Рішення

від 14.02.2012 по справі 18/285

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  18/285

14.02.12

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора Люкс”

до          Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації

про                     стягнення 21 081,60 грн.

                                                                                                   Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача       ОСОБА_1 –представник за довіреністю № 1 від 11.01.12.

Від відповідача  ОСОБА_2 –представник за довіреністю № 260 від 03.02.12.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора Люкс” до Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення з відповідача на користь позивача 21 081,60 грн. заборгованості відповідно до умов Договору про надання послуг з охорони закладів освіти № 29/04-10ФЛ/82 від 07.04.10.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання за вказаним вище Договором в частині внесення платежів за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.11. на підставі п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у справі         № 18/285.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.11. у справі № 18/285 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.11. у справі № 18/285 скасовано, а матеріали справи скеровано до Господарського суд міста Києва.

Розпорядженням В.О. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.01.12. призначено повторний автоматичний розподіл справи,  і дану справу передано на розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.12. прийнято справу           № 18/285 до свого провадження; розгляд даної справи призначено на 31.01.12. о 10-50.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 06.01.12. № 18/285 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.12. розгляд справи             № 18/285 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 14.02.12. о 12-10.

В судовому засіданні 14.02.12. позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представником відповідача в судовому засіданні 14.02.12. подано заяву про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, в зв'язку з важким фінансовим станом.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.12. проти зазначеної вище заяви заперечує.

Розглянувши зазначену вище заяву відповідача про розстрочення рішення у даній справі, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, розстрочення виконання судового рішення може бути здійснене судом лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ті обставини, на які заявник посилається як на підставу надання розстрочки погашення боргу не є винятковими.

Представник відповідача  в судовому засіданні 14.02.12. проти позову не заперечує.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 18/285.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

07.04.10. між Товариством з обмеженою відповідальні «Флора люкс»(Виконавець)   та   Управлінням   освіти   Дарницької  районної  у   м.   Києві державної адміністрації (Замовник) було укладено Договір про надання послуг з охорони закладів освіти № 29/04-10ФЛ/82 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання   щодо  надання послуг по забезпеченню охорони та перепускного режиму у 48 закладах освіти об'єктів охорони, за адресами, відповідно до дислокації об'єктів.

Згідно п. 3.1 Договору передбачено, що вартість послуг визначається відповідно до сумарної кількості відпрацьованих співробітниками Виконавця годин на підставі відповідних актів виконаних робіт та становить згідно розрахунку 10,80 грн. за одну годину охорони.

Відповідно до п. 3.5 Договору сторонами погоджено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі п. 7 статті 51 Бюджетного кодексу України, на умовах відстрочки протягом 365 календарних днів.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з момент його підписання обома сторонами і діє до 31.12.10., але в будь-якому випадку –до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартості наданих послуг охорони, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 21 081,60 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов Договору, ТОВ «Флора люкс»протягом вересня 2010 року було надано Управлінню освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації послуги з охорони закладів освіти у Дарницькому районі, на загальну суму 84 499, 20 грн., що підтверджується належним чином оформленими та підписаними обома сторонами Договору актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000118 від 30.09.10., № ОУ-000121 від 30.09.10. та № ОУ-000125 від 30.09.10., а також відповідними актами прийому-здачі виконаних робіт за вересень 2010р.

Судом встановлено, що відповідач, порушуючи взяті на себе договірні зобов'язання, отримавши від позивача послуги по забезпеченню охорони та перепускного режиму у закладах освіти, сплатив за них не повному обсязі, а лише в сумі 63 417, 60 грн., що підтверджується випискою по особовому банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора Люкс” за 27.10.10., в результаті чого виникла заборгованість, що становить 21 081,60 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора Люкс” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –                              

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора Люкс” задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, Харківське шосе, 168-К, код ЄДРПОУ 37448113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора Люкс” (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 61, код ЄДРПОУ 35092933) 21 081 (двадцять одна тисяча вісімдесят одна) грн. 60 коп. –заборгованості, 210 (двісті десять) грн. 81 коп. – державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                         Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 16.02.12.