Рішення

від 30.09.2008 по справі 25/145

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/145

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.09.08 р.                                                                                                       Справа № 25/145                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Сінтез Ойл” м. Донецьк

до відповідача   приватного підприємства „ВИК-компани” м. Донецьк

про стягнення    30125грн.00коп.

За участю:

представників  сторін:

від позивача:     Бутова Л.В. – начальник юридичного відділу (довіреність №  б/н від 01.01.2008);

від відповідача: не з'явився

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Сінтез Ойл” м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємства „ВИК-компани” м. Донецьк про стягнення 30125грн.00коп., у тому числі  заборгованість за поставлені нафтопродукти в сумі 12050грн.00коп., нараховані проценти в сумі 18075грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 0137-А2  від 18.03.2008, претензію № 80-юр  від 11.07.2008 на суму12050,00грн. з доказом про її направлення на адресу відповідача, лист № 81-юр від 14.07.2008 з доказом про його направлення на адресу відповідача, видаткову накладну № 03-14-3 від 20.03.2008, довіреність серії НБИ № 920852 від 19.03.2008, гарантійний лист.

30.09.2008  позивач через канцелярію господарського суду за супровідним листом (вих. № 106-юр від 22.09.2008) надав супровідний лист про направлення акту звірки на адресу відповідача з доказом про його направлення (квитанція №9651 від 15.09.2008), акт звірки розрахунків від 15.09.2008, копію довідки з ЄДРПОУ № 101-7207, пояснення до позовної заяви, довіреність на представника.

Перелічені документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

В  поясненнях до позовної заяви (вих. № 104-юр від 15.09.2008), поданих на виконання ухвали суду про порушення справи,  позивач зазначив, що пеня застосовується як штрафна санкція за невиконання грошового зобов'язання по своєчасній оплаті. Нараховується пеня в процентному відношенні до ставок НБУ за кожен день прострочення. Оплата пені регулюється ст. ст. 230-232 ГК України. Розмір пені оговорюється сторонами в договорі. Відповідно до розрахунку пені по договору  розмір пені становить 1188,50коп. (період прострочення з 22.03.2008 по 18.08.2008 за 150 днів).

Сплата відсотків застосовується як економічна санкція за всі випадки користування чужими грошовими коштами та регулюється ст. 536 ЦК України та  ст. 198 ГК України.  Розмір відсотків встановлюється за згодою сторін в договорі. В договорі поставки сторони узгодили стягнення відсотків за несвоєчасну оплату отриманого товару в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення. Стягнення з боржника, що порушив зобов'язання, відсотків не перешкоджає стягненню з нього пені за порушення строків виконання  зобов'язання.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не представив. Ухвала про порушення справи була направлена на його адресу рекомендованим листом з повідомленням, про що свідчить штамп реєстрації вихідної кореспонденції господарського суду.

В силу приписів ст. 75  Господарського  процесуального  кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

18.03.2008 між   ТОВ „Торгівельна компанія „Сінтез Ойл” (Постачальник) та   ПП „ВИК-компани” (Покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №0137-А2.

          На виконання умов зазначеного договору позивач за  видатковою накладною № 03-14-3 від 20.03.2008 поставив відповідачу   бензин А-92 в кількості 500л та дизельне пальне в кількості 1500л на загальну суму   12050грн.00коп.

          Факт отримання  відповідачем   товару підтверджується    зазначеною накладною, підписаною його  уповноваженим представником,  та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБИ № 920852 від 19.03.2008, виданої на ім'я Мяшкуренко  Б.А.

          Відповідно до п. 3.1. договору № 0137-А2 від 18.03.2008 Покупець здійснює розрахунок за  отриманий товар в національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання партії товару. Момент отримання відповідає даті, зазначеній в накладній Постачальника.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

          В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач  прийнятий товар  не оплатив.

          Загальна сума заборгованості становить 12050грн.00коп.

           Позивачем на адресу відповідача були направлені претензія на суму 12050,00грн. (вих. № 80-юр  від 11.07.2008) та лист в доповнення до претензії (вих. № 81-юр від 14.07.2008), які залишені останнім без відповіді та задоволення.          

На момент прийняття рішення по справі документи в підтвердження погашення відповідачем  заборгованості  в сумі 12050грн.00коп. або в підтвердження відсутності боргу в матеріалах справи відсутні, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п.  5.2. договору № 0137-А2 від 18.03.2008,   ст. 198 Господарського кодексу України, ст.  536 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу  відсотки по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами постачальника. Відсотки нараховані за період з 22.03.2008 по 18.08.2008 (за 150 днів). Відповідно до розрахунку  відсотки по невиконаним грошовим зобов'язанням становлять   18075грн.00коп.

Крім того, в поясненнях до позовної заяви (вих. № 104-юр від 15.09.2008) позивач, з посиланням на  ст. ст. 230-232 ГК України та умови договору, розрахував пеню, виходячи з  подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, за період з  22.03.2008 по 18.08.2008 (за 150 днів). Відповідно до розрахунку розмір пені складає 1188грн.50коп.

Вимоги позивача  стосовно стягнення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

В силу приписів  ст. 536 Цивільного кодексу України, за   користування   чужими   грошовими   коштами   боржник зобов'язаний   сплачувати   проценти,  якщо  інше  не  встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства.

          Сторони в договорі вправі зазначити розмір процента  як майнової санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання. При  цьому, такий відсоток буде вважатись неустойкою (штрафом чи пенею), оскільки в якості  наслідків порушення зобов'язання ст. 611 Цивільного кодексу України передбачена  саме сплата неустойки,  сплата процентів ст. 611 ЦК України не закріплена.

          До того ж , з огляду на ст. 536 ЦК України, кредитор вправі вимагати від боржника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Частина 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачає, виконання зобов'язання (основного зобов'язання)  забезпечується, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зокрема, виконання зобов'язання забезпечуються неустойкою.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Як вбачається з договору поставки нафтопродуктів, у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення (п. 5.1. договору).

В свою чергу, п. 5.2. договору закріплює, у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару Покупець додатково до суми боргу та пені сплачує Постачальнику відсоток по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 1% від суми боргу за кожен день користування чужими грошовими  коштами постачальника.

З аналізу перелічених статей Цивільного кодексу України, виходить, що Сторони в договорі  передбачили нарахування пені, в одному випадку, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 5.1. договору), в іншому – в розмірі 1% (п. 5.2. договору).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 передбачено, розмір пені, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже,  приписами положень даної статті Закону встановлений граничний розмір пені, який не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, з урахуванням приписів діючого законодавства,  вимоги позивача  в частині стягнення штрафних санкцій підлягають задоволенню в сумі  1188грн.50коп. - пеня, оскільки її нарахування та розмір відповідають умовам договору (п. 5.1. договору), приписам  ст. ст. 231,  232 Господарського кодексу України,  ст. 258 Цивільного кодексу  України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

В частині стягнення 16886грн.50коп. – нарахованих відсотків (пені) відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі  вищенаведеного, згідно ст. ст.  258, 509, 526, 530, 536, 548, 549, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України,  ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позовні  вимоги  товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Сінтез Ойл” м. Донецьк до приватного підприємства „ВИК-компани” м. Донецьк про стягнення 30125грн.00коп., у тому числі  заборгованість за поставлені нафтопродукти в сумі 12050грн.00коп., нараховані проценти в сумі 18075грн.00коп., задовольнити частково в сумі 13238грн.50коп., у тому числі заборгованість за поставлені нафтопродукти в сумі 12050грн.00коп.,  пеня в сумі 1188грн.50коп.

В частині стягнення 16886грн.50коп. – нарахованих відсотків (пені) відмовити за необґрунтованістю нарахування.

          Стягнути з приватного підприємства „ВИК-компани” (83055, м. Донецьк, вул. Щорса, б. 26-а, кв.8; р/р 26000301711317 в Кальміуському відділенні ПІБ м. Донецька, МФО 335322, код ЄДРПОУ 31178629) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Сінтез Ойл” (83016, м. Донецьк, вул. Кірова, 45; р/р 26006175307121 в Лівобережному відділенні ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, код ЄДРПОУ 35636403)   основний борг в сумі 12050грн.00коп., пеню в сумі 1188грн.50коп., держмито в сумі  132грн.38коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 51грн.86коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Бойко І.А.