Постанова

від 25.04.2012 по справі 5015/7219/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.12 Справа № 5015/7219/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (позивача) - не з'явився,

відповідача - з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 06.03.2012 року, суддя Іванчук С.В., у справі № 5015/7219/11

за позовом: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м.Львів

до відповідача приватного підприємства "Баласт", м.Львів

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно", м.Львів

про стягнення неустойки,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 06.03.2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Управління майном спільної власності Львівської обласної ради до приватного підприємства "Баласт" про стягнення 2744,94 грн. неустойки за фактичне використання приміщень.

Рішення суду мотивовано тим, що вказаний позов про стягнення неустойки заявлено з пропуском строку позовної давності, встановленої ст.258 ЦК України, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.

В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що позивачем не пропущено строк звернення з даним позовом про стягнення неустойки, оскільки таке право у позивача виникло з дати прийняття господарським судом Львівської області рішення від 28.02.2011 року по справі №2/211, яким встановлено факт припинення між сторонами договірних орендних правовідносин 31.10.2009 року. З цих підстав скаржник вважає необхідним застосувати в спірному випадку також ст.264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності шляхом подання позову до суду.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про застосування до спірних вимог річного строку позовної давності, встановленого ст.258 ЦК України, оскільки передбачена ст.785 ЦК України неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних відносин та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі, що виключає можливість застосування шестимісячного та річного строків нарахування, встановлених ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що вказаний позов про стягнення неустойки позивачем заявлено з пропуском строку позовної давності, встановленої ст.258 ЦК України, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, є підставою для відмови у позові. Клопотання про поновлення строку звернення з даним позовом чи доказів переривання строку позовної давності позивачем не подано, а судом не встановлено.

Відповідач також вважає безпідставними доводи апелянта щодо початку обчислення строку позовної давності при зверненні з даним позовом з дати прийняття господарським судом Львівської області рішення від 28.02.2011 року по справі №2/211, оскільки встановлення судовим рішення факту припинення договірних відносин з 31.10.2009 року не свідчить про необізнаність позивача щодо наявності у нього права на стягнення неустойки за фактичне користування відповідачем приміщеннями з моменту припинення договірних правовідносин.

В судове засідання на проголошення постанови представники позивача та третьої особи не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов'язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях, та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.03.2007р. між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (орендодавець) та ПП "Баласт"(орендар) укладено договір оренди №87/07 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) на підставі наказу управління від 29.12.2006р. №100-н передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться на балансі КП "Комремсервіс" (правонаступником якого є КП ЛОР "Нерухомість і майно"), загальною площею 18,4 кв.м., розміщені за адресою: м.Львів, пр.Чорновола,45 а, корпус №6, з індексами приміщень згідно з поверховим планом БТІ від 14.11.1991р. відповідно до акту приймання-передачі (а.с.6-9).

Факт передачі об'єкта оренди в користування відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2006р., підписаним представниками ПП "Баласт" та КП "Комремсервіс"(а.с.12).

Відповідно до п.п.3.1.-3.2. договору, розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради, і складає 365,98грн. (без ПДВ) за грудень 2006р. та 496,36грн. (без ПДВ) за січень 2007р.; розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції.

Згідно до п.3.3. договору, встановлену орендну плату за користування об'єктом оренди в поточному місяці орендар зобов'язувався перерахувати не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 8.1. договору сторони визначили термін дії договору з 01.12.2006 року до 31.10.2009 року включно (строк дії 2 роки 11 місяців).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.8.6. договору).

Відповідно до п.2.3. договору, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, листом за вих. №1168 від 06.11.2009р. позивач повідомив відповідача про припинення 31.10.2009р. дії договору та необхідність здійснення до 15.11.2009р. повного розрахунку з орендної плати і звільнення займаних приміщень (а.с.16).

Актом приймання-передачі від 01.01.2010р. відповідач повернув об'єкт оренди (а.с.13).

З цих підстав за період з листопада 2010 року по грудень 2010 року включно позивачем нараховано відповідачу неустойку в розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення в розмірі 2744,94 грн.. Оскільки направлена на адресу відповідача претензія №545 від 29.03.11р. з вимогою погасити дану заборгованість за фактичне користування приміщеннями (а.с.17-18), залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся з вимогою про стягнення даної суми заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству.

Згідно зі статтею 283 ГК до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Оскільки договірні відносини між сторонами припинилися 31.10.2009р., а відповідач продовжував фактично користуватися орендованими приміщеннями після припинення договірних відносин до повернення майна за актом приймання-передачі від 01.01.2010р. позивачем правомірно нараховано відповідачу неустойку в розмірі подвійної оплати за користування річчю за час прострочення в розмірі 2744,94 грн., тобто за період з листопада 2010 року по грудень 2010 року включно.

Відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 ЦК України.

Статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з положеннями статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

З цих підстав необґрунтованими є доводи сторін і щодо початку обчислення строку позовної давності з моменту припинення договірних відносин між сторонами чи встановлення цього факту судовим рішенням, оскільки умовами договору оренди, укладеного між сторонами у цій справі, та законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Управління майном спільної власності Львівської обласної ради до приватного підприємства "Баласт" про стягнення 2744,94 грн. неустойки за фактичне використання приміщень, скасувавши рішення місцевого суду про відмову в позові.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції та 804,75 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 06.03.2012 року в справі за номером 5015/7219/11 - скасувати, а апеляційну скаргу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради -задоволити.

Позов задоволити.

Стягнути з приватного підприємства "Баласт" (м.Львів, вул..Зубрівська,27/28, р/р №26007615016980 в Дністровському відділенні ЛОФ АК «Укрсоцбанк», МФО 325019, код ЄДРПОУ 23976488) на користь балансоутримувача - комунального підприємства Львівської обласної ради "Нерухомість та майно"(м.Львів, вул.В.Винниченка,8, р/р №2600800003055 у ВАТ «Укрексімбанк», МФО 325718, код ЄДРПОУ 33358550) 2744,94 грн. неустойки.

Стягнути з приватного підприємства "Баласт" (м.Львів, вул..Зубрівська,27/28, р/р №26007615016980 в Дністровському відділенні ЛОФ АК «Укрсоцбанк», МФО 325019, код ЄДРПОУ 23976488) на користь Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (м.Львів, вул.В.Винниченка,18, р/р №35412008002609 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 25255072) 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 804,75 грн. судового збору.

Накази видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р. І. Марко

Повний текст постанови

виготовлено 27.04.2012р.