Рішення

від 06.03.2012 по справі 5015/7219/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/7219/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.12                                                                                           Справа№ 5015/7219/11

Господарський суд Львівської області у складі судді  Іванчук С.В. при секретарі Савченко Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  за позовом : Управління майном спільної власності Львівської обласної  ради

До відповідача: Приватного підприємства «Баласт»,м.Львів

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору  Комунальне підприємство  Львівської обласної ради «Нерухомість та майно»,м.Львів

Про   стягнення неустойки

Представники сторін:

Від позивача:   Кисельова Ірина Михайлівна

Від відповідача:   Запотічняк Сергій Михайлович

Від третьої особи : не з»явився

          Права   та   обов”язки   сторін   передбачені ст.ст. 20, 22   ГПК   України роз”яснено, заяв про відвід судді не поступало.

          Суть спору: Позовні вимоги заявлено Управлінням майном спільної власності Львівської обласної  ради   м. Львів, до  Приватного підприємства «Баласт», за участю третьої особи Комунального підприємства  Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», м. Львів про стягнення неустойки в розмірі 2744,94грн.

          Рішенням господарського суду Львівської області №5015/4009/11 від 28.07.2011року  відмовлено в задоволенні позовних вимог Управління майном спільної власності Львівської обласної ради до Приватного підприємства „Баласт”  про стягнення заборгованості за фактичне використання приміщень у розмірі 2744,94грн. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2011року №5015/4009/11залишено без змін рішення господарського суду від 15.09.2011року у справі №5015/4009/11.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2011 р. скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р. та рішення господарського суду Львівської області від 28.07.2011 р. у справі № 5015/4009/11, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.12.2011року №5015/7219/11 (с. Запотічняк О.Д.) справу призначено до розгляду на 27.12.2011року. Ухвалою суду від 23.12.2011року у справі №5015/7219/11 задоволено самовідвід судді Запотічняк О.Д., у зв”язку з чим справу передано на автоматизовану систему документообігу суду. В результаті проведеного  26.12.11р розподілу  автоматизованої системи документообігу, справу передано на розгляд судді Іванчук С.В.   

     27.12.2011 року ухвалою суду  прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду. У зв»язку із необхідністю витребування доказів , з метою повного всебічного та об»єктивного дослідження усіх обставин у справі розгляд справи відкладався ухвалою суду від 07.02.2012р. та в судовому засіданні 21.02.12р. оголошувалась перерва. Ухвалою суду від 21.02.2012р.,  за клопотанням обох сторін строк розгляду спору , відповідно до ст. 69 ГПК України , продовжено .

     Представник позивача, в судові засідання з»явився,  позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

     Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову повністю з підстав зазначених у відзиві. .

     Третя особа пояснень не подала, участі представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

    В судовому засіданні 06.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

    Дослідивши  матеріали справи, представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін,  господарський суд Львівської області   в с т а н о в и в:

    19.03.2007р. між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (орендодавець по договору, позивач у справі) та ПП “Баласт”(орендар по договору, відповідач у справі) було укладено договір оренди №87/07 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) на підставі наказу управління від 29.12.2006р. №100-н передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться на балансі КП “Комремсервіс”(правонаступником якого є КП ЛОР “Нерухомість і майно”), загальною площею 18,4 кв.м., розміщені за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 45 а, корпус № 6, з індексами приміщень згідно з поверховим планом БТІ від 14.11.1991р. відповідно до акту приймання-передачі (а.с.6-9).

Факт передачі об?єкта оренди в користування відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2006р., підписаним представниками  ПП “Баласт”та КП “Комремсервіс”(а.с.12).

Відповідно до п.п.3.1.-3.2. договору, розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради, і складає 365,98грн. (без ПДВ) за грудень 2006р. та 496,36грн. (без ПДВ) за січень 2007р.; розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції.

Згідно до п. 3.3. договору, встановлену орендну плату за користування об'єктом оренди в поточному місяці орендар зобов'язувався перерахувати не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 8.1. договору сторони визначили термін дії договору з 01.12.2006 року до 31.10.2009 року  включно (строк дії 2 роки 11 місяців).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.8.6. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

06.11.2009р. позивач листом за вих. №1168 повідомив відповідача про припинення 31.10.2009р. дії договору та необхідність здійснення до 15.11.2009р. повного розрахунку з орендної плати і звільнення займаних приміщень (а.с.16).

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству.

Згідно зі статтею 283 ГК до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Актом приймання-передачі від 01.01.2010р. відповідач повернув об'єкт оренди (а.с.13).

Відповідно до ст. 785 ЦК України,  у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Відтак, позивачем підставно за період з листопада 2010 року по грудень 2010 року включно нараховано відповідачу неустойку в розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення в розмірі 2744,94 грн. Направлена на адресу відповідача претензія №545 від 29.03.11р. з вимогою погасити дану заборгованість за фактичне користування приміщеннями (а.с.17-18), залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення даної суми заборгованості.

Відповідно до положень постанови Вищого господарського суду України  від 09.11.2011р. у справі № 5015/4009/11  частина шоста статті 232 ГК України, щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором. Тому неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі, що виключає можливість застосування шестимісячного строку,  щодо її  нарахування.

Відповідач заперечив наявність заборгованості за фактичне користування приміщеннями, зазначивши  про пропуск позивачем  позовної давності за зверненням з даним позовом, в зв'язку з чим просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин та відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За умовами ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі було  укладено договір оренди №87/07 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, пунктами 8.1., 8.6.  якого сторони визначили термін дії договору з 01.12.2006 року до 31.10.2009 року  включно (строк дії 2 роки 11 місяців) та погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

06.11.2009р. позивач листом за вих. №1168 повідомив відповідача про припинення 31.10.2009р. дії договору та необхідність здійснення до 15.11.2009р. повного розрахунку з орендної плати і звільнення займаних приміщень; актом приймання-передачі від 01.01.2010р. орендоване відповідачем приміщення повернуто балансоутримувачу.  Відтак, договір оренди припинив свою дію 31.10.2009р., відповідач фактично користувався приміщеннями протягом  листопада-грудня 2009р., а  з 01.01.2010р. у відповідача виникло право на звернення з позовом про стягнення заборгованості за фактичне користування приміщеннями.       Позовна заява про стягнення неустойки за фактичне користування приміщеннями протягом листопада-грудня 2009р.  подана позивачем 15.07.2011р. (згідно печатки канцелярії господарського суду Львівської області вх. № 4240), тому за даних обставин, позовна давність сплила 01.01.2011р.

Відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності  ( вх.16962/11 від 28.07.11р., вх. 2564/12 від 07.02.2012р.). Позивачем не подано  клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважності причин його пропуску.      Належить також зауважити , що  звернення позивача з позовом про стягнення орендної плати за спірний період, в задоволенні, якого також судом відмовлено,  не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності, з якою норма ч.1 ст.264 ЦК України, пов'язує переривання строку позовної давності.

Заперечення позивача, щодо неможливості застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у зв'язку з закінченням строку договору,  до уваги судом не береться, оскільки до будь-яких вимог про стягнення неустойки, в тому числі і неустойки, передбаченої у ч.2 ст.785 ЦК України, має застосовуватися позовна давність в один рік, відповідно до вимог, встановлених п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України. Такий висновок логічно витікає із законодавчого змісту неустойки (штрафу, пені), як грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України). Викладення у частинах другій та третій наведеної норми змісту понять таких форм неустойки як штраф та пеня, не звужує предмету неустойки, яка може полягати у будь-якого роду речах, причому відносини, які виникають у такому випадку, не відрізняються від відносин, які мають грошовий характер. Наведене не суперечить і змісту ч.1 ст.230 ГК України, яка передбачає неустойку як окремий вид штрафних санкцій. Дана позиція суду узгоджується із позицією  викладеною у Постанові  Вищого господарського суду  України   від 03.11.11р. у справі № 40/117.

          Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За умовами   ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          З врахуванням вищенаведеного, поданих доказів, наданих пояснень присутніми представниками, суд прийшов до висновку, що в позові належить відмовити у зв»язку  із спливом строку позовної давності у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

           Відповідно до ст.49 ГПК України  судові витрати,  покладаються на позивача.

              Керуючись ст.ст.32,33,34,35,38,43,49,82,83,84,85  ГПК України, суд.-

                                                      В И Р І Ш И В :

            В задоволенні позову відмовити .

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України..

          Суддя                                                                                             Іванчук С.В.      

            Повне рішення складено 12.03.2012р.