Рішення

від 02.10.2008 по справі 13/231

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/231

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

02.10.08                                                                                           Справа№ 13/231

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою МПП фірми „Інженер”, с.Меденичі Дрогобицького райлну Львівської області

до відповідача: Держівської виправної колонії №110 УДДУ ПВП у Львівській області, с.Держів Миколаївського району Львівської області

про  стягнення 15744,94грн.

Представники:

від позивача  –Медведик Л.О. –адвокат

від відповідача –не з”явився

Порушено провадження у справі за позовом МПП фірми „Інженер”, с.Меденичі Дрогобицького райлну Львівської області до відповідача: Держівської виправної колонії №110 УДДУ ПВП у Львівській області, с.Держів Миколаївського району Львівської області про  стягнення 15744,94грн.

        Заявою від 02.10.08р. уточнено позовні вимоги і виражено прохання про стягнення з відповідача 2967,50грн. основного боргу, 753,33грн. пені, 1200,00грн. витрат на послуги адвоката, 157,00грн. держмита та 118,00грн. витрат по інформаційно-технічному заезпеченню судового процесу.

Позивачем в судовому засіданні позов підтримано.

Відповідачем явки представника в судовому засіданні не забезпечено, заперечень по суті позову не направлено.

Суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності пояснень відповідача щодо заявлених позовних вимог та  його представника в судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких, на думку суду, достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

З'ясовано:

згідно укладеного договору від 30 травня 2007 року, мале приватне підприємство -фірма „ІНЖЕНЕР" (надалі - постачальник) зобов'язувалось постачати продукцію (ноги волові, жир воловий топлений, вим'я і т.п.) Держівській виправній колонії №110 (надалі -покупець), яка, в свою чергу, повинна була цей товар приймати та оплачувати його вартість.

З 15.06.2007 року по 25.09.2007 року, згідно накладних:: №50 від 31.05.07р. на суму 960,48грн.,  №73 від 15.06.2007 року на суму 828 грн. 29 коп.;  №47 від 10.07.2007 року на суму 1178 грн. 88 коп.; №23 від 09.08.2007 року на суму 813 грн. 12 коп.; №50 від 25.09.2007 року на суму 686 грн. 73 коп., поставлено продукції на суму 3507,02 грн.

В оплату отриманої продукції, 20 грудня 2007 року Держівською виправною колонією №110 перераховано 1000,00 грн. , а 26.06.08р. –500,00грн.

Таким чином, заборгованість становить 2967,50грн.

10 липня 2008 року позивачем направлено письмову вимогу до відповідача про проведення розрахунку, яка залишена без відповіді та задоволення.

За прострочення виконання грошового зобов”язання, позивачем, згідно ст.231 Господарського кодексу України, нараховано 0,1% пені за кожен день прострочки, яка складає 753,33грн.  

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1200,00грн. за адвокатські послуги, які надано адвокатом Медведиком Л.О., згідно договору від 19.05.08р. №1-5, оплату яких підтверджено видатковим касовим ордером №6 від 26.05.08р.

При винесенні рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони.          

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.п.1,2 ст. 231 Господарського кодексу України, Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: 2) за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 2967,50грн. та 753,33грн. 0,1% пені підтверджений поданими доказами, а тому підлягає до задоволення.

Що стосується вимог про стягнення 1200,00грн. адвокатських послуг, то ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на  інформаціно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача та кваліфікуються як господарські витрати.  

Відповідно до п.10 Роз”янення ВАСУ від 04.03.1998року № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України” із наступними змінами та доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов”язані із оплатою ними послуг юридичних фірм, правових організацій, адвокатів з наданням останніми правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, відносяться до збитків сторін і відшкодовуються в загальному порядку.

Проте, такі витрати повинні бути співрозмірними до ціни і складності позову. В даному випадку, з урахуванням обставин справи, зокрема, ціни позову, суд вважає їх завищеними і приходить до висновку про їх зменшення до 600,00грн. з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційних послуг покладаються на відповідача пропоційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49, 75, п.4 ст.80,82,83, 84, 85, 115,116 ГПК України, суд –

                                                         В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Держівської виправної колонії №110 УДДУ ПВП у Львівській області (с.Держів Миколаївського району, ЄДРПОУ 08563990) на користь МПП „Інженер” (с.Меденичі Дрогобицького району Львівської області, вул.Дрогобицька,11, код ЄДРПОУ 30084776) 2967,50грн. основного боргу, 753,33грн. пені, 600,00грн. адвокатських послуг, 37,20грн. держмита і 23,63грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

        4.В задоволенні позову в частині стягнення 600,00грн. адвокатських послуг, 120,24грн. держмита та 94,34грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу  - відмовити.

5.В частині стягнення 12024,11грн. пені –провадження у справі припинити.

Суддя                                                                                             Станько Л.Л.