Рішення

від 14.03.2012 по справі 12/156-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/156-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31   http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 березня 2012 р.           Справа 12/156-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-2009"  с.Порик Хмільницького району Вінницької області   

до: Фірми Reasonway International, LLC  Cполучені Штати Америки, 1100 H Street N.W., 840, Washington, D.S. 20005, USA, Bank MBK bank ZRT, 1052, Budapest, Turr, Istvan u.9, SWIFT: MKKB HUHIB, Iban: HU3310300002104183694012001  

про стягнення 5202,65 доларів США заборгованості

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники :

позивача: Бедрин Є.Г. - директор  ТОВ "Форест-2009".

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.10.2010 року було порушено провадження у справі № 12/156-10 та призначено судове засідання на 30.11.2010 року.

В судовому засіданні 30.11.2010 року оголошено перерву до 14.12.2010 року.

Враховуючи, що Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 року суддю господарського суду Вінницької області Кожухар М. С. обрано на посаду судді Вінницького апеляційного адміністративного суду, відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Вінницької області від  08.12.2010 року справу     № 12/156-10 передано для подальшого розгляду судді  Банасько О.О..

Ухвалою від 09.12.2010 року справу № 12/156-10 суддею Банасько О.О. прийнято до провадження з призначенням судового засідання на 14.12.2010 року.

В судовому засіданні 14.12.2010 року судом оголошено перерву до 18.01.2011 року з метою надання можливості представнику позивача здійснити переклад на іноземну мову процесуальних та інших документів задля здійснення належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

По закінченні перерви позивач в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав переклад ухвали від 18.01.2011 року.  

Ухвалою від 18.01.2011 року провадження у справі № 12/156-10 було зупинено  до 19.05.2011 року  з  метою належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

Ухвалою від 19.05.2011 року провадження  у справі поновлено.

Однак в судове засідання призначене на 19.05.2011 року представники сторін в судове засідання не з'явилися, документів витребуваних ухвалою суду не надали, причин неявки та неподання документів не повідомили.

При  цьому суд констатує, що відомостей про отримання ухвали від 18.01.2011 року відповідачем в матеріалах справи не міститься.

За таких обставин ухвалою від 19.05.2011 року було зупинено розгляд справи до 16.06.2011 року (резервної дати вказаної в ухвалі про відкладення розгляду справи від 18.01.2011 року).

16.06.2011 року поновлено провадження у справі.

16.06.2011 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

При цьому суд констатує, що доказів стосовно належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання матеріали справи не містять.

З метою надання представником позивача ряду документів необхідних для вирішення даного спору по суті з перекладом їх на мову держави відповідача-нерезидента в судовому засіданні оголошено перерву до 11.07.2011 року.

Ухвалою від 11.07.2011 року суд з метою належного повідомлення  відповідача про час та місце наступного судового засідання та з метою надання останнім документів необхідних для вирішення даного спору по суті, а також необхідністю забезпечення змагальності судового процесу, враховуючи, що відповідач є нерезидентом прийшов до висновку про необхідність призначення судового засідання на 12.10.2011 року в зв'язку з чим провадження у справі було зупинено відповідно до приписів ч.1 ст.79 ГПК України.

12.10.2011 року поновлено провадження у справі.

Однак в судове засідання призначене на 12.10.2011 року представники сторін в судове засідання не з'явилися, документів витребуваних ухвалою суду не надали, причин неявки та неподання документів не повідомили.

При цьому суд констатує, що доказів стосовно належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання матеріали справи не містять.

За таких обставин суд зупинив розгляд справи до 10.11.2011 року (резервної дати вказаної в ухвалі про відкладення розгляду справи від 11.07.2011 року) на підставі ч.1 ст.79 ГПК України.

10.11.2011 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

Ухвалою суду від 10.11.2011 року розгляд справи було відкладено до 08.02.2012 року з визначенням резервної дати проведення судового засідання 14.03.2012 року.

Одночасно провадження у справі було зупинено до 08.02.2012 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 08.02.2012 року представників сторін провадження у справі було зупинено до 14.03.2012 року (резервної дати визначеної в ухвалі від 10.11.2011 року).

Ухвалою від 14.03.2012 року провадження у справі поновлено.

Справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами оскільки від сторін не надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації.

В судове засідання 14.03.2012 року представник відповідача не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив.

При цьому суд з урахуванням наявних у справі документів дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності відповідача виходячи з наступних міркувань.

В п.8 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 31.05.2002 року № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що при вирішенні питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, господарському суду слід враховувати таке.

Взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу (Гаага, 1954) і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами. Відповідно до Законів України від 19.10.2000 року № 2052-III та № 2051-III з 26 листопада 2000 року набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями. Цими заявами і застереженнями передбачено, зокрема, що названим у конвенціях центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до названої Конвенції із заявами та застереженнями, згідно з якими центральним органом, який має право отримувати документи від інших Договірних Сторін, а також складати підтвердження про вручення, є Міністерство юстиції України. Особливості виконання названої Конвенції визначено розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 року № 1092/5/54 (далі - Інструкція).

Так, відповідне доручення про вручення документів за кордоном складається судом у формі прохання згідно з додатком до Інструкції. Заповненню з урахуванням приписів пунктів 6.2.1 і 6.2.2 Інструкції підлягають дві частини формуляра: "Прохання" і "Короткий виклад документа".

Якщо формуляр складається українською мовою, то його обов'язково необхідно супроводжувати перекладом французькою чи англійською мовами або мовою запитуваної держави.

Згідно рекомендації Спеціальної комісії по практичному застосуванню Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, розроблених державами - учасницями Конвенції 28.10 - 04.11.2003 року, рекомендовано заявнику завжди надавати переклад документів, за винятком тих випадків, коли заявник має достатні підстави вважати, що адресат розуміє документ країни відправника.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року № 2052-III встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Відповідно до частини 2 статті 15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови:

a) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

З огляду на приписи частини третьої статті 4 ГПК України та статті 3 Закону України "Про міжнародне приватне право" господарський суд повинен виходити з правил, встановлених у міжнародному договорі, тобто застосовувати щонайменше шестимісячний строк з моменту порушення провадження у справі.

Матеріалами справи підтверджується факт перекладу на англійську мову ухвал суду від 18.01.2011 року, 11.07.2011 року, 10.11.2011 року, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, короткого викладу документа, судового документа тощо.

На виконання вимог статті 21 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах ухвали суду від 11.07.2011 року надіслано компанії "Міжнародне вручення-процесуальних документів", яка є єдиною приватною компанією, що здійснює вручення процесуальних документів, уповноваженою діяти від імені Центрального органу США у відповідності зі статтями 2 - 6 вищезазначеної Конвенції, отримувати запити про вручення від інших Договірних держав, здійснювати вручення документів, заповнювати формуляри тощо (лист від 05.08.2011 року).

16.09.2011 року судове доручення щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання надіслано судом на адресу Міністерства юстиції України.

Окрім того судове доручення з ухвалою суду від 10.11.2011 року надіслано безпосередньо судом на адресу  компанії "Міжнародне вручення-процесуальних документів" засобами електронного зв'язку включаючи докази оплати послуг даної компанії, які здійснено позивачем.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи,  її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.    

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Оскільки провадження у даній справі було порушено 19.10.2010 року, суд здійснював повідомлення відповідача у спосіб передбачений Конвенцією із забезпеченням перекладу судових документів, долученням до останніх  прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, короткого викладу документа у формі визначеній Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень суд вважає, що вжив всіх розумних зусиль для вручення повідомлення відповідачем через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, з огляду на перебування в провадженні даної справи більше шести місяців, наявність доказів передання документу у спосіб передбачений Конвенцією та відсутність будь-якого підтвердження про отримання документа відповідачем суд вважає можливим прийняти рішення по даній справі виходячи із приписів ч.2 ст.15 Конвенції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

07.01.2010 року між Фірмою Reasonway International, LLC  Cполучені Штати Америки, 1100 H Street N.W., 840, Washington, D.S. 20005, USA (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест-2009", с.Порик Хмільницького району Вінницької області (Продавець)   було укладено контракт № 06 (а.с.8-10, т.1).

Відповідно до п.1.2 Продавець продає, а Покупець купує на умовах DDU - склад Покупця продукцію лісопереробки - обрізну, необрізну коровану доску та пиловник дуба діаметром 30-56 см..

Розрахунковою валютою встановлюється долар США (п.3.1 Контракту).

Ціна на продукцію, що поставляється за 1 м.куб. - обрізна доска - 350 доларів, необрізна корована доска - 275 доларів, пиловник дуба - 200 доларів на умовах DDU - склад Покупця. Ціни і кількість відправленої продукції будуть зазначатись в інвойсах, які являються невід'ємною частиною даного контракту (п.3.2 Контракту).

Повна вартість Контракту 150000,00 доларів (п.3.5 Контракту).

В п.7.1 Контракту сторони погодили, що оплата за продукцію здійснюється в доларах в розмірі 100 % оплати вартості продукції шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Продавця до заїзду в митну зону.

На виконання умов Контракту № 06 від 27.01.2010 року позивачем  відповідачу поставлено товар на загальну суму 5 197,50 доларів США, що підтверджується рахунком-фактурою № 10 від 01.04.2010 року, митною декларацією  № 401000010/2010/003977 від 01.04.2010 року та міжнародною товарно-транспортною накладною № 016655 від 01.04.2010 року (а.с.12-13, 15, т.1).

За твердженням позивача відповідач всупереч умовам контракту за отриманий товар не провів розрахунок.

Таким чином сума заборгованості становить 5 197,50 дооларів США.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами контракту від 18.06.2010 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором установлено обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу , а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України.                                                 

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).                     

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 5 197,50 доларів США правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 05,15 доларів США штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.8.2 Контракту за затримку платежу більше строків визначених п.7 Контракту Покупець сплачує штраф у розмірі 0,1 % від суми затриманого платежу.

Таким чином заявлення позивачем вимоги про стягнення штрафу є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку штрафу судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказана вимога задовольняються судом в заявленому розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду  жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості та штрафу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Приймаючи рішення про задоволення позову судом також враховано абз.3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", в якому роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача  відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також судом взято до уваги вказівку, яка міститься в п.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 17.02.1994 року № 02-5/114  "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита" в якому зазначено, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення іноземної валюти та відшкодування судових витрат в іноземній валюті видається єдиний наказ. Накази про стягнення сум в іноземній валюті і у гривнях видаються окремо.

При розгляді даного спору судом враховано, що в п.п.10.2, 10.4 Контракту від 27.01.2010 року сторони погодили, що в разі відсутності згоди щодо вирішення спору справа підлягає вирішенню в господарському суді Вінницької області, а правом, яке регулює вказаний контракт, в тому рахунку і при розгляді спорів, являється матеріальне та процесуальне право України.

14.03.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.                                                                                      

   На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ст.49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з  Фірми Reasonway International, LLC  Cполучені Штати Америки, 1100 H Street N.W., 840, Washington, D.S. 20005, USA, Bank MBK bank ZRT, 1052, Budapest, Turr, Istvan u.9, SWIFT: MKKB HUHIB, Iban: HU3310300002104183694012001 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-2009", вул.Ювілейна, 49, с.Порик Хмільницького району Вінницької області, 22066 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34680781) - 5 197,50 доларів США заборгованості, 05,15 доларів США - штрафу, 52,02 доларів США - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита.

3. Стягнути з Фірми Reasonway International, LLC  Cполучені Штати Америки, 1100 H Street N.W., 840, Washington, D.S. 20005, USA, Bank MBK bank ZRT, 1052, Budapest, Turr, Istvan u.9, SWIFT: MKKB HUHIB, Iban: HU3310300002104183694012001 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-2009", вул.Ювілейна, 49, с.Порик Хмільницького району Вінницької області, 22066 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34680781)- 236 грн. 00 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.  

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  19 березня 2012 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - Cполучені Штати Америки, 1100 H Street N.W., 840, Washington, D.S. 20005, USA.