Постанова

від 15.03.2012 по справі 5020-1984/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-1984/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2012 року Справа № 5020-1984/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Дмитрієва В.Є.,

суддів                                                                      Рибіної С.А.,

                                                                                          Балюкової К.Г.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився,   (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради);

відповідача, (Іванушкіна Ольга Леонідівна (повноваження перевірені), довідка   № АА 337469 від 28.07.10, Директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Воскресенье");

прокурор, Шульга Антон Миколайович, посвідчення №  574   від 18.11.08,  (прокуратура  міста Севастополя);

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Воскресенье" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Єфременко О.О.) від 19 січня 2012 року у справі №5020-1984/2011

за позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя (вул. Корчагіна, 16, місто Севастополь, 99014;

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)  

до  товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Воскресенье" (вул. П. Корчагіна, 40, місто Севастополь, 99059)  

про стягнення 82975,76 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Воскресенье»про стягнення 82975,76 грн.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Воскресенье»умов договору оренди нерухомого майна №135-07 від 01 листопада 2007 року в частині своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим за період з березня 2011 року по жовтень 2011 року за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати у сумі 12255,02 грн., на яку були нараховані пеня у розмірі 537,28 грн., 30% річних у розмірі 1027,10 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 69156,36 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 січня 2012 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Воскресенье»заборгованості з орендної плати у розмірі 12255,02 грн., пені в розмірі 537,28 грн. та 30% річних в розмірі 1027,10 грн., провадження у справі було припинено в порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір про стягнення вказаних сум врегульовано сторонами шляхом оплати зазначеної заборгованості, предмет спору відсутній.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 19 січня 2012 року у справі №5020-1984/2011 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Воскресенье" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради штраф у розмірі 12255,02 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Воскресенье" в дохід Державного бюджету міста Севастополя 1411,50 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати частково, прийняти нове рішення, яким зменшити штрафні санкції з 12255,02 грн. до 170,00 грн. посилаючись на важке матеріальне становище.

Розпорядженням секретаря судової палати від 15 березня 2012 року, суддя Волков К.В., у зв'язку з відрядженням, був замінений у складі колегії на суддю Балюкову К.Г.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Прокурор надав судовій колегії пояснення та заперечення на апеляційну скаргу .

Представник позивача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Про причини своєї неявки суд не повідомив. До початку судового засідання надіслав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Воскресенье" залишити без задоволення.

Судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність представника позивача, за наявними у справі доказами, оскільки, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність, обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, вислухавши представника відповідача і прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.  Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до положень частини другої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»державну політику у сфері оренди щодо майна, яке перебуває в комунальній власності, здійснюють органи місцевого самоврядування.

Недотримання фізичними або юридичними особами положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» завдає шкоди економічним інтересам держави по розпорядженню державною власністю, не дає можливості у повному обсязі реалізувати завдання у сфері орендних відносин, порушує основи державної політики у сфері ефективного використання комунальною власністю.

Пунктом 2 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради встановлено, що Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Севастополя.

Судовою колегією встановлено наступне.

16 жовтня 2009 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Воскресенье» (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №135-07 (далі –Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно: вбудовані нежитлові приміщення на першому поверсі п'ятиповерхового будинку, загальною площею

85,20 кв.м, розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Павла Корчагіна, 40, яке знаходиться на балансі РЕП-9 (далі –об'єкт оренди).

Договором передбачено, що об'єкт оренди повинен буде використовуватися для розміщення офісу виробничого комерційного підприємства.

Згідно з пунктами 3.1. –3.3. Договору, розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна.

З 01 жовтня 2009 року орендна плата складає 1921,01 грн. за місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Раніше нарахована орендна плата з 01 листопада 2007 року складала 1380,00 грн. (без податку на додану вартість) за перший місяць оренди і перераховувалась Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Розмір орендної плати за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року визначається у відповідності з Рішенням Севастопольської міської ради за № 7273 від 14 липня 2009 року і складає 1344,70 грн. А з 01 січня 2010 року Орендар оплачує орендну плату, визначену абз. 1 п.3.2 даного Договору, котра коригується на індекс інфляції за увесь період. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Пунктом 4.4.3. Договору передбачене зобов'язання Орендаря своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкта оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Пуктом 7.1 Договору, строк дії Договору встановлений до 10 жовтня 2012 року.

Договір засвідчений нотаріально, вчинена державна реєстрація правочинну (а.с. 13- 15).

16 жовтня 2009 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі орендованого майна (а.с.18).

Додатковим договором від 09 квітня 2010 року до договору оренди нерухомого майна №135-07 сторони доповнили розділ № «орендна плата»пунктом наступного змісту: «п.3.9. Розмір орендної плати за період 26 лютого 2010 року по 01 серпня 2010 року визначається у відповідності з рішенням Севастопольської міської ради за № 7273 від 14 липня 2009 року, за №8526 від 15 грудня 2009 року, складає 1408,98 грн. за місяць і перераховується Орендарем - Орендодавцю в строки, встановлені Договором оренди».

Додатковий договір також засвідчений нотаріально, вчинена державна реєстрація правочину (а.с. 20).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем погашено заборгованість з орендної плати, пені, 30% річних вже після звернення позивача до суду з даним позовом, тому прокурор просив стягнути з відповідача штраф за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 69156,36 грн.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, пунктом 8.7 Договору сторони встановили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року  №18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено належних да допустимих доказів невірного застосування норм матеріального права чи надання невірної оцінки обставинам справи, які впливають на прийняття рішення щодо застосування норми статті 551 Цивільного кодексу України, тому колегія вважає, що господарський суд першої інстанції цілком правомірно використував надане йому право та зменшив розмір штрафу до розміру заборгованості з орендної плати, яка існувала на день звернення позивача до суду з даним позовом, та складала 12255,02 грн. У зв'язку з чим, судом частково був задоволений позов і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року №18).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду прийняте без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, інших підстав для скасування (зміни) рішення місцевого господарського суду також немає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Воскресенье" залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Севастополя від 19 січня 2012 року у справі №5020-1984/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  В.Є. Дмитрієв

Судді                                                                                С.А. Рибіна

                                                                                К.Г. Балюкова

Розсилка:

1.прокурора Гагарінського району міста Севастополя (вул. Корчагіна, 16, місто Севастополь, 99014;

2. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)  

3.товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Воскресенье" (вул. П. Корчагіна, 40, місто Севастополь, 99059)