в судове засідання не направили. В судовому засіданні судом оглянуті оригінали реєстраційної (інвентаризаційної) справи на спірну будівлю.

За наведених обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір без участі представників третіх осіб за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 29.08.2008 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення в даній справі.

Повний текст рішення виготовлений, оформлений і підписаний 03.09.2008 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

Між відповідачем-1, як продавцем, та відповідачем-2, як покупцем, було підписано договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості (біржовий договір № 02-07/23) від 23.02.2007 р., який зареєстрований у філії «Львівська торгова палата»товарної біржі «Українська інвестиційна»за № 02-07/23 23.02.2007 р., надалі –договір або біржовий договір. Згідно біржового договору відповідач-1 продав, а відповідач-2 купив будівлю виробничого корпусу № 01, позначену на плані літ. «Р-1»та «Р-3», загальною площею 7384,4 кв.м. вартістю 3010236,81 грн., що знаходиться у м. Львові по вул. Угорська, 14. Як зазначено в договорі та підтверджується матеріалами справи спірна будівля була державною власністю та належала на праві повного господарського відання відповідачеві-1 на підставі свідоцтва про право власності № С-01802 від 29.12.2006 р., виданого згідно з розпорядженням Сихівської районної адміністрації від 29.12.2006 р. за № 1984.

Згідно з преамбулою статуту відповідача-1 (у новій редакції), зареєстрованого 18.04.2005 р., № запису 14151050001003724, Державне підприємство науково-виробничий комплекс «Полярон»засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству промислової політики України. Як зазначено у п. 4.2 статуту відповідача-1 майно підприємства є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання, при цьому здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з Міністерством промислової політики України, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та статуту.

Судом встановлено, що листом від 10.08.2006 р. за № 10/3-3-1242 Міністерство промислової політики України погодило відчуження відповідачеві-1 спірної будівлі.

У відповідності до ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 15.12.2005 р. за № 201-IV) державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Згідно ж ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо порядку відчуження державного майна»від 09.01.2007 р. за № 549-V) державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

У відповідності до пп. и) п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»саме Фонд державного майна України відповідно до законодавства дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Сторони цього спору підтвердили те, що відповідач-1 попереднє погодження позивача на відчуження спірної будівлі не отримав.

Нормою ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає підставними позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості (біржового договору № 02-07/23) від 23.02.2007 р., укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 і зареєстрованого у філії «Львівська торгова палата»товарної біржі «Українська інвестиційна» за № 02-07/23 23.02.2007 р., як такого, що суперечить ст. 75 Господарського кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо порядку відчуження державного майна»від 09.01.2007 р. за № 549-V) та ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Судом не приймаються доводи відповідача-1 про те, що він не є державним комерційним підприємством, а тому на нього не поширюються вимоги ст. 75 Господарського кодексу України, оскільки такі заперечення відповідача-1 суперечать нормам ст.ст. 73 –76 Господарського кодексу України та матеріалам даної справи, зокрема, статуту відповідача (в новій редакції) та листу Міністерства промислової політики України № 10/3-3-1242, яким погоджено відчуження спірної будівлі саме з посиланням на ст. 75 Господарського кодексу, яка має назву «Особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств».

Згодом відповідач-2 відчужив будівлю третій особі-2 –Шевченко Кирилу Валерійовичу на підставі договору купівлі-продажу приміщення, посвідченого 28.03.2007 р. приватним нотаріусом Загвойською Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1325. Судом встановлено, а сторонами й третіми особами не заперечується проведення третьою особою-2 оплати за будівлю на користь відповідача-2.

У відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 Цивільного кодексу України). Виходячи з викладеного, відповідач-2 за недійсним біржовим договором № 02-07/23 від 23.02.2007 р. не набув права власності, а тому згідно вимог ст. 658 Цивільного кодексу не мав права відчужувати будівлю третій особі-2.

Проаналізувавши норми ст.ст. 330, 388 Цивільного кодексу України, дослідивши наявні у справі докази, зокрема, договір купівлі-продажу приміщення від 28.03.2007 р., реєстр. № 1325, в якому відповідач-2 підтвердив, що спірна будівля нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, не заставлена, під забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо будівлі, а також прав у третіх осіб немає, суд дійшов висновку, що саме третя особа-2, а не третя особа-1, є добросовісним набувачем спірної будівлі виробничого корпусу № 01, що знаходиться у м. Львові по вул. Угорська, 14, оскільки Шевченко К.В. придбав майно за відплатним договором та не знав і не міг знати про те, що відповідач-2 не мав права відчужувати спірну будівлю. Слід зазначити, що підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, для витребування спірної будівлі від третьої особи-2, як добросовісного набувача, відсутні, отже, Шевченко К.В. згідно вимог ст. 330 Цивільного кодексу України набув права власності на вказаний об'єкт нерухомості.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Норма ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України містить визначення поняття «корпоративні права», згідно якої це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як підтверджується матеріалам справи третьою особою-2 по акту приймання-передачі приміщення від 07.05.2007 р. передано до статутного фонду ТзОВ «Львів-інвест»- третьої особи-1 спірну будівлю. Згідно статуту (у новій редакції) третьої особи-1, зареєстрованого 23.06.2007 р. державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, статутний капітал третьої особи-1 становить 18685609,60 грн. і сформований засновником – третьою особою-3 шляхом внесення коштів в сумі 40000,00 грн. та спірної будівлі. Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.09.2007 р. за № 748, доказів скасування чи визнання недійсним якого суду не подано, третій особі-1 видано свідоцтво про право власності № С-02042 від 14.09.2007 р. на будівлю виробничого корпусу. Вказане свідоцтво 21.09.2007р. зареєстроване у єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16018994, виданий Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

Тобто, передавши спірну будівлю як внесок до статутного капіталу третьої особи-1, третя особа-2 набула права власності на корпоративні права, що свідчить про оплатний характер відчуження будівлі.

Відповідно до ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Відтак, доводи третьої особи-1 про набуття права власності на спірну будівлю на підставі ст. 330 Цивільного кодексу, як добросовісним набувачем, не заслуговують на увагу. В той же час, третя особа-1, отримавши спірне майно від власника –третьої особи-2 згідно акту приймання-передачі приміщення від 07.05.2007 р., який є правочином, що відповідає нормам чинного законодавства, є власником спірної будівлі виробничого корпусу № 01, що знаходиться у м. Львові по вул. Угорська, 14, так як згідно ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу та ст. 20 Господарського кодексу одним із способів захисту права є визнання права. Нормою ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів даної справи прокурором та позивачем не визнається право власності третьої особи-1 на спірну будівлю, у зв'язку з цим позовні вимоги про визнання права власності на будівлю підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню в дохід бюджету із відповідачів. Також у зв'язку з задоволенням позовних вимог третьої особи-1 до позивача про визнання права власності, понесені третьою особою-1 судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості (біржовий договір № 02-07/23) від 23.02.2007 р., укладений між Державним підприємством науково-виробничий комплекс «Полярон»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу», зареєстрований у філії «Львівська торгова палата»товарної біржі «Українська інвестиційна»за № 02-07/23 23.02.2007р.

3. Стягнути з Державного підприємства науково-виробничий комплекс «Полярон»(79034, м. Львів, вул. Угорська, 14; код ЄДРПОУ 33461942) в дохід державного бюджету державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу»(79000, м. Львів, вул. П'ясецького, 12; код ЄДРПОУ 22396671) в дохід державного бюджету державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

5. Позовні вимоги третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-інвест», м. Київ, задовольнити повністю.

6. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Львів-інвест»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5-А; код ЄДРПОУ 34938164) право власності на будівлю виробничого корпусу № 01, позначену на плані літ. «Р-1»та «Р-3», загальною площею 7384,4 кв.м., що знаходиться у м. Львові по вул. Угорська, 14.

7. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3; код ЄДРПОУ 20823070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-інвест»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5-А; код ЄДРПОУ 34938164) сплачене державне мито в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

          8. Накази видати згідно ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                             Артимович В.М.