Постанова

від 01.11.2006 по справі 37/99пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/99пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

01.11.06 р.                                                                             Справа № 37/99пд

10 годин 30 хвилин                         Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210)

за позовом прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в м. Маріуполі

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь

                             2) товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ

про: 1) визнання недійсним договору підряду № 4 від 5 травня 2003 року на виконання робіт з монтажу та футерівки димової труби, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та  товариством з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ;

        2) стягнення  з товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь грошових коштів на суму 56 000 грн., отриманих за договором  №  4 від 5 травня 2003 року;

        3)  стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь в доход держави 56 000 грн. – вартості наданих послуг за договором  №  4 від 5 травня 2003 року.

                                   Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Шкурідіної  І. О.

Представники:

Прокурор: Ульянова О. В. – за посвід. № 2025,

від позивача: Каракуркча Ю. В. - за дов. № 10091/10/10-013 від 2 червня 2006 року,

від першого відповідача: не з'явився, через канцелярію суду надана заява про розгляд справи без представника першого відповідача,   

від другого відповідача: не з'явився.   

СУТЬ СПОРУ:

        До господарського суду Донецької області 18 квітня 2006 року позивачем була заявлена позовна заява № 946/07/3-34 від 5 квітня 2006 року (т. 1 арк. справи 3-5) з урахуванням уточнень позовних вимог (т. 1 арк. справи 54-56, т. 2 арк. справи 81-82) до товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ про: 1) визнання недійсним договору підряду № 4 від 5 травня 2003 року на виконання робіт з монтажу та футерівки димової труби, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та  товариством з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ; 2) стягнення  з товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь 56 000 грн.; 3)  стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь в доход держави 56 000 грн. – вартість наданих послуг за оспорюваною угодою, розгляд якої згідно пунктів 6 та 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду підвідомчий  господарському суду Донецької області.         

         Оскільки позовна заява № 946/07/3-34 від 5 квітня 2006 року була подана прокурором м. Маріуполя в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в м. Маріуполі без дотримання вимог статті 79, пункту 6 частини 1, частин 3, 4 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Донецької області ухвалою від 18 квітня 2006 року (т. 1 арк. справи 1-2) залишив позовну заяву без руху, встановивши позивачу строк до 7 червня 2006 року для усунення недоліків.

         7 червня 2006 року ухвалою господарського суду Донецької області, у зв'язку з тим, що позивач усунув недоліки, що стали причиною залишення позовної заяви без руху, було відкрито провадження в адміністративній справі № 37/99 пд (т. 1 арк. справи 59-61) та призначено попереднє судове засідання на 26 червня 2006 року. Також, ухвалою від 7 червня 2006 року суд задовольнив надане клопотання позивача (т. 1 арк. справи 58) про витребування у Голосіївського районного суду м. Києва належним чином засвідченої копії рішення від 17 червня 2003 року та у товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь засвідченої належним чином копії платіжного доручення № 8 від 25 червня 2003 року про перерахування товариству з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ 56000 грн. та надіслав запит Голосіївському районному суду м. Києва щодо надання відповідних документів (т. 1 арк. справи 62). Ухвала суду від 7 червня 2006 року була отримана прокурором м. Маріуполя 9 червня 2006 року (т. 1 арк. справи 67), державною податковою інспекцією м. Маріуполя 15 червня 2006 року (т. 1 арк. справи 66), першим відповідачем 16 червня 2006 року (т. 1 арк. справи 65). Відповідно до конверта повернення та поштового повідомлення (т. 1 арк. справи 63-64) другий відповідач за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 5, не знаходиться.

         На попереднє судове засідання 26 червня 2006 року з'явились лише представники позивача, перший та другий відповідач на попереднє судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду від 7 червня 2006 року не виконали, причини нез'явлення суду не повідомили. Ухвалою від 26 червня 2006 року (т. 1 арк. справи 78-79) господарський суд Донецької області задовольнив клопотання прокурору та позивача щодо зупинення розгляду справи № 37/99пд (т. 1 арк. справи 75) на строк до отримання судом документів, необхідних для розгляду справи по суті, від державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Управління Державної реєстрації Маріупольської міської ради, Маріупольського відділення УПМ ДПА у Донецькій області, міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, Голосіївського районного суду м. Києва, Головного управління статистики м. Києва, позивача та ухвалив суду надіслати запит до Головного управління статистики м. Києва щодо надання довідки про наявність товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Також, ухвалою від 26 червня 2006 року господарський суд Донецької області зобов'язав позивача після отримання документів від державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Управління Державної реєстрації Маріупольської міської ради, Маріупольського відділення УПМ ДПА у Донецькій області, міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя надати їх господарському суду Донецької області. Ухвала суду від 26 червня 2006 року була отримана прокурором м. Маріуполя 1 липня 2006 року (т. 1 арк. справи 81), державною податковою інспекцією м. Маріуполя 30 червня 2006 року (т. 1 арк. справи 82), першим відповідачем 6 липня 2006 року (т. 1 арк. справи 85). Відповідно до конверта повернення та поштового повідомлення (т. 1 арк. справи 83-84) другий відповідач за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 5, не знаходиться.

        26 червня 2006 року господарським судом Донецької області був надісланий запит до Головного управління статистики м. Києва щодо надання довідки про наявність товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (т. 1 арк. справи 80).

        18 липня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов лист № 13-4185 від 5 липня 2006 року Головного управління статистики м. Києва (т. 1 арк. справи 86), згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

         8 вересня 2006 року суд у зв'язку з тим, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 26 червня 2006 року, надіслав позивачу лист (т. 1 арк. справи 88), в якому просив позивача виконати вимоги ухвали суду від 26 червня 2006 року у повному обсязі.

         9 жовтня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов лист № 18248/10/10-013 від 5 жовтня 2006 року (т. 2 арк. справи 1) державної податкової інспекції в м. Маріуполі з доданням документів, витребуваних ухвалою суду від 26 червня 2006 року.

        Ухвалою від 9 жовтня 2006 року господарський суд Донецької області поновив за ініціативою суду провадження по справі № 37/99 пд (т. 2 арк. справи 69-70) та призначив по адміністративній справі № 37/99 пд попереднє судове засідання на 25 жовтня 2006 року.

        У попередньому судовому засіданні 25 жовтня 2006 року прокурор та позивач підтримали позовні вимоги. Перший та другий відповідачі у попереднє судове засідання не з'явилися, причини неявки не пояснили, хоча про місце та час попереднього судового засідання були належним чином повідомлені. Про досягнення примирення сторони суд не повідомили.  Ухвалою від 25 жовтня 2006 року (арк. справи т. 2 арк. справи 71-72) суд закінчив підготовче провадження та призначив адміністративну справу № 37/99 пд до судового розгляду на 1 листопада 2006 року. Судом були вручені судові повістки позивачу та першому відповідачу, які розписалися в їх отриманні, другому відповідачу судова повістка була надіслана за адресою його державної реєстрації.

        1 листопада 2006 року відбувся судовий розгляд справи № 37/99пд, на який з'явився прокурор та представник ДПІ у м. Маріуполі, які підтримали заявлені по вимоги та уточнили їх виклавши в наступній редакції: 1) визнати недійсним договір підряду № 4 від 5 травня 2003 року на виконання робіт з монтажу та футерівки димової труби, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та  товариством з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ;  2) стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь грошових коштів на суму 56 000 грн., отриманих за договором  №  4 від 5 травня 2003 року; 3)  стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь в доход держави 56 000 грн. – вартості наданих послуг за договором  №  4 від 5 травня 2003 року. Перший відповідач надіслав заяву, в якій зазначив, що повідомлений про судовий розгляд, який просить провести без його присутності.

        Другий відповідач на судовий розгляд не з'явився. Щодо повідомлення другого відповідача про розгляд даної судової справи слід зазначити, що судом належним чином надсилалися поштою ухвали та додані до них матеріали, але зважаючи на відсутність другого відповідача за юридичною адресою ці документи були повернуті з відмітками пошти -  "адресат не розшуканий, адресат відсутній, не зареєстрований". Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України  в інформаційному листі № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", " адресат відсутній", з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.       .     

        Позивач – прокурор м. Маріуполя, що діє на підставі Закону України “Про прокуратуру” та державна податкова інспекція в м. Маріуполі, яка є органом державної влади та відповідно в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, що створена Указом Президента України "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій" № 760/96 від 22 серпня 1996 року зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 20 квітня 2000 року N 605/2000. ДПІ у м. Маріуполі діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями станом на 1 січня 2006 року, пунктом 11 частини 1 статті 10 якого передбачено, що державні податкові інспекції на виконання своїх функцій подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами.

        Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2003 року, яким були визнані недійсними установчі документи другого відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт” та свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його державної реєстрації, що свідчить, на думку позивача, про те, що вся діяльність особи, яка діяла від імені другого відповідача, мала метою здійснення діяльності поза межами правової відповідальності, з приховуванням доходів та ухиленням від сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів від результатів своєї діяльності.

       Перший відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь зареєстрований розпорядженням № 444р від 10 червня 1997 року виконавчого комітету Маріупольської міської ради народних депутатів (т. 2 арк. справи 37) як юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. справи 36, т. 2 арк. справи 22). Відповідно до статуту (т. 1 арк. справи 37-40, т. 2 арк. справи 24-36) товариство з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь зареєстроване за адресою: м. Маріуполь, вул. Купріна, 31/5. В акті перевірки юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності від 3 липня 2006 року (т. 2 арк. справи 61, 65-66) зазначено, що перший відповідач за адресою: м. Маріуполь, вул. Купріна, 31/5, не знаходиться, за даною адресою зареєстрований колишній директор товариства. Фактичне місцезнаходження першого відповідача – м. Маріуполь, вул. Італійська, 56.  Згідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серії АА № 930507 (т. 2 арк. справи 8-10) та довідки Донецького обласного управління статистики від 23 червня 1997 року (т. 2 арк. справи 39) товариство з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 24815578. 15 серпня 1997 року товариство з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість форми № 2-Р № 08482207 серії НВ № 211161 (т. 2 арк. справи 23). 14 вересня 2004 року товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Маріуполя були надані заяви про зняття з обліку платника податків (т. 2 арк. справи 38) та про виключення з реєстру платника податку на додану вартість (т. 2 арк. справи 41).

         Другий відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 29 січня 2003 року як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (т. 2 арк. справи 12). Відповідно до установчого договору (т. 2 арк. справи 14-15) та статуту (т. 2 арк. справи 16-17) товариство з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 5, засновниками якого є Шкільов Ю. В. та Манжур О. В. Відповідно до довідки Головного управління статистики у м. Києві № 1304185 від 5 липня 2006 року (т. 1 арк. справи 86) другий відповідач станом на 5 липня 2006 року значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за № 32303280, що також підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АА № 930507 (т. 2 арк. справи 2-7). Товариство з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва. 13 березня 2003 року другим відповідачем було одержане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість форми № 2-Р № 37054636 серії НБ № 233543 (т. 2 арк. справи 13). Відповідно до акту № 613/19-4013 від 2 липня 2003 року (т. 2 арк. справи 18) свідоцтво товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ про реєстрацію платника податку на додану вартість форми № 2-Р № 37054636 серії НБ № 233543 2 липня 2003 року було анульоване. Відповідно до листів державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (т. 2 арк. справи 62-64) товариство з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ перебувало на обліку в інспекції з 6 лютого 2003 року, знаходилося на загальновстановленій системі оподаткування, остання звітність була надана до податкового органу з податку на додану вартість за травень 2003 року.

        Представники прокурора та ДПІ у м. Маріуполі клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявили, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.

        Суд, заслухавши пояснення представників прокурору та ДПІ у м. Маріуполі, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -

ВСТАНОВИВ:

        Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини  від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка у відповідності до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що  кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку  незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

        Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

        У частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України міститься перелік обставин, які перевіряють суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно  того,  чи  вчинені вони у відповідності до вимог діючого законодавства.

        Право прокурора представляти інтереси держави в суді, подавати позови до суду та здійснювати інші процесуальні дії від імені держави та в інтересах держави передбачено пунктом 2 статті 121 Конституції України, пунктом 6 статті 20, статтею 36–1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року зі змінами та доповненнями.      

Пунктом 11 статті 10 Закону України  “Про  державну  податкову  службу  в  Україні” № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями, до функцій податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Звернення податкового органу з позовом щодо визнання угоди недійсною є примусовим заходом щодо стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, та відповідно публічно-правовою санкцією, застосування якої суб'єктом владних повноважень в порядку виконання покладених на нього законом функцій до суб'єктів підприємницької діяльності  повинно розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції  це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  Згідно статті 4 Закону України “Про державну  податкову службу в Україні” Державна податкова адміністрація України, якій підпорядковуються податкові адміністрації та інспекції на місцях, є центральним органом виконавчої влади. Даний спір є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме органу виконавчої влади, що реалізує в цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції на здійснення перевірки відповідачів щодо дотримання  вимог податкового та цивільного законодавства при укладанні, виконанні спірного господарського зобов'язання та сплати у зв'язку з цим виконанням податків. Таким чином, ця справа відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи. Під перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів, встановлений частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ця справа не підпадає.

Щодо оспорюваного позивачем договору, суд зазначає наступне.         

5 травня 2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та  товариством з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ був укладений договір підряду № 4 на виконання робіт з монтажу та футерівки димової труби (т. 1 арк. справи 38-40) на загальну суму 56000 грн., у тому числі податок на додану вартість 9333 грн. 33 коп.

Фактичне виконання договору підряду № 4 від 5 травня 2003 року  згідно наданих позивачем до матеріалів справи документів відбувалося наступним чином: 1) товариство з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ виконало роботи з монтажу та футерівки димової труби за договором підряду № 4 від 5 травня 2003 року, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2003 року (т. 1 арк. справи 42-43), податковою накладною № 1381/1 від 27 червня 2003 року на загальну суму 56000 грн., у тому числі податок на додану вартість 9333 грн. 33 коп. (т. 1 арк. справи 41), 2) товариство з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь згідно умов договору перерахувало кошти на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ за виконані роботи протягом 5 банківських днів після підписання акту приймання виконаних робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 25 липня 2003 року на загальну суму 56000 грн., у тому числі податок на додану вартість 9333 грн. 33 коп. (т. 1 арк. справи 57).  

Укладання та виконання договору підряду № 4 від 5 травня 2003 року на виконання робіт з монтажу та футерівки димової труби на загальну суму 56000 грн., у тому числі податок на додану вартість 9333 грн. 33 коп., також підтверджується актом ДПІ у м. Маріуполі № 15/23-6/24815578 від 12 січня 2006 року (т. 1 арк. справи 7-34) про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ “Термар” з питань дотримання вимог податкового, валютного  та іншого законодавства за період 1 жовтня 2002 року по 29 грудня 2005 року, а також  поясненнями відповідних посадових осіб податкового органу (т. 2 арк. справи 45-48), які зазначили, що товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь до складу валових витрат відповідно до декларації про прибуток підприємства за І півріччя 2003 року (т. 2 арк. справи 55) були віднесені витрати на придбання послуг серед яких є виконання будівельних робіт димової труби та димоходу за договором підряду № 4 від 5 травня 2003 року.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Маріуполі 19 червня 2006 року були надані належним чином засвідчені копії звітності товариства з обмеженою відповідальністю „Термар” м. Маріуполь по податку на додану вартість за травень, червень, липень 2003 року та по податку на прибуток за ІІ, ІІІ квартали 2003 року, довідка про наявність сплати товариством податку на додану вартість за травень, червень, липень 2003 року та податку на прибуток за ІІ, ІІІ квартали 2003 року, копії реєстраційних документів товариства з обмеженою відповідальністю „Термар” м. Маріуполь, а саме: копії свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість, установчого договору, заяви про зняття з обліку платника податків, довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, пояснення засновника товариства з обмеженою відповідальністю „Термар” м. Маріуполь щодо довідки форми № 4-ОПП, заяви про виключення з реєстру платника податку на додану вартість. .   

Виходячи з вищевикладеного, договір підряду № 4 від 5 травня 2003 року на виконання робіт з монтажу та футерівки димової труби був  укладений та виконаний  на загальну суму 56000 грн., у тому числі податок на додану вартість 9333 грн. 33 коп., першим та другим відповідачами повністю у травні 2003 року, тому згідно пункту 4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, який вступив в дію з 1 січня 2003 року, до спірних правовідносин застосовуються  норми Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, оскільки Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.  

Згідно пункту 11 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» № 02-5/111 від 12 березня 1999 року зі змінами, необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

         Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2003 року (т. 1 арк. справи 44) установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ - другого відповідача, зареєстровані Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 29 січня 2003 року, були визнані недійсними з 29 січня 2003 року. Крім того, цим рішенням було визнане недійсним з 13 березня 2003 року свідоцтво про реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ платником податку на додану вартість № 37054636. Вказане рішення було винесене судом з огляду на те, що реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ була здійснена з порушенням діючого законодавства на Шкільова Ю. В. та Манжура О. В., які пояснили, що не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, реєстрацію підприємства не здійснювали, гроші для створення підприємства не вносили, звіти та декларації не підписували, податки не сплачували, договори не підписували. Зазначене рішення  Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2003 року ніким не оскаржувалося та вступило в законну силу.

        У відповіді державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 14071/7/15-304 від 13 липня 2006 року на запит державної податкової інспекції у м. Маріуполі зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ звітувало з нульовими показниками за спрощеною системою оподаткування, остання податкова звітність була  надана товариством за травень 2003 року, та відкрита ліквідаційна процедура  товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ за рішенням суду.  

        Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. У договорі підряду № 4 від 5 травня 2003 року на виконання робіт з монтажу та футерівки димової труби зазначено, що він  був укладений товариством з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ від імені осіб, які не мали намір здійснювати господарську діяльність та не мали повноважень на підписання оспорюваного договору, що підтверджується вищенаведеним  рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2003 року. Податкова накладна № 1381/1 від 27 червня 2003 року на загальну суму 56000 грн., у тому числі податок на додану вартість 9333 грн. 33 коп. була підписана Шкільовим Ю.В.

        На виконання  рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2003 року свідоцтво товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ про реєстрацію його платником податку на додану вартість форми № 2-Р № 37054636 серії НБ № 233543 2 липня 2003 року було анульоване відповідно до акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 613/19-4013 від 2 липня 2003 року (т. 2 арк. справи 18).

        Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд приймає до уваги, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з вищезазначеного суд дійшов до висновку, що повноваження щодо звернення до суду прокурору та податкового органу підтверджені та відповідають вимогам закону, докази, які б свідчили про намір укладання оспорюваного договору № 4 від 5 травня 2003 року з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з боку товариства з обмеженою відповідальністю „Термар” в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі з врахуванням наслідків встановлених статтею 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року щодо застосування реституції при встановленні судом наявності винних дій у однієї зі сторін за договором – товариства з обмеженою відповідальністю “Морісопт”, м. Київ.

        Судові витрати відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на те, що позов заявлений суб'єктом владних повноважень до фізичної особи та те, що органи державної податкової служби звільнені від сплати судових витрат, не стягуються.

        Керуючись статтею 1 протоколу № 1 від 20 березня 1952 року до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року,  статтею 67, пунктом 1 частини 2 статті 92,  статтями 2, 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”  № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами і доповненнями, статтею 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статтями 6-14, 23, частиною 4 статті 94, статтями 11, 60, 72, 112, 121, 158-163, 167, 185,186, 254, 263, пунктами 2-1, 6, 7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до  Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

        Позов прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в м. Маріуполі до товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ про: 1) визнання недійсним договору підряду № 4 від 5 травня 2003 року на виконання робіт з монтажу та футерівки димової труби, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та  товариством з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ; 2) стягнення  з товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь грошових коштів на суму 56 000 грн., отриманих за договором  №  4 від 5 травня 2003 року; 3)  стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь в доход держави 56 000 грн. – вартості наданих послуг за договором  №  4 від 5 травня 2003 року, задовольнити повністю.

        Визнати недійсним договір підряду № 4 від 5 травня 2003 року на виконання робіт з монтажу та футерівки димової труби, укладений між  товариством з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь та товариством з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ, та виконаний на суму 56000 грн.

        Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Морісопт”, м. Київ (01000, м. Київ, вул. Тельмана, 5, код ЄДРПОУ 32303280, рахунок 26008325631 у ЗАТ „Інпромбанк”, м. Київ, МФО 322863) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь (87548, м. Маріуполь, вул. Італійська, 56, код ЄДРПОУ 24815578, рахунок 260049802028 в Укрсоцбанку м. Маріуполя, МФО 334185) грошові кошти на суму 56 000 грн. отримані за договором  №  4 від 5 травня 2003 року.

        Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Термар”, м. Маріуполь (87548, м. Маріуполь, вул. Італійська, 56, код ЄДРПОУ 24815578, рахунок 260049802028 в Укрсоцбанку м. Маріуполя, МФО 334185) в доход держави (код платежу 23030300, рахунок 31110106600052, отримувач УДК у м. Маріуполі, ЗКПО 24164947, банк отримувача УДК у Донецькій області, МФО 834016) суму 56 000 грн. – вартості наданих послуг за договором  №  4 від 5 травня 2003 року.

        Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті в повному обсязі та проголошена в судовому засіданні 1 листопада 2006 року в присутності прокурору та представника ДПІ у м. Маріуполі у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210)

        Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                              Яманко В.Г.           

вик. Тумасова О.А.,

т. 3056106                                                                                                                                                       Надруковано 6  примірників:

                                                                                                                                                                                   1. Позивачу – 2.

2. Відповідачам – 2.

3. Прок. Дон. Обл. – 1.

4. До справи – 1.   

Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.