51/17
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2008 № 51/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Агроспецсервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.07.2008
у справі № 51/17
за позовом Приватне підприємство "Секунда-Д"
до Державне підприємство "Агроспецсервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача Міністерство аграрної політики України
про визнання договору оренди продовженим
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2008 у справі № 51/17 (далі – Рішення суду) позов задоволено повністю, визнано договір № 13 від 05.01.1998, укладений між Спецдержпідприємством Держхарчопрому України і Закритим акціонерним товариством “Секунда”, з усіма змінами і доповненнями, внесеними у нього додатковими угодами б/н від 01.06.2000, № 2-20 від 30.11.2006, про оренду нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1 загальною площею 190,70 кв. м. продовженим на строк до 26.12.2016 на тих самих умовах (в тій же редакції); стягнуто з Державного підприємства “Агроспецсервіс” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24; код 34532280) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства “Секунда-Д” (01001, м. Київ, Майдан Незалежності, 1/3; код 30576874) 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду, прийнявши нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2008 розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2008.
У зв'язку з відсутністю судді Гарник Л.Л. ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 було перенесено розгляд скарги на 01.10.2008.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Представник скаржника у судовому засіданні 01.10.2008 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити, скасувати Рішення суду та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача у судове засідання 01.10.2008 не з'явився, через канцелярію суду клопотання відкласти розгляд справи. Зважаючи на матеріали справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особии, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.1998 між Спецдержпідприємством Держхарчопрому України і Закритим акціонерним товариством “Секунда” був укладений договір оренди нежилового приміщення № 13.
Згідно з умовами зазначеного договору, зокрема п. 1.1, 1.2, 8.1, відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове користування нежитлове приміщення загальною площею 190,70 кв. м., що знаходиться по вул. Бориса Грінченка, 1 (вхід з Майдану Незалежності, 1/3) у місті Києві строком до 31.12.2007.
Між сторонами 01.06.2000 укладено додаткову угоду до договору оренди нежилого приміщення № 13 від 05.01.1998, якою замінено сторону у договорі – Закрите акціонерне товариство “Секунда” на Приватне підприємство “Секунда-Д” та узгоджено, що права і обов`язки Закритого акціонерного товариства “Секунда” за цим договором перейшли до Приватного підприємства “Секунда-Д”.
Відповідно до наказу Державного департаменту Продовольства № 12 від 12.04.2001 Спеціалізоване державне підприємство по експлуатації будинку та наданню послуг Держхарчопрому України було перейменоване на Державне підприємство “Спецсервіс”.
Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України № 490 від 05.09.2006 13.09.2006 було створено Державне підприємство “Агроспецсервіс”, яке є правонаступником прав та обов`язків державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик”, Державного підприємства “Продтранс”, Державного підприємства “Спецсервіс”.
Між Приватним підприємством “Секунда-Д” і Державним підприємством “Агроспецсервіс” 30.11.2006 була укладена додаткова угода № 2-20 до спірного договору, пунктом 1.1 якої реквізити Державного підприємства “Спецсервіс” замінено на реквізити Державного підприємства “Агроспецсервіс”.
Листом № 1146/54-15 від 17.09.2007 відповідач повідомив позивача про закінчення терміну дії договору 31.12.2007 і запропонував підготувати майно для зворотної передачі.
Також листом від 30.11.2007 № 37-11-415/19178 Міністерство аграрної політики України (третя особа) як орган управління майном, що є предметом спірного Договору, повідомило позивача про непогодження щодо пролонгації Договору оренди індивідуально визначеного майна (нежитлових приміщень площею 190,7 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1.
При цьому 30.11.2007 третьою особою було направлено на адресу відповідача лист № 37-11-4-15/19179 з проханням вжити заходів щодо звільнення орендарем займаних ним площ.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач не належним чином повідомив позивача про припинення дії договору.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що частиною 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той де самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Вищевказана стаття також кореспондується зі статтею 764 Цивільного кодексу України в якій встановлено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Місцевий суд визначив, що строк для подачі заяви про припинення договору становить однин місяць після закінчення строку дії договору, а, відтак дійшов висновку про те, що відповідач повинен був повідомити позивача про припинення дії договору оренди нежилих приміщень № 13 від 05.01.1998 у межах передбаченого законодавством строку - з 01.01.2008 по 30.01.2008, що ним зроблено не було.
За висновком суду першої інстанції лист відповідача № 1146/54-15 від 17.09.2007 може свідчити лише про попередній намір відповідача припинити дію договору; будь-яких інших дій, які б підтверджували намір припинити спірний договір, в тому числі й у місячний термін після його закінчення, відповідачем не вчинено.
Однак колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки частиною другою статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди, оскільки такі дії не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами.
Аналогічна позиція також викладена і у п. 12 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна”, із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року N 04-5/609, в якому зазначено, що у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Частиною другою статті 17 Закону встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.
Розглядаючи скаргу по суті, колегія суддів також відзначає, що у підтвердження направлення листа № 1146/54-15 від 17.09.2007 відповідач представив суду фіскальний чек № 6792 від 20.09.2007 та повідомлення про вручення поштового відправлення, направлене директору Приватного підприємства “Секунда-Д” Михайловській Л.М. за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1.
Відповідно до п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 № 1155 „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку”, із останніми змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N 1230, внутрішні рекомендовані поштові картки, а також листи, бандеролі (рекомендовані, з оголошеною цінністю) з позначкою "Вручити особисто" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.
Згідно з п. 111 вказаної Постанови реєстровані поштові відправлення, адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти у приміщеннях об'єкта поштового зв'язку, на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку.
Відповідно до п. 121 цієї ж Постанови під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) з повідомленням про вручення працівник об'єкта поштового зв'язку на підставі пред'явленого документа зазначає на бланку повідомлення про вручення прізвище, ім'я, по батькові особи, якій вручено реєстроване поштове відправлення (поштовий переказ). На бланку повідомлення про вручення внутрішнього та міжнародного поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" адресат (одержувач) також ставить свій підпис. Відповідні дані про особу, уповноважену на одержання поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", адресованого юридичній особі або фізичній особі на службову адресу, зазначаються на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
На повідомленні про вручення поштового відправлення Державним підприємством „Агроспецсервіс” на адресу ПП „Секунда-Д” є відмітка про особисте вручення листа представнику ПП „Секунда-Д”. Згідно з відміткою про вручення поштового відправлення (рекомендований лист) позивачем отримано під розписку цей лист 24.09.2007.
Таким чином колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до вимог чинного законодавства звернувся до позивача з відповідною заявою (лист №1146/54-15 від 17.09.2007 наявний в матеріалах справи) про закінчення строку дії Договору та з пропозицією підготувати майно для зворотної передачі.
При цьому колегія суддів відзначає, що ані Законам України “Про оренду державного та комунального майна”, ані іншими нормативно-правовими актами не встановлено форми та змісту заяви про припинення договору оренди.
Разом з тим частина друга статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачає вимогу щодо змісту такої заяви, а саме, що така заява повинна містити вимогу щодо припинення договору після закінчення його строку.
Як встановлено колегією суддів, листом № 1146/54-15 від 17.09.2007, який хоч і не містить назви „заява про припинення договору оренди” (що не суперечить законодавству), відповідач повідомив позивача про закінчення терміну дії договору 31.12.2007 і просив підготувати майно для зворотної передачі. А отже лист ДП „Агроспецсервіс” цілком може розглядатись як така заява.
У п. 12 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна”, із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року N 04-5/609, також зазначено, що за усіх умов після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право продовження договору оренди на новий термін. Отже якщо після закінчення строку дії договору оренди орендодавець передав спірне майно в оренду іншій особі, орендар за попереднім договором має право звернутися до господарського суду із заявою про спонукання орендодавця продовжити дію цього договору на новий термін та про визнання договору з новим орендарем недійсним (частини друга і третя статті 17 Закону).
У вирішенні відповідного спору слід виходити, зокрема, з того, що належне виконання орендарем договору оренди презюмується, якщо орендодавцем не буде доведено інше. Водночас якщо не буде подано доказів того, що орендодавець уклав чи укладає договір оренди з іншою особою, а натомість буде встановлено, що він має намір використовувати майно для власних потреб, то підстави для задоволення позову про спонукання до продовження дії договору оренди відсутні.
Як встановлено колегією суддів, листом від 30.11.2007 № 37-11-415/19178 Міністерство аграрної політики України (третя особа) як орган управління майном, що є предметом спірного Договору, повідомило відповідача про непогодження щодо пролонгації Договору оренди індивідуально визначеного майна (нежитлових приміщень площею 190,7 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, оскільки дане приміщення передбачалось використати для власних потреб Міністерства аграрної політики України, а саме: для розміщення підприємств, установ та організацій, підпорядкованих Міністерству аграрної політики України.
Що стосується посилань позивача в письмових поясненнях на те, що лист від 17.09.2007 надсилався відповідачем за неналежною адресою, то колегія суддів відзначає наступне. Апеляційним судом враховується, що згідно з реєстраційними документами позивача він знаходиться за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, 1/3. Разом з тим, як випливає з Договору оренди, позивач орендував приміщення (для розміщення трудового колективу та ведення господарської діяльності) за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1. Лише вихід з цього приміщення знаходиться з боку Майдану Незалежності, 1/3 (про що зазначено і в самому Договорі оренди). Докази того, що позивач має інші приміщення за будь-якою з вказаних адрес, позивачем не подавались. Крім того будівля, на яку припадають зазначені адреси, є єдиним архітектурним комплексом Майдану Незалежності у м. Києві, що є загальновідомим фактом. За таких обставин зазначені посилання позивача не беруться колегією суддів до уваги.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно–правовими актами (ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна„ термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до п. 8.7 Договору останній припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як підтверджується матеріалами справи, строк дії Договору закінчився 31.12.2007.
Відповідач згідно з вимогами чинного законодавства звернувся до позивача з відповідною заявою (лист № 1146/54-15 від 17.09.2007, наявний в матеріалах справи) про закінчення строку дії Договору та пропозицією підготувати майно для зворотної передачі.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист №37-11-4-15/19178 Міністерства аграрної політики України – органу, уповноваженого управляти майном, що є предметом Договору оренди, про непогодження пролонгації Договору оренди індивідуально визначеного майна (нежитлових приміщень площею 190,7 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка,1).
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутств орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Позивач після закінчення терміну дії Договору орендоване приміщення не звільнив та не передав останнє відповідачу відповідно до умов Договору.
При цьому колегія суддів не вбачає підстав для продовження вищевказаного договору.
Апеляційний суд також відзначає, що відомості, які подані позивачем у суді першої інстанції, не відповідають дійсності, що підтверджується належними письмовими доказами. Так, щодо орендної плати, яку, за твердженням позивача, він сплачує відповідачеві, то ДП «Агроспецсервіс» з січня по червень 2008 року включно повернуто кошти за орендну плату на розрахунковий рахунок ПП «Секунда -Д» (копії платіжних доручень у справі). Повернення позивачеві орендної плати є доказом того, що відповідач не має наміру продовжувати орендні відносини з позивачем.
ДП «Агроспецсервіс» не заперечує проти того, що позивач продовжує користуватись орендованими нежилими приміщеннями, оскільки відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2008 (дата повного підписання тексту рішення 06.05.2008) у справі № 35/99 за позовом Державного підприємства «Агроспецсервіс» до Приватного підприємства «Секунда-Д», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача – Міністерство аграрної політики України, про виселення, вирішено виселити Приватне підприємство «Секунда-Д» з нежилого приміщення площею 190,7 кв. м., розташованого в адміністративній будівлі по вул. Б. Грінченка, 1 у місті Києві. Майно повернуто не було і приміщення не звільнені. Зазначене рішення було оскаржене відповідачем до Київського апеляційного Господарського суду.
Станом на день розгляду апеляційної скарги вкапне рішення законної сили не набрало, а тому не береться колегією суддів до уваги.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2008 № 51/17 – скасуванню.
Також відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача підлягає стягненню на користь відповідача (апелянта) державне мито, сплачене за подання апеляційної скарги, в розмірі 42,50 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Агроспецсервіс” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2008 у справі № 51/17 скасувати.
3. Постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Приватного підприємства „Секунда-Д” на користь Державного підприємства „Агроспецсервіс” 42,50 грн. судових витрат.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
6. Матеріали справи № 51/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.10.2008 |
Оприлюднено | 25.10.2008 |
Номер документу | 2174007 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні