Рішення

від 05.07.2006 по справі 30/420

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 

30/420

05.07.06

За позовом   

Закритого акціонерного товариства «Автобаза № 1»

До                   Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

Про                 стягнення 4 458,71 грн.

Суддя 

Ващенко Т.М.

Представники:

Від

позивача        Дубровінська І.Ю.-

представник  за довіреністю № 36/24 від

13.06.06.

Від

відповідача   ОСОБА_1 -Суб'єкт

підприємницької діяльності

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду

міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Автобаза

№ 1»до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про

стягнення 4 458,71 грн. (3031,71 грн. -боргу, 1 427,00 грн. - пені)

заборгованості.

Спір виник на підставі того, що

відповідачем не виконано умов договору № НОМЕР_1від 12.05.05. про надання

транспортних послуг і робіт щодо спати позивачу за надані йому транспортні

послуги.

Ухвалою Господарського суду міста

Києва від 20.06.06. порушено провадження у справі № 30/420, розгляд справи було

призначено на 05.07.06. о 14-15.

У призначеному судовому засіданні

05.07.06. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суду

позов задовольнити у повному обсязі.

05.07.06. в судовому засіданні

відповідач в усній формі визнав борг перед позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній

матеріалами.

Розглянувши подані матеріали

справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста

Києва, - 

                                   ВСТАНОВИВ:

12.05.05. між Закритим акціонерним

товариством «Автобаза № 1 (Автобаза) та Приватним підприємцем ОСОБА_1

(Замовник) було укладено Договір № НОМЕР_1про надання транспортних послуг і

робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Автобаза щоденно

виконує заявку по виділенню автотранспорту. Автомобілі для виконання робіт і

інтересів Замовника надаються з водієм в технічно справному стані,

підготовленими для виконання робіт.

Відповідно до п. 2.1. Договору

розрахунок за автопослуги проводиться відповідно договірних цін, згідно тарифів

ЗАТ «Автобаза № 1», розроблених на основі прейскуранту НОМЕР_2. Оплата наданих

послуг проводиться відповідно до діючого законодавства України.

У відповідності до п. 3.1 Договору,

Автобаза зобов'язалась забезпечити виділення автотранспорту відповідно заявки в

належному технічному стані, придатному для виконання робіт Замовника.

Згідно п. 3.2 Договору, Замовник

зобов'язався проводити попередню оплату в розмірі 100 % вартості авто послуг.

За відсутності такої попередньої оплати, проводити оплату в розмірі 50 %

вартості авто послуг, решту 50 % проводити до 10 числа наступного місяця. При

невиконанні даного пункту договору по оплаті наданих послуг Замовнику

нараховується пеня 0,3 % за кожний день прострочки в оплаті Автобазі.

Відповідно до п. 6.1 Договору

сторони визначили строк дії даного Договору -до 31.12.05.

За твердженням позивача, ним

виконано свої зобов'язання по Договору № НОМЕР_1від 12.05.05. у повному обсязі.

Але в порушення умов Договору та

чинного законодавства України, відповідачем не було сплачено ЗАТ «Автобаза №

1»за надані транспортні послуги, в зв'язку з чим, як зазначає позивач станом на

06.06.06. у відповідача існує перед ним заборгованість у сумі 3031,71 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за

своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх

сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з

наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського

процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на

підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює

наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення

сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення

господарського спору.

Відповідно до статті 33

Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна  довести 

ті  обставини,  на 

які  вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абзацом 1 частини 1

статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1

статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів

застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням

особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193

Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань

є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом,

іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного

кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного

кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна

його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу

України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно

до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач свої

зобов'язання за Договором № НОМЕР_1від 12.05.05. не виконав, він порушив умови

договору.

За таких обставин, оскільки

відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку

зобов'язання по сплаті наданих йому транспортних послуг не виконав,  позовні вимоги в частині стягнення основного

боргу в сумі 3031,71 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають

задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач

припустився прострочення по платежах за Договором № НОМЕР_1від 12.05.05.,

позивач на підставі  п. 3.2.

Договору  просить суд стягнути на свою

користь  з відповідача 1 427,00 грн.

пені.

Відповідно до ст.ст. 546, 549

Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися

неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, при триманням,

завдатком.

Відповідно до частин 1, 3 статті

549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або

інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником

зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання.

Згідно частини 2 статті 551

Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір

встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 343

Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь

одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється

за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо стягнення пені в сумі 1 427,00

грн., суд вважає, що зазначена сума завищена, в зв'язку з чим, до стягнення з

відповідача підлягає 3,14 грн. пені (за обґрунтованим розрахунком суду).

В зв'язку з тим, що позивачем при

подачі позовної заяви було сплачено державне мито в більшому розмірі, ніж

передбачено законодавством України, а саме товариством сплачено 102,59 грн.,

зайвосплачена сума в розмірі 0,59 грн., відповідно до ст. 8 Декрету кабінету

Міністрів України «Про державне мито»підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати

пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та

керуючись ст.ст. 193, 230-231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526,

546, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85

Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (м. Київ, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код

НОМЕР_3) на користь Закритого акціонерного товариства «Автобаза № 1»(03148, м.

Київ, вул. Пшенична, 9, код ЄДРПОУ 01268348) 

3031 грн. 71 коп. - основного боргу, 3 грн. 14 коп. -пені,  69 

грн. 43 коп. - державного мита та 80 грн. 32 коп.  - витрат на 

інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          На підставі даного рішення повернути

з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства

«Автобаза № 1»(03148, м. Київ, вул. Пшенична, 9, код ЄДРПОУ 01268348)  зайвосплачене державне мито в сумі 59 коп.

5.          Після вступу рішення в законну силу

видати наказ.

6.          Рішення вступає в законну силу після

десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст.

84 ГПК України.

Суддя                                                                                               

Т.М.Ващенко

Дата

підписання

рішення

14.07.2006.