Постанова

від 13.03.2012 по справі 2/434/08-нр

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/434/08-НР

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 2/434/08-НР

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:  Мишкіної М.А.,

                                    Будішевської Л.О.

при секретарі   -   Литовчук Г.П.

за участю представників:

Від позивача: Богдан І.А.

Від відповідача: Володькова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Баштанський сирзавод”

на ухвалу господарського суду Миколаївської області

від 01.02.2012 року

за заявою Публічного акціонерного товариства „Баштанський сирзавод” про перегляд рішення господарського суду Миколаївської області від 04.11.2010р. та додаткового рішення господарського суду Миколаївської області від 15.11.2010р. за нововиявленими обставинами

у справі № 2/434/08-НР

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Молочник”

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Баштанський сирзавод”

про зобов'язання припинити використання знака для товарів і послуг

В С Т А Н О В И Л А:

          У жовтні 2008 року Відкрите акціонерне товариство „Молочник” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Баштанський сирзавод” про зобов'язання припинити використання у своїй діяльності знаку для товарів і послуг „Дружба”.

          На обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що він є власником знаку для товарів і послуг (торговельної марки) „Дружба” за свідоцтвом України № 48734 від 15.03.2005р., але без його дозволу відповідач здійснює реалізацію своєї продукції під торговельною маркою „Дружба”, що порушує його права. А тому, на підставі ст. ст. 16, 20 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та ст. 495 ЦК України позивач просив задовольнити позов.

ЗАТ „Баштанський сирзавод” позов не визнало посилаючись на те, що знак для товарів і послуг “Дружба” за свідоцтвом України № 48734 не має розрізняльної здатності, окрім того воно має право попереднього користувача торговельної марки,  передбачене ст. 500 ЦК України, щодо використання позначення “Дружба” для таких товарів, як плавлений сир.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.11.2010 року позов задоволено. Зобов'язано ЗАТ “Баштанський сирзавод” припинити використання у своїй діяльності знаку для товарів та послуг “Дружба”.

Додатковим рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.11.2010 року стягнуто з ЗАТ “Баштанський сирзавод” на користь ВАТ „Молочник” 10134 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року зазначене рішення господарського суду Миколаївської області від 04.11.2010 року було залишено без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ “Баштанський сирзавод” –без задоволення.

17.11.2011 року Публічне акціонерне товариство „Баштанський сирзавод” (нове найменування ЗАТ “Баштанський сирзавод”) звернулося до господарського суду Миколаївської області з заявою про перегляд рішення від 04.11.2010 року та додаткового рішення від 15.11.2010 року господарського суду Миколаївської області по справі № 2/434/08-Н за нововиявленими обставинами, в якій просило за результатами перегляду зазначені рішення скасувати та припинити провадження у даній справі.

В обґрунтування вимог заяви відповідач посилався на те, що на час розгляду справи в господарському суді Миколаївської області та постановлення рішення від 04.11.2010 року та додаткового рішення від 15.11.2010 року ВАТ „Молочник” не являлося власником на знак для товарів і послуг „Дружба”, не могло виступати по даній справі позивачем за відсутністю предмета спору, оскільки 27.09.2010 року відбулася передача права власності на знак для товарів і послуг „Дружба” компанії „Лінкстар Лімітед” (Нікосія, Кіпр) відповідно до рішення № 10029 від 27.09.2010р. З дати реєстрації відповідного рішення, тобто з 27.09.2010 року власником знаку для товарів і послуг є компанія „Лінкстар Лімітед”.

Відкрите акціонерне товариство „Промислове підприємство „Пищепром” (нове найменування ВАТ „Молочник”) заперечувало проти задоволення заяви посилаючись на те, що обставини, на які посилається відповідач не є нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України на підставі того, що вони були або могли бути відомі відповідачу, а також не є істотними та не вплинули б на вирішення судового спору по суті. Крім того, відповідачем було порушено строк подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішень господарського суду Миколаївської області.

За результатами перегляду за нововиявленими обставинами, ухвалою  господарського суду Миколаївської області від 01.02.2012 року (суддя –Ткаченко О.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 04.11.2010 року і додаткове рішення від 15.11.2010 року залишені без змін.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції ПАТ „Баштанський сирзавод” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 04.11.2010р. та додаткове рішення господарського суду Миколаївської області від 15.11.2010р. по справі № 2/434/08-НР і припинити провадження у даній справі. Апеляційна скарга обґрунтована посиланнями на положення ст.ст. 5, 16 Закону України  „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, ст. 495 ЦК України, ст. ст. 80, 112, 113 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу  залишити без змін, вважаючи її законною і обґрунтованою.

За правилами встановленими ч. 3 ст. 77 ГПК України в засіданні суду оголошувалася перерва до 13.03.2012 року.          

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 цієї статті підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як вказано в пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” від 26.12.2011 року № 17, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.  

Отже, нововиявлена обставина це: юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Обставина, на яку посилається відповідач, звертаючись з заявою про перегляд прийнятого у справі рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленою, оскільки вона не характеризується наявністю вищезазначених ознак у сукупності і не може бути підставою для перегляду судового акта в порядку, передбаченому ст. 112 ГПК України.

Так, звернувшись до господарського суду з заявою про перегляд судових рішеннь у даній справі за нововиявленими обставинами заявник як на нововиявлену обставину посилався на те, що 27.09.2010 року відбулася передача права власності на знак для товарів і послуг „Дружба” компанії „Лінкстар Лімітед” (Нікосія, Кіпр) відповідно до рішення № 10029 від 27.09.2010р., що підтверджується випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 48734 станом на 21.10.2011р. З дати реєстрації відповідного рішення, тобто з 27.09.2010 року власником знаку для товарів і послуг є компанія „Лінкстар Лімітед”. Таким чином, на час розгляду даної справи в господарському суді Миколаївської області та постановлення рішення від 04.11.2010 року та додаткового рішення від 15.11.2010 року ВАТ „Молочник” не являлося власником знаку для товарів і послуг „Дружба” і не могло виступати по даній справі позивачем.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002р. N 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2002р. за N 64/6352, Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації знаків для товарів і послуг (далі - знаки), які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях. Відомості, що занесені до реєстру, зміни до них, відомості про видачу дубліката свідоцтва, зміни внаслідок виправлення помилок та інші відомості, що занесені до реєстру, Державна служба публікує в офіційному бюлетені "Промислова власність". Дані про публікацію зазначених відомостей заносяться до реєстру.

Доступ до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг є загальнодоступним та безкоштовним.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010 року Державним департаментом інтелектуальної власності за заявою власника свідоцтва ВАТ „Молочник” було прийнято рішення опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знаки, відповідно до яких право власності на знаки для товарів і послуг класів 29, 30, 43, на які зареєстровані знаки за свідоцтвом України № 48734 від 15.03.2005р., передається компанії „Лінкстар Лімітед”. Дата публікації та реєстрації 27.09.2010 року.

Згідно з цим рішенням, 27.09.2010 року в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 18, книга 2, були опубліковані відомості про передачу ВАТ „Молочник” права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 48734 компанії „Лінкстар Лімітед”.

Таким чином, позивач здійснив інформування всіх зацікавлених осіб про передачу права власності на знак в офіційному друкованому органі.

Дані обставини могли бути відомі відповідачу на час розгляду даної справи.

Окрім того, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які покладено в основу судового рішення.

          В основу судового рішення від 04.11.2010 року покладено наступні юридичні факти. Наявне у відповідача свідоцтво України № 28939 на торговельну марку “Славія” не надає йому права на використання позначення „Дружба”. Відповідачем не доведено належним чином фактичного використання позначення „Дружба” на етикетці для плавленого сиру власного виробництва до 15.10.2003 року, тобто до дати подачі позивачем відповідної заявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ліцензійного договору від 28.09.2010 року, укладеного між компанією „Лінкстар Лімітед”, що володіє виключним правом на знак для товарів і послуг „Дружба” за свідоцтвом України № 48734, та ВАТ „Молочник”, позивачеві надано право використовувати торговельну марку „Дружба” у своїй господарській діяльності, в тому числі здійснювати захист прав власника свідоцтва в суді в якості позивача. Так, згідно з п. 2.7 даного договору ВАТ „Молочник” має право вчиняти дії для підготовки до судового розгляду, порушувати і  вести всі справи у зв'язку з правами на торговельну марку в усіх судових установах України (у т.ч. третейських судах), Антимонопольному комітеті України, органах державної податкової служби, органах державної виконавчої служби та інших органах державної влади, користуючись усіма правами, що їх законодавство надає позивачеві, відповідачеві, третій особі, у тому числі з такими правами: підписувати позовні заяви, клопотання, листи, скарги, відзиви, заперечення та інші процесуальні документи, збирати та надавати необхідні дані, інформацію, відомості, докази, проводити підготовку до укладення мирових угод, визнавати або відмовлятися частково або повністю від позовних вимог, одержувати копії та/або оригінали судових рішень, ухвал, судових наказів, виконавчих листів, брати участь у різного роду засіданнях, забезпечувати примусове виконання рішень всіма способами, передбаченими  українським законодавством.

Пунктом 7.2 даного договору передбачено, що якщо треті особи порушують права ліцензіара, як власника свідоцтва на знак для товарів і послуг № 48734 та/або ліцензіата, то ліцензіат або ліцензіар, чи ліцензіат і ліцензіар разом, пред'являють їм позов.

Відтак, зміна власника торговельної марки „Дружба” за свідоцтвом України      № 48734 не вплинула на правовий статус ВАТ „Молочник”, як позивача у справі, і жодним чином не спростовує покладені в основу рішення господарського суду Миколаївської області від 04.11.2010 року факти.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону. За таких обставин, колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.  

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Оскільки заявник стверджує, що про те, що позивач ВАТ „Молочник” на час постановлення рішення від 04.11.2010 року та додаткового рішення від 15.11.2010 року господарського суду Миколаївської області не являвся власником знаку для товарів і послуг „Дружба” за свідоцтвом № 48734 йому стало відомо 21.10.2011 року, то слід вважати, що заяву про перегляд судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами заявником подано в межах встановленого процесуального строку. Отже, посилання позивача на порушення відповідачем строку подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішень господарського суду Миколаївської області є необґрунтованим.  

Керуючись ст.ст. 99, 101-106, 112 - 114 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.02.2012 року у справі № 2/434/08-НР залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Баштанський сирзавод” –без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                                  Бєляновський В.В.

 Судді:                                                                                         Мишкіна М.А.

                                                                                                     Будішевська Л.О.