Постанова

від 07.10.2008 по справі 17/156-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/156-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 жовтня 2008 р.                                                                                    № 17/156-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоКоробенка Г.П.,Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачаШевченко О.В. –дов. від 05.05.2008 року

відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

третьої особиШевченко О.В. –дов. від 13.05.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дочірнього підприємства "Либідь" Товариства з обмеженою відповідальністю "Беназір"

на ухвалуКиївського міжобласного апеляційного господарського  суду від 17.07.2008 року

у справі№ 17/156-08 господарського суду Київської області

за позовомФонду комунального майна Вишгородського району

доДочірнього підприємства "Либідь" Товариства з обмеженою відповідальністю "Беназір"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Вишгородська районна рада

провиселення із незаконно займаного приміщення

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України  А.Й.Осетинського від 06.10.2008 року у зв'язку з перебуванням  судді Полянського А.Г. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі № 17/156-08 господарського суду Київської області, утворено колегію суддів у складі: головуючий – Муравйов О.В., судді: Коробенко Г.П., Фролова Г.М.

У березні 2008 року Фонд комунального майна Вишгородського району звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Либідь" Товариства з обмеженою відповідальністю "Беназір", третя особа: Вишгородська районна рада, про виселення відповідача із незаконно займаного, раніше орендованого приміщення площею 295,20 кв.м. за адресою: м. Вишгород, пр. Шевченка, 1, що є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста району, у зв'язку з закінченням терміну дії Договору оренди комунального майна від 01.07.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно статті 785 Цивільного кодексу України у випадку закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендоване майно орендодавцю.  Оскільки договір оренди від 25.12.2000 року № 2 припинено, а відповідач відмовляється повернути орендоване майно позивачу в добровільному порядку, останній змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2008 року (суддя: Суховий В.Г.) по справі № 17/156-08 господарського суду Київської області порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Мотивуючи ухвалу, господарський суд з посиланням на статті 64, 65 Господарського процесуального кодексу України зазначає про те, що подані матеріали достатні для прийняття позовної заяви до розгляду.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.07.2008 року (судді: Рудченко С.Г. –головуючий, Гаврилюк О.М., Мельник С.М.) по справі № 17/156-08 господарського суду Київської області відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Либідь" Товариства з обмеженою відповідальністю "Беназір" на ухвалу господарського суду Київської області від 24.03.2008 року на підставі статей 64, 86, 106 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана вище ухвала місцевого господарського суду не підлягає оскарженню.

Не погоджуючиcь з ухвалою, Дочірнє підприємство "Либідь" Товариства з обмеженою відповідальністю "Беназір" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.07.2008 року по справі № 17/156-08 господарського суду Київської області, в якій просить ухвалу апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати до Київського міжобласного апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Либідь" Товариства з обмеженою відповідальністю "Беназір" на ухвалу господарського суду Київської області від 24.03.2008 року у справі № 17/156-08, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм процесуального права. Зокрема, заявник зазначає про те, що відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників провадження, не може бути підставою для повернення чи відмови у прийнятті апеляційних та касаційних скарг, які оформленні відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, при відсутності прямої заборони в Господарському процесуальному кодексі України на їх оскарження. Крім того, скаржник зазначає, що порушуючи провадження у справі № 17/156-08 та приймаючи відповідну ухвалу від 24.03.2008 року, суддя господарського суду Київської області зобов'язаний був правильно визначити підвідомчість даної справи та в порядку пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України відмовити у прийнятті  позовної заяви Фонду комунального майна Вишгородського району.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та третьої  особи, присутнього у судовому засіданні, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм процесуального права при винесенні ухвали, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про судоустрій України" учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Либідь" Товариства з обмеженою відповідальністю "Беназір" подана на ухвалу господарського суду Київської області від 24.03.2008 року про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду, яка була винесена на підставі статей 64, 65 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України в цілому та жодна з зазначених в ухвалі статей не передбачає випадків оскарження ухвали про порушення провадження у справі.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм та фактичних обставин справи вбачається, що висновок суду апеляційної інстанції щодо поданої апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, яка не підлягає оскарженню, а тому виключає перегляд судового акта в апеляційному порядку, відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.07.2008 року у справі № 17/156-08 господарського суду Київської області.

Крім того, колегія суддів, вважає за необхідне відзначити наступне.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із статтею 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі —позивачами і відповідачами — можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що  місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Отже, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм процесуального права при винесенні ухвали не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Либідь" Товариства з обмеженою відповідальністю "Беназір"  залишити без задоволення.

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.07.2008 року у справі № 17/156-08 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий                                                                              О.Муравйов

Судді                                                                                          Г.Коробенко

                                                                                         Г. Фролова