Постанова

від 07.08.2008 по справі 28/198-32/175

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/198-32/175

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.08.2008                                                                                           № 28/198-32/175

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Синиці  О.Ф.

          Вербицької О.В.

 при секретарі:           Цецарському А.О.

 За участю представників:

 від позивача                     КомарницькаО.Б

від відповідачів          1.ШарапаМ.О., 2.Просянюк О.В., Храпай Ю.А.

від третьої особи на

стороні позивача          Батюк П.В., Золотухіна Г.О.

від третьої особи на

стороні відповідача          1. не з'явились, 2. Просянюк О.В., 3. не з'явились,

                              4. Громніцький Ю.П.

від ЗАТ

”Інформсистема”          Левченко О.В.

від прокурора          Ущапівський Я.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Корпорації ”Seagroup International, Inc” та Відкритого акціонерного товариства ”Татнафта” ім. В.Д. Шашина

 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2008

 у справі № 28/198-32/175 (Хрипун О.О.)

 за позовом                               Фонда державного майна України

 до                                                   1.Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

                                                  2.Корпорація "Seagroup International, Inc."

 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору           1.Закрите акціонерне товариство "Кременчуцька нафтова компанія"

          2.Акціонерне товариство "Татнєфть"

          3.Відкрите акціонерне товариство "Татнафтохімінвест холдинг"

          4.Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів:                     Кабінет Міністрів України

 про                                                  визнання недійсною угоди

 за участю Генеральної прокуратури України

постанова була прийнята з перервами у судовому засіданні 15.07.2008, 22.07.2008, 06.08.2008 відповідно до ст. 77 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

 У серпні 2001 року Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства ”Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія ”Укртатнафта” (надалі – ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”) та Корпорації ”Seagroup International, Inc” про визнання недійсною угоди про внесення доповнень № 1 до контракту № 1747/12 від 01.06.1999, який укладено між ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” та Корпорацією ”Seagroup International, Inc”. В подальшому Фонд державного майна України доповнив позовні вимоги і просив суд визнати недійсним контракт № 1747/12 від 01.06.1999 купівлі-продажу корпоративних прав у вигляді простих іменних акцій, укладений між ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” та Корпорацією ”Seagroup International, Inc” та зобов'язати Відкрите акціонерне товариство ”Фінансова компанія ”Укрнафтогаз” внести зміни до реєстру власників до реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” в зв'язку із визнанням контракту № 1747/12 від 01.06.1999 купівлі-продажу корпоративних прав у вигляді простих акцій недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2001, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2002 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним контракт № 1747/12 від 01.06.1999 купівлі-продажу корпоративних прав у вигляді простих іменних акцій та угоду від 29.05.2000 про внесення доповнень № 1 до контракту № 1747/12 від 01.06.1999, укладені між ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” та Корпорацією ”Seagroup International, Inc” зобов'язано ВАТ ”ФК ”Укрнафтогаз”, яке здійснює ведення реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”, внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” та зареєструвати ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” як власника пакету акцій у кількості 147 535 115 штук, що становить 9,960% статутного фонду.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2002 рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2001 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2002 скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 18.03.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2001, постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2002 та постанова Вищого господарського суду України від 29.05.2002 скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України від 18.03.2008 мотивована тим, що внеском Корпорації ”Seagroup International, Inc” до статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” за придбані прості іменні акції ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” став не майновий чи грошовий вклад, а боргове зобов'язання Корпорації ”Seagroup International, Inc”, у зв'язку із чим спірний контракт купівлі-продажу простих іменних акцій № 1747/12 від 01.06.1999 суперечить вимогам ст. 13 Закону України ”Про господарські товариства”.

Під час нового розгляду та до винесення рішення у справі, Фонд державного майна України уточнив позовні вимоги – у зв'язку із зміною реєстратора ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” вимоги про зобов'язання реєстратора вчинити дії направлені не до ВАТ ”ФК ”Укрнафтогаз”, а до ЗАТ ”Інформсистема”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2008 прийнято до сумісного розгляду у справі позовну заяву ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” до Корпорації ”Seagroup International, Inc” та Закритого акціонерного товариства ”Інформсистема” в якій просить прийняти заяву до сумісного розгляду у справі № 28/198-32/175, визнати недійсним контракт № 1747/12 купівлі-продажу від 01.06.1999, укладений між ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” та Корпорацією ”Seagroup International, Inc” та додаткову угоду № 1 від 29.05.2000 до нього, як такий, що не відповідає вимогам діючого законодавства України; вилучити у Корпорації ”Seagroup International, Inc” та передати ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” майно, отримане за контрактом № 1747/12 купівлі-продажу від 01.06.1999, а саме: 147 535 115 штук простих іменних акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” номінальною вартістю однієї акції 0,50 гривень, що становить 9,960% статутного фонду, які обліковуються на особовому рахунку номінального утримувача АТ ”ІНГ Банк Україна” відкритому у реєстроутримувача системи реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” – ЗАТ ”Iнформсистема”; зобов'язати ЗАТ ”Інформсистема” внести до системи реєстру власників акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” запис про перехід права власності на 147 535 115 штук простих іменних акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” від Корпорації ”Seagroup International, Inc”, номінальний утримувач – АТ ”ІНГ Банк Україна”, до ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2008 позови Фонду державного майна України та ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” задоволені в частково, визнано недійсним з моменту підписання Контракт № 1747/12 купівлі-продажу від 01.06.1999 та Додаткову угоду № 1 від 29.05.2000, які укладені між ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” та Корпорацією ”Seagroup International, Inc”, вилучено у Корпорації ”Seagroup International, Inc” та передано ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” майно, отримане за контрактом № 1747/12 купівлі-продажу від 01.06.1999, а саме: 147 532 000 штук простих іменних акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”, номінальною вартістю однієї акції 0,50 гривень, що становить 9,960% статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”, які обліковуються на особовому рахунку номінального утримувача АТ ”ІНГ Банк Україна” відкритому у реєстроутримувача системи реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” – ЗАТ ”Iнформсистема”, зобов'язано ЗАТ ”Iнформсистема” внести до системи реєстру власників акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” запис про перехід права власності на 147 532 000 штук простих іменних акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” номінальною вартістю однієї акції 0,50 гривень, що становить 9,96% статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” від Корпорації ”Seagroup International, Inc”, номінальний утримувач – АТ ”ІНГ Банк Україна”, до ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” в іншій частині в позовах відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що оспорюваний контракт № 1747/12 купівлі-продажу від 01.06.1999 суперечить ст.ст. 13, 33 Закону України ”Про господарські товариства” та ст. 8 Закону України ”Про цінні папери та фондову біржу”, а тому суд визнав його недійсним згідно ст. 48 ЦК УРСР. В частині відмови в позовах, рішення мотивоване фактичним отриманням Корпорацією ”Seagroup International, Inc” меншої кількістю акцій, ніж вимагають повернути позивачі, а тому в частині повернення акцій, які Корпорація ”Seagroup International, Inc” не отримувала в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Корпорація ”Seagroup International, Inc” та ВАТ ”Татнафта” ім. В.Д. Шашина звернулися із апеляційними скаргами в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позовів відмовити.

В апеляційних скаргах міститься посилається на неправильне застосування судом положень ст. 48 ЦК УРСР, ст. 267 ЦК України, ч. 1 ст. 13, ст. 33 Закону України ”Про господарські товариства”, ст.ст. 1, 3, 8 Закону України ”Про цінні папери та фондову біржу”, ч. 1 ст. 1, ст.ст. 15, 21, 26, 60, п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, постанови Кабінету Міністрів України № 528 від 10.09.1992, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційним господарським судом згідно положень ст. 25 ГПК України здійснено заміну АТ ”Татнафта” правонаступником ВАТ ”Татнафта” ім. В.Д. Шашина.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступного.

Указом Президента України ”Про створення транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії ”Укртатнафта” № 704/94 від 29.11.1994 підтримано пропозицію Кабінету Міністрів України та Кабінету Міністрів Республіки Татарстан щодо створення закритого акціонерного товариства - транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії ”Укртатнафта”. Фонду державного майна України та Державному комітету України по нафті і газу доручено забезпечити до 01.01.1995 передачу до статутного фонду Компанії належних державі відповідної кількості акцій та майна акціонерного товариства ”Кременчукнафтооргсинтез” та підприємств Українського об'єднання по забезпеченню нафтою та нафтопродуктами ”Укрнафтопродукт”, еквівалентних за вартістю майну (цінним паперам), що передається до статутного фонду Компанії Республікою Татарстан.

Указом Президента Республіки Татарстан ”Про створення транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії ”Укртатнафта” № УП-883 від 13.12.1994 погоджено пропозицію Кабінету Міністрів України та Кабінету Міністрів Республіки Татарстан по організації транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії ”Укртатнафта” на паритетній основі. Доручено Кабінету Міністрів Республіки Татарстан передати до статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” пакет акцій нафтопереробних комплексів та інше державне майно, що еквівалентне кількості акцій, які вносяться підприємствами України до статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про укладення Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Татарстан про створення транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії ”Укртатнафта” № 487 від 04.07.1995 схвалено поданий Міністерством економіки і погоджений з Міністерством закордонних справ проект Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Татарстан про створення транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії ”Укртатнафта”.

04.07.1995 між Урядом України і Урядом Республіки Татарстан укладена Угода про створення транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії ”Укртатнафта”.

27.07.1995 на виконання Указів № 704/94 від 29.11.1994 та № УП-883 від 13.12.1994 укладено Договір про створення та діяльність ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” та затверджено Статуту ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Договору про створення та діяльність ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” від 27.07.1995 засновниками товариства є: Фонд державного майна України, Державний комітет Республіки Татарстан по управлінню Державним майном, Акціонерне товариство ”Татнафта”, Виробниче об'єднання ”Татнафтопром”, Акціонерне товариство ”Татнафтохімінвестхолдинг” Акціонерне товариство ”Сувар”, Спільне підприємство ”Джой-Татнафтопром ТР Коммунікейшенс ЛТД”, Кредитно-фінансовий союз ”Експобанк”, Банк ”Девон-кредит” та Акціонерне товариство ”ТИНК”.

Пунктом 5.1 Договору про створення та діяльність ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” від 27.07.1995 визначений статутний фонд товариства у розмірі 129 690 000 млн. крб. (900 000 000 доларів США), поділений на 900 000 простих акцій номінальною вартістю 144,1 млн крб. (1000 доларів США).

Згідно із п. 5.2, 5.3 українська частка в статутному фонді ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” складається із частки Фонду державного майна України, яка становить 49,986% на загальну суму 449,875 млн. дол. США та частки Кредитно-фінансового союзу ”Експобанк” – 0,014% на загальну суму 125 тис. дол. США. Загалом частка української сторони в статутному фонді ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” на момент створення складала 50% відповідно до Указу Президента України № 704/94 від 29.11.2004 та міжурядової угоди від 04.07.1995 і була рівна частці засновників від Республіки Татарстан.

Відповідно до п. 5.15 Договору про створення та діяльність ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” від 27.07.1995 при зміні Статутного фонду повинен бути збережений паритет часток засновників від України та Республіки Татарстан.

Рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” від 10.06.1998 (протокол № 3) зменшено розмір статутного фонду до 740 638 210 грн. (359 900 000 доларів США), а статутний фонд вирішено поділити на 1 487 276 420 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,50 грн. (0,24296 дол. США), вирішено визначити частку Фонду державного майна України у розмірі 154,950 млн. дол. США, що становить 43,054% статутного фонду, доручено правлінню товариства реалізувати несплачені іншими акціонерами акції товариства.

01.06.1999 між ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” та Корпорацією ”Seagroup International, Inc” укладено контракт № 1747/12 купівлі-продажу відповідно до якого, ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” продала, а Корпорація ”Seagroup International, Inc” купила корпоративні права у вигляді простих іменних акцій, емітованих продавцем для первісного розміщення з метою формування статутного фонду продавця в кількості 147 535 115 штук номінальною вартістю 0,50 грн.

Із змісту п.п. 3.3, 3.5 протоколу Загальних зборів акціонерів ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” від 10.06.1998 (протокол № 3) та п. 1.1 Контракту вбачається, що продані за контрактом № 1747/12 від 01.06.1999 акції, не були оплачені іншими акціонерами, а тому статутний фонд в цій частині не було сформовано.

Відповідно до п. 2.3 контракту № 1747/12 від 01.06.1999 оплата буде здійснена емітованим Корпорацією ”Seagroup International, Inc” одним векселем або тридцяти шістьма векселями на суму 35 845 132 дол. США.

Згідно із п. 6.1 контракту термін дії Контракту становить з 01.06.1999 по 01.06.2000.

02.06.1999 відповідно до акту приймання передачі векселів, Корпорація ”Seagroup International, Inc” передала, а ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” прийняло 36 векселів, емітованих Корпорацією ”Seagroup International, Inc” із яких: 35 векселів номінальною вартість кожного по 1 000 000 дол. США та один вексель номінальною вартістю 845 132 дол. США. Векселі передбачали термін оплати протягом 12 місяців з моменту акцептування векселя сторонами.

На виконання вказаного контракту 08.06.1999 на користь Корпорації ”Seagroup International, Inc” були перераховані прості іменні акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” у кількості 147 532 000 шт., що становить 9,960% статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”.

Відповідно до п. 5.3 Статуту ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” від 10.06.1999 (протокол № 4) Корпорація ”Seagroup International, Inc” оплачує акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” цінними паперами, векселями на суму 35 845 132 дол. США. Згідно із п. 5.4 Статуту частка Корпорації ”Seagroup International, Inc” становить 147 532 000 акцій, що становить 9,960% Статутного фонду.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України ”Про господарські товариства” вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Згідно із п. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі простий вексель містить: 1) назву ”простий вексель”, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; 6) зазначення дати і місця складання простого векселя; 7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець). Аналогічна норма міститься в п. 75 Положення про переказний і простий вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 № 104/1341.

Статтею 21 Закону України ”Про цінні папери та фондову біржу” визначено, що вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Отже, вказаними нормами права визначено, що обов'язковою умовою векселя, як цінного паперу, є засвідчення ним безумовного грошового зобов'язання векселедавця сплатити грошові кошти.

В той же час, із змісту документів під назвою ”вексель”, які були передані Корпорацією ”Seagroup International, Inc” на виконання Контракту № 1747/12 від 01.06.1999 купівлі-продажу, вбачається, що платіж може бути здійснений готівкою або поставкою неочищеної нафти на взаємно прийнятну вартість. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що альтернативність виконання зобов'язання за вказаним документом та можливість його виконання іншим способом, відмінним від сплати визначеної суми грошей, свідчить про те, що такі документи за своєю правовою природою не є векселями, а також спростовує посилання Корпорації ”Seagroup International, Inc” на те, що її внеском до статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” були цінні папери.

Із змісту Контракту № 1747/12 від 01.06.1999 та спірних правовідносин вбачається, що мав місце продаж акцій, емітованих ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” для первісного розміщення з метою формування статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що внеском Корпорації ”Seagroup International, Inc” до статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” стали боргові зобов'язання. Твердження Корпорації ”Seagroup International, Inc” про наступне відчуження цих документів, як векселів, що на думку апелянта підтверджує природу документів, як векселів, по-перше, не спростовує вказаного вище висновку суду, по-друге, таке відчуження не є предметом судового розгляду.

Враховуючи те, що внеском Корпорації ”Seagroup International, Inc” до статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” за придбані прості іменні акції ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” був не майновий чи грошовий вклад, а боргове зобов'язання Корпорації ”Seagroup International, Inc”, то спірний Контракт № 1747/12 від 01.06.1999 купівлі-продажу суперечить вимогам ст. 13 Закону України ”Про господарські товариства”.

Відповідно до ч. 1 ст. 11121 ГПК України вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого господарського суду України під час розгляду матеріалів касаційної скарги чи касаційного подання.

В постанові Верховного Суду України від 18.03.2008 у даній справі, Верховний Суд України дійшов правового висновку про невідповідність спірного контракту ст. 13 Закону України ”Про господарські товариства” та вказав на необхідність врахувати цю обставину під час нового розгляду справи.

Посилання Корпорації ”Seagroup International, Inc” на правові висновки судів у інших справах є лише оціночними судженнями судів, які на відміну від вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду України у даній справі, не є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи.

Відповідно до ст. 21 Закону УРСР ”Про цінні папери і фондову біржу” та п. 2 постанови Верховної Ради України ”Про застосування векселів у господарському обороті України” постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 № 528 затверджені Правила виготовлення і використання вексельних бланків.

Твердження апелянтів про непоширення положень вказаної постанови Кабінету Міністрів України на спірні правовідносини є хибним, оскільки затверджені нею правила встановлюють порядок як виготовлення, так і використання, тобто обігу векселів на території України. При цьому апелянт вказує на виготовлення векселів на території США, проте із матеріалів справи вбачається, що використання таких документів мало місце на території України (акт приймання-передачі від 02.06.1999).

Згідно із п. 1 ч. ІІ Правил виготовлення і використання вексельних бланків векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України.

Разом із цим згідно із ст. 8 Закону України ”Про цінні папери і фондову біржу” акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.

Отже, вексель може бути видано для оплати за вже поставлену продукцію, а відтак вексель не може бути переданий (емітований) до моменту поставки продукції (передачі акцій). В той же час, оплата акцій має передувати переходу права власності на акції, а тому акції не можуть бути поставлені до передачі векселів.

Системний аналіз норм ст. 8 Закону України ”Про цінні папери і фондову біржу” та п. 1 ч. ІІ Правил виготовлення і використання вексельних бланків взаємовиключають можливість використання особою самостійно емітованих векселів для оплати акцій при їх первинному розміщенні.

При цьому, спірний Контракт № 1747/12 від 01.06.1999 купівлі-продажу визначає, що Корпорація ”Seagroup International, Inc” видає власні векселі в якості оплати акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” (під час первісного розміщення).

Таким чином, положення Контракту № 1747/12 від 01.06.1999 купівлі-продажу щодо видачі власних векселів в якості оплати акції ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” суперечить ст. 8 Закону України ”Про цінні папери та фондову біржу” та Правилам виготовлення і використання вексельних бланків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 № 528.

Крім цього, судом першої інстанції вірно встановлено, що Корпорація ”Seagroup International, Inc” отримала пакет акцій за спірним контрактом до моменту виконання безумовного боргового зобов'язання, яке було внеском до статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”. Тобто, в порушення ст. 8 Закону України ”Про цінні папери та фондову біржу” отримало акції до моменту повної оплати їх вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Оскільки судом встановлено, що Контракт № 1747/12 від 01.06.1999 купівлі-продажу, укладений між ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” та Корпорацією ”Seagroup International, Inc”, суперечить ст.ст. 13, 33 Закону України ”Про господарські товариства” та ст. 8 Закону України ”Про цінні папери та фондову біржу”, такий контракт підлягає визнанню недійсним з моменту прийняття згідно ст. 48 ЦК УРСР.

Враховуючи недійсність Контракту № 1747/12 від 01.06.1999, суд першої інстанції правомірно визнав недійсним також і додаткову угоду № 1 від 30.05.2000 до нього, яка є невід'ємною частиною Контракту № 1747/12 від 01.06.1999.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Місцевим судом правильно встановлено, що на виконання умов контракту, визнаного судом недійсним, на користь Корпорації ”Seagroup International, Inc” було фактично передано 147 532 000 шт. простих іменних акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” що становить 9,960% статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”, а не 147 535 115 шт., як вказують позивачі.

За таких обставин, пакет простих іменних акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” у кількості 147 532 000 шт. простих іменних акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”, що становить 9,960% статутного фонду ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”, які обліковуються на особовому рахунку номінального утримувача АТ ”ІНГ Банк Україна” відкритому у реєстроутримувача системи реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” – ЗАТ ”Iнформсистема” підлягає вилученню у Корпорації ”Seagroup International, Inc” та передачі на користь ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”. Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовів в частині вилучення 3 115 простих іменних акцій ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”, які не передавалася на користь Корпорації ”Seagroup International, Inc”.

Твердження Корпорації ”Seagroup International, Inc” про неправильне застосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР щодо не вирішення питання про повернення на користь Корпорації ”Seagroup International, Inc” векселів не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на таке.

Із змісту матеріалів справи вбачається, що позовна вимога про повернення на користь Корпорації ”Seagroup International, Inc” не заявлялася ні Фондом державного майна України, ні ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять клопотання Корпорації ”Seagroup International, Inc” про вихід суду за межі позовних вимог.

До того ж, судом встановлено, що Корпорація ”Seagroup International, Inc” на виконання умов недійсного контракту передане боргове зобов'язання, а докази його виконання шляхом оплати на користь ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” грошових коштів чи передачі майна в матеріалах справи відсутні.

Частиною 1 ст. 7 Закону України ”Про міжнародний комерційний арбітраж” арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України ”Про міжнародний комерційний арбітраж” суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Апелянти вказують, що спір мав бути переданий на вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України згідно п. 5.1 Контракту, тобто арбітражного застереження, яке визначене Контрактом.

В той же час, відповідно до п. 6.1 Контракту термін дії Контракту (в т.ч. арбітражного застереження на яке посилається апелянт) закінчився, а відтак на момент судового розгляду та звернення ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” із позовною заявою арбітражне застереження втратило чинність, тому у суду відсутні підстави для припинення провадження згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Крім цього, Фонд державного майна України ніколи не був стороною арбітражного застереження, на яке вказує апелянт.

Із тексту позовної заяви Фонду державного майна України вбачається, що одним із відповідачів визначено ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”. При цьому, в якості юридичної адреси вказано: 01054, м. Київ, вул. Дмитріївська, 18/24 поверх 5.

Відповідно до ст. 28 ГПК України повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” має в своєму складі відособлений структурний підрозділ –представництво в м. Києві. На момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на серпень 2001 року представництво знаходилось за адресою м. Київ, вул. Дмитріївська, 18/24, що підтверджується Положенням про Представництво ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”.

Відповідно до п. 2.1.1 Положення основними завданнями представництва є представництво інтересів Компанії у всіх державних органах України, перед всіма підприємствам, установами, організаціями і громадянами.

Тобто, вищезазначеним Положенням представництву надано право представляти інтерес ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” в будь-яких установах. Факт наділення представництва ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” повноваженнями на представництво інтересів ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” у судах підтверджено також письмовими поясненнями ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта”, наданими у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 27.1 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 ”Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” у вирішенні питань, пов'язаних з участю у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб, необхідно також враховувати викладене у роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994 № 02-5/492 ”Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб” (з подальшими змінами і доповненнями).

Відповідно до п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994 № 02-5/492 ”Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб” коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Крім того, відповідно до п. 2 вказаного роз'яснення в таких випадках підсудність справи визначається відповідно до розділу III Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням уповноваженого відособленого підрозділу, а не юридичної особи (ч. 4 ст. 15 ГПК України).

Також колегією суддів апеляційного господарського суду приймається до уваги, що постановою Верховного Суду України від 18.03.2008 у даній справі, скасовуючи ухвалені у справі рішення Верховний Суд України направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції – Господарського суду міста Києва, не вказавши при цьому на неправильність визначення територіальної підсудності.

За таких обставин, твердження апелянта про порушення правил територіальної підсудності є безпідставними.

Стосовно прийняття позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, колегія апеляційного суду відзначає наступне.

Статтею 1 ГПК України визначене право особи на звернення до господарського суду.

Відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Твердження Корпорації ”Seagroup International, Inc”про те, що єдиним можливим способом захисту прав відповідача у справі є подача ним зустрічного позову не відповідає положенням ст.ст. 1, 26 ГПК України. Більш того, положення ст. 60 ГПК України передбачають, що зустрічний позов може бути подано відповідачем до позивача, а в позовній заяві ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” відповідачем не є Фонд державного майна України.

Крім цього, колегія суддів відзначає, що апелянт не вказує конкретного пункту ст. 80 ГПК України згідно із яким, враховуючи мотивування апеляційної скарги в цій частині, провадження за позовною заявою третьої особи із самостійними вимогами підлягає припиненню. Стаття 80 ГПК України містить чіткий перелік випадку при яких провадження підлягає припиненню, проте колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для припинення провадження за позовною заявою ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” згідно з ст. 80 ГПК України за жодним із пунктів.

Із матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів Корпорації ”Seagroup International, Inc” в суді першої інстанції здійснювали Просянок О.В. та Храпай Ю.А. на підставі довіреності від 15.12.2005, відповідно до якої Храпай Ю.А. уповноважений вести судові справи компанії та отримувати судові документи. Більш того, Храпай Ю.А. здійснював представництво Компанії під час судового розгляду справи Верховним Судом України (постанова від 18.03.2008), а також Господарським судом міста Києва, Київським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України (у 2001 – 2002 роках). Беручи до уваги участь уповноважених представників Корпорації ”Seagroup International, Inc” у судовому засіданні суду першої інстанції, а також те, що матеріалами справи підтверджено представництво інтересів компанії паном Храпай Ю.А. протягом 7 років, який особисто підписав апеляційну скаргу, твердження апеляційної скарги про неналежне повідомлення Корпорації ”Seagroup International, Inc” про час та місце розгляду справи не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційних скарг про неповідомлення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору – резидентів Російської Федерації не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки матеріали справи містять докази повідомлення таких осіб про час та місце розгляду справи, а також містять докази отримання третіми особами цих повідомлень. До того ж, апелянти не вказують, які права та інтереси третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору – резидентів Російської Федерації порушує рішення у даній справі, та не вказують яким чином це впливає на права та інтереси Корпорації ”Seagroup International, Inc”.

Посилання апелянтів на положення ст. 267 ЦК України є неправомірним, оскільки згідно із частиною 3 вказаної статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Матеріали справи не містять заяви жодної із сторін про застосування судом позовної давності, до того ж суд першої інстанції, враховуючи встановлені фактичні обставини, правомірно визнав поважними причини пропущення ЗАТ ”ТФПНК ”Укртатнафта” позовної давності та захистив порушене право.

Решта доводів апеляційних скарг не спростовують правильність висновків рішення суду першої інстанції.

За таких обставин апеляційні скарги Корпорації ”Seagroup International, Inc” та ВАТ ”Татнафта” ім. В.Д. Шашина підлягають залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2008 залишенню без змін.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційні скарги Корпорації ”Seagroup International, Inc” та Відкритого акціонерного товариства ”Татнафта” ім. В.Д. Шашина залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2008 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Матеріали справи повернути № 28/198-32/175 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Синиця  О.Ф.

                                                                                          Вербицька О.В.