Постанова

від 14.10.2008 по справі 7/37-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/37-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2008                                                                                   Справа № 7/37-08  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя   Герасименко І.М. (доповідач)    

суддів: Білецька Л.М., Ясир Л.О.,

секретар судового засідання: Вовченко О.В.

за участю представників сторін:

представник позивача: Федак М.В.;

представник відповідача: Тропін В.В;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Овіл”, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  07.07.08р.   

у справі № 7/37-08

за позовом  санаторію "Трускавець" Служби безпеки України, м. Трускавець, Львівської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Овіл”,                м. Дніпропетровськ,

про   розірвання договору та стягнення 217 978 грн. 08 коп.

 В С Т А Н О В И В :

           До господарського суду Дніпропетровської області звернувся з позовом санаторій "Трускавець" Служби безпеки України, м. Трускавець Львівської області до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Овіл”, м. Дніпропетровськ, про розірвання договору та стягнення 217 978 грн. 08 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач заборгував позивачу послуги, надані за договором № 72 про санаторно-курортне обслуговування від 14.11.2001р. 51 138 грн. 45 коп., чим спричинив збитки, а в зв'язку  з невиконанням забезпечення кількості ліжко –днів  відповідачем, санаторій недоотримав дохід в сумі 162 516 грн. 10 коп.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2008р. (суддя –доповідач Л.А. Коваль) позов задоволено частково. Розірвано договір № 72 про санаторно-курортне обслуговування від 14.11.2001р., укладений між позивачем та відповідачем. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 51 138 грн.            45 коп., пеню в розмірі 4 003 грн. 85 коп., витрати на оплату державного мита в сумі              636 грн. 42 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі             29 грн. 85 коп.,  в іншій частині позовних вимог відмовлено.

          Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської  області від 07.07.2008 р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині розірвання договору №72 від 14.11.01р. укладеного між санаторієм "Трускавець" Служби безпеки України та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Овіл”; в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Овіл” на користь санаторію "Трускавець" Служби безпеки України збитків в сумі 51 138 грн. 45 коп., пені у розмірі 4 003 грн. 85 коп. витрати на оплату державного мита в сумі 636 грн. 42 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 29 грн. 85 коп.,

та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Вказує,  що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду представник відповідача просить рішення суду скасувати; представник позивача заперечує проти апеляційній скарги, просить рішення суду залишити без змін.  

Заслухавши доповідь судді –доповідача,  дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14.11.2001р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 72 про санаторно-курортне обслуговування, згідно умов якого, у орендованих у виконавця приміщеннях четвертого поверху спального корпусу на підставі договорів оренди № 27 від 04.05.2000р. та № 71 від 01.08.2001р., замовник зобов'язався поселяти відпочиваючих за загальним профілем лікування та профілем лікування цукрового діабету, виконавець - продає замовнику послуги на санаторно-курортне лікування і харчування його відпочиваючих, замовник - проводить їх оплату на умовах договору.

Так, за договором оренди № 27 від 04.05.2000р., з урахуванням угоди від 05.02.2007р. про внесення змін до договору, позивач передав відповідачу в строкове платне користування приміщення в м. Трускавець по вул. Шевченка, 23, загальною площею 66,8 кв.м, з метою надання місць для короткострокового проживання відпочиваючих під час оздоровлення в санаторії „Трускавець” Служби безпеки України. Строк дії договору оренди № 27 від 04.05.2000р. - з 04.05.2000р. до 31.12.2010р. (п.10.1. договору оренди).

За договором оренди № 71 від 01.08.2001р., з урахуванням угоди від 05.02.2007р. про внесення змін до договору, позивач передав відповідачу в строкове платне користування нерухоме майно –приміщення четвертого поверху спального корпусу, площею 338, 6 кв.м, розташоване за адресою: м. Трускавець, вул. Шевченка, 23, з метою надання місць для короткострокового проживання відпочиваючих під час оздоровлення в санаторії „Трускавець” Служби безпеки України. Строк дії договору № 71 від 01.08.2001р. з 01.08.2001р. до 31.12.2010р. (п.10.1. договору оренди).

Відповідно п.2.2.1. договору №72 про санаторно-курортне обслуговування відповідач зобов'язався проводити оплату послуг, забезпечити у орендованому приміщенні виконання планової кількості ліжко-днів (п.2.2.4.).

Позивач зобов'язався за договором забезпечувати замовника послугами на санаторно-курортне лікування та харчування його відпочиваючих на харчоблоці санаторію (п.2.1.1.), у разі зміни вартості послуг, пов'язаної із централізованими змінами цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавством України, повідомляти про це замовника після їх введення (п.2.1.2.), вести облік наданих послуг і подавати замовнику рахунок для оплати послуг (п.2.1.3.).

Згідно з п.3.1. договору, вартість послуг на санаторно-курортне лікування і харчування встановлюється “Виконавцем” відповідно до чинного законодавства України і змінюється у випадках, передбачених нормативними і нормативно-правовими актами України. Вартість послуг вказана в калькуляції, яка додана до Договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.3.1.1. договору у разі зміни цінової політики “Виконавця” та “Замовника” калькуляція може бути змінена за взаємною згодою сторін. Нові редакції калькуляції додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Пунктами 3.2.–3.4. договору сторони встановили порядок розрахунків: замовник до 25 числа поточного місяця здійснює попередню оплату за харчування та лікування планової кількості відпочиваючих, яких передбачається оздоровити в наступному місяці; розрахунковим періодом є термін з 25 числа поточного місяця по 24 число наступного місяця, в якому фактично були надані послуги. Виконавець у разі необхідності подає замовнику для оплати рахунок за фактично надані послуги за вказаний розрахунковий період. Замовник зобов'язаний провести оплату рахунку протягом трьох банківських днів з дня його одержання, але до 01 числа наступного місяця. Якщо замовник сплатив більшу суму, ніж було необхідно, вона підлягає заліку в рахунок наступних платежів;  порядок оплати: банківський перевід. Вид розрахунків: безготівковий. Форма розрахунків: платіжне доручення.

З початку дії договору і по березень 2007 року включно, щомісяця позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату отриманих за договором відповідачем послуг. Вартість послуг відповідачем оплачувалася відповідно до вказаної в них суми. 19.04.2007р. позивач передав відповідачу калькуляцію витрат на лікування і харчування відпочиваючих відповідача в санаторії «Трускавець»станом на 01.02.2007р., погоджену 10.04.2007р. Військово-медичним управлінням Служби безпеки України та 16.04.2007р. затверджену позивачем. Згідно названої калькуляції собівартість лікування та харчування відпочиваючих на 24 дні склала 2 150, 00 грн.

Згідно калькуляції витрат на лікування і харчування відпочиваючих станом на 01.02.2006р., яка діяла до вище зазначеної калькуляції, собівартість лікування та харчування відпочиваючих на 24 дні складала 1 758, 00 грн. Відповідно до матеріалів справи, відповідач 19.04.07р. отримав нову калькуляцію, в якій вартість лікування та харчування була вказана 2 150 грн., про що свідчить підпис уповноваженої особи на зворотньому боці калькуляції (а.с. 18 том 1).

Згідно з ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Відповідно до договору №72 від 14.11.2001р. вартість, тобто ціна послуг, вказується у калькуляції і згідно з умовами п. 3.1 договору, вартість послуг на санаторно –курортне лікування і харчування встановлюється “Виконавцем”, тобто санаторієм “Трускавець”. Даний пункт договору відповідає змісту ст. 3 Господарського кодексу України та не протирічить загальним нормам ділового звичаю, так як відповідно до Інструкції “Про порядок планування, обліку і калькуляції собівартості ліжко –дня в санаторно –курортних закладах відпочинку Служби безпеки України” (а.с. 96-99 том 1) і встановлення ціни, нижчої за собівартість ліжно –дня не відповідає меті господарської діяльності санаторію, направленої на покриття витрат на своє належне функціонування по санаторно –курортному обслуговуванню працівників, пенсіонерів СБУ та їх сімей.

Таким чином, сторони узгодили складання калькуляції “Виконавцем”. Щорічне направлення калькуляції, складеної саме “Виконавцем” послуг було узгоджено як умовами договору, так і підтверджено звичаєм ділового обороту між сторонами договору, де сторони узгодили зміну ціни шляхом щорічного складання нової калькуляції, тому отримана відповідачем 19.04.08р. калькуляція є новою калькуляцією, а не зміною попередньої калькуляції. В разі незгоди “Замовника” з вартістю послуг у новій калькуляції –2 105 грн., він мав право ставити питання про зміну цієї калькуляції за взаємною згодою сторін відповідно до п. 3.1.1, п. 5.3 договору, але отримавши калькуляцію 19.04.08р. фактично здійснив дії, що свідчать про прийняття нової ціни послуг, так як з квітня 2007р. відповідач продовжує продавати громадянам путівки на санаторно-курортне лікування в санаторій “Трускавець”, тобто фактично отримує послуги і від договору не відмовлявся і з вимогою про його розірвання не звертався, отримує рахунки, складені на підставі вартості послуг 2 105 грн.

Факт неповної оплати встановлених рахунків не може свідчити про непогодження з ціною, а лише доводить факт неналежного виконання відповідачем його зобов'язань по оплаті за договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Статтями 610, ст. 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що має наслідком, зокрема, відшкодування збитків.

За період з квітня 2007 року по серпень 2007 року включно, позивач нарахував відповідачу до оплати  172 447, 91 грн., а відповідач оплатив 125 419, 40 грн. Сума боргу відповідача за договором станом на 01.09.2007р. становить 47 028, 51 грн. З вересня 2007 року по лютий 2008 року включно позивач нарахував відповідачу до оплати 211 237, 50 грн. Всього нараховано з квітня 2007 року по лютий 2008 року включно 383 685, 41 грн. З вересня 2007 року станом на 28.03.2008р. відповідач оплатив 218 434, 96 грн. Всього оплачено з квітня 2007 року станом на 28.03.2008р. 343 854, 36 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Згідно п.4.2. договору за прострочення терміну оплати рахунку замовник сплачує, на вимогу виконавця, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

За період з квітня 2007 року по серпень 2007 року включно (строк оплати до 01.09.2007р.) позивач нарахував відповідачу до оплати  172 447, 91 грн., а відповідач оплатив 125 419, 40 грн.

Сума боргу відповідача за Договором станом на 01.09.2007р. становить 47 028 грн. 51 коп.

Станом на 28.03.2008р. (строк оплати рахунку за березень 2008р. не настає) сума боргу відповідача змінилася наступним чином.

З вересня 2007 року по лютий 2008 року включно позивач нарахував відповідачу до оплати 211 237, 50 грн. Всього нараховано з квітня 2007 року по лютий 2008 року включно 383 685, 41 грн.

З вересня 2007 року станом на 28.03.2008р. відповідач оплатив 218 434, 96 грн. Всього оплачено з квітня 2007 року станом на 28.03.2008р. 343 854, 36 грн. Однак оплата здійснена відповідачем 27.03.2008р. не може бути врахована, як оплата спірної суми, оскільки в призначенні платежу йде посилання на рахунок № 69 від 25.03.2008р., сума за яким не входить до складу заявленої до стягнення суми.

Таким чином, борг відповідача за розрахунком суду з урахуванням застосування розрахункового періоду та строку оплати, визначених Договором, станом на 28.03.2008р. становить 67 245, 03 грн. та не змінився на час вирішення спору в суді, оскільки платежі, які здійснював відповідач в подальшому мали інше призначення платежу, ніж покриття боргу за попередній (спірний) період.

Таким чином, судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, що складаються з боргу за надані послуги, у сумі 51 138, 45 грн. (заявлена до стягнення сума, визначена позивачем з урахуванням  коригування суми до оплати поза межами виставлених рахунків).

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Згідно п.4.2. Договору, за прострочення терміну оплати рахунку замовник сплачує на вимогу виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Як встановлено судом, борг відповідача станом на 01.09.2007р. складав 47 028, 51 грн., тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Оскільки порушення строків оплати рахунків з боку відповідача мало місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за час прострочення з 01.09.2007р. по 27.03.2008р. включно в сумі 4 003, 85 грн.

В решті вимог щодо стягнення пені суд обґрунтовано відмовив, оскільки пеня розрахована позивачем частково не від суми простроченого платежу на відповідну дату.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків (упущеної вигоди) за 2007 рік в сумі 162 516, 10 грн.  

Згідно ч.1, ч.2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення  договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для розірвання договору №72 від 14.11.2001р. і рішення суду в цій частині не підлягає зміні чи скасуванню.

Посилання апелянта на те, що до вартості послуг не повинен нараховуватись ПДВ помилкові, так як сторонами договору №72 від 14.11.2001р. були юридичні особи, а відповідно до підпунктів 5.1.8., 5.1.9. пункту 5.1. ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування операції з поставки  послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров'я,  які мають ліцензію на поставку таких послуг, а також поставки послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на поставку таких послуг; поставки путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,  

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Овіл”, м. Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2008 року у справі № 7/37-08 –залишити без змін.

          Головуючий                                                                            І.М. Герасименко

          Судді                                                                                        Л.М. Білецька

                                                                                                             Л.О. Ясир