Рішення

від 20.02.2012 по справі 4/259пд/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГА НСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВ В, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.12 Справа № 4/259пд/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерног о товариства “Луганське регі ональне управління автобусн их станцій”, м. Луганськ

до Приватного підприємс тва “Схід - Авто”, м. Первома йськ Луганської області

про врегулювання розбіжн остей, що виникли при укладан ні договору

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судов ого засідання: Макаренко В.А.

в присутності представ ників:

від позивача - ОСОБА_1 , довіреність № 1/1-3 від 10.01.2012;

від відповідача - Чередн іченко С.С.- директор, довідка з ЄДРПОУ № 40048 від 06.08.04;

- ОСОБА_2 , довіреність б/н від 04.01.2012;

- ОСОБА_3 , договір про надання правово ї допомоги № 12/12/11-2 від 12.12.2011, свідоц тво № НОМЕР_1 від 09.06.2010, довір еність № 28/03/11-1 від 28.03.2011.

У судовому засіданні 0 9.02.2012 у справі № 4/259пд/2011, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 20.12.2012. Рішення господ арського суду Луганської обл асті виноситься 20.02.2012.

Суть спору: позивачем з аявлено вимогу про вирішенн я розбіжностей, що виникли пр и укладанні договору про над ання послуг автостанцією пер евізникові №99/4 від 21.10.2011 між Публ ічним акціонерним товариств ом “Луганське регіональне уп равління автобусних станцій ” та Приватним підприємством “Схід - Авто”, а саме: не включа ти п.п. 1,5, 2.1.11, 2.1.12 протоколу р озбіжностей від 03.11.2011 до Догово ру №99/4 від 21.10.2011, а п.п. 2.1.6, 2.3.7, 2.3.11, 2.3.12, 3.1, 3.3 т а п. 3.5 договору викласти в запр опонованій позивачем редакц ії (з урахуванням заяви про у точнення позовних вимог від 25.01.2012 №1/1-124).

Представниками відповідач а у судовому засіданні 10.01.2012 под ано відзив на позовну заяву № 2 від 04.01.2012, в якому відповідач не визнає позовні вимоги в повн ому обсязі, просить суд відмо вити в їх задоволенні за необ ґрунтованістю та надав обґру нтування своїх доводів за ко жним пунктом, щодо якого стор они не дійшли згоди.

Позивач з доводами відпові дача не погодився та надав ві дповідні заперечення.

Представник позивач а у судовому засіданні 09.02.2012 над ав пояснення, яке судом розгл януте та долучається до мате ріалів справи.

Представник відповід ача у судовому засіданні 09.02.2012 н адав пояснення, яким зазначи в, що позивачем наведені пору шення при розрахунку розміру обов' язкових послуг, що над аються автостанцією перевіз никові, розмір обов' язкових послуг, що надаються автоста нцією перевізникові на рівні 15 відсотків є таким, що не відп овідає вимогам закону. Вказа не пояснення судом долучаєть ся до матеріалів справи.

Представник відповідача надав у судовому засіданні 09. 02.2012 клопотання, в порядку ст. 22 Г ПК України, яким просить залу чити до матеріалів справи ко пію протоколу від 13.11.2011 узгодже ння розбіжностей до договору про надання послуг автостан цією перевізникові №99/4 від 21.10.20 11. Вказане клопотання судом ро зглянуте, задоволене та долу чається до матеріалів справи з наданим протоколом.

Представник позивач а у судовому засіданні 20.02.2012 на дав до суду пояснення, яким за значив, що заперечення відпо відача щодо незаконності вик ористання позивачем звітнос ті за 2010 рік при розрахунку обо в' язкових послуг, що надают ься пасажирам, є необґрунтов аними. Вказане пояснення дол учається до матеріалів справ и.

Розглянувши документи і м атеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового проц есу, оцінивши надані сторона ми докази своїх вимог і запер ечень до суті спору, їх належн ість, допустимість, достовір ність кожного окремо і у суку пності без надання жодному д оказу пріоритету або вищої с или, господарський суд,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявл ених вимог позивач посилаєть ся на наступне.

Приватне підприємство «Сх ід - Авто»(далі ПП «Схід - Авто» ) є суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює пере везення пасажирів міжобласн ими автобусними маршрутами: «Стаханов - Сєдове», «Стахано в - Харків».

Згідно зі ст. 32 Закону Україн и „Про автомобільний транспо рт" відносини автомобільного перевізника із власниками а втостанцій визначаються дог овором, який є обов'язковим, а предметом договору автомобі льного перевізника, що здійс нює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загаль ного користування, з власник ами автостанцій є надання по слуг та виконання робіт, пов'я заних з відправленням і приб уттям пасажирів.

Власником автостанцій, з як их здійснюють відправлення а втобуси відповідача, є ПАТ „Л уганське регіональне управл іння автобусних станцій", яке відповідно до законодавства здійснює діяльність щодо на дання автостанційних послуг пасажирам і перевізникам.

На виконання вимог ст. 32 Зако ну України „Про автомобільни й транспорт", листом № 1/1-1494 від 25.1 0.2011 позивач направив відповід ачу два примірники Договору про надання послуг автостанц ією перевізникові № 99/4 від 21.10.2011 (далі - Договір № 99/4 від 21.10.2011), в яко му сторонами є Публічне акці онерне товариство “Луганськ е регіональне управління авт обусних станцій” (далі- Власн ик, позивач) та Приватне підп риємство “Схід - Авто” (далі - П еревізник, відповідач). Відпо відач підписав договір з про токолом розбіжностей (а.с.27-28,то м 1).

Відповідач, не погодившись з надісланою пропозицією, ви клав свої заперечення у Прот околі розбіжностей до Догово ру № 99/4 від 21.10.2011 (лист № 61 від 03.11.2011).

Листом №1/1-1685 від 13.12.2011 позивач н аправив відповідачу протоко л узгодження розбіжностей ві д 13.12.2011 до Договору № 99/4 від 21.10.2011, ві дповідно до якого Власник (по зивач) приймає п. п. 2.1.8, 2.2.5, 3.4 та час тково п. 3.5 у редакції Перевізн ика (відповідач).

Позивач у позовній заяві за значив, що згода між позиваче м та відповідачем по пунктам 1.5, 2.1.6, 2.1.11, 2.1.12, 2.3.7, 2.3.11, 2.3.12, 3.1, 3.3 та частково по п. 3.5 Договору № 99/4 від 21.10.2011 у вс тановлені законодавством ст роки не була досягнута. Зазна чені пункти у редакції відпо відача суперечать нормам чин ного законодавства, а тому ма ють бути прийняті в редакції позивача.

Позивач звернувся з позово м до суду 21.12.2011, згідно штампу го сподарського суду Лугансько ї області, та просить розглян ути розбіжності, що виникли п ри укладанні договору про на дання послуг автостанцією пе ревізникові №99/4 від 21.10.2011 між Пуб лічним акціонерним товарист вом “Луганське регіональне у правління автобусних станці й” та Приватним підприємство м “Схід - Авто”, а саме: не включ ати п.п. 1,5, 2.1.11, 2.1.12 протоколу розбіжностей від 03.11.2011 до Догов ору №99/4 від 21.10.2011, а п.п. 2.1.6, 2.3.7, 2.3.11, 2.3.12, 3.1, 3. 3 та п. 3.5 договору викласти в за пропонованій позивачем реда кції. (з урахуванням заяви пр о уточнення позовних вимог в ід 25.01.2012 №1/1-124).

Оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо вк азаних пунктів договору № 99/4 від 21.10.2011, позив ач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач з позовними вим огами не погодився та надав в ідповідні заперечення.

Оцінивши матеріали справи та доводи представни ків сторін у їх сукупності, су д прийшов до наступного.

Статтею 181 ГК України в изначено загальний порядок у кладання господарських дого ворів, відповідно до якого го сподарський договір за загал ьним правилом викладається у формі єдиного документа, під писаного сторонами та скріпл еного печатками.

Відповідно до ст. 188 ГК У країни зміна та розірвання г осподарських договорів в одн осторонньому порядку, не доп ускаються, якщо інше не перед бачено законом або договором .

Сторона договору, яка вваж ає за необхідне змінити або р озірвати договір, повинна на діслати пропозиції про це др угій стороні за договором. Ст орона, яка отримала проект до говору, при згоді з його умова ми оформлює договір відповід но до вимог діючого законода вства і повертає один екземп ляр іншій стороні. При наявно сті окремих заперечень за до говором, сторона, що отримала проект договору, складає про токол розбіжностей, про що за значає у договорі, і у 20-ти денн ий строк направляє іншій сто роні 2 екземпляри протоколу р озбіжностей.

У разі, якщо сторони не дося гли згоди щодо зміни (розірва ння) договору або у разі неоде ржання відповіді у встановле ний строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересо вана сторона має право перед ати спір на вирішення суду. Як що судовим рішенням договір змінено або розірвано, догов ір, вважається зміненим або р озірваним з дня набрання чин ності даним рішенням, якщо ін шого строку набрання чинност і не встановлено за рішенням суду.

Публічне акціонерне товар иство “Луганське регіональн е управління автобусних стан цій” (згідно проекту договор у - Власник), позивач у справі , є суб' єктом підприємництв а, який володіє автостанціям и, розташованими на територі ї Луганської області, та здій снює діяльність щодо надання автостанційних послуг пасаж ирам і перевізникам.

Згідно п.3.2 Статуту, то вариство предметом своєї ді яльності обрало (у тому числі ) діяльність автомобільного регулярного транспорту; функ ціонування інфраструктури а втомобільного та міського тр анспорту та ін.

Отже, діючи в порядку, визн аченому ст.ст. 181, 188 ГК України, п озивач підписав договір № 99/4 від 21.10.2011 про надання посл уг автостанцією перевізнико ві.

Із наданих позивачем докум ентів вбачається, що останні й займає монопольне становищ е на ринку Луганської област і з надання послуг автостанц ій, в тому числі і рішення Адмі ністративної колегії Луганс ького обласного територіаль ного відділення Антимонопол ьного комітету України від 04.0 8.2006 № 01-29/3 по справі № 391 “Про поруш ення законодавства про захис т економічної конкуренції та накладення штрафу”.

Тобто, укладення спірног о договору між сторонами за п озовом є обов' язковим.

За своєю правовою природою договір № 99/4 від 21.10.2011 є до говором про надання послуг. Згідно ст. 901 ЦК Укра їни за договором про надання послуг одна сторона (виконав ець) зобов' язує за завдання м другої сторони (замовника) н адати послугу, яка споживаєт ься в процесі вчинення певно ї дії або здійснення певної д іяльності, а замовник зобов' язується оплатити виконавце ві зазначену послугу якщо ін ше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 32 Закону Ук раїни “Про автомобільний тра нспорт” та п.114 Правил надання послуг пасажирського автомо більного транспорту, затверд жених Постановою Кабінету Мі ністрів України 18.02.1997 за № 176 (дал і - Правила) правовідносини, як і виникають між перевізником та автостанцією регулюються договором, яким визначаютьс я перелік, обсяги послуг, їх ва ртість і порядок проведення розрахунків. Згідно з п.7.1.1. Тип ового технологічного процес у надання послуг автостанцій та автовокзалів затверджено го Наказом Міністерства тран спорту України № 565 від 28.08.2001 за д оговором перевізник здійсню є перевезення пасажирів, а ав тостанція надає йому певний обсяг послуг і продає квитки протягом всього терміну до в ідправлення автобуса в рейс. Частка підприємства автоста нцій у виторгу від продажу кв итків, у разі укладення цього договору, складає певний від соток, який обумовлюється ци м договором.

В даному випадку між сторон ами виникли розбіжності при укладанні зазначеного Догов ору.

За протоколом розбі жностей, п. 1.5 договору в р едакції позивача відсутній.

В редакції відповідача за пропоновано доповнити Догов ір п. 1.5 наступного змісту:

«Додаткові послуги, що можу ть бути надані Власником Пер евізникові, які не регламент овані вимогами ст. 36 Закону Ук раїни «Про автомобільний тра нспорт», надаються Власником виключно у випадку укладанн і іншого ніж цей Договору на н адання додаткових послуг».

В обґрунтування вказаної р едакції відповідач зазначив , що метою будь-якого Договору є, в тому числі, прогнозування тих чи інших обставин, що можу ть виникнути в процесі викон ання такого договору і наявн ість домовленості про дії ст орін у разі виникнення таких обставин. Відповідач не викл ючає можливості, що після укл адення Договору позивач буде трактувати предмет Договору не так, як його розуміє відпов ідач. В п. 1.1. Договору наявна фр аза «а також інші послуги... », відповідач не викл ючає можливості того, що під ц ією фразою позивач має на ува зі якісь додаткові послуги, щ о не регламентовані ст. 36 «Зак ону України «Про автомобільн ий транспорт». Також відпові дач не може виключати можлив ості того, що за такі додатков і послуги позивач має намір с тягнути з відповідача грошов і кошти. Тому доповнення Дого вору пунктом 1.5. є вкрай доціль ним.

Дана пропозиція судом відх иляється з огляду на наступн е.

В пункті 1.1 Договору № 99/4 від 21.1 0.2011 зазначено предмет договор у, до якого входять послуги, що Власник надає Перевізникові на території своїх автостан цій.

Тобто, предмет договору кон кретизовано і зайвий раз йог о вказувати не має необхідно сті, а надання будь-яких інших додаткових послуг Власником , не передбачених зазначеним договором, не буде мати під со бою правових підстав.

Пункт 1.1. Договору № 99/4 від 21.10.2011 в же містить предмет договору з переліком послуг, які надаю ться Відповідачу з посилання м на Закон України «Про автом обільний транспорт».

Крім того, у розділі 2.1 зазнач еного договору вказано послу ги, які зобов'язаний надавати Власник, і за які він отримує плату.

З огляду на викладене, суд в важає, що включати п. 1.5 в редак ції відповідача до Договору № 99/4 від 21.10.2011 не має необхідност і.

Так, пункт 2.1.6 договору в редакції позивача викладено таким чином:

«Перераховувати кошт и від продажу квитків на прої зд в автобусі та за перевезен ня багажу Перевізникові не п ізніше п'яти банківських дні в з дня відправлення відпові дного рейсу, за вирахуванням коштів за обов 'язкові послуг и Власника».

Редакція відповідача п. 2.1.6 д оговору викладено таким чин ом:

«Перераховувати кошти від продажу квитків на проїзд в а втобусі та за перевезення ба гажу Перевізникові не пізніш е п 'яти днів з дня відправленн я відповідного рейсу, за вира хуванням коштів за обов'язко ві послуги Власника».

В обґрунтування вказаної р едакції відповідач зазначає , що згідно до вимог ст.ст. 179,192 ЦК України, грошові кошти є річч ю. Власником переважної част ини грошових коштів, що отрим ує позивач при продажу квитк а, є відповідач. Відповідно до вимог ч. 1 ст.319 ЦК України, саме власник має право розпо ряджатися своє власністю, то бто своїми грошами. Позивач н е має права розпоряджатися г рошовими коштами відповідач а, тому виключно відповідач м ає право визначати термін, вп родовж якого йому мають бути повернені його гроші.

Дана пропозиція судом відх иляється з огляду на наступн е.

Відповідно до п. 4.4 Порядку ре гулювання діяльності автост анцій, затвердженого Наказом Міністерством транспорту та зв'язку України № 700 від 27.09.2010, зар еєстрованого в Міністерстві юстиції України № 1068/18363 (далі - По рядок регулювання діяльност і автостанцій), власник зобов 'язаний перераховувати перев ізникові сумарну вартість пр оїзду за реалізовані через к аси автостанцій квитки та ва ртість перевезення багажу (з а вирахуванням плати за обов 'язкові послуги) у строк, перед бачений договором між ними, а ле не пізніше п'яти банківськ их днів з дня відправлення ві дповідного рейсу.

В разі прийняття редакції в ідповідача і відповідно трив ання вихідних та святкових д нів більш ніж п'ять календарн их днів, позивач лишається мо жливості вчасно перерахуват и грошові кошти перевізнику, що буде порушенням договору , хоча і не за виною власника.

Пункт 2.1.6 Договору № 99/4 від 21.10.2011 в редакції позивача лише вст ановлює граничний строк пере рахування грошових коштів ві дповідачу, але в той же час пер едбачає можливість їх перера хування і в більш короткий ст рок.

Виходячи з наведеного, пунк т 2.1.6 слід викласти в редакції позивача.

За протоколом розбіжносте й, п. 2.1.11 договору в редакц ії позивача відсутній.

В редакції відповідача зап ропоновано доповнити догові р п. 2.1.11 наступного змісту:

«Надати Перевізнику всі бе з виключення документи, пере дбачені розділом 4 Порядку ре гулювання діяльності автост анцій, на підставі яких Перев ізник має проконтролювати пр авомірність вставлення Влас ником розміру (відсотку) обов 'язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові ».

В обґрунтування вказаної р едакції відповідач зазначає , що наведені документи необх ідні відповідачу для виконан ня контролю законності встан овлення розміру (відсотку) об ов'язкових послуг, що надають ся автостанцією перевізнико ві.

Розрахунок вартості обов'я зкових послуг, що надаються п еревізнику на автостанціях П АТ «ЛРУАС», надісланий позив ачем листом від 25.10.2011 № 1/1 - 1494 абсо лютно не відповідає вимогам розділу 4 Наказу, яким регламе нтується порядок розрахунку , вартості обов'язкових послу г, що надаються автостанцією перевізникові.

Відповідач є користувачем послуг, що надаються автоста нцією перевізникові, тому ві н має право контролювати пор ядок ціноутворення таких пос луг. Відповідач має право на о тримання розрахунку вартост і обов' язкових послуг, що на даються автостанцією переві зникові і документів, на підс таві яких таких розрахунок б уло виконано.

Дана пропозиція судом відх иляється з огляду на наступн е.

Відповідачу листом № 1/1-1494 від 25.10.2011 надано розрахунок вартос ті обов'язкових послуг, які на даються перевізнику на автос танціях ПАТ „ЛРУАС".

Надання перевізнику перви нних документів, а також доку ментів, на підставі яких вико нано зазначений розрахунок, не передбачено чинним законо давством.

Крім того, відповідач не є п еревіряючим та/або контролюю чим органом і у нього відсутн і повноваження щодо перевірк и правильності здійснення По зивачем розрахунку вартості обов'язкових послуг, які нада ються на автостанціях останн ього.

Відповідач має право контр олювати тільки виконання поз ивачем його обов'язків за укл аденим договором, а не правом ірність встановлення розмір у автостанційного збору та в артості обов'язкових послуг, які надаються на автостанці ях власника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що надавати перел ік документів, який вимагає в ідповідач для контролю з йог о боку правомірності надання власником автостанційних по слуг, не передбачено чинним з аконодавством, а тому підста ви для включення пункту 2.1.11 до Договору № 99/4 від 21.10.2011у редакції відповідача відсутні.

За протоколом розбіжносте й, п. 2.1.12 договору в редакц ії позивача відсутній.

В редакції відповідача зап ропоновано доповнити догові р п. 2.1.12 наступного змісту:

«Надати Перевізнику пості йно використовувати два служ бових посадочних місця (3;4), без оплати в касу Публічного акц іонерного товариства “Луган ське регіональне управління автобусних станцій” (далі - ПАТ «ЛРУАС») згідно проїзног о документа підприємства».

В обґрунтування вказаної р едакції відповідач зазначає , що у відзиві відповідач зазн ачає, що він має право розпоря джатися своїм майном на влас ний розсуд, але в той же час ві дповідно до взятих на себе зо бов'язань він повинен згідно з п. 13 Дозволів від 20.10.2011 на перев езення пасажирів на міжоблас ному автобусному маршруті за гального користування „Стах анов-Сєдове" (рейс № 489/490) та „Хар ків-Стаханов" (рейс № 571/572) дотрим уватися умов обслуговування пасажирів, які ним було запро поновано під час участі у кон курсі, в тому числі і використ овувати вищезазначені автоб уси з відповідною кількістю посадочних місць.

Позивач у поясненнях запер ечує проти доводів відповіда ча, у тому числі зазначає що, я кщо перевізник надасть підт вердження наявності в автобу сах, які він використовує для обслуговування маршрутів за гального користування „Стах анів-Сєдове", „Харків-Стахані в", службових місць (№3; №4), то поз ивач не буде здійснювати про даж квитків на ці місця.

Пропозиція, надана позивач ем та відповідачем, судом від хиляється, необхідно викласт и п.2.1.12 в наступній редак ції , проти якої сторони не за перечили:

«При необхідності надават и перевізнику можливість вик ористовувати два посадочних місця для працівників Перев ізника (ПП «Схід - Авто»), без оп лати проїзду у касу Власника (ПАТ «ЛРУАС»).

Пункт 2.3.7 договору в ред акції позивача викладений за таким текстом:

«Здійснювати посадк у пасажирів в автобус на тери торії автостанції тільки при наявності у них квитків на пр оїзд встановленого зразка».

В редакції відповідача вка заний пункт договору викладе ний таким чином: «Виключити» .

Дана пропозиція судом відх иляється з огляду на наступн е.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України „Про автомобільний транспорт" документом для перевезення пасажира є квит ок на проїзд в автобу сі та на перевезення багажу (д ля пільгового проїзду - посві дчення особи встановленого з разка).

Перевізник зобов'язаний , згідно з ч. 10 п. 145 Правил, зд ійснювати перевезення пасаж ирів з квитками, а том у доводи Відповідача щодо за тримки рейса при продажу кви тків водієм перевізника є не обгрунтованими.

Редакція п. 2.3.7 Договору про н адання послуг автостанцією п еревізникові № 99/4 від 21.10.2011 перед бачає зобов'язання здійснюва ти посадку пасажирів на тери торії автостанції з квитками встановленого зразка, тобто не тільки з квитками, продани ми автостанцією, але і продан ими перевізником після закри ття квитково-касової відомос ті.

Наказом Міністерства тран спорту та зв'язку України № 503 в ід 25.05.2006, зареєстрованого в Міні стерстві юстиції України 21.09.200 6 за № 1065/12939, затверджено типові ф орми квитків на проїзд пасаж ирів і перевезення багажу на маршрутах загального корист ування.

Додатком 1 та додатком 6 зазн аченого наказу встановлено т ипові форми квитків, продаж я ких здійснює перевізник та а втостанції відповідно.

В зв'язку з тим, що квиток є об ов'язковим документом для зд ійснення перевезення, п.2.3.7 дог овору обов'язково потрібно в ключати до Договору про нада ння послуг автостанцією пере візникові № 99/4 від 21.10.2011 в редакц ії позивача.

Виходячи з наведеного, пунк т 2.3.7 договору слід викласти в р едакції позивача.

Пункт 2.3.11 в редак ції позивача викладений за т аким текстом:

«Надавати працівник у автостанції Власника перед відправленням в рейс квитко во-обліковий лист та квитков у відомість з продажу квиткі в для контролю та усуненню мо жливостей безквиткового вив озу пасажирів з автостанції» .

В редакції відповідача вка заний пункт договору викладе ний таким чином: «Надавати пр ацівнику автостанції Власни ка перед відправленням в рей с можливість проконтролюват и фактичну наявність квитків у пасажирів».

В обґрунтування вказаної р едакції відповідач зазначає , що факт заповнення квітково -облікового листа та квитков ої відомості з продажу квитк ів ні в якій мірі не може вплин ути на наявність в автобусі п асажирів, що не придбали квит ків.

Пропозиція, надана позивач ем та відповідачем, судом від хиляється, необхідно викласт и п.2.3.11 договору в наступній ре дакції , проти якої сторони н е заперечили:

«Працівнику автостанції В ласника за вимогою перед від правленням в рейс надати без перешкодну можливість проко нтролювати фактичну наявніс ть квитків у пасажирів».

Пункт 2.3.12 догово ру в редакції позивача викла дений за таким текстом:

«В разі продажу квитків водієм Перевізника самостій но, згідно з п. 2.4.3, оплатити у кас у Власника частину автостанц ійного збору та плату за нада ння послуг згідно з предмето м цього Договору, за вирахува нням вартості автостанційни х послуг з продажу квитків, ві дповідно до п. 3.3 цього Договор у, до моменту відправлення ав тобусу в рейс».

В редакції відповідача вка заний пункт договору викладе ний таким чином:

«В разі продажу квитків вод ієм Перевізника самостійно, згідно з п. 2.4.3, оплатити у касу В ласника частину автостанцій ного збору, відповідно до п. 3.3 ц ього Договору, до моменту від правлення автобусу в рейс».

В обґрунтування вказаної р едакції відповідач зазначає , що згідно з вимогами абз.5 п.115 « Правил надання послуг пасажи рського автомобільного тран спорту», перевізник має випл ачувати власнику автостанці й частину автостанційного зб ору у випадку продажу квиткі в самостійно. Тому Відпо відач згодний виплачувати 50 % автостанційного збору.

В той же час чинне законодав ство не містить вимоги стосо вно виплати вартості обов'яз кових послуг, що надаються ав тостанцією перевізникові. То му відповідач не згодний вип лачувати частину вартості об ов'язкових послуг, що надають ся автостанцією перевізнико ві.

Даний пункт договору підля гає викладенню у редакції по зивача, оскільки, відповідно до ч. 3 п. 115 Правил надання послу г пасажирського автомобільн ого транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністр ів України від 18.02.1997 за № 176 (далі - Правила) продаж квитків може здійснюватися водієм автобу су самостійно в разі відсутн ості у населеному пункті авт останції, а також після закри ття квитково-касової відомос ті на автостанції.

У разі продажу квитків пере візником самостійно частину автостанційного збору перев ізник перераховує автостанц ії, на якій пасажир повинен зд ійснити посадку.

Згідно із частиною 5 пункту 2 Правил вартість квитка - це сума, що складається з ва ртості проїзду автобусом, ав тостанційного збору, пл ати за послуги з попередньог о продажу квитків (за наявнос ті такої).

Так як перевізник після зак риття квитково-касової відом ості продає квитки за таку са му вартість як і автостанція , тобто разом з автостанційни м збором, його частину (за вира хуванням вартості автостанц ійних послуг з продажу квитк ів) Перевізник зобов'язаний п ерерахувати Власнику відпов ідно до п.115 Правил.

Пасажиру надаються всі пос луги автостанції, передбачен і ч. 2 ст. 36 Закону України „Про а втомобільний транспорт", за в иключенням послуги з продажу квитків, так як продаж квиткі в здійснює перевізник.

Таким чином, частина автост анційного збору є платою за н адані послуги автостанцією т ільки пасажиру.

Але, в той же час, згідно з ч. 3 с т. 36 Закону України „Про автом обільний транспорт" та п. 1.1 Дог овору № 99/4 від 21.10.2011 навіть при пр одажу квитків перевізником с амостійно, останньому все од но позивач надає всі послуги , передбачені укладеним дого вором, які відповідач зобов'я заний оплачувати, за виключе нням послуги з продажу квитк ів.

Така сама позиція викладен а в п. 3.3 Примірної форми догово ру про надання послуг автост анцією перевізникові, затвер дженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку Україн и № 860 від 30.11.2010.

Редакція відповідача п. 2.3.12 з овсім не передбачає оплати В ласнику наданих послуг в раз і продажу квитків водієм Пер евізника самостійно після за криття квитково-касової відо мості, що є порушенням умов До говору № 99/4 від 21.10.2011.

Враховуючи вищевикладен е, п. 2.3.12 договору слід викласти в редакції позивача.

Пункт 3.1 догово ру в редакції позивача викла дений за таким текстом:

«Грошові кошти в розмір і 85 % від суми вартості за тарифом реалізованих квиткі в (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення, бе з урахування додаткових збор ів та ПДВ), а також ПДВ на додан у суму (застосовується тільк и за умови, якщо перевізник - п латник ПДВ на загальних умов ах) перераховується на розра хунковий рахунок Перевізник а.

Плата Власнику за надання п ослуг Перевізнику, скла дає 15 % (з урахуванням ПДВ ) від суми вартості за тарифом від реалізованих проїзних к витків через каси Власника та вартості перевезення багажу, відповідно до касови х відомостей продажу квитків , що є підставою для розрахунк ів з Перевізником.

Плата за надання послуг Пер евізнику сплачується ш ляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в ре зультаті продажу квитків».

В редакції відповідача вка заний пункт договору викладе ний таким чином:

«Розмір (відсоток) автостан ційного збору визначається в ласником на підставі вимог р озділу 3 Порядку регулювання діяльності автостанцій та п огоджується із Луганською ОД А.

Розмір (відсоток) обов'язков их послуг, що надаються автос танцією перевізникові встан овлюється на рівні 7% (семи від сотків) від суми вартості за т арифом реалізованих квитків через каси Власника та варто сті перевезення багажу (тобт о чистої вартості за тарифом на перевезення, без урахуван ня додаткових зборів та ПДВ).

Власник перераховує Перев ізнику грошові кошти в сумі, щ о дорівнює сумі грошових кош тів, отриманих Власником від продажу квитків за вирахува нням сум вартості обов'язков их послуг, що надаються автос танцією перевізникові на роз рахунковий рахунок Перевізн ика.

Власник не має права вирахо вувати суми ПДВ із сум грошов их коштів, отриманих Власник ом від продажу квитків за вир ахуванням сум вартості обов' язкових послуг, що мають бути перераховані на рахунок Пер евізника».

В обґрунтування вказаної р едакції відповідач зазначає , що Порядок розрахунку автос танційного збору визначаєть ся виключно розділом 3 Наказу Мінтрансзв' язку № 860 від 30.11.2010 і не може визначитися ніяким і ншим шляхом ні відповідачем ні позивачем. Обов'язковість погодження розміру (відсотк у) автостанційного збору із о рганами влади регламентуєть ся абз.2 п.116 Правил надання посл уг пасажирського автомобіль ного транспорту і п.3.1.Наказу.

Порядок розрахунку розмір у (відсотку) обов'язкових посл уг, що надаються автостанціє ю перевізникові, визначаєтьс я виключно розділом 4 Наказу і не може визначитися ніяким і ншим шляхом ні Власником ні П еревізником. Позивач надав в ідповідачу розрахунок варто сті обов'язкових послуг, що на даються Перевізнику, але нав едений розрахунок абсолютно не відповідає вимогам розді лу 4 Наказу. Наданий позивачем розрахунок не відповідає ви могам Наказу та не містить пе рвинних даних, на підставі як их було виконано Розрахунок.

Суд вважає, редакція зазнач еного пункту за текстом пози вача є обґрунтованою на підс таві викладеного.

Відповідно до п.114 Правил, між перевізником та автостанціє ю укладається договір, яким в изначаються перелік та обсяг и послуг, їх вартість і порядо к проведення розрахунків. Пр имірну форму договору затвер джує Мінтрансзв'язку України .

Згідно з п.7.1.1. Типового технологічного процессу над ання послуг пасажирських авт останцій та автовокзалів, за твердженого Наказом Міністе рства транспорту України № 565 від 28.08.2001, за договором переві зник здійснює перевезення па сажирів, а автостанція надає йому певний обсяг послуг і пр одає квитки протягом всього терміну до відправлення авто буса в рейс. Частка підприємс тва автостанцій у виторгу ві д продажу квитків, у раз і укладення цього договору, с кладає певний відсоток, який обумовлюється цим договором і не може перевищувати встан овлених законодавством гран ичних розмірів.

Слід зазначити, що у п.3.1. Прим ірного договору, затверджено го наказом Міністерства тран спорту та зв'язку України № 860 в ід 30.11.2010, передбачено, що грошов і кошти у певному відсотку пі длягають перерахуванню пере візнику, а частину, що залишил ася, автостанція залишає соб і, як плату за надання перевіз нику обов'язкових послуг.

Відповідно до п. 4.1 Порядку ре гулювання діяльності автост анцій затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 700 від 27.09.2010, зар еєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2010 за № 1068/18363 (д алі - Порядок регулювання дія льності автостанцій), вартіс ть обов'язкових послуг, що над аються автостанцією перевіз никові, визначається у відсо тках від загальної суми варт ості за тарифом від реалізов аних через каси автостанцій власника квитків та вартості перевезення багажу на автоб усах відповідного перевізни ка.

Пунктом 4.2 Порядку регулюва ння діяльності автостанцій п ередбачено, що вартість обов 'язкових послуг визначається за договором перевізника з в ласником, але не може бути вищ ою від вартості, розраховано ї за цим Порядком.

Згідно з розрахунком варто сті обов'язкових послуг, що на даються перевізникові, розрахованої відповідно до розділу IV Порядку регулюванн я діяльності автостанцій, пл ата перевізника складає 17% від вартості за тарифом.

Позивачем надано письмове пояснення по розрахунку вар тості обов'язкових послуг, що надаються перевізникові (а.с .104-105).

З врахуванням інтересів пе ревізників відсоток відраху вань (розмір плати за надання послуг) залишено в розмірі 15% в ід суми вартості за тарифом.

Таким чином, у розрахунку ва ртості обов'язкових послуг, щ о надаються перевізнику на а втостанціях ПАТ „Луганське р егіональне управління автоб усних станцій", наданому відп овідачу разом з Договором № 99/ 4 від 21.10.2011, листом № 1/1-1494 від 25.10.2011, є в сі необхідні розрахунки та ф актичні данні для можливості проконтролювати правомірні сть встановлення розміру вар тості обов'язкових послуг, в т ому числі розрахунок загальн ої суми вартості за тарифом в ід реалізованих через каси а втостанцій квитків та вартос ті перевезення багажу на пла новий рік, дані про фактичні д оходи за 2010 рік і доходи за 2010 рі к, що припадають на послуги пе ревізникам, а також розрахун ок доходів на плановий рік.

Розрахунок вартості обов'я зкових послуг, що надаються п еревізнику на автостанціях П АТ „Луганське регіональне уп равління автобусних станцій ", який зроблений на підставі в имог розділу 4 Порядку регулю вання діяльності автостанці й, є законним, а всі первинні д ані, необхідні для розрахунк у, є підтвердженими.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою дог овір про надання послуг авто станцією перевізникові № 99/4 в ід 21.10.2011 є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання пос луг одна сторона (виконавець ) зобов' язує за завданням др угої сторони (замовника) нада ти послугу, яка споживається в процесі вчинення певної ді ї або здійснення певної діял ьності, а замовник зобов' яз ується оплатити виконавцеві зазначену послугу якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 32 Зак ону України “Про автомобільн ий транспорт” та п.114 Правил на дання послуг пасажирського а втомобільного транспорту, за тверджених Постановою Кабін ету Міністрів України від 18.02.19 97 за № 176 (далі - Правила) правовід носини, які виникають між пер евізником та автостанцією ре гулюються договором, яким ви значаються перелік, обсяги п ослуг, їх вартість і порядок п роведення розрахунків.

Згідно з п.7.1.1. Типового технологічного процесу нада ння послуг автостанцій та ав товокзалів затвердженого На казом Міністерства транспор ту України № 565 від 28.08.2001 за догов ором перевізник здійснює пер евезення пасажирів, а автост анція надає йому певний обся г послуг і продає квитки прот ягом всього терміну до відпр авлення автобуса в рейс. Част ка підприємства автостанцій у виторгу від продажу квиткі в, у разі укладення цього дого вору, складає певний відсото к, який обумовлюється цим дог овором.

Плата у розмірі 15% від продажу квитків власник отри мує від всіх перевізників, з я кими у нього укладені догово ри на обслуговування автобус них маршрутів.

Діючий договір про на дання послуг автостанцією пе ревізникові № 99/4 від 21.10.2011, уклад ений між сторонами, передбач ав плату Власнику за надання послуг перевізнику у розмір і 15% від суми виторгу за продаж квитків за перевезення паса жирів.

Рішенням Адміністра тивної колегії Луганського о бласного територіального ві дділення антимонопольного к омітету України № 01-29/13 від 04 сер пня 2006 року визнано, що ТОВ “Луг анське регіональне управлін ня автобусних станцій” займа є монопольне (домінуюче) стан овище на товарних ринках обо в'язкових автостанційних пос луг, що надаються перевізник ам.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 З акону України “Про приватиза цію державного майна” та ч.2 ст . 108 Цивільного кодексу Україн и ПАТ “Луганське регіональне управління автобусних станц ій” є правонаступником усіх прав та зобов'язань в тому чис лі і майнових ТОВ “Луганське регіональне управління авто бусних станцій”.

Дії позивача щодо укл адення (всупереч діючому зак онодавству) різних за перелі ком та вартістю обов'язкових автостанційних послуг догов орів з перевізниками є поруш енням законодавства про захи ст економічної конкуренції у вигляді зловживання монопол ьним (домінуючим) становищем на ринку, що кваліфікується з а п.2 ст. 50, ч.2. ст. 13 Закону України “Про захист економічної кон куренції” як суб'єкта господ арювання, який займає монопо льне (домінуюче) становище на ринку, що можуть призвести до обмеження конкуренції, які б ули б неможливими за умов існ ування значної конкуренції н а ринку.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону Укра їни „Про захист економічної конкуренції" штрафи за пор ушення, передбачені пунктами 1, 2 ст. 50 цього Закону, накладают ься у розмірі до десяти відсо тків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізац ії продукції (товарів, робіт, п ослуг) за останній звітний рі к, що передував року, в яком у накладається штраф. У разі н аявності незаконно одержано го прибутку, який перевищує д есять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф наклад ається у розмірі, що не переви щує потрійного розміру незак онно одержаного прибутку.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України “Про захист економі чної конкуренції” суб'єкти г осподарювання зобов'язані сп рияти розвитку конкуренції т а не вчиняти будь-яких неправ омірних дій, які можуть мати н егативний вплив на конкуренц ію.

Таким чином, оскільки власник займає монопольне с тановище на ринку надання ав тостанційних послуг, він не м оже змінювати суттєві умови для кожного окремо перевізни ка.

Відповідно до п. 4.3.1 По рядку регулювання діяльност і автостанцій затвердженого наказом Міністерства трансп орту та зв'язку України № 700 від 27.09.2010, зареєстрованого в Мініст ерстві юстиції України 10.11.2010 за № 1068/18363, розраховуються загальн а сума вартості за тарифом ві д реалізованих через каси ав тостанцій квитків та вартост і перевезення багажу на план овий рік.

Позивач у розрахунк у вартості обов'язкових посл уг, що надаються перевізнику , обґрунтовано використовує фінансові показники за 2010 рік .

Проект договору № 99/4 від 21.10.2011 відповідачу було напр авлено листом № 1/1-1494 від 25.10.2011. Від повідач, не погодившись з над ісланою пропозицією, виклав свої заперечення у Протоколі розбіжностей до Договору № 99/ 4 від 21.10.2011 (лист № 61 від 03.11.2011), позива чем позовна заява до суду нап равлена 20.12.2011 за №1-1686 (згідно штам пу господарського суду 21.12.2012).

Згідно з п. 5 Порядку п одання фінансової звітності , затвердженого постановою К абінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000, річна фінансова звіт ність подається підприємств ами відповідним органам не п ізніше 9 лютого наступного за звітним року.

Таким чином, на моме нт подання позову про виріше ння розбіжностей, які виникл и при укладення Договору №99/4 в ід 21.10.2011, до суду позивач не мав с формовану фінансову звітніс ть за 2011 рік, так як рік ще не зак інчився.

Враховуючи вищевик ладене, суд вважає, що запереч ення відповідача щодо незако нності використання позивач ем фінансової звітності за 2010 рік при розрахунку обов'язко вих послуг, що надаються паса жирам, є необґрунтованими.

Крім того, до матеріалів с прави позивачем долучено висновок Державної інспекці ї з контролю за цінами в Луган ській області по розрахунку вартості обов' язкових посл уг, що надаються перевізнико ві на автостанціях Лугансько ї області, наданий Публічним акціонерним товариством «Лу ганське регіональне управлі ння автобусних станцій» від 27.01.2011 (а.с 34-43) по розрахунку вит рат з обслуговування перевіз ників на автостанціях Луганс ької області, а також сам розр ахунок витрат з обслуговуван ня перевізників в цілому по П АТ “ЛРУАС”.

В той же час, відпові дачем розрахунку витрат за п унктом 3.1 договору у власній р едакції надано не було.

Аналогічної правов ої позиції дотримується і Ви щий господарський суд Україн и в постанові від 05.10.2011 у справі № 10/5пд.

Враховуючи вищевикладе не, п. 3.1 договору слід викласт и в редакції позивача.

Пункт 3.3 договору в р едакції позивача викладений за таким текстом:

«У разі продажу к витків водієм Перевізника на території автостанції самос тійно, відповідно до п. 2.4.3 цьог о Договору, Перевізник сплач ує у касу Власника за ко жний квиток частину автостан ційного збору у розмірі 7,5% (з ур ахуванням ПДВ) від вартості з а тарифом та плату за надання послуг згідно з предметом ць ого Договору, за вирахування м вартості автостанційних по слуг з продажу квитків, у розм ірі 7,5% (з урахуванням ПДВ) від в артості за тарифом з отриман ням касового чеку на всю суму , до моменту відправлення від повідного автобусу в рейс».

За протоколом розбіж ностей, вказаний пункт догов ору в редакції відповідача в икладений таким чином:

«У разі продажу кв итків водієм Перевізника на території автостанції самос тійно, відповідно до п. 2.4.3 цьог о Договору, Перевізник сплач ує Власнику 50 % вартості автос танційного збору, визначеног о п. 3.1 цього Договору у касу Вла сника.

У разі продажу квиткі в водієм Перевізника на тери торії автостанції самостійн о, відповідно до п. 2.4.3 цього Дог овору, Перевізник не сплачує Власнику частину вартості о бов'язкових послуг, що надают ься автостанцією перевізник ові».

В обґрунтування вказ аної редакції відповідач заз начає, що згідно вимог абз.5 п .115 «Правил надання послуг пас ажирського автомобільного т ранспорту», перевізник має в иплачувати власнику автоста нцій частину автостанційног о збору у випадку продажу кви тків самостійно. Тому ві дповідач згодний виплачуват и 50 % автостанційного збору.

В той же час чинне зако нодавство не містить вимоги стосовно виплати вартості об ов'язкових послуг, що надають ся автостанцією перевізнико ві. Тому відповідач не згодни й виплачувати частину вартос ті обов'язкових послуг, що над аються автостанцією перевіз никові.

Даний пункт догов ору підлягає викладенню у ре дакції позивача з огляду на н аступне.

Пунктом 4.1 Порядку рег улювання діяльності автоста нцій передбачено, що вартіст ь обов'язкових послуг, що нада ються автостанцією перевізн икові, визначається у відсот ках від загальної суми варто сті за тарифом.

Вартість за тарифом - ц е складова частина вартості проїзду (ч. 6 п. 2 Правил надання послуг пасажирського автомо більного транспорту, затверд жених Постановою Кабінету Мі ністрів України від 18.02.1997 за № 176) .

Згідно із п. 3.1 плата Вла снику за надання послуг Пере візнику (виконання предмету Договору) складає 15% від варто сті за тарифом.

Розрахунок частини в артості обов'язкових послуг виконано відповідно до розді лу 4 Порядку регулювання діял ьності автостанцій.

Розрахунок планових доходів, без врахування дохо дів, які позивач отримує від п родажу квитків, розраховуєть ся сумою витрат, без врахуван ня витрат на продаж квитків, р ентабельності (15%) та ПДВ (20%).

Відповідно до розрах унку частини вартості обов'я зкових послуг, які надаються перевізнику на автостанціях ПАТ „ЛРУАС", Перевізник, при самостійному продажу кв итків, повинен сплачувати 9,6 % в ід вартості за тарифом.

Однак, з урахуванням і нтересів всіх перевізників, при самостійному продажу пер евізниками квитків, позиваче м встановлено плату у розмір і 50% від встановленого та затв ердженого розміру вартості о бов'язкових послуг, тобто у ро змірі 7,5% від вартості за тариф ом.

Відповідно до п. 3.1 Поря дку регулювання діяльності а втостанцій розмір автостанц ійного збору розраховується як відносна величина до варт ості проїзду (у відсотках).

Пунктом 3.3.1 Порядку рег улювання діяльності автоста нцій визначаються витрати, н еобхідні для розрахунку, за в иключенням витрат, пов'язани х з продажем квитків.

Пунктом 3.3.4 Порядку рег улювання діяльності автоста нцій визначається питома ваг а доходів, що припадає на авто станційний збір.

Пунктом 3.3.6 Порядку рег улювання діяльності автоста нції визначається сумарна ва ртість реалізованих квитків за тарифом у плановому періо ді (Тп).

Пунктом 3.3.9 Порядку рег улювання діяльності автоста нцій визначається вартість п ослуг пасажирам, без врахува ння вартості продажу квитков .

Частина автостанційн ого збору, яку повинен сплачу вати відповідач при самостій ному продажу квитків, відпов ідно до розрахунку становить 10,07% від вартості за тарифом.

Однак, з урахуванням інтересів перевізників пози вачем встановлено плату у ро змірі 7,5 % від вартості за тариф ом.

Пункт 3.3 Примірного догов ору, затвердженого наказом М інтрансзв'язку України № 860 ві д 30.11.2010, передбачає аналогічні у мови, які викладені в п. 3.3 догов ору в редакції позивача.

Рішенням Адміністра тивної колегії Луганського о бласного територіального ві дділення антимонопольного к омітету України № 01-29/13 04 серпня 2006 року визнано, що ТОВ “Луганс ьке регіональне управління а втобусних станцій” займає мо нопольне (домінуюче) станови ще на товарних ринках обов'яз кових автостанційних послуг , що надаються перевізникам.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 З акону України “Про приватиза цію державного майна” та ч.2 ст . 108 Цивільного кодексу Україн и ПАТ “Луганське регіональне управління автобусних станц ій” є правонаступником усіх прав та зобов'язань в тому чис лі і майнових ТОВ “Луганське регіональне управління авто бусних станцій”.

Дії позивача щодо укл адення (всупереч діючому зак онодавству) різних за перелі ком та вартістю обов'язкових автостанційних послуг догов орів з перевізниками є поруш енням законодавства про захи ст економічної конкуренції у вигляді зловживання монопол ьним (домінуючим) становищем на ринку, що кваліфікується з а п.2 ст. 50, ч.2. ст. ІЗ Закону Україн и “Про захист економічної ко нкуренції” як суб'єкта госпо дарювання, який займає моноп ольне (домінуюче) становище н а ринку, що можуть призвести д о обмеження конкуренції, які були б неможливим за умов існ ування значної конкуренції н а ринку.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України “Про захист економіч ної конкуренції” суб'єкти го сподарювання зобов'язані спр ияти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправо мірних дій, які можуть мати не гативний вплив на конкуренці ю.

Таким чином, оскільки власник займає монопольне с тановище на ринку надання ав тостанційних послуг, він не м оже змінювати суттєві умови для кожного окремо Перевізни ка.

Крім того, до матеріал ів справи позивачем долучено висновок Державної інспекці ї з контролю за цінами в Луган ській області (а.с.34-43) по розрах унку витрат з обслуговування перевізників на автостанція х Луганської області, а також сам розрахунок витрат з обсл уговування перевізників в ці лому по ПАТ “ЛРУАС”.

В той же час, між позив ачем та іншими суб'єктами гос подарювання - перевізникам и на 2012 рік укладені договори, а налогічні договору, щодо яко го заявлено позовні вимоги, з а якими частина автостанційн ого збору становить 7,5 % від ва ртості за тарифом.

Крім цього, відповіда чем розрахунку витрат за пун ктом 3.3 договору надано не бул о та не було обґрунтовано вла сну позицію.

За таких обставин, пункт 3.3 слід викласти в редакції по зивача.

Пункт 3.5 договору в ре дакції позивача викладений з а таким текстом:

«Розрахунки Власника з Перевізником за реалізаці ю квитків здійснюється не пі зніше 5 (п'яти) банківських дні в з дня відправлення відпові дного рейсу, кінцевий розрах унок до 10 (десятого) числа міся ця, наступного за звітним».

За протоколом розбіжносте й, вказаний пункт в редакції відповідача вказаний пункт д оговору викладений таким чин ом:

«Розрахунки Власника з Пер евізником за реалізацію квит ків здійснюється не пізніше 5 (п 'яти) днів з дня відправленн я відповідного рейс ».

З матеріалів справи вбачає ться, що сторонами узгоджена була частина про виключення з п. 3.5 «кінцевий розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наст упного за звітним».

Обґрунтовуючи редакцію п.3.5 договору, відповідач назнач ив, що грошові кошти, отримані позивачем за перевезення ві дповідачем пасажирів є власн істю відповідача. Відповідач у не вистачає оборотних кошт ів, тому грошові кошти мають б ути повернутими в найкоротші й термін.

Позивач заперечує проти да ної редакції вказаного пункт у, посилаючись на те, що відпов ідно до п. 4.4 Порядку регулюван ня діяльності автостанцій вл асник зобов'язаний перерахов увати перевізникові сумарну вартість проїзду за реалізо вані через каси автостанцій квитки та вартість перевезен ня багажу (за вирахуванням пл ати за обов'язкові послуги) у с трок, передбачений договором між ними, але не пізніше п'яти банківських днів з дня відпр авлення відповідного рейсу.

Враховуючи викладене, суд в важає, що пункт 3.5 слід викласт и в редакції позивача з ураху ванням погодження вказаного пункту, зазначеного у проток олі розбіжностей від 13.12.2011 до до говору № 99/4 від 21.10.2011 в такій реда кції:

«Розрахунки Власника з Пер евізником за реалізацію квит ків здійснюється не пізніше 5 (п' яти) банківських днів з д ня відправлення відповідног о рейсу».

З урахуванням викладено, су д вважає за необхідне виклас ти пункти 1.6, 2.3.7, 2.3.12, 3.1, 3.3 у редакції позивача, пункти 1.5, 2.1.11 не включ ати до договору, викласти пун кти 2.1.12, 2.3.11, 3.5 в редакції , проти як ої сторони не заперечили.

За таких обставин, позовні вимоги про розгляд розбіжно стей, які виникли при укладен і договору про надання послу г автостанцією перевізников і №99/4 від 21.10.2011 між Публічним акц іонерним товариством “Луган ське регіональне управління автобусних станцій” та Прив атним підприємством “Схід - А вто підлягає задоволенню час тково.

День набрання чинності рішенням суду, яким виріше но питання щодо переддоговір ного спору, вважається днем укладення відповідного го сподарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч.2 ст.187 ГК України).

Якщо, судовим рішенням до говір змінено або розірван о, договір вважається змінен им або розірваним з дня набра ння чинності даним рішенням , якщо іншого строку набра ння чинності не встановлен о за рішенням суду (ч.5 ст.188 ГК Ук раїни).

Днем укладання договору у ц ій справі є день набрання зак онної сили рішенням, оскільк и суд має право визначити ден ь укладення договору у часі н а майбутнє, при цьому не раніш е дня набрання судовим рішен ням чинності. Аналогічну п равову позицію викладено у П останові Вищого господарськ ого суду України від 09.08.06 у спр аві №6/3пд.

У судовому засіданні 20.02.2012 була оголошена вступна та р езолютивна частини рішення.

Виходячи з наведених вище о бставин, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.1п.1ст.49 Госп одарського процесуального к одексу України судовий збір покладається у спорах, що вин икають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ух иляється від прийняття пропо зицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо гос подарським судом відхилено ч астину пропозицій кожної із сторін.

Оскільки спір виник в резу льтаті невжиття сторонами за договором заходів досудовог о врегулювання, у зв' язку з ч им частина предмета спору бу ла врегульована сторонами в судовому засіданні, тому суд вважає покласти витрати зі с плати судового сбіру рівними частинами на позивача та від повідача.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК Укр аїни витрати зі сплати судов ого збору слід покласти на ст орін в рівних частинах, а саме по 470,50 грн.

На підставі викладеного, к еруючись ст. ст.4-3, 32-34, 77, 82, 84, 85 Госпо дарського процесуального ко дексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задоволь нити частково.

2. Врегулювати розбіжнос ті, що виникли при укладенні договору про надання послуг автостанцією перевізникові №99/4 від 21.10.2011 між Публічним акці онерним товариством “Луганс ьке регіональне управління а втобусних станцій” та Приват ним підприємством “Схід - Авт о”, виклавши :

- Пункт 2.1.6 догово ру в редакції позивача, а саме :

«Перераховувати кошти ві д продажу квитків на проїзд в автобусі та за перевезення б агажу Перевізникові не пізні ше п'яти банківських днів з дн я відправлення відповідного рейсу, за вирахуванням кошті в за обов 'язкові послуги Влас ника».

- Пункт 2.1.12 договору в нас тупній редакції:

«При необхідності нада вати перевізнику можливість використовувати два посадоч них місця для працівників Пе ревізника (ПП «Схід - Авто»), бе з оплати проїзду у касу Власн ика (ПАТ «ЛРУАС»).

- Пункт 2.3.7 догов ору в редакції позивача, а сам е:

«Здійснювати посадку пасажирів в автобус на терит орії автостанції тільки при наявності у них квитків на пр оїзд встановленого зразка».

- Пункт 2.3.11 договору в н аступній редакції:

«Працівнику автост анції Власника за вимогою пе ред відправленням в рейс над ати безперешкодну можливіст ь проконтролювати фактичну н аявність квітнів у пасажирів ».

- Пункт 2.3.12 догово ру в редакції позивача, а саме :

„В разі продажу квитків во дієм Перевізника самостійно , згідно з п. 2.4.3, оплатити у касу Власника частину автостанці йного збору та плату за надан ня послуг згідно з предметом цього Договору, за вирахуван ням вартості автостанційних послуг з продажу квитків, від повідно до п. 3.3 цього Договору , до моменту відправлення авт обусу в рейс”.

- Пункт 3.1 догово ру в редакції позивача, а саме :

«Грошові кошти в розмі рі 85 % від суми вартості з а тарифом реалізованих квитк ів (тобто чистої суми вартост і за тарифом на перевезення, б ез урахування додаткових збо рів та ПДВ), а також ПДВ на дода ну суму (застосовується тіль ки за умови, якщо перевізник - платник ПДВ на загальних умо вах) перераховується на розр ахунковий рахунок Перевізни ка.

Плата Власнику за надання послуг Перевізнику, скл адає 15 % (з урахуванням ПД В) від суми вартості за тарифо м від реалізованих проїзних квитків через каси Власника та вартості перевезенн я багажу, відповідно до касов их відомостей продажу квиткі в, що є підставою для розрахун ків з Перевізником.

Плата за надання послуг Пер евізнику сплачується ш ляхом утримання Власником з належних Перевізнику сум коштів, отриманих в ре зультаті продажу квитків».

- Пункт 3.3 догово ру про надання послуг автост анцією перевізникові №99/4 від 21.10.2011 між Публічним акціонерни м товариством “Луганське рег іональне управління автобус них станцій” та Приватним пі дприємством “Схід - Авто”, викласти в редакції позив ача, а саме:

«У разі продажу квиткі в водієм Перевізника на тери торії автостанції самостійн о, відповідно до п. 2.4.3 цього Дог овору, Перевізник сплачує у к асу Власника за кожний к виток частину автостанційно го збору у розмірі 7,5% (з урахува нням ПДВ) від вартості за тари фом та плату за надання послу г згідно з предметом цього До говору, за вирахуванням варт ості автостанційних послуг з продажу квитків, у розмірі 7,5% ( з урахуванням ПДВ) від вартос ті за тарифом з отриманням ка сового чеку на всю суму, до мом енту відправлення відповідн ого автобусу в рейс».

- Пункт 3.5 договору про надання послуг автостанцією перевізникові №99/4 від 21.10.2011 між Публічним акціонерним товар иством “Луганське регіональ не управління автобусних ста нцій” та Приватним підприємс твом “Схід - Авто”, викла сти в наступній редакції:

«Розрахунки Власника з Пер евізником за реалізацію квит ків здійснюється не пізніше 5 (п' яти) банківських днів з д ня відправлення відповідног о рейсу».

- Пункти 1.5, 2.1.11 не включ ати до договору.

4. В решти вимог відмовити.

5. Стягнути з Приватного під приємства “Схід - Авто”, вул.Щорса,10, м.Первомайсь к Луганської області, код ЄДР ПОУ 32815599 на користь Публічного акціонерного товариства “Лу ганське регіональне управлі ння автобусних станцій”, вул . Оборонна, буд. 101, м. Луганськ, ко д ЄДРПОУ 33009052, витрати зі сплати судового збору у розмірі 470 гр н. 50 коп., видати наказ позивач у після набрання рішенням за конної сили.

Днем укладання договору є день набрання рішенням зак онної сили.

Відповідно до ст. 92 Госпо дарського процесуального ко дексу України рішення може б ути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиде нного строку.

Дата виготовлення повн ого тексту та підписання ріш ення - 27.02.2012.

Суддя Г.М.Старкова