Ухвала

від 23.10.2013 по справі 8/325-ап-08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/28422/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (далі -Товариство, відповідач-1)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011

у справі № 22-а-6658/08

за позовом державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - ДПІ)

до Товариства

та суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1, відповідач-2)

про стягнення коштів за договором купівлі-продажу.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року ДПІ звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом, в якому просила стягнути з відповідача-2 на користь Товариства отримані за нікчемним правочином кошти в сумі 208 342 грн., а також стягнути зазначену суму коштів з Товариства в доход держави.

Постановою названого суду від 16.07.2008 у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що податкова інспекція не довела належними засобами доказування факту укладення відповідачами спірного правочину без мети настання відповідних йому правових наслідків, а виключно з ціллю ухилення від оподаткування.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин СПД ОСОБА_1 не займався підприємницькою діяльністю та не вчиняв жодних дій щодо укладення та виконання розглядуваного правочину, що підтверджує посилання ДПІ на фіктивність цього правочину та його спрямування на порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду Херсонської області зі спору як помилково скасоване. При цьому скаржник наголошує, зокрема, на пропуску позивачем строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України (далі - ГК), під час звернення до суду з позовом про застосування оспорюваних адміністративно-господарських санкцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що в рамках виконання угоди від 14.11.2006 № 1463, укладеної відповідачами у справі, протягом листопада-грудня 2006 року СПД ОСОБА_1 (постачальник) поставив в адресу Товариством (покупець) сільськогосподарську продукцію (висівку пшеничну) загальною вартістю 208 342 грн. (у тому числі 34723,56 грн. ПДВ). Відповідач-1 оплатив поставку товару в повному обсязі, перерахувавши зазначену суму коштів на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_1

Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 25.12.2007 у справі № 2-А-100/2007 (яка набрала законної сили) було визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ СПД ОСОБА_1 та припинено його підприємницьку діяльність з 15.09.2006. При цьому судом встановлено, що з серпня 2006 року СПД ОСОБА_1 не займався підприємницькою діяльністю, жодних договорів не укладав та не здійснював господарських операцій, а передав свої реєстраційні документи іншій особі - ОСОБА_2

Наведені обставини було розцінено податковим органом як свідчення фіктивності угоди, укладеної відповідачами, а також як доказ свідомого укладення ними цього правочину з метою створення сприятливих податкових наслідків у податковому обліку Товариства та перенесення податкового навантаження на особу (СПД ОСОБА_1), яка не виконує свої податкові зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 названого Кодексу передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Застосування наведених положень Закону у розрізі функцій та повноважень податкової інспекції обмежується виключно тими правочинами, які порушують публічний порядок у сфері оподаткування. Іншими словами, передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження податкового органу на подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, поширюється на правочини, які є необхідною складовою схеми ухилення від оподаткування.

Вищий адміністративний суд Ураїни погоджується з наданою апеляційним судом кваліфікацією спірного правочину як такого, що був завідомо укладений його учасниками з метою, яка суперечила інтересам держави та була спрямована на ухилення від оподаткування.

Наведений висновок було зроблено апеляційним судом за наслідками ретельного аналізу обставин укладення та виконання цього правочин. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що зобов'язання з поставки товару в адресу Товариства фактично не були та не могли бути виконаними СПД ОСОБА_1 Наведене обумовлює правильність висновку податкового органу про те, що під час укладення цього правочину його учасники не бажали настання відповідинх йому правових наслідків; апеляційний суд також з'ясував, що СПД ОСОБА_1 у період виникнення спірних правовідносин не звітував до податкового органу, необхідну суму податків не сплатив.

А відтак суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно розцінив спірний правочин як механізм побудови сторонами цього правочину схеми ухилення від оподаткування.

У той же час оскільки санкції, передбачені частиною першою статті 208 ГК, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать до адміністративно-господарських санкцій у розумінні частини першої статті 238 ГК.

А відтак зазначені санкції можуть бути застосовані лише протягом строку, передбаченого статтею 250 ГК, а саме - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Як вбачається з установлених судами обставин справи, виконання спірного правочину відбулося у листопаді-грудні 2006 року, тоді як позовні вимоги заявлено ДПІ лише у травні 2008 року, тобто після спливу зазначеного строку.

У зв'язку з цим слід погодитися з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного позову безвідносно до мотивів, на яких таке рішення ґрунтується.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 22-а-6658/08 скасувати.

3. Постанову господарського суду Херсонської області від 16.07.2008 у справі № 22-а-6658/08 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько