5/211ад
ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
У Х В А Л А
Іменем України
31.10.2006 року Справа № 5/211ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Лазненко Л.Л.
суддів Бородіної Л.І.
Якушенко Р.Є.
секретар
судового засідання Чернікова Я.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
розглянув у відкритому
судовому засіданні матеріали
апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 17.07.2006
у справі № 5/211ад (суддя Закропивний О.В.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
до відповідача Сільськогосподарського приватного підприємства "Прометей", с.Миколаївка Станично-Луганського району Луганської області
про стягнення 4325 грн.
В С Т А Н О В И В:
Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 18.05.2006 заявлений до господарського суду Луганської області позов про стягнення з Сільськогосподарського приватного підприємства "Прометей", с.Миколаївка Стантично-Луганського району Луганської області 4325 грн. несплачених штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Постановою господарського суду Луганської області від 17.07.2006 по справі № 5/211ад (суддя Закропивний О.В.) у позові відмовлено, враховуючи визначений ст.250 Господарського кодексу України строк для застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій.
Позивач у справі не погодився з таким висновком господарського суду Луганської області, подав до апеляційної інстанції заяву № 03-01/2985 від 27.07.2006 по справі № 5/211ад про апеляційне оскарження, а потім апеляційну скаргу № 03-01/3369 від 15.08.2006 по справі № 5/211ад, у якій просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 17.07.2006 № 5/211ад і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
За доводами апеляційної скарги, на думку скаржника, судом неправильно застосовано та були порушені норми матеріального та процесуального права, розгляд справи не ґрунтувався на всебічному, повному та об'єктивному розгляді.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 17.08.2006 по справі № 5/211ад, відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 15.08.2006 на постанову господарського суду Луганської області від 17.07.2006 у справі № 5/211ад, призначена судова колегія у складі: Лазненко Л.Л. - суддя –головуючий колегією, Іноземцева Л.В. –суддя, Перлов Д.Ю. –суддя.
Ухвалою судової колегії від 21.08.2006 відкрито апеляційне провадження по справі № 5/211ад та розпочата підготовка справи до апеляційного розгляду.
Ухвалою судової колегії Луганського апеляційного господарського суду від 31.08.2006 закінчена підготовка справи № 5/211ад до апеляційного розгляду та справа призначена до розгляду.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 15.09.2006 по справі № 5/211ад, відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України” та ст.ст.24, 26 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відпусткою судді Перлова Д.Ю. здійснено заміну: виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 5/211ад суддю Перлова Д.Ю. та введено до складу колегії суддів суддю Бородіну Л.І.
Сторони по справі не забезпечили участь своїх представників у судовому засіданні апеляційної інстанції, хоча сповіщені належним чином про час, день і місце розгляду апеляційної скарги по справі, що підтверджено документально-поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивачем у справі заявлено суду другої інстанції клопотання про розгляд справи без участі представника Фонду, який з великою завантаженістю в роботі не може прибути в судове засідання.
Судова колегія визнала можливим задовольнити клопотання позивача та розглядати апеляційну скаргу по справі без участі представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами.
Обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає оскаржену постанову по справі прийнятою правомірно, з того відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги по справі з наступних обставин.
Судом першої інстанції при розгляді спору по справі № 5/211ад правильно враховані діючі приписи законодавства з питання соціального захисту інвалідів в Україні, а також існуюче Положення про робочі місця інвалідів і порядок їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314.
Так, відповідно до ст.19 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції від 05.07.2001 № 2606-ІІІ (далі Закон) для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого місяця.
Згідно з п.14 „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, повно, об'єктивно та всебічно досліджених судом, на 2004 рік відповідачу визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 7 чоловік.
З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-ПІ (річна) за 2004 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 20 чоловік. Фактично на підприємстві відповідача жодного інваліда не працювало.
Чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у відповідача на робочих місцях, становить 1 особа (20 х 4% = 0,8, тобто 1 особа).
Всупереч п.5 Положення про робоче місце інвалідів і порядку працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 відповідачем не інформувалися Фонд соціального захисту інвалідів, Станично-Луганський районний центр зайнятості та управління праці та соціального захисту населення про існуючі вакантні місця, де може використовуватися праця інвалідів.
Ці обставини підтверджені матеріалами справи, дослідженими судом:
- листом № 2327 від 20.12.2005 Управління праці та соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації (а.с.8);
- листом № 27/04-1386 від 27.11.2005 Станично-Луганського районного центру зайнятості (а.с.9);
- листом № 03-01/1725 від 18.05.2006 Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с.10).
Документальне підтвердження заподіяння заходів, визначених діючим законодавством з питання соціальної захищеності інвалідів в Україні, стосовно створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі проведення атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів (наказ, протокол засідання комісії) відповідачем суду не надано.
До колективного договору підприємством не включені відомості стосовно визначених заходів по створенню робочих місць для інвалідів (а.с.8).
Окрім цього, відповідачем не доведено про повідомлення (звітування Форми 3-ПН) Станично-Луганського районного центру зайнятості про вільні робочі місця (вакантні посади), на яких може бути використана праця інвалідів.
З такого, не можна вважати, що відповідачем виконані зазначені законодавством вимоги по створенню робочих місць для інвалідів та інформування про це відповідні державні установи для подальшого здійснення працевлаштування.
З оглядом на вищевикладені обставини, судами двох інстанцій при повному та всебічному дослідженні усіх обставин у справі встановлено, що позивачем доведений факт правопорушення відповідача діючого законодавства з питання соціальної захищеності інвалідів, за що мають бути сплачені адміністративно-господарські санкції, які згідно зі ст.41 Конституції України застосовуються виключно за рішенням суду, а не державного органу, яким пред'явлений адміністративний позов про її стягнення, у разі добровільної несплати санкцій суб'єктом господарювання.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлені строки для стягнення вказаної санкції, тобто адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Розглядаючи адміністративний позов про стягнення санкцій з суб'єкта господарювання, суд зобов'язаний перевірити наявність строку для їх застосування, тобто чи не закінчилися строки їх застосування, що встановлені ст.250 Господарського кодексу України.
Враховуючи дату пред'явлення позову по справі - 22.05.2006 та обізнаність позивача про порушення відповідачем у справі вимог законодавства, яке випливає зі звіту Форми 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", який одержаний позивачем 08.04.2005 (а.с.13), такий строк останнім не дотриманий, що не було спростовано заявником апеляційної скарги.
За таких обставин, позов у справі заявлений обґрунтовано.
Понад з цим, судова колегія погоджується з застосуванням судом першої інстанції ст.250 Господарського процесуального кодексу України з такого.
Штрафні санкції, заявлені за позовом у справі до стягнення згідно ст.20 Закону України про основи соціальної захищеності інвалідів України, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які застосовуються до суб'єктів господарювання, до яких відноситься відповідач у справі.
Судами першої та другої інстанцій враховується також ненадання позивачем обґрунтування причини недотримання строку, визначеного ст.250 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, з урахуванням недотримання позивачем у справі строку для застосування санкцій, позов задоволенню не підлягає, про що правильно зроблений висновок судом першої інстанції.
Питання щодо судових витрат не вирішується оскільки заявником апеляційної скарги не сплачувався судовий збір при наявності пільг, обумовлених Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993.
У судовому засіданні 31.10.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ № 03-01/3369 від 15.08.2006 на постанову господарського суду Луганської області від 17.07.2006 у справі № 5/211ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 17.07.2006 у справі № 5/211ад (суддя Закропивний О.В.) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.Л.Лазненко
Суддя Л.І.Бородіна
Суддя Р.Є.Якушенко
Суд | Луганський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 31.10.2006 |
Оприлюднено | 03.09.2007 |
Номер документу | 219643 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Луганський апеляційний господарський суд
Лaзненко Л.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні