Постанова

від 16.07.2008 по справі 8/325-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000,

м. Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У

К Р А Ї Н И

16.07.2008                                                                            

  Справа № 8/325-АП-08

Господарський суд

Херсонської області у складі судді

 Хом'якової В.В. при секретарі

Шульженко Г. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом Державної податкової інспекції у

м.Херсоні

до відповідача - 1: приватного

підприємця ОСОБА_1 

до відповідача - 2: відкритого акціонерного товариства

"Херсонський комбінат хлібопродуктів"

про 

стягнення грошової суми за договором купівлі - продажу, укладеного між

відповідачами у розмірі 208342 грн.

за участю представників

сторін:

від позивача - ДПІ

Іващенко Р.М. дов. № 15417/9/10-105 від 28.12.07 р.

від першого відповідача -

не прибув.

від другого відповідача -

нач. юр. відділу Смолієнко В.М. дов. № 2209/07 від 24.12.07 р.

          Державна податкова інспекція у м.

Херсоні звернулась до суду з позовом про стягнення з приватного підприємця

ОСОБА_1 (першого відповідача) на користь ВАТ «Херсонський комбінат

хлібопродуктів»грошових коштів в сумі 208342 грн. та стягнення з ВАТ

«Херсонський комбінат хлібопродуктів»на користь держави грошові кошти в сумі

208342 грн. позов мотивовано посиланням на приписи п. 11 ст. 10 Закону “Про

державну податкову службу в  Україні”,

який передбачає право  державної

податкової інспекції подавати до судів позови до підприємств, установ,

організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход

держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках -коштів,

одержаних без установлених законом підстав. 

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України

спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених

законом,  підвідомчі адміністративним

судам. До початку діяльності адміністративних судів, адміністративні справи,

підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального

кодексу України 1991 року, вирішують відповідний господарський суд за правилами

Кодексу адміністративного судочинства (п. 6 Прикінцевих та перехідних положень

КАС України).  Ст. 12 ГПК України

передбачала віднесення до компетенції господарських судів  спорів, що виникають при  укладанні, зміні, розірванні і виконанні

господарських договорів та  з  інших підстав. 

          Позивач посилається на те, що 14

листопада 2006 року ПП ОСОБА_1. та ВАТ «Херсонський комбінат

хлібопродуктів»уклали письмову угоду № 1463 купівлі-продажу висівок пшеничних,

виконуючи яку за період 15 листопада 2006 року - 2 грудня 2006 року  ПП ОСОБА_1. поставив ВАТ висівок на загальну

суму 34723 грн. 56 коп.  Купівля-продаж

продукції оформлена видатковими та податковими накладними, вартість висівок

сплачена в безготівковій формі. Правочин, здійснений  відповідачами, згідно з  ч. 1-3, 5,6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України

є нікчемним, оскільки постановою Білозерського райсуду Херсонської області від

27 грудня 2007 року визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ, припинено

підприємницьку діяльність ПП ОСОБА_1 з 15 вересня 2006 року. Позивач зазначає,

що на момент здійснення угоди  1-й

відповідач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності. ПП ОСОБА_1. не

здійснював підприємницької діяльності, документів  стосовно здійснення господарської діяльності

не підписував, фінансових операцій не проводив. Однією із цілей здійснення

діяльності 1-м відповідачем є отримання надприбутків при несплаті податків.

Якщо правочин вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства, згідно з ч. 1 ст. 203. Ч. 2 ст. 215 ЦК України такий правочин є

нікчемним, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Стягнення

в доход держави коштів за такою нікчемною угодою є санкціями за вчинення

правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Представник

позивача в судовому засіданні просить задовольнити позов.

                Перший відповідач  ПП ОСОБА_1. в судове засідання  не прибув, відзиву на позовну заяву  до суду не надіслав.

      Другий відповідач ВАТ «Херсонський

комбінат хлібопродуктів»проти позову заперечує, мотивуючи тим, що  юридичним наслідком скасування державної

реєстрації фізичної особи-підприємця є здійснення публікації у

спеціалізованому  друкованому засобі

масової інформації, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів.

Факт скасування державної реєстрації не може мати наслідком недійсності  всіх угод, укладених з моменту державної

реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.  Відсутні докази того, що в момент укладання

угод  сторони діяли з метою, яка

суперечить інтересам держави та суспільства. При укладенні договорів перший

відповідач  представив для огляду

оригінали всіх установчих документів і надав копії до договору. Представлені

документи були оформлені належним чином, тому у другого відповідача  не виникло ніяких сумнівів щодо їх відповідності

чинному законодавству. Першим відповідачем 

було надано платіжне доручення № 27 від 27.02.2007р. про сплату

приватним підприємцем ОСОБА_1 податку до УДК у Херсонській області, що говорить

про те, що  ПП ОСОБА_1.   мав в банку розрахунковий рахунок зі

зразками підпису самого підприємця, нотаріально завірені. Тому договір

купівлі-продажу укладався безпосередньо з ПП ОСОБА_1, видаткова та податкова

накладні виписувалися приватним підприємцем ОСОБА_1 і кошти за отриманий товар

перераховувались на розрахунковий рахунок саме ОСОБА_1, а значить саме ОСОБА_1.

розпоряджався коштами і платив (чи мав платити) податки і всі обов'язкові

платежі. Постановою господарського суду Херсонської області від 04.09.2007р. у

справі № 8/274-АП-07 визнано не чинним податкове повідомлення-рішення №

0003732301/0 від 26.06.2007, яким було зменшено нашому підприємству суму

бюджетного відшкодування, у тому числі і за господарською операцією з ПП

ОСОБА_1. у листопаді-грудні 2006р. За даними сайту ДПА України в період

укладення спірного договору купівлі-продажу ПП ОСОБА_1. був зареєстрований в

Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво платника податку на додану вартість,

мав розрахунковий рахунок в «Кредитпромбанку». Укладений спірний договір не

являється нікчемним за законом, тому у позивача немає законної підстави

застосовувати санкції, передбачені ст. 208 ГК України.

         Представник другого відповідача в

судовому засіданні просить відмовити у позові ДПІ.

          Розглянувши матеріали, заслухавши

представників сторін, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за

наступних підстав.

          Приватний підприємець ОСОБА_1

зареєстрований як платник податків ДПІ у Білозерському районі  з 30.05.06, подавав звітність до податкової

інспекції та сплачував задекларовані податкові зобов'язання, в тому числі з ПДВ

та єдиного податку у четвертому кварталі 2006 року, тобто, у періоді здійснення

господарських операцій з продажу висівок ВАТ „Херсонський КХП”.

          Постановою Білозерського райсуду

Херсонської області від 27 грудня 2007 року (набрала законної сили 5 січня 2008

року) визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ, припинено підприємницьку

діяльність ПП ОСОБА_1 з 15 вересня 2006 року. 

Цим судовим рішенням встановлено, що із серпня 2006 року ПП ОСОБА_1. не

займався підприємницькою діяльністю, а передав свої реєстраційні документи

своєму знайомому ОСОБА_2 Ніяких первинних документів не підписував, банківських

операцій не здійснював, договорів не укладав. 

Особу, яка проводила діяльність від імені ПП ОСОБА_1, не встановлено.

          Стаття 203 Цивільного кодексу України

визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Зміст правочину не може суперечити  цьому

кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності.

У

відповідності до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське

зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками

господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності), недійсним повністю або в частині.

          За змістом ст.208 ГК України якщо

господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в

обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави

за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі

виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход

держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на

відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе

одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або

належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход

держави.

          За статтею 228 Цивільного кодексу

України правочин, вчинений з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави

і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже,

-нікчемним. Визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, що слідує

із частини 2 статті 215 ЦК України.

          Головною умовою віднесення даної

угоди до нікчемних у зв'язку з тим, що вона укладена з метою, за відомо

суперечною інтересам держави та суспільства, є наявність мети або умислу сторін

на вчинення таких дій, тобто, необхідно наявність умислу сторін або сторони на

ухилення від сплати податків до бюджетів різних рівнів. Суд вважає, що відсутні

докази того, що угода між відповідачами 

вчинена з метою суперечною інтересам держави і суспільства -з метою

приховування доходів  від оподаткування,

як це зазначено в позовній заяві.  У

відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або

заперечення. ДПІ не надала  доказів того,

що приватний підприємець або комбінат 

хлібопродуктів при купівлі-продажу висівок мали намір порушити вимоги

закону  або мали мету, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства, доказів того, що  відбулось фактичне порушення інтересів держави

або суспільства в результаті реалізації угоди. Сама по собі угода купівлі-продажу  не є такою, що суперечить інтересам держави

та суспільства, оскільки ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів” при

виконанні господарського зобов'язання по оплаті придбаного ним у приватного

підприємця товару, сплатив йому вартість товару з урахуванням ПДВ, фінансові

операції ним відображені у бухгалтерській звітності і з цих операцій сплачені

всі передбачені чинним податковим законодавством податки, тому з його боку факт

ухилення від сплати податків матеріалами справи не доведений, а тому  він не може відповідати за дії, вчинені

першим відповідачем.  При розгляді

Білозерським районним судом Херсонської області справи про визнання недійсними

реєстраційних документів і скасування державної реєстрації ПП ОСОБА_1 встановлено,

що перший відповідач був зареєстрований як платник податків і факту ухилення

від сплати податків цим рішенням суду не досліджувалось та відповідно не

встановлено. Та обставина, що за приватного підприємця здійснювала

підприємницьку діяльність інша особа, не є доказом проведення господарських

операцій з метою ухилення від оподаткування цих операцій.           До того ж райсуду в якості доказу

було надано тільки письмове пояснення приватного підприємця органу податкової

міліції.  

          Як вбачається з позову, ДПІ,

обґрунтовуючи позов, посилається  на

протиправність умислу  у ПП Ненова, а

саме те, що останній не сплачував загальнообов'язкові податки та збори.

Наявність умислу не підтверджується рішенням районного суду, оскільки предметом

дослідження у такій справі було відповідність реєстраційних  документів вимогам чинного законодавства, а

не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час

підприємницької діяльності суб'єкта. Судження, висновки суду, викладені в описовій

та мотивувальній частинах рішення Білозерського районного суду Херсонської

області, яким були визнані недійсними реєстраційні документи першого

відповідача з 15.09.06, не є обов'язковими для господарського суду. Рішення

суду в цивільній справі, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського

суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішення районного суду не звільняє господарський суд від встановлення наявності

умислу на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства. Факт  припинення в судовому порядку реєстрації ПП

ОСОБА_1 та його свідоцтва платника ПДВ 

не є підставою  для визнання  недійсними всіх угод, укладених з моменту

його державної реєстрації. У статті 11 КАС зазначено, що суд вживає передбачені

законом  заходи, необхідні для з'ясування

всіх обставин у справі, у тому числі щодо 

виявлення та витребування доказів із власної ініціативи, і повинен

запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної  ініціативи витребувати докази, яких , на його

думку, не вистачає. Позивач не надав суду витребувані ухвалою від 5 червня 2008

року документи - докази, які засвідчують факт порушення відповідачами інтересів

держави в галузі оподаткування; докази факту заниження відповідачами податкових

зобов'язань за результатами виконання спірних угод у відповідних періодах;

докази проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ПП

ОСОБА_1 (витяг з Держреєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців),

довідку про зняття ПП ОСОБА_1 з податкового обліку; довідку про стан сплати ПП

ОСОБА_1. податків у період листопад-грудень 2006 року; докази притягнення гр-на

ОСОБА_2 до відповідальності за фіктивне підприємництво; протокол допиту гр.

ОСОБА_2; довідку про наявність або відсутність кримінальної справи відносно

гр-на ОСОБА_2

          За таких обставин суд констатує

недоведеність протиправності укладеної відповідачами угоди купівлі-продажу

висівок, тому суд не має можливості дійти висновку щодо нікчемності чи

правомірності даної угоди, тому немає підстав для стягнення коштів, як санкцій

за здійснення угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та

суспільства. Також суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з першого

відповідача на користь ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів»грошових коштів

в сумі 208342 грн. є перевищенням компетенції податкового органу, до функцій

якого не належить функції представлення інтересів суб'єктів господарювання в

судовому органі (ст. 1 Закону України „Про державну податкову службу в

Україні”).

          Судові витрати не стягуються.

          На підставі викладеного, та керуючись ст. 94, 159 -163,

167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

          1. В задоволенні позову відмовити.

          2. Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова

або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього

строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          3. Заява про апеляційне оскарження

постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її

проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до

статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                           Суддя                                                             

В.В. Хом'якова

Постанову

складено у повному обсязі

   та підписано 18 липня 2008 року.